Постанова

від 07.06.2021 по справі 634/598/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

07 червня 2021 року

м. Харків

справа №634/598/19

провадження №22-ц/818/3260/21

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Бурлака І.В., Котелевець А.В.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі позивача Сахновщинської селищної ради Харківської області,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку ст.369 ЦПК України без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовом заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі позивача: Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 16 лютого 2021 року, постановлене під головуванням судді Єрьоміної О.В. в смт. Сахновщина, Харківської області, -

в с т а н о в и в :

У травні 2019 року заступник керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Сахновщинської селищної ради Харківської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів.

Рішенням Сахновщинського районного суду Харківської області від 16 лютого 2021 рокупозов - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області безпідставно збережені кошти у сумі 76126 грн. 67 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь прокуратури Харківської області судовий збір у сумі 1921 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки хибному розрахунку позивача враховуючи, що з позовом прокурор звернувся до суду у травні 2019 року, проте розрахунок безпідставно збережених коштів здійснив з порушення строку позовної давності починаючи з січня 2016 року, чим необґрунтовано включив до вимог кошти за період 127 днів у розмірі 9279 грн. 80 коп.. Крім того зазначає, що розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати був розрахований як добуток вартості одного квадратного метру спірної землі затвердженої нормативно-грошовою оцінкою земель Сахновщинської селищної ради для відповідної економіко-планувальної зони, площі землі, що використовується мною, затверджений розмір орендної ставки, коефіцієнт функціонального використання земель, зональний коефіцієнт та коефіцієнт індексації нормативно-грошової оцінки. Разом з тим позивач для такого обрахування зобов`язаний був використовувати її нормативно-грошову оцінку, дані які, оформляються як витяг із технічної документації відповідно до статті 20 Закону України Про оцінку землі . У зв`язку з цим вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.

Відзиву на апеляційну скаргу не надано.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст.367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач без укладення договору оренди земельної ділянки, як користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, а тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України .

Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу цеху напівфабрикатів і належних йому складських приміщень від 26.06.2001 року та технічного паспорту нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 , належать на праві приватної власності ОСОБА_2 . (а.с.17-19).

Відповідно до договору дарування нежитлової будівлі, укладеного 22.02.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Сахновщинського районного нотаріального округу Харківської області Давиденко О.В., вбачається, що ОСОБА_2 безоплатно передав у власність ОСОБА_1 цех напівфабрикатів і належні йому складські приміщення під АДРЕСА_1 .( а.с.24).

Згідно Рішення Сахновщинської селищної ради Сахновщинського району Харківської області ХХ сесія У скликання від 20.03.2008 року №971 ОСОБА_1 наданий дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на (місцевості) для обслуговування цеху напівфабрикатів та складських приміщень, які належать йому на праві власності в АДРЕСА_1 орієнтовною площею 1130,0м2. (а.с.21).

Згідно Рішення Сахновщинської селищної ради Сахновщинського району Харківської області ХLІІІ сесії VІ скликання від 08.04.2014 року №1543-VІ внесено зміни до рішення до рішення ХХ сесії V скликання від 20.03.2008 року №971, а саме: надано дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення з урахуванням вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для обслуговування будівлі цеху напівфабрикатів та складських приміщень за рахунок земель житлової та громадської забудови в АДРЕСА_1 з подальшою передачею її в оренду, загальною площею 0,1130 га. Зобов`язано ОСОБА_1 замовити в землевпорядній організації, яка має відповідну ліцензію, виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для обслуговування будівлі цеху напівфабрикатів та складських приміщень в АДРЕСА_1 .(а.с.23).

Рішенням Сахновщинської селищної ради Сахновщинського району Харківської області V cесії VІІ скликання від 05.02.2016 року №79-VІІ затверджено нові назви вулиць відповідно до Закону України №317-VІІ від 09.04.2015 року. (а.с.27) Так назву АДРЕСА_1 .

Згідно Акту обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , від 12.12.2018 року проведеного старшим інспектором селищної ради Бондарем В.А., встановлено, що на земельній ділянці за вказаною адресою розташовані нежитлові будівлі та складські приміщення. Вказана земельна ділянка використовується ОСОБА_1 для експлуатації та обслуговування вказаних нежитлових будівель. Площа земельної ділянки відповідно до її меж складає 0,1130 га.( а.с.28-33).

Рішенням Сахновщинської селищної ради Сахновщинського району Харківської області від 10.07.2012 року №599-VІ затверджено технічну документацію з нормативно грошової оцінки земель селища Сахновщина, села Жовтень, села Чорнолозка та села Германівка (а.с.34-28).

Згідно розрахунку нормативно грошової оцінки земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 під будівлями та спорудами ОСОБА_1 :

станом на 2016 рік становить 444503,56 грн.,

станом на 2017 рік становить - 376939,02 грн.,

станом на 2018 рік (за період з 01.01.2018 - 16.07.2018) становить - 376939,02 грн., станом на 2018 рік (за період з 17.07.2018 по 31.12.2018) становить - 565408,53 грн. (а.с.40-43).

Рішенням Сахновщинської селищної ради від 25.09.2013 року №1294-VI затверджено розмір орендної плати в смт. Сахновщина, с. Чорнолозка, с. Жовтень, с. Германівка за земельні ділянки, які перебувають у комунальній власності. Так, згідно п.1.1. за користування землями населеного пункту несільськогосподарського призначення, на яких розташовані основні, підсобні, допоміжні будівлі та споруди, адміністративно-побутові будівлі, їх під`їзні шляхи, інженерні мережі, інші споруди, об`єкти комерційного та виробничого призначення по населених пунктах АДРЕСА_2 % від їх нормативної грошової оцінки. (а.с. 44).

Пропорційно від загальної площі земельної ділянки, яка визначена зовнішніми межами будівель, та площі нежитлових приміщень, що належать на праві власності саме ОСОБА_1 розмір безпідставно збережених коштів відповідачем з урахуванням нормативної грошової оцінки землі за вирахуванням фактичної плати за землю за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року становить 76 126 грн 65 коп., а саме:

за 2016 рік з 01.01.2016 по 31.12.2016 - 26 670,21 грн.;

за 2017 рік з 01.01.2017 по 31.12.2017 - 21 673,99 грн.;

за 2018 рік з 01.01.2018 по 31.12.2018 - 21 782,45 грн.

Як на підставу позовних вимог, заступник керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Сахновщинської селищної ради Харківської області посилався на те, що відповідно до договору дарування нежитлової будівлі, укладеного 22.02.2007 року ОСОБА_1 набув у власність цех напівфабрикатів і належні йому складські приміщення під АДРЕСА_3 . Також, відповідно до рішення Сахновщинської селищної ради Сахновщинського району Харківської області ХLІІІ сесії VІ скликання від 08.04.2014 року №1543-VІ внесено зміни до рішення до рішення ХХ сесії V скликання від 20.03.2008 року №971, йому було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування належних ОСОБА_1 нежитлових будівель за вищевказаною адресою. Проте, відповідачем не було вжито заходів щодо виготовлення технічної документації на земельну ділянку та подальшої реєстрації відомостей про неї в Державному земельному кадастрі та, як наслідок, станом на січень 2019 року, договір оренди вказаної земельної ділянки не укладено. Зазначає, що ОСОБА_1 з 22.02.2007 року та по теперішній час використовує зазначену земельну ділянку без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст. 125 Земельного кодексу України. Враховуючи, що ОСОБА_1 не є власником або постійним землекористувачем земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку відповідно до ст. 14.1.72 Податкового кодексу України. Таким чином єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата. Станом на січень 2019 року договір оренди земельної ділянки за вищевказаною адресою не укладено. Орендна плата за її використання відповідачем не сплачується. Враховуючи, що відповідач користується вказаною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, відповідно до положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України та правової позиції Верховного суду, ОСОБА_1 зобов`язаний повернути Сахновщинській селищній раді кошти, які він зберіг у вигляді несплаченої орендної плати.

Правовий механізм переходу прав на землю, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у ст. 120 Земельного кодексу України та ст.377 Цивільного кодексу України .

За приписами ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Виходячи зі змісту зазначених статей, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору дарування нежитлової будівлі від 22.02.2007 року нерухоме майно за адресою по АДРЕСА_1 , належать на праві приватної власності ОСОБА_1 (а.с.24).

Судом встановлено, що відповідач правомірно володіє з 22.02.2007 року нежитловою будівлею - цехом напівфабрикатів і належних йому складських приміщень під АДРЕСА_3 . На земельній ділянці розміром 1130 кв.м. розташований цех напівфабрикатів в РСП Кооператор , літ А1 - цегляний, загальною площею 196,5 кв.м та складські приміщення: Б - склад-шлакоблоковий, площею 55,6 кв.м, В - сарай цегляний, площею 21,0 кв.м, Г - склад шлаколитий, площею 133,7 кв.м, Е - сарай цегляний, площею 3,1 кв.м, Ж - склад-шлакоблоковий, площею 10,5 кв.м, З - склад цегляний, площею 29,3 кв.м, К - склад цегляний площею 35,0 кв.м, і по теперішній час використовує земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 . Проте відповідне право щодо вказаної земельної ділянки за відповідачем не зареєстровано.

За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

За змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Зважаючи на ці положення, новий власник чи орендар земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Заступник керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Сахновщинської селищної ради Харківської області, звертаючись до суду з відповідним позовом, як на правову підставу своїх вимог послався на положення статей 1212-1214 Цивільного кодексу України , а обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення 76126,67 грн, зауважив, що ця сума є сумою несплаченої відповідачем орендної плати за використання земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, без укладення договору оренди за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, чим порушені охоронювані законом права та інтереси позивача.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України досить широко визначає підстави виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Втім, предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

За змістом пункту 4 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовується також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до загальних положень законодавства про відшкодування завданої шкоди таке відшкодування є мірою відповідальності. Разом з тим обов`язок набувача повернути безпідставно набуте (збережене) майно потерпілому не належить до заходів відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе жодних майнових втрат - він зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно утримував (зберігав). На відміну від зобов`язань, які виникають із завдання шкоди, для відшкодування шкоди за п. 4 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України вина не має значення, оскільки важливий сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Зважаючи на те, що відповідачем не оформлено права власності або права на постійне землекористування вказаною ділянкою, отже, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для відповідача як землекористувача є орендна плата (статті 14.1.72, 14.1.73 Податкового кодексу України).

Матеріали справи не містять доказів належного оформлення права на земельну ділянку ОСОБА_1 , зокрема укладення договору оренди з Сахновщинською селищною радою та державної реєстрації такого права. Перехід до особи права власності на нерухоме майно надає останньому право на оформлення відносин землекористування, реалізація якого виражається в укладенні сторонами договору та виникненні у такої особи обов`язку внесення орендної плати власнику земельної ділянки.

Таким чином, із часу виникнення права власності на нерухоме майно у ОСОБА_1 виник й обов`язок укласти та зареєструвати договір оренди на спірну земельну ділянку. Цього обов`язку відповідач не виконав, а, отже, без законних підстав зберігав у себе майно - кошти за оренду землі.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 , як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст. 1212 Цивільного кодексу України .

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15 (провадження № 3-1271гс16), від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15 (провадження №3-1348гс16), від 12.04.2017 у справах № 922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) і №922/5468/14 (провадження № 3-1347гс16).

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України .

Колегія суддів зазначає, що відновлення порушених прав Сахновщинської селищної ради за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

Позивачем визначено розмір безпідставно збережених ОСОБА_1 , коштів на підставі розрахунків, в яких застосовано розмір нормативно - грошової оцінки, виходячи з вартості 1 кв.м землі. Цей розмір визначено відповідно до технічної документації з нормативно грошової оцінки земель смт. Сахновщина Сахновщинської селищної ради Сахновщинського району Харківської області затвердженої рішенням Сахновщинської селищної ради від 10.07.2012 року №599-У1 (з урахуванням коефіцієнтів індексації визначених листі Держгеокадастра від 11.01.2018 року №6-28-0.22-244/2-18) та у відповідності до вимог примітки 1 до Додатку №1 Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 25.11.2016 року № 489 (зі змінами, внесеними згідно з Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства №162 від 27.03.2018 року) Сахновщинською селищною раде, яким затверджено форми розрахунку плати за землю у зв`язку зі збитками завданими Сахновщинської селищної ради Сахновщинського району Харківської області внаслідок порушення вимог земельного законодавства, у зв`язку з безпідставним збереженням коштів, які повинні були надійти до бюджету селищної ради як орендна плата за використання земельних ділянок на території смт. Сахновщина.

Згідно ст. ст. 12 , 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 76 , ч.1, 2 ст. 77 , ч.1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем не спростовано розміру земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти нерухомості, що належать йому на праві власності, а також не спростовано розміру безпідставно збережених коштів.

З матеріалів справи убачається, що фактичний розмір вказаної земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , яку використовує відповідач, складає 0,1130 га, що підтверджено актом обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки від 12.12.2018 року, складеним старшим інспектором Сахновщинської селищної ради Бондарем В.А. в порядку ст.ст.12, 189 Земельного кодексу України (далі - ЗК України ), обстеження на місцевості здійснювалося за участі інженера-геодезиста ОСОБА_3 (кваліфікаційний сертифікат інженера-геодезиста від 05.10.2018 № 013675.

Відповідно до Перехідних положень Закону України Про Державний земельний кадастр земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

У разі якщо кадастрові номери земельних ділянок були визначені (в тому числі на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку), але не присвоєні до 1 січня 2013 року, такі кадастрові номери вважаються присвоєними, а земельні ділянки - зареєстрованими у Державному земельному кадастрі з моменту письмового звернення замовника документації із землеустрою, на підставі якої було визначено кадастровий номер земельної ділянки, без подання електронного документа та стягнення плати за державну реєстрацію земельної ділянки, у разі якщо така документація із землеустрою була затверджена до 1 січня 2013 року в порядку, встановленому законом.

У разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення.

Відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженої та переданої до Державного фонду документації із землеустрою до 1 січня 2013 року, підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру на безоплатній основі центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, та його територіальними органами відповідно до їх повноважень.

Отже, не відображення даних про земельну ділянку у Публічній кадастровій карті не свідчить про відсутність такої земельної ділянки, оскільки вона була сформована до набрання чинності Закону України Про державний земельний кадастр та дані про цю земельну ділянку не були подані уповноваженій особі для перенесення до Державного земельного кадастру.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України .

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 травня 2018 року (справа №629/4628/16-ц) і постанові від 13 лютого 2019 року (справа №320/5877/17), яка в силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України має бути врахована судами нижчих інстанцій при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати ОСОБА_1 за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію виправдане очікування , що є загальновизнаною, в тому числі, в практиці визначення Європейського суду з прав людини.

При розрахунку суми вказаних збитків, завданих Сахновщинській селищній раді, враховувалась нормативна грошова оцінка земельних ділянок станом на рік нарахування, площа земельних ділянок , площа приміщень, належних відповідачу на праві власності, ставка орендної плати відповідно до рішення міської ради, понижуючий коефіцієнт до нормативної грошової оцінки землі, що підтверджується наявними доказами в матеріалах справи та узгоджується з вимогами відповідних нормативних актів.

Таким чином, враховуючи факт використання відповідачем земельної ділянки без достатніх правових підстав, а також безпідставне збереження ним коштів у розмірі орендної плати за її використання, слід дійти висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин приписів статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України , оскільки для кондикційних зобов`язань важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

На спростування наданих позивачем розрахунків відповідач не надав будь - яких доказів, які б свідчили про завищення заявленої суми чи невірне її визначення. Також відповідач відмовився від проведення судової експертизи з питань землеустрою.

За наявності беззаперечних доказів безпідставного збереження відповідачем коштів позивача, сама по собі відсутність кадастрового номеру земельної ділянки не є підставою для відмови в позові та не надає позивачу права безкоштовно користуватися майном територіальної громади.

Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не застосовано строки позовної давності колегією суддів не приймається до уваги з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 257 , п.4 ст. 267 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом з тим, матеріали справи не містять даних про те, що відповідачем чи його представником в суді першої інстанції заявлялось клопотання про застосування строків позовної давності.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367 , 368 , 369 , 375 , 381 , 382 , 383 , 384 ЦПК України суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 16 лютого 2021 року -залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: І.В. Бурлака

А.В. Котелевець