Рішення від 25.05.2021 по справі 276/219/17

Справа № 276/219/17

Провадження по справі №2/276/76/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2021 року смт. Хорошів

Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Збаражського А.М.,

за участю секретаря судового засідання Ігнатенко О.М.

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства фірми Олфарм про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з позовом до приватного підприємства фірми Олфарм , в уточнених позовних вимогах якого просить: стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку, за період з 20 грудня 2016 року по 18 квітня 2018 року, в розмірі 16866 (шістнадцять тисяч вісімсот шістдесят шість) гривень 30 копійок.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у період з 03.09.2012 року по 30.11.2012 року працювала на посаді комірнирка в ППФ Олфарм . Відповідач в день звільнення не сплатив їй грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку у сумі 233 грн. 90 коп., а також вихідну допомогу в розмірі 3450 грн. Тому позивач подала в суд позов про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку.

Рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 20 грудня 2016 року стягнуто з ППФ Олфарм на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 26 вересня 2014 р. по 20 грудня 2016 р. в сумі 28774,93 грн..

Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 13 лютого 2017 року за апеляційноюскаргою ППФ Олфарм , рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирськоїобласті від 20 грудня 2016 року у частині стягнення з Приватного підприємства фірми Олфарм накористь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26 вересня 2014 року по 20 грудня 2016 року, змінено, зменшивши його розмір з 28774 грн.93 коп. до 1392 грн. 71 коп. Даний середній заробіток в сумі 1392,71 грн. відповідач вже сплатив позивачу. Постановою Верховного Суду України від 24 жовтня 2018 року у справі № 276/759/16-ц рішення Апеляційного суду Житомирської області від 13 лютого 2017 року скасовано, а рішення Володарсько- Волинського районного суду від 20 грудня 2016 року залишено в силі.В зв`язку з даною Постановою, якою скасовано рішення Апеляційного суду Житомирської області від 13 лютого 2017 року і залишено в силі рішення Володарсько- Волинського районного суду від 20 грудня 2016 року, в позивача змінились позовні вимоги, зокрема, у неї відпала позовна вимога до відповідача про стягнення з нього середнього заробітку за весь час затримки розрахунку за період з 26.09.2014 р. по 20.12.2016 р. в розмірі 27382,22 грн. і дана сума вже охоплена рішенням Володарсько-Волинського районного суду 20 грудня 2016 року. Тому позивач вважає, що з відповідача потрібно стягнути середній заробіток з 20.12.2016 р. за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку.Позивач також зазначає , що відповідачем було сплачено заробітну плату за листопад 2012 р. в розмірі 1150 грн.; компенсацію за невикористану щорічну відпустку в розмірі 233,90 грн.; вихідну допомогу в розмірі 3450 грн.. Тобто відповідачем проведено фактичний розрахунок по сплаті всіх сум, які повинен був сплатити відповідач у день звільнення. Остаточну суму заборгованості в розмірі 3450 грн., яку відповідач мав сплатити позивачу в день звільнення, останній сплатив лише 18.04.2018 року. Виходячи з наведеного, а саме, що відповідач при звільненні виплатив належні їй суми лише 18.04.2018 року, відповідач фактично затримав розрахунок позивачу, який мав сплатити у день звільнення. Тому відповідач повинен сплатити їй середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 20 грудня 2016 року по 18 квітня 2018 року.

Затримка розрахунку за період з 20 грудня 2016 року по 18 квітня 2018 року становить 330 робочих днів, а середньоденний заробіток позивача становить 51,11 грн., що встановлено рішенням Апеляційного суду Житомирської області 11.11.2014 р. Отже, відповідач повинен сплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку з 20.12.2016 року по 18.04.2018 року в сумі 16866,30 грн. (330 днів х 51,11 грн.).

Ухвалою судді Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області Мельника М.М. від 06.03.2017 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні.

18.12.2018 року до канцелярії суду, від позивача надійшла заява, в якій остання просила суд позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку, за період з 26.09.2014 року по 20.12.2016 року в розмірі 27382,22 грн. залишити без розгляду.

Одночасно, 18.12.2018 року до канцелярії суду, від позивача надійшла заява з уточненими позовними вимогами, в якій ОСОБА_1 , просить суд стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку, за період з 20 грудня 2016 року по 18 квітня 2018 року, в розмірі 16866 (шістнадцять тисяч вісімсот шістдесят шість) гривень 30 копійок.

Ухвалою Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 04.06.2019 позовні вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку, за період з 26.09.2014 року по 20.12.2016 року в розмірі 27382,22 грн. залишено без розгляду.

Ухвалою Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 04.06.2019 позовну заяву ОСОБА_1 до приватного підприємства фірми Олфарм про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку залишено без руху та надано позивачу п`ять днів з дня отримання ухвали для усунення зазначених в ухвалі суду недоліків.

07.06.2019 року на виконання вимог ухвали суду від 04.06.2019 року позивачем усунені вказані в ній недоліки.

Ухвалою судді Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 03.08.2020 року, у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_3 та на підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу прийнято до провадження суддею Збаражським А.М. та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою судді Володарсько-Волинського районого суду Житомирської області від 03.08.2020 року позивачу відмовлено в задоволенні заяві про забезпечення позову.

Позивач в судовому засіданні заявлені уточненні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав зазначених в заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснив, що позивач, працюючи в приватному підприємстві допустила нестачу товарно-матеріальних цінностей та була звільнена у зв`язку з недовірою до неї. Допоки розглядалось питання щодо можливості притягнення її до відповідальності за розтрату товарно-матеріальних цінностей і виникла затримка щодо виплат ОСОБА_1 всіх розрахунків передбачених при звільненні.

Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12 , 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу , тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких в учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 (із змінами, внесеними постановами від 01 квітня 1994 року № 4, від 26 жовтня 1995 року № 18 та від 25 травня 1998 року № 15), діяльність судів по розгляду справ про трудові спори повинна спрямовуватись на всемірну охорону конституційного права кожного на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також на охорону прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, на зміцнення трудової та виробничої дисципліни, на виховання працівників у дусі свідомого й сумлінного ставлення до праці.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала у відповідача на посаді комірника з 03.09.2012 року по 30.11.2012 року. При звільненні позивачу не були виплачені всі належні платежі, зокрема грошова компенсація за невикористану відпустку та вихідна допомога.

Рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 12.11.2015 року з відповідача на користь позивача стягнуто грошову компенсацію за невикористану відпустку в сумі 233,90 грн.

Також судом встановлено, що рішеннями Володарсько-Волинського районного суду від 24.09.2014 року та Апеляційного суду Житомирської області від 15.07.2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства фірми Олфарм , стягнуто з ППФ Олфарм на користь ОСОБА_1 2587,50 грн. середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки за період з 30.11.2012 року по 20.06.2013 року та 3450 грн. вихідної допомоги.

Крім того, рішеннями Володарсько-Волинського районного суду від 25.09.2014 року та Апеляційного суду Житомирської області від 11.11.2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ППФ Олфарм про стягнення заробітної плати та середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку, стягнуто з ППФ Олфарм на користь ОСОБА_1 1150 грн. заробітної плати за листопад 2012 року та 23203,94 грн. середнього заробітку за час затримки при звільненні за період з 01.12.2012 року по 25.09.2014 року.

Рішенням Володарсько - Волинського райсуду від 12.11.2015 року з відповідача на користь позивача стягнуто грошову компенсацію за невикористану відпустку в сумі 233,90 грн. з відрахуванням всіх належних платежів, яке вступило в законну силу.

Рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 20 грудня 2016 року стягнуто з ППФ Олфарм на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26 вересня 2014 року по 20 грудня 2016 року в розмірі 28774 грн. 93 коп., вирішено питання про судові витрати.

Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 13.02.2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ППФ Олфарм про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, апеляційну скаргу Приватного підприємства фірма Олфарм задоволено частково. Рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 20 грудня 2016 року в частині стягнення з приватного підприємства фірми Олфарм на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26 вересня 2014 року по 20 грудня 2016 року змінено, зменшивши його розмір з 28774 грн. 93 коп. до 1392 грн. 71 коп.

Постановою Верховного суду від 24 жовтня 2018року рішення Апеляційного суду Житомирської області від 13 лютого 2017 року скасовано, а рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 20 грудня 2016 року залишено в силі.

В своїй заяві від 18.12.2019 року про уточнення позовних вимог, позивач ОСОБА_1 зазначає, що остаточну суму заборгованості, яку відповідач мав сплатити позивачу в день звільнення, він сплатив лише 18.04.2018 року (а.сп.61). Вказане, також підтверджується випискою по картковому рахунку (а.сп.65).

Вiдповiдно до вимог ст. 21 КЗпП України трудовий договiр є угода мiж працiвником i власником пiдприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фiзичною особою, за якою працівник зобов`язуєтъся виконувати роботу, визначену цією угодою, згiдно внутрiшньому трудовому розпорядковi, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фiзична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату i забезпечувати умови працi, необхiднi для виконання роботи, передбаченi законодавством про працю, колективним договором i угодою сторiн.

Вiдповiдно до ст. 47 КЗпП України , власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку i провести з ним розрахунок у строки, зазначенi в статті 116 цього Кодексу .

Вiдповiдно до ст. 21 Закону України Про оплату працi працiвник має право на оплату своєї працi вiдповiдно до актів законодавства i колективного договору на пiдставi укладеного трудового договору.

Згiдно зi ст. 94 КЗпП України роботодавець зобов`язаний регулярно виплачувати працiвникам заробiтну плату.

Згiдно з частиною 1 статтi 116 КЗпП України , при звiльненнi працiвника виплата всiх сум, що належать йому вiд підприємства, установи, організацій, провадиться в день звiльнення. Якщо працiвник в день звiльнення не працював, то зазначенi суми мають бути виплаченi не пiзнiше наступного дня пiсля пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нарахованi суми, належнi працiвниковi при звiльненнi, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повiдомити працiвника перед виплатою зазначених сум. Крiм того, згiдно зi ст.117 КЗпП України , в разi невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звiльненому працiвниковi сум у строки, зазначенi в статтi 116 цього Кодексу , при вiдсутностi спору про їx розмiр підприємство повинне виплатити працiвниковi його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у абз.1 п.20 постанови вiд 24 грудня 1999 року №13 Про практикv застосування судами 3аконодавства пpo оплату працi , установивши при розглядi справи про стягнения заробітної плати у зв`язку iз затримкою розрахунку при звiльненнi, що працiвниковi не були виплаченi належнi йому вiд підприємства, установи, організації суми в день звiльнення, коли ж вiн у цей день не був на роботi, - наступного дня пiсля пред`явления ним роботодавцевi вимог про розрахунок, суд на пiдставi ст. 117 КЗпП стягує на користь працiвника середнiй заробiток за весь перiод затримки розрахунку, а при непроведеннi його до розгляду справи - по день постановления рiшення, якщо роботодавець не доведе вiдсутностi в цьому своєї вини. Сама по собi вiдсутнiсть коштiв у роботодавця не виключає його вiдповiдальностi.

Таке ж роз`яснення цієї норми права, крiм наведеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, надав i Конституцiйний Суд України у своєму Рiшеннi вiд 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справi щодо офiцiйного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв 'язку з положенням статей 117 , 237-1 цього кодексv .

Згідно статті 27 Закону України Про оплату праці та абзацу третього пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Порядку № 100, якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

При цьому, згідно пункту 5 Порядку № 100 основною для визначення загальної суми заробітку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 цього Порядку № 100 середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим із дотриманням вимог законодавства.

Судом встановлено, що відповідач при звільненні ОСОБА_1 не провів виплату всіх сум, що належали їй при звільненні, в тому числі й компенсацію за невикористану щорічну відпустку в розмірі 233,90 грн.та вихідну допомогу в розмірі 3450 грн..

Виходячи з вищенаведеного, та на підставі рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 20.12.2016 року, яке залишено в силі Постановою Верховного Суду від 24.10.2018 року, згідно з яким з відповідача стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку за період з 26.09.2014 року по 20.12.2016 року, а також те, що відповідач при звільненні виплатив належні їй суми лише 18.04.2018 року, суд приходить до висновку, що відповідач повинен сплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 20 грудня 2016 року по 18 квітня 2018 року.

Середньоденна заробітна плата позивача згідно рішення Апеляційного суду Житомирської області від 11.11.2014 року становить 51,11 грн.

Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.12.2016 року по 18.04.2018 року становить 330 днів х 51,11 = 16866,30 грн.

Крім того, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати у виді судового збору в сумі 768 гривень 40 копійок.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4 , 12 , 13 , 76-78 , 141 , 263-265 , 280 , 288 , 354 ЦПК України , суд,-

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до приватного підприємства фірми Олфарм про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства фірми Олфарм на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку, за період з 20 грудня 2016 року по 18 квітня 2018 року, в розмірі 16866 (шістнадцять тисяч вісімсот шістдесят шість) гривень 30 копійок.

Стягнути з приватного підприємства фірми Олфарм на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 768 гривень 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Володарсько-Волинський районний суд Житомирської областішляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: приватне підприємство фірма Олфарм , адреса місцязнаходження: смт Іршанськ, вул. Шевченка, 2, Хорошівський район, Житомирська область; ЗКПО:31279975.

Повний текст рішення виготовлено 04.06.2021 року.

Суддя А.М. Збаражський