Рішення

від 07.06.2021 по справі 915/445/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2021 року Справа № 915/445/21

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовом: Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль (54020, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, буд. 18; ідентифікаційний код 30083966)

до відповідача: Комунального підприємства Дирекція єдиного замовника Пілот (54037, м. Миколаїв, вул. Знаменівська, буд. 33; ідентифікаційний код 34566566)

про: стягнення 19608,09 грн,

Суть спору:

02.04.2021 Приватне акціонерне товариство Миколаївська теплоелектроцентраль звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 09-01/563 від 29.03.2021 (з додатками), в якій просить суд:

- прийняти позовну заяву до розгляду;

- розгляд справи провести у порядку спрощеного позовного провадження;

- стягнути з Комунального підприємства Дирекція єдиного замовника Пілот основний борг за теплову енергію в сумі 19213,82 грн на користь ПраТ Миколаївська ТЕЦ на р/р НОМЕР_1 в АТ Державний ощадний банк України , МФО 326461;

- стягнути з Комунального підприємства Дирекція єдиного замовника Пілот 290,36 грн інфляційних втрат, 46,88 грн 3 % річних, 57,03 грн пені, 2270,00 грн судового збору на користь ПраТ Миколаївська ТЕЦ на р/р НОМЕР_2 в ПАТ Укргазбанк , МФО 320478.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: Договору з індивідуально визначеним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії № 3549 від 01.11.2020 з заявою відповідача про укладення договору до нього; розпорядження Управління комунального майна Миколаївської міської ради № 106 р від 27.04.2020; рішень виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1087 від 04.11.2020; постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 642 від 17.03.2020, № 2252 від 30.11.2020; наряду на підключення опалення від 10.11.2020; рахунків (4 шт.); актів прийому-передачі теплової енергії у гарячій воді (4 шт.); платіжних доручень № 89 від 03.03.2021; відомостей споживання теплової енергії абонентом (2 шт.); застосування норм статей 24, 25 Закону України Про теплопостачання , статей 2, 11, 15, 16, 509, 510, 526, 549, 598, 625 Цивільного кодексу України; та мотивовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Ухвалою суду від 07.04.2021 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/445/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; викладено вимоги до позивача; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Копія вказаної ухвали була направлена учасникам справи, на їх адреси місцезнаходження, визначені у відповідності до приписів ч. 2 ст. 27 ГПК України.

Так, позивач отримав копію ухвали 12.04.2021, що підтверджується відповідною відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400143284316.

Копія ухвали надіслана на адресу відповідача була 11.05.2021 повернута за зворотною адресою відділенням поштового зв`язку з відміткою: за закінченням терміну зберігання (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400143284308).

Згідно зі ст. 11 ГПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону).

Відповідно до приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Судом перевірено відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо адреси місцезнаходження відповідача та встановлено, що процесуальний документ надіслано зазначеній особі в порядку, визначеному чинним процесуальним законодавством.

Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.

Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації та зв`язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Крім того, ч. 7 ст. 120 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на таку особу - учасника процесу.

Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною адресою і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвали суду про відкриття провадження у справі відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомити суду про зміну свого місцезнаходження.

Отже, з урахуванням приписів ст. 11, п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, слід вважати, що днем вручення копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 07.04.2021 у справі № 915/445/21 Комунальному підприємству Дирекція єдиного замовника Пілот є 11.05.2021.

19.04.2021 Приватне акціонерне товариство Миколаївська теплоелектроцентраль на виконання вимог ухвали від 07.04.2021 у справі № 915/445/21 надало суду витребувані вказаної ухвалою пояснення та документи.

Станом на час розгляду справи інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, від учасників справи до суду не надходило.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався, про причини ненадання відзиву суд не повідомив.

Так, як уже було наведено вище, ухвалою суду від 07.04.2021 відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для надання суду відзиву.

Датою отримання відповідачем копії відповідної ухвали слід вважати 11.05.2021.

За такого, встановлений судом строк на подання відзиву для відповідача тривав до 26.05.2021 включно.

Разом із тим, протягом встановленого процесуального строку відповідач ні відзиву на позовну заяву, ні будь-яких заяв чи клопотань з означеного питання суду не надав.

За правилами ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд розглянув дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ст. 252 ГПК України).

При цьому, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішив справу за наявними матеріалами.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -

В С Т А Н О В И В:

01 листопада 2020 року між Приватним акціонерним товариством Миколаївська ТЕЦ (надалі - Виконавець) та Комунальним підприємством Дирекція єдиного замовника Пілот (надалі - Споживач) був укладений Договір № 3549 з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - Договір), відповідно до предмету якого Виконавець зобов`язався надавати споживачеві послугу з постачання теплової енергії для потреб опалення/на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (зайве закреслити) (далі - послуга) відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язався своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором (п. 1).

За умовами наведеного Договору:

- споживач вносить плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого тарифу на послугу та обсягу спожитої послуги; плати за абонентське обслуговування в розмірі 16,62 грн (п. 34);

- тривалість розрахункового періоду для визначення обсягу спожитої послуги, здійснення розподілу обсягу спожитих послуг, оплати послуги виконавцю становить з 01 по 31 число місяця, але не може перевищувати місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою на абонентське обслуговування завжди збігається з початком і закінченням календарного місяця відповідно (п. 36);

- виконавець формує та не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, надає рахунок на оплату послуги. Рахунок надається на паперовому носії/в електронному вигляді, зокрема за допомогою електронних систем обліку розрахунків споживача (зайве закреслити). Рахунок на оплату спожитої послуги надається не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати споживачу за послугу (п. 37);

- споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 38);

- під час здійснення оплати споживач зобов`язаний зазначити розрахунковий період, за який вона здійснюється, та призначення платежу (плата виконавцю, сплата пені, штрафів). У разі коли споживачем не визначено розрахунковий період або якщо за зазначений споживачем період виникла переплата, виконавець має право зарахувати такий платіж (його частину в розмірі переплати) в рахунок заборгованості споживача за минулі розрахункові періоди, якщо така є, а якщо такої немає - в рахунок майбутніх платежів споживача починаючи з найближчих до дати здійснення платежу періодів (розрахункових місяців). Виконавець не має права зараховувати плату виконавцю за послугу в рахунок погашення пені та штрафів, нарахованих споживачеві (п. 40);

- у разі коли споживач не повністю вніс плату виконавцю за розрахунковий період, а також коли виконавець здійснює зарахування переплати в рахунок заборгованості за минулі періоди або в рахунок майбутніх платежів споживача відповідно до пункту 39 цього договору, отримані від споживача кошти зараховуються: в першу чергу - в рахунок плати за послугу; в другу чергу - в рахунок плати за абонентське обслуговування (п. 41);

- сторони несуть відповідальність за невиконання умов цього договору відповідно до законодавства та цього договору (п. 48);

- у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином (п. 49);

- цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє протягом одного року з дати набрання чинності (п. 55);

- якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (п. 56);

- припинення дії цього договору не звільняє сторони від обов`язку виконання зобов`язань, які на дату такого припинення залишилися невиконаними (п. 57).

Наведений Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача до відповідача щодо стягнення з останнього заборгованості за поставлену теплову енергію, а також інфляційних втрат, відсотків річних та пені, внаслідок порушення останнім грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належить встановлення обставин порушення відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Позивач на підтвердження власної правової позиції надав суду такі докази:

- Договір з індивідуально визначеним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії № 3549 від 01.11.2020 з заявою відповідача про укладення договору до нього;

- розпорядження Управління комунального майна Миколаївської міської ради № 106 р від 27.04.2020;

- рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1087 від 04.11.2020;

- постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 642 від 17.03.2020, № 2252 від 30.11.2020;

- наряд на підключення опалення від 10.11.2020;

- рахунки (4 шт.);

- акти прийому-передачі теплової енергії у гарячій воді (4 шт.);

- платіжне доручення № 89 від 03.03.2021;

- відомості споживання теплової енергії абонентом (2 шт.).

Відповідач, як було зазначено вище, відзив на позовну заяву та будь-яких доказів на підтвердження власної правової позиції суду не надав.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд встановив таке.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються положеннями чинного законодавства про договірне теплопостачання.

Так, Закон України Про теплопостачання визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону України Про теплопостачання споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 25 Закону України Про теплопостачання у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

За змістом п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007, споживач теплової енергії зобов`язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать про таке:

Початок опалювального періоду 2020-2021 років у житловому фонді та на інших об`єктах м. Миколаєва визначений рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1087 від 04.11.2020, згідно із яким відповідний опалювальний період розпочато з 06.11.2020.

При цьому, постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 642 від 17.03.2020, № 2252 від 30.11.2020 встановлювалися тарифи на теплову енергію Приватному акціонерному товариству Миколаївська теплоелектроцентраль .

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу, а останній прийняв в період з 01.11.2020 по 28.02.2020 теплову енергію на загальну суму 25213,82 грн, що підтверджується:

1) нарядом на підключення мереж опалення: № Т/О 5000.732 від 10.11.2020. Суд зауважує, що у вказаному наряді абонентом зазначене СКП Гуртожиток . Згідно письмових пояснень позивача, які не заперечені та не спростовані відповідачем, відповідно до розпорядження Управління комунального майна Миколаївської міської ради від 27.04.2020 №106 у КП СКП Гуртожиток було вилучено комунальне майно, а саме нежитлове приміщення по пр. Миру, 8, 1 поверх, загальною площею 214,0 м 2 та передано КП Дирекція Єдиного замовника Пілот на праві господарського відання. Наряд на підключення видається не споживачам ПрАТ Миколаївська ТЕЦ , а організації, яка здійснює обслуговування внутрішньо-будинкових систем об`єкта, що підключається, та готує його до опалювального періоду. У зв`язку з тим, що обслуговуючою організацію будинку за адресою: пр. Миру, 8 є КП СКП Гуртожиток , а не Відповідач, то наряд на підключення видавався саме КП СКП Гуртожиток .

2) відомостями обліку споживання теплової енергії .

3) актами передачі теплової енергії у гарячій воді :

- № 3549 від 30.11.2020 (за листопад 2020 року) на суму 3158,48 грн;

- № 3549 від 31.12.2020 (за грудень 2020 року) на суму 6790,44 грн;

- № 3549 від 31.01.2021 (за січень 2021 року) на суму 6153,54 грн;

- № 3549 від 28.02.2021 (за лютий 2021 року) на суму 9111,36 грн.

4) рахунками на оплату :

- № 3549 за теплову енергію, спожиту за період з 01.11.2020 по 30.11.2020 на суму 3158,48 грн;

- № 3549 за теплову енергію, спожиту за період з 01.12.2020 по 31.12.2020 на суму 6790,44 грн;

- № 3549 за теплову енергію, спожиту за період з 01.01.2021 по 30.01.2021 на суму 6153,54 грн;

- № 3549 за теплову енергію, спожиту за період з 01.02.2021 по 28.02.2021 на суму 9111,36 грн.

Вищенаведені акти та рахунки за спірний період, як і обумовлено умовами договору, позивач скеровував відповідачу, про що свідчить реєстр про направлення споживачу зазначених документів.

За даними позивача, які не спростовані відповідачем, останній зобов`язання щодо здійснення розрахунків за спірний період за спожиту теплову енергію виконав частково, шляхом перерахування позивачу грошових коштів у сумі 6000,00 грн відповідно до платіжного доручення № 89 від 03.03.2021.

Таким чином, у зв`язку з наведеними обставинами і фактами, станом на час звернення позивача до господарського суду у відповідача дійсно існує заборгованість за теплову енергію за спірний період.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту повного та своєчасного виконання зобов`язань за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді закон покладає на споживача.

Відповідач не спростував вимоги позивача, не надав суду належні докази, які свідчать про відсутність заборгованості перед кредитором за договірними зобов`язаннями.

Отже, за висновками суду в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушено умови Договору з індивідуально визначеним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії № 3549 від 01.11.2020 та не здійснено належним чином своїх зобов`язань по повній та своєчасній оплаті теплової енергії, що і спонукало позивача звернутися до господарського суду з відповідним позовом.

Судом перевірено розрахунок заборгованості за Договором та встановлено, що позивачем суму основної заборгованості в розмірі 19213,82 грн (25213,82 - 6000,00) визначено правильно.

За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню.

Крім того, внаслідок неналежного виконання грошового зобов`язання позивачем було нараховано відповідачу (згідно наданих до позовної заяви розрахунків):

1. Інфляційні втрати за сукупний період з січня по лютий 2021 року з урахуванням динаміки формування боргу на загальну суму 290,36 грн.

2. 3 % річних за сукупний період з 01.01.2021 по 18.03.2021 з урахуванням динаміки формування боргу на загальну суму 46,88 грн.

3. Пеню за сукупний період з 01.01.2021 по 18.03.2021 з урахуванням динаміки формування боргу на загальну суму 57,03 грн.

Щодо заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3 % річних суд зазначає таке.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні втрати, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Інфляційні нарахування на суму боргу не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати.

Судом перевірено розрахунки інфляційних втрат та 3 % річних, надані позивачем, за допомогою програми ipLex та встановлено, що нарахування позивача проведені правильно, а отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно заявленої позивачем до стягнення пені суд зазначає таке.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Так, як уже було наведено вище, пунктом 49 Договору сторони погодили, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.

Таким чином, на підставі вищевказаних правових норм та умов договору позивач цілком законно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню.

За перевіркою суду позивачем розрахунок пені виконано правильно, а отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.

З урахуванням наведеного вище, у даній господарській справі суд установив, що Приватним акціонерним товариством Миколаївська теплоелектроцентраль належними, допустимими і достовірними доказами доведено, а Комунальним підприємством Дирекція єдиного замовника Пілот не спростовано порушення відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів позивача як постачальника теплової енергії.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, у зв`язку з задоволенням позовних вимог в повному обсязі, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 165, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Комунального підприємства Дирекція єдиного замовника Пілот (54037, м. Миколаїв, вул. Знаменівська, буд. 33; ідентифікаційний код 34566566) на користь Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль (54020, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, буд. 18; ідентифікаційний код 30083966) основний борг за теплову енергію в сумі 19213,82 грн, 290,36 грн інфляційних втрат, 46,88 грн 3 % річних, 57,03 грн пені, а також 2270,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Приватне акціонерне товариство Миколаївська теплоелектроцентраль (54020, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, буд. 18; ідентифікаційний код 30083966);

Відповідач: Комунальне підприємство Дирекція єдиного замовника Пілот (54037, м. Миколаїв, вул. Знаменівська, буд. 33; ідентифікаційний код 34566566).

Повне рішення складено та підписано судом 07.06.2021.

Суддя О.Г. Смородінова