Постанова

від 27.05.2021 по справі 522/2202/15-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/6800/21

Номер справи місцевого суду: 522/2202/15-ц

Головуючий у першій інстанції Свячена Ю. Б.

Доповідач Дришлюк А. І.

Категорія: 57

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.,

при секретарі судового засідання Феленко В.В.,

розглянувши у м. Одесі справу за апеляційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2020 року по цивільній справі за позовом заступника прокурора Приморського району м. Одеси (Одеської місцевої прокуратури №3) в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ Івент Менеджмент Груп , за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору - Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про витребування майна, визнання незаконним та скасування державного акту, визнання недійсним договору та акту прийому-передачі, -

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою звернувся заступник прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ Івент Менеджмент Груп , за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору - Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, Державного земельного агентства про витребування майна та скасування державного акту. В обґрунтування позовних вимог представником позивача в позовній заяві зазначено, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 04 грудня 2007 року по справі № 2-1491-1/07 за ОСОБА_1 визнано право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; зобов`язано Одеську регіональну філію Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах видати державний акт про право приватної власності на земельну ділянку та зареєструвати її у відповідному реєстрі. На підставі зазначеного рішення суду ОСОБА_1 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,1000 га, розташовану по АДРЕСА_1 , серії ЯД № 786327, від 10 жовтня 2008 року, який зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010850501386. Зазначений акт виданий та підписаний Управлінням земельних ресурсів у м. Одесі. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 03 квітня 2008 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 грудня 2007 скасовано та направлено справу на новий розгляд до Приморського районного суду м. Одеси (т.1, а.с.1-5).

07 липня 2015 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси у задоволенні позовних вимог заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради відмовлено.

17 вересня 2015 року ухвалою Апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу першого заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах Одеської міської ради відхилено. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 липня 2015 року залишено без змін (т.1, а.с.232-239).

20 вересня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах Одеської міської ради відхилено. Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 17 вересня 2015 року та рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 липня 2015 року залишено без змін (т.2, а.с.149-152).

05 грудня 2018 року постановою Верховного Суду касаційну скаргу заступника Генерального прокурора України задоволено частково. Скасовано ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 вересня 2017 року, Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 17 вересня 2015 року, Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 липня 2015 року та направлено цивільну справу на новий розгляд до суду першої інстанції (т.3, а.с.232-254).

16 грудня 2020 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси у задоволенні позовної заяви заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ Івент Менеджмент Груп , за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору - Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про витребування майна, визнання незаконним та скасування державного акту, визнання недійсним договору та акту прийому-передачі відмовлено (т.4, а.с.149-164).

27 січня 2021 року заступник керівника Одеської обласної прокуратури направив засобами поштового зв`язку через Приморський районний суд м. Одеси апеляційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2020 року. Апелянт вважає оскаржуване рішення таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до необґрунтованої відмови у позові в повному обсязі. На думку апелянта, суд першої інстанції припустився процесуального порушення, розглянувши у цій справі в порядку цивільного судочинства вимоги позову до юридичної особи, адже, як вказує апелянт, предметом позову у цій справі є зокрема вимоги юридичної особи Одеської міської ради про витребування земельної ділянки, що вибула поза волею її законного розпорядника, до іншої юридичної особи - ТОВ Івент Менеджмент Груп , що користується та володіє нею. Апелянт вважає, що судом першої інстанції розглянуто спір в частині вимог про витребування земельної ділянки, який фактично виник між юридичними особами, та залишено поза увагою, що ці вимоги підлягали розгляду за правилами господарського судочинства. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції залишено поза увагою, що відповідачем за вимогами позову про витребування земельної ділянки є саме ТОВ Івент Менеджмент Груп , в той час як інші співвідповідачі - фізичні особи, що набували та втрачали відповідне право на це майно у ланцюгу правочинів, не є відповідачами у такому спорі між двома юридичними особами. Також, апелянт звертає увагу на постанову Верховного Суду від 18.12.2019 року у аналогічній справі №522/9290/15-ц , де викладено таку ж позицію, відповідно до якої спір у справі в частині вимог юридичної особи - Одеської міської ради до ТОВ Бізнес Буд , який фактично виник між юридичними особами, підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Апелянт зазначає, що спільний розгляд вимог не допускається, якщо відсутня спільність предмету позову. Апелянт зазначає, що обставини, які входять до предмета доказування у спорі про витребування земельної ділянки, на користь територіальної громади в особі Одеської міської ради від іншої юридичної особи не є однорідними та нерозривно пов`язаними з вимогами про визнання незаконним і скасування державного акта на право власності на земельну ділянку та з вимогами про визнання недійсним договору дарування. Апелянт просить суд скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2020 року в частині вимог заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської роди до ТОВ Івент Менеджмент Груп про витребування земельної ділянки та закрити провадження в частині цих вимог, роз`яснивши право на звернення до суду з цими вимогами в порядку господарського судочинства; стягнути з відповідачів на користь Одеської обласної прокуратури судовий збір за подачу апеляційної скарги по даній справі (т.4, а.с.167-174).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29.04.2021 року справа була призначена до розгляду на 27.05.2021 року.

27.05.2021 року на електронну пошту Одеського апеляційного суду від ТОВ Івент Менеджмент груп надійшла заява про розгляд справи за відсутності сторони, в якій повідомлено про заперечення щодо доводів апеляційної скарги заступника керівника Одеської обласної прокуратури.

27.05.2021 року на електронну пошту Одеського апеляційного суду від уповноваженої особи Одеської міської ради - Грабовського В.О. надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженої особи Одеської міської ради, в якому зазначено, що Одеська міська рада апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури підтримує та просить задовольнити її повністю.

В судовому засіданні 27.05.2021 року прокурор Єлісашвілі О.М. підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.

Інші учасники провадження в судове засідання не з`явились, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Позиція апеляційного суду по справі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем був пропущений строк позовної давності на звернення до суду з відповідними вимогами (т. 4 а.с. 160).

Апеляційний суд частково задовольняючи апеляційну скаргу вважає за необхідне зазначити наступне.

Як було вище зазначено апелянт оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині вирішення позовних вимог до ТОВ Івент Менеджмент груп .

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Належним відповідачем у спорі про витребування майна в порядку ст. 388 ЦК України є титульний власник спірного майна, що володіє ним на момент звернення позивача до суду з таким позовом.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

У рішенні від 22 грудня 2009 року у справі Безімянная проти Росії (заява № 21851/03) Європейський суд з прав людини наголосив, що погоджується з тим, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту .

Стаття 124 Конституції України закріплює, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто, юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв`язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов`язано з процесуальним законодавством.

При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України, в редакції, на момент звернення до суду з позовом, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК в тій же редакції суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Тобто, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Відповідно до частини першої статті 1 ГПК України в редакції, чинній на момент звернення із позовом до суду, (далі - ГПК України) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Господарським кодексом України (далі - ГК України), іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Вказана позиція висловлена ВП ВС в постанові від 15.01.2020 року, справа № 492/1519/15-ц.

Перелік справ, підвідомчих господарському суду, наведений у статті 12 ГПК України в редакції, діючій на момент звернення до суду з позовом, зокрема відповідно до п. 6 ч. 1 цієї статті господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Разом з тим, за обставинами даної справи, суд першої інстанцій, вирішуючи спір у цій справі в порядку цивільного судочинства, зазначені положення закону не врахував, не звернув уваги на те, що предметом позову у цій справі є зокрема вимоги юридичної особи - Одеської міської ради в особі першого заступника прокурора м. Одеси про витребування земельної ділянки площею 0,1000 га, розташованої на АДРЕСА_1 , із незаконного володіння іншої юридичної особи - ТОВ Івент Менеджмент Груп .

Таким чином, спір у справі в частині вимог про витребування земельної ділянки фактично виник між юридичними особами, і підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. В зв`язку з наведеним, апеляційний суд приймає до уваги відповідні доводи апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Вище зазначене узгоджується з позицією КЦС ВС в постанові від 15.04.2020 року справі № 315/752/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Відповідно до ч 4 цієї статті у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства.

Таким чином, враховуючи вище наведене, оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, апеляційний суд задовольняє частково апеляційну скаргу та на підставі ст. 377 ЦПК України скасовує оскаржуване рішення в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю Івент Менеджмент Груп та закриває провадження в цій частині позову. Одночасно апеляційний суд роз`яснює Одеській обласній прокуратурі, яка діє в інтересах держави в особі Одеської міської ради, право на звернення до суду з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Івент Менеджмент Груп про витребування майна в порядку господарського судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури - задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2020 року в частині вирішення позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю Івент Менеджмент Груп - скасувати.

Провадження у справі за позовом заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Івент Менеджмент Груп в частині вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння - закрити.

Роз`яснити Одеській обласній прокуратурі, яка діє в інтересах держави в особі Одеської міської ради, право на звернення до суду з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Івент Менеджмент Груп про витребування майна в порядку господарського судочинства.

В іншій частині рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк

Р.Д. Громік

М.М. Драгомерецький

Повний текст постанови складено 07 червня 2021 року.

Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк

27.05.2021 року м. Одеса