Постанова

від 03.06.2021 по справі 520/15322/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2021 р.Справа № 520/15322/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Бартош Н.С. , Калиновського В.А. ,

за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.01.2021 та на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.02.2021, головуючий суддя І інстанції: Шляхова О.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 21.01.21 року та 11.02.2021 року відповідно по справі № 520/15322/2020

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОГАЛАКТИКА"

до Головного управління ДПС у Харківській області, Державної податкової служби України

про визнання протиправним та скасування рішення,зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОГАЛАКТИКА" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, Державної податкової служби України, в якому просив суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Харківській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 1827879/43582892 від 12.08.2020 року про відмову у реєстрації податкової накладної № 1 від 06.07.2020 року;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних № 1 від 06.07.2020 року, подану Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОГАЛАКТИКА";

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОГАЛАКТИКА" витрати зі сплати судового збору у сумі 2102, 00 грн;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ДПС України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОГАЛАКТИКА" витрати зі сплати судового збору у сумі 2102,00 грн.;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з відповідачів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОГАЛАКТИКА" судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 10000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відмова в реєстрації податкової накладної № 1 від 06.07.2020 року, викладена у спірному рішенні №1827879/43582892 від 12.08.2020 року, є протиправною, оскільки у позивача відсутній обов`язок реєструватися платником податків акцизного податку, так як останній не здійснює реалізацію пального в розумінні податкового законодавства.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.01.2021 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОГАЛАКТИКА" до Головного управління ДПС у Харківській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Харківській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №1827879/43582892 від 12.08.2020 року про відмову у реєстрації податкової накладної №1 від 06.07.2020 року.

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних №1 від 06.07.2020 року, подану Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОГАЛАКТИКА".

Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.02.2021 року заяву представника позивача про розподіл судових витрат по адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОГАЛАКТИКА" до Головного управління ДПС у Харківській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОГАЛАКТИКА" понесені витрати на правничу допомогу у загальному розмірі 5000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області у розмірі 2500,00 грн (дві тисячі п`ятсот гривень 00 коп.), Державної податкової служби України у розмірі 2500,00 грн (дві тисячі п`ятсот гривень 00 коп.)

У задоволені іншої частини заяви представника позивача про розподіл судових витрат відмовлено.

Відповідач, Головне управління ДПС у Харківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги представник Головного управління ДПС у Харківській області посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що законодавець визначив два етапи реєстрації податкових накладних: перший - це зупинення реєстрації податкової накладної, який є проміжним перед прийняттями рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та другий - це сам етап прийняття рішення податковим органом. Рішення про реєстрацію/відмову у реєстрації податкової накладної приймається за результатами оцінки наданих підприємством документів. Отже, підставою яка тягне за собою негативні наслідки для платника податку є саме другий етап, за наслідкам якого прийнято рішення податковим органом про відмову в реєстрації податкової накладної.

На думку відповідача, ТОВ Техногалактнка не надано до контролюючого органу первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у т. ч. рахунки фактури/інвойси акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні. Отже, відсутні первинні документи, визначені у п. 5 Порядку № 520, що є необхідними для підтвердження відсутності наявності ризику за податковими накладними та прийняття рішення про реєстрацію податкових накпалних в ЄРПН.

Відповідач зазначає, що усі додатки, які позивачем було надано до Контролюючого органу разом із Повідомленням про надання пояснень та копій документів щодо податкових накладних, реєстрацію яких зупинено (далі - Повідомлення), містяться в матеріалах справи у вигляді скрін-шоту з бази Даних АІС Податковий Блок та доданих документів.

Єдине, що надав до контролюючого органу позивач разом із повідомленням - це видаткова накладна та пояснення. Жоден з наданих документів не підтверджує. факту здійснення господарської операції, постачання, зберігання, транспортування товару та правомірність складання податкової накладної.

На переконання відповідача, рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийняте відповідно до норм чинного законодавства. Неврахування вказаних обставин свідчить про формальний підхід суду першої інстанції до з`ясування фактичних обставин даної справи, а судове рішення ґрунтується виключно на правовій позиції позивача без урахування доводів та пояснень, наданих представником відповідача.

Крім того, представником Головного управління ДПС у Харківській області, надано апеляційну скаргу на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.02.2021 року, що предмет спору у даній справі містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними. Сума правничої допомоги не є сумою, що є обґрунтованою та пропорційною до предмета спору щодо визнання протиправним та скасування рішення про відмову у реєстрації всього однієї податкової накладної.

Відповідач зазначає, що складання та подання відповіді на відзив, який є ідентичним з поданим позовом до суду, не може займати стільки часу, скільки вказано в Акті виконаних робіт (наданих послуг) за Договором про надання правової допомоги.

Відповідач вважає, що складання позовної заяви щодо відповідної категорії справ у професійного юриста не може займати 7 годин. Відповідно, вчинення таких дій не повинно оплачуватись у відповідних розмірах, які зазначено у Акті виконаних робіт. Також, така послуга як надання усних консультацій немає ніякого відношення до розгляду справи № 520/13241/19, відповідно, судові витрати, які не иов`язані з розглядом справи, не підлягають відшкодуванню.

На думку представника відповідача, адвокат разом із клієнтом вводить суд в оману щодо реального витраченого часу на надані послуги та зміст наданих послуг.

Позивач скоритсався своїм правом та надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзиви на апеляційні скарги відповідача на рішення та додаткове рішення суду першої інстанції.

Так, позивач вважає, що в оскаржуваному рішенні відповідачем протиправно не зазначено, яких саме документів не вистачає для прийняття позитивного рішення для позивача, не зазначено, якими мотивами керувалася комісія ГУ ДПС у Харківській області, вважаючи, що надані пояснення не є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію спірної податкової накладної.

Позивач вважає, що суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Позивач зазначає, що невиконання Головним управлінням ДПС у Харківській області законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

На думку позивача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем були надані документи, які підтверджують відсутність ризиків здійснення господарської операції, передбачених п. 3 Критеріїв, та які є необхідними для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН.

Позивач наголошує, що реєстрація податкової накладної була зупинена, оскільки відповідач дійшов висновку, що дана операція відповідає п. 3 Критеріїв ризиковості у зв`язку з тим, що позивач не зареєстрований платником акцизного податку, проте, як вважає відповідач, здійснює реалізацію пального. Проте, позивачем були надані всі необхідні документи і пояснення на підтвердження того, що позивач не здійснює реалізацію пального в розумінні податкового законодавства, а тому у позивача відсутній обов`язок реєструватися платником акцизного податку, що свідчить про неправомірність рішення про відмову в реєстрації податкової накладної.

На думку позивача, платниками акцизного податку з реалізації пального є особи, які ввозять пальне на митну територію України та/або які реалізують пальне. При цьому, не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно).

Отже, на переконання позивача ним були надані всі необхідні документи і пояснення на підтвердження того, що позивач не здійснює реалізацію пального в розумінні податкового законодавства, отже позивача відсутній обов`язок реєструватися платником акцизного податку, що свідчить про неправомірність рішення про відмову в реєстрації податкової накладної.

Стосовно апеляційної скарги відповідача на додаткове рішення суду першої інстанації, позивач у відзиві зазначає, що в Договорі сторонами було погоджено, що розмір гонорару адвоката обчислюється з розрахунку погодинної оплати роботи адвоката. Вартість однієї години роботи адвоката становить 1 000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.

Позивач вважає, що 10 годин роботи адвоката є звичайними часовими витратами адвоката, необхідними для надання правової допомоги Клієнту протягом розгляду справи судом першої інстанції.

На думку позивача, вартість робіт (послуг), виконаних Бюро за період з 16 жовтня 2020 року по 11 січня 2021 року (складання позовної заяви, відповіді на відзив, участь у судовому засіданні тощо), є співмірною обсягу виконаних робіт (послуг), часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт, та складністю даної справи, а твердження Головного управління ДПС у Харківській області щодо недоведеності та завищеності розміру, витрат на правову допомогу є необгрунтованим та безпідставним.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що між позивачем (продавець) та Селянським (фермерським) господарством "ГАННА" (покупець) укладено договір купівлі - продажу та надання послуг від 30.06.2020 №3006202001.

За умовами п.1.1. укладеного договору купівлі - продажу та надання послуг від 30.06.2020 №3006202001зобов`язується передати товар у власність покупця та/або надавати послуги з технічного обслуговування та ремонту, а покупець зобов`язується прийняти товар і послуги та сплатити за нього визначену в рахунках до договору вартість в строки та в порядку, передбаченому договором та рахунками до нього.

06 липня 2020 року Селянське (фермерське) господарство "ГАННА" здійснило оплату за товар у розмірі 95799,49 грн, що підтверджується рахунком на оплату №22 від 30.06.2020, платіжним дорученням №645 від 06.07.2020 та банківською випискою.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОГАЛАКТИКА" 08 липня 2020 року поставило Селянському (фермерському) господарству "ГАННА" товар, що підтверджується видатковою накладною №26 від 08.07.2020.

Перевезення товару здійснювалось транспортним засобом, який був переданий в користування ТОВ "ТЕХНОГАЛАКТИКА" за договором оренди (найму) автомобіля, що засвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу 15.05.2020.

Передача автомобіля в оренду підтверджується актом приймання - передачі автомобіля та актом виконаних робіт.

На виконання п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України позивачем складено та направлено відповідачу податкову накладну №1 від 06.07.2020 на суму 95799,49 грн, у тому числі ПДВ 15966,58 грн.

Згідно квитанції №9182982315 від 30.07.2020 податкову накладну №1 від 06.07.2020 прийнято, реєстрація зупинена. У квитанції зазначено, що відсутні відомості у Реєстрі платників акцизного податку з реалізації пального, щодо товару/послуги, що відповідає п.3 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Разом з цим запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На виконання вимог контролюючого органу позивачем 06 серпня 2020 року до ГУ ДПС в Харківській області подано пояснення з роз`ясненнями щодо господарської діяльності позивача.

28 липня 2020 року згідно квитанції №9179846526 пояснення позивача прийнято ДПС України.

12 серпня 2020 року позивачем отримано рішення Комісія регіонального рівня №1827879/43582892 про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №1 від 06.07.2020 з підстави ненадання платником податків копій документів, а саме: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у т.ч. рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні.

Позивач вказане рішення оскаржив в адміністративному порядку шляхом подання скарги, однак рішенням №45650/43582892/2 від 27.08.2020 року скаргу залишено без задоволення, а рішення №1827879/43582892 від 27.08.2020 про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №1 від 06.07.2020 - без змін.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням №1827879/43582892 від 12.08.2020 року позивач звернувся до суду за його оскарженням.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем були надані для дослідження відповідачу передбачені законодавством документи та пояснення по суті здійснення господарської діяльності, які підтверджують проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, отже позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

01 лютого 2020 набув чинності Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165.

Відповідно до п. 2 Порядку 1165 автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації; критерій оцінки ступеня ризиків, достатній для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, - визначений показник автоматизованого моніторингу, що характеризує ризик; ризик порушення норм податкового законодавства - ймовірність складення та надання податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації в Реєстрі з порушенням норм підпункту а або б пункту 185.1 статті 185, підпункту а або б пункту 187.1 статті 187, абзацу першого пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) за наявності об`єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено в такій податковій накладній/розрахунку коригування, та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість (далі - платник податку) виконання свого податкового обов`язку.

Відповідно до п. 3 Порядку №1165 податкові накладні/розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, та розрахунків коригування, складених на неплатника податку), що подаються для реєстрації в Реєстрі, перевіряються щодо відповідності таким ознакам безумовної реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування (далі - ознаки безумовної реєстрації): 1) податкова накладна, яка не підлягає наданню отримувачу (покупцю) та/або складена за операцією, звільненою від оподаткування; 2) обсяг постачання, зазначений платником податку в податкових накладних/розрахунках коригування (крім розрахунків коригування, поданих для реєстрації в іншому місяці, ніж місяць, в якому вони складені), зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданої для реєстрації в Реєстрі податкової накладної/розрахунку коригування, становить менше 500 тис. гривень за умови, що обсяг постачання товарів/послуг, зазначений у них у поточному місяці за операціями з одним отримувачем - платником податку, не перевищує 50 тис. гривень, сума податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), сплачена у попередньому місяці, становить більше 20 тис. гривень, та керівник - посадова особа такого платника податку є особою, яка займає аналогічну посаду не більше ніж у трьох (включно) платників податку; 3) одночасно виконуються такі умови: загальна сума податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), сплачена за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування, платником податку та його відокремленими підрозділами, якими подано податкову накладну/розрахунок коригування на реєстрацію в Реєстрі, становить більше 1 млн. гривень; значення показника D, розрахованого згідно з цим підпунктом, становить більше 0,05. Показник D розраховується за такою формулою: D= S/T, де S - загальна сума сплачених за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування, сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків і зборів, контроль за справлянням яких покладено на ДПС, платником податку та його відокремленими підрозділами; T - загальна сума постачання товарів/послуг на митній території України, що оподатковуються за ставками 0, 20 і 7 відсотків, зазначеними платником податку в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування; значення показника P є меншим, ніж значення, розраховане за такою формулою: P = Pм х 1,4, де P - сума податку на додану вартість, зазначена платником податку в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі у звітному (податковому) періоді, з урахуванням поданої на реєстрацію в Реєстрі податкової накладної/розрахунку коригування; Pм - найбільша місячна сума податку на додану вартість, зазначена у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих платником податку в Реєстрі за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування. Значення показників D та P відображаються в електронному кабінеті платнику податку; 4) у податковій накладній/розрахунку коригування відображена операція з товаром за кодом згідно з УКТЗЕД та/або послугою за кодом згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, які зазначені у таблиці даних платника податку, врахованій контролюючим органом.

За приписами п. 5 Порядку №1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Відповідно до п.7 Порядку №1165, у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Згідно з п.11 Порядку №1165, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що зі змісту квитанції про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних в ЄРПН по вищевказаній податковій накладній позивача вбачається, що її реєстрація зупинена контролюючим органом відповідно до п.201.16 ст.201 КАС України та контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкової накладної п.3 "Критеріїв ризиковості здійснення операцій".

Проте, названа квитанція не містить конкретного переліку документів, необхідних для розгляду питання щодо прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, навпроти містить загальний перелік назв документів.

Наказом Міністерства фінансів України №520 від 12 грудня 2019 року затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі Порядок №520), яким визначено механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних /розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.2. Порядку №520 прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня).

Пунктом 3 Порядку №520 визначено, що комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.

Згідно п.4 Порядку №520 у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.

За приписами п.5 Порядку №520 Перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Згідно п.6 Порядку №520 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)).

За приписами п. 11 Порядку №520 комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Колегія суддів зазначає, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного переліку документів, які позивач має надати, без наведення такого переліку рішення контролюючого органу про зупинення реєстрації податкової накладної є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів, а не будь-яких на власний розсуд.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Квитанція про зупинення реєстрації спірних податкових накладних не містять обґрунтованих причин зупинення її реєстрації та конкретного переліку документів, які позивач мав надати контролюючому органу.

Дійсно, в оскаржуваному рішенні підставою відмови в реєстрації податкової накладної зазначено: ненадання платником податків копій документів, а саме: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних; документів щодо підтвердження відповідності продукції, наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Як встановлено, судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції, необхідні документи з зазначеного переліку не були підкреслені контролюючим органом.

Тобто, контролюючим органом викладена загальна правова норма без зазначення конкретних документів, яких, на думку відповідача, не вистачає для здійснення реєстрації податкових накладних, а також без повідомлення причин та мотивів, за яких надані позивачем пояснення не були враховані.

Отже, зупинення реєстрації спірних податкових накладних відбулося незаконно.

Проте, позивачем були надані на підтвердження здійснення господарських операцій пояснення, в яких останній зазначив, що товар "очисник гальм RYMAX BRAKE CLEANER 500 мл", код УКТ ЗЕД 2710 1225 00 відпускається у формі аерозолю місткістю 500 мл і використовується для видалення залишків масла, жиру, гудрону, смол, гальмівної рідини з барабанних і дискових гальм, дисків зчеплення, накладок, гальмівних супортів, циліндрів; продаж даного товару не є реалізацією пального, тому немає необхідності в реєстрації платником акцизного податку і в отриманні ліцензії на торгівлю підакцизними товарами.

Натомість комісією контролюючого органу було прийнято оскаржуване рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних через ненадання позивачем до контролюючого органу первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних; документів щодо підтвердження відповідності продукції, наявність яких передбачена договором та/або законодавством..

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення контролюючого органу не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості актів індивідуальної дії, та породжує їх неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Крім того, колегія суддів зазначає, що приписами пп. 14.1.4 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції"), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

Положеннями пп. 14.1.141-1 п. 14.1 Податкового кодексу України пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками.

Відповідно до п. 212.1 ст. 212 Податкового кодексу України платниками акцизного податку з реалізації пального є: особа - суб`єкт господарювання, постійне представництво, які ввозять підакцизні товари (продукцію) на митну територію України (пп. 212.1.2 п. 212.1 ст. 212 ПК України); особа (у тому числі юридична особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без створення юридичної особи), постійне представництво, які реалізують пальне або спирт етиловий (пп. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 ПК України).

Згідно пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Податкового кодексу України до пального належать "інші спеціальні бензини" (код УКТ ЗЕД 2710 12 25 00).

Отже, колегія суддів вважає, що платниками акцизного податку з реалізації пального є особи, які ввозять пальне на митну територію України та/або які реалізують пальне. При цьому, є суттєвим, що не вважається реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно).

Водночас, у випадку, коли суб`єкт господарювання, який не є виробником пального, здійснює операції тільки у вигляді фізичної передачі (відпуску, відвантаження) в Україні пального в тарі до 5 літрів, тобто фактично не здійснює реалізацію пального у розумінні пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, такий суб`єкт господарювання не зобов`язаний реєструватися платником акцизного податку.

Також, з матеріалів справи вбачається, що позивачем додатково надавався відповідачу ГУ ДПС в Харківській області лист (вих. № 3 від 31.07.2020 року), у якому повідомлялося, що оскільки продаж в тарі до 5 літрів згідно чинного законодавства України не вважається реалізацією пального, то немає необхідності реєструватися платником акцизного податку і отримувати ліцензію на торгівлю підакцизними товарами.

В підтвердження того, що позивач не здійснює ввезення підакцизних товарів ("очисник гальм RYMAX BRAKE CLEANER 500 мл", код УКТ ЗЕД 2710 1225 00) на митну територію України, ТОВ "ТЕХНОГАЛАКТИКА" надавались документи щодо придбання зазначеного товару, а саме: договір купівлі-продажу товару №050520 від 05.05.2020, рахунок - фактури № ТО-0002068 від 01.07.2020, видаткову накладну №ТО-0001938 від 02.07.2020, платіжне доручення №36 від 02.07.2020, банківської виписки, податкову накладну №32 від 02.07.2020, договір №Д-Т-00084055 від 07.05.2020 про надання транспортно-експедиційних послуг.

Згідно з правовими висновками постанови Верховного Суду від 02.07.2019р. по справі №140/2160/18 (адміністративне провадження №К/9901/13662/19) загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

У пункті 75 постанови Верховного Суду від 17.12.2018р. по справі №509/4156/15-а (адміністративне провадження №К/9901/7504/18) міститься правовий висновок, у силу якого адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання» ) свого рішення.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав їх прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття.

Невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічний висновок наведено у постановах Верховного Суду від 23.10.18 у справі №822/1817/18 та від 02.04.19 у справі №822/1878/18.

Натомість, оспорюване у цій справі рішення суб`єкта владних повноважень не містить чіткого визначення підстав та мотивів для його прийняття, що в свою чергу свідчить про необґрунтованість такого рішення.

Колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення контролюючого органу не відповідає вимогам умотивованості, адже містить лише загальне твердження про ненадання платником первинних документів, при цьому не конкретизовано у рішенні, яких саме копій первинних документів, що надавалися платником до контролюючого органу, не було надано для реєстрації спірної податкової накладної.

Головним управлінням ДПС у Харківській області у ході судового розгляду справи не доведено наявності достатніх підстав для зупинення та відмови у реєстрації податкової накладної, складеної позивачем, у ЄРПН.

Апеляційна скарга також не містить будь-яких висновків, яких саме документів позивачем не було надано для реєстрації спірної податкової накладної.

При цьому, колегія суддів зазначає, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних / розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства.

Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Наведений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду наведеній у постанові від 25.10.2019 року про справі №0340/1834/18.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем були надані для дослідження відповідачу передбачені законодавством документи та пояснення по суті здійснення господарської діяльності, які підтверджують проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, отже позовні вимоги є обгрунтованими.

Досліджуючи доводи апеляційної скарги Головного управління ДПС у Харківській області на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.02.2021 року щодо витрат за правничу допомогу, колегія суддів вважає за небхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Приписами частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідач вважає, що розмір витрат на правничу допомогу у сумі 5000 грн. не є співмірним з ціною позову.

Відповідно до положень ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно із п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З матеріалів справи вбачається, що інтереси позивача представляв адвокат Назарова Анна Андріївна, яка надавала правову допомогу на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

В підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу представником позивача долучено до матеріалів справи копію договору про надання правової допомоги від 16.10.2020, копію опису та вартість робіт (послуг), які виконуються адвокатом від 16.10.2020, копію детального опису робіт (послуг) виконаних адвокатом, копію акту виконаних робіт (наданих послуг) від 12.01.2021.

Так, підпунктом 4.5 пункту 4 договору про надання правничої допомоги від 16 жовтня 2020 року визначено, що за правову допомогу, передбачену в підпунктах 1.1, 1.2 пункту 1 договору, клієнт зобов`язаний виплатити адвокату гонорар потягом 10 (десять) календарних днів з дня набрання законної сили рішення суду у справі за позовом клієнта (ТОВ "ТЕХНОГАЛАКТИКА") до Головного управління ДПС у Харківській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення №1827879/43582892 від 12.08.2020 про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №1 від 06.07.2020 року, зобов`язання вчинити дії.

Відповідно до пункту 4 акту виконаних робіт (наданих послуг) від 12.01.2021 клієнт (ТОВ "ТЕХНОГАЛАКТИКА") зобов`язаний виплатити Бюро гонорар протягом 10 (десять) календарних днів з дня набрання законної сили рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.01.2021 року у справі №520/15322/2020.

Згідно акту виконаних робіт (наданих послуг) від 12.01.2021, Бюро надано позивачу наступні послуги: консультування клієнта з питань подання позовної заяви, надання інформації щодо руху справи у суді першої інстанції - 1 година (1000,00 грн); складання позовної заяви клієнта до Головного управління ДПС у Харківській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення №1827879/43582892 від 12.08.2020 про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №1 від 06.07.2020 року, зобов`язання вчинити дії, укомплектування позовної заяви додатками, засвідчення копій та подання до Харківського окружного адміністративного суду (у справі №520/15322/2020) - 7 годин (7000,00 грн); складання відповіді на відзив у справі №520/15322/2020 - 1 година (1000,00 грн); представництво інтересів клієнта в Харківському окружному адміністративному суді у справі №520/15322/2020 (у судовому засіданні 11.01.2021 року) - 1 година (1000,00 грн).

Слід зазначити, що з урахуванням предмету позову про відмову в реєстрації однієї податкової накладної на суму ПДВ - 15966,58 грн, зазначена справа є справою незначної складності та типовою у спорах, пов`язаних з відмовою реєстрації податкових накладних. Також, суд зауважує, що по вказаній категорії справ є значна кількість усталеної судової практики, що вказує на можливість використання адвокатом у своїй діяльності раніше напрацьованих матеріалів та шаблонних документів, які застосовуються при розгляді судових справ даної категорії.

Щодо консультування клієнта з питань подання позовної заяви, слід зазначити, що це є складовою процесу написання адміністративного позову, а надання інформації щодо руху справи у суді першої інстанції складовою представництва інтересів клієнта в суді, тому вказані витрати не можуть підлягати окремій компенсації за рахунок відповідачів.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 04.02.2020 (№ провадження К/9901/95/200), вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати на професійну правничу допомогу на суму 5000 грн. є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, що відповідає критерію реальності таких витрат.

Таким чином, враховуючи, що позивачем надано до суду договір, умовами якого погоджено сплату позивачем гонорару за надані адвокатом послуги після набрання законної сили рішенням у справі №520/15322/2020 з наданням відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підставі задоволення заяви представника позивача про розподіл судових витрат шляхом стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОГАЛАКТИКА" понесених витрат на правничу допомогу у загальному розмірі 5000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області та Державної податкової служби України.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що приймаючи рішення з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №1827879/43582892 від 12.08.2020 року про відмову у реєстрації податкової накладної №1 від 06.07.2020 року Головне управління ДПС у Харківській області діяло всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з`ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, чим порушено законні інтереси позивача.

Також, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано визначив суму витрат на правничу допомогу, яка підлягає стягненню з відповідачів у загальному розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.01.2021 року та додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.02.2021 року по справі № 520/15322/2020 відповідають вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для їх скасування та задоволення апеляційних вимог Головного управління ДПС у Харківській області.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційних скарг, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Головне управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.01.2021 та додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.02.2021 по справі № 520/15322/2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді (підпис) (підпис) Н.С. Бартош В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 07.06.2021 року