Ухвала

від 07.06.2021 по справі 640/20413/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/20413/19

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

07 червня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Глущенко Я.Б., суддів Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т., перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду від 18 грудня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство фірма Будінвестсервіс до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство фірма Будінвестсервіс звернулось у суд з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2020 року позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду, 20 травня 2021 року Головне управління Державної податкової служби у місті Києві (далі - апелянт, ГУ ДПС у м. Києві) подало апеляційну скаргу.

Проте скарга не може бути прийнята до апеляційного провадження та підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам статей 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме - подана з пропущенням тридцятиденного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та без оплати судовим збором.

Відповідно до частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Пунктом 1 частини 2 наведеної правової норми закріплено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного судового рішення.

Як убачається з матеріалів справи, повний текст оскаржуваного рішення складено 18 грудня 2020 року. Отже, останній день подання апеляційної скарги припадає на 18 січня 2021 року, перший робочий день. Проте апеляційну скаргу подано до суду лише 20 травня 2021 року.

На обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження відповідач зазначає, що чинним процесуальним законом не заборонено вдруге подавати апеляційну скаргу після повернення вперше поданої.

Разом з тим, на переконання суду, такі причини пропуску процесуального строку поважними бути не можуть з огляду на таке.

Матеріали справи свідчать, що вперше подану відповідачем скаргу було залишено без руху ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2021 року через несплату судового збора, копію якої отримано податковим органом 25 березня 2021 року. Указаним судовим рішенням було надано десятиденний строк для усунення цього недоліку. У зв`язку з неподанням документа про сплату судового збора суд ухвалою від 12 квітня 2021 року повернув апеляційну скаргу, відмовивши у задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків. Тобто, відповідач мав достатній строк для забезпечення усунення недоліків вперше поданої апеляційної скарги.

При цьому, суд уважає за необхідне звернути увагу, що підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі №820/4420/18.

Відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збора є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суб`єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05 січня 2021 року у справі № 500/2544/19.

Окрім іншого, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19 підкреслила, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів.

Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Суд звертає увагу на те, що вдруге апеляційну скаргу подано відповідачем 20 травня 2021 року, тобто більш ніж через три місяці з моменту отримання копії оскаржуваного рішення 12 лютого 2021 року. При цьому будь-яких доказів, що підтверджують вчинення відповідачем активних дій, спрямованих на сплату судового збора протягом цього періода, матеріали справи не містять.

Обмеження строку на апеляційне оскарження не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа Стаббігс на інші проти Великобританії , справа Девеер проти Бельгії , справа Креуз проти Польщі ).

Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість твердження апелянта про наявність достатніх правових підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Інших поважних причин пропущення цього строку відповідач не зазначає.

Також апелянтом заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збора, яке обґрунтовано неможливістю сплати такого через відсутність відповідного фінансування.

Відповідно до частини 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Отже, наведеною правовою нормою закріплено право суду відстрочити стороні сплату судового збора з огляду на її майновий стан.

Проте, на обґрунтування клопотання про відстрочення сплати судового збора апелянт не наводить жодних доводів.

З огляду на те, що апелянтом не надано доказів на підтвердження майнового стану, який на даному етапі зумовлює неможливість сплати судового збора та будь-якого підтвердження можливості виконати цей обов`язок у майбутньому за рішенням суду, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання задоволенню не підлягає.

Приписи пункту 1 частини 5 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збора.

Правові засади справляння судового збора, платники, об`єкти та розміри ставок судового збора, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збора визначені положеннями Закону.

Відповідно до положень статей 3 та 4 названого Закону судовий збір справляється за подання апеляційних скарг на рішення суду в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на те, що предметом позову є рішення суб`єкта владних повноважень, позовні вимоги є вимогами немайнового характера.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 4 Закону у редакції, яка діяла на момент подання позову до суду першої інстанції, ставка судового збора за подання адміністративного позову немайнового характера, який подано юридичною особою складала 1 розмір1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Положеннями частини 1 зазначеної статті передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01 січня 2019 року приписами Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік від 11 листопада 2018 року №2629-VIII встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1921,00 грн.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що відповідно до положень статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, розмір судового збора за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, постановленого за результатами розгляду позову, з урахуванням кількості позовних вимог, складає 2881,50 грн. (1921,00 грн. х 1,5).

Однак, всупереч вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, ГУ ДПС у м. Києві до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збора.

Згідно частини 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Ураховуючи, що апелянтом пропущено строк на апеляційне оскарження судового рішення, до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору, наявні підстави для залишення апеляційної скарги без руху та надання апелянту строку для усунення визначених у вказаній ухвалі недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням інших поважних причин пропущення процесуального строку та документа про сплату судового збору у розмірі 2881,50 грн. на такі реквізити: отримувач коштів - УК у Печер.р-ні/Печер. р-н; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA638999980313171206081026007; код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Керуючись статтями 133, 169, 248, 298, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Визнати причини пропуску строку на апеляційне оскарження - неповажними .

У задоволенні клопотання Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про відстрочення сплати судового збора за подання апеляційної скарги - відмовити , апеляційну скаргу - залишити без руху .

Надати апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги - десять днів з дня отримання копії вказаної ухвали.

Якщо заяву не буде подано в зазначений строк або вказані підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.

У разі не надання документа про сплату судового збору, апеляційна скарга буде повернута апелянтові.

Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Я.Б. Глущенко

Судді О.Є. Пилипенко

Л.Т. Черпіцька