Рішення

від 08.06.2021 по справі 433/224/20

ТРОЇЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Троїцький районний суд Луганської області

Справа № 433/224/20

Провадження № 2/433/117/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2021 року

Троїцький районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Певної О.С.,

за участю секретаря судового засідання Цимбалюк С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в смт. Троїцьке цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , якого представляє ОСОБА_2 до Фермерського господарства В.Азалії в особі ОСОБА_3 , третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Луганській області, про визнання договору оренди землі недійсним та витребування майна із чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

До Троїцького районного суду Луганської області із відповідним позовом звернувся позивач, який в обґрунтування вимог зазначив, що відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ЛГ № 029857 від 15.01.2001 ОСОБА_1 являється власником земельної ділянки площею 5,84 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області, кадастровий номер 4425455100:09:002:0014. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю № 4180000311. В державному акті визначені зовнішні межі земельної ділянки з відповідною схемою її розташування. 24 січня 2007 року між ОСОБА_1 та ФГ В.Азалїї в особі ОСОБА_3 було укладено договір оренди землі, відповідно до якого ОСОБА_1 передав в оренду відповідачу земельну ділянку площею 5,84 га строком на п`ять років. Вказаний договір був зареєстрований у Троїцькому районному реєстраційному окрузі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25.01.2007р. за № 25455/040741800029. За цей час ОСОБА_1 отримував щорічну орендну плату за договором. Після закінчення строку дії вище вказаного договору в січні 2012 року ОСОБА_1 з ФГ В.Азалії новий договір оренди землі не укладав. ФГ В.Азалії продовжувало використовувати земельну ділянку без укладення договору оренди землі, нараховувало Позивачу орендну плату. Позивач продовжував отримувати орендну плату за використання його земельного паю, так як вважав поновленим договір оренди землі, який він уклав з відповідачем 24.01.2007 на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені Договором раніше. Після спливу терміну дії договору (5 років) ОСОБА_1 вирішив повернути земельну ділянку у свою власність та самостійно її обробляти. Він звернувся до голови ФГ ОСОБА_3 з проханням про повернення земельної ділянки, однак йому було відмовлено, при цьому ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_1 в усній формі, що земельну ділянку він не поверне, так як між ОСОБА_1 та ФГ В.Азалії існує новий договір оренди землі від 25 січня 2012 року укладений у письмовій формі та зареєстрований у встановленому законом порядку у відділі Держкомзему у Троїцькому районі строком на 20 років, а саме з 2012 року по 2032 рік. ОСОБА_1 в свою чергу повідомив відповідача про те, що вони будь-якого договору оренди землі не укладали і він вказаний договір в 2012 році особисто не підписував. На вимогу ОСОБА_1 про отримання ним одного примірника договору, голова ФГ В.Азалії Коцур В.В. відмовив, у зв`язку з чим ОСОБА_1 вимушений був звернутись до правоохоронних органів з відповідною заявою про скоєний злочин, для перевірки та підтвердження факту підробки його підпису на документі та використання підробленого документу, оскільки договору оренди землі на 20 років він не підписував та не довіряв в установленому законом порядку підписувати цей договір. За заявою ОСОБА_1 Троїцьким ВП ГУНП в Луганській області відкрито кримінальне провадження № 120181305590000409 від 30.10.2018 за фактом використання завідомо підробленого документа головою ФГ В.Азалії ОСОБА_3 , за ознаками складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 385 КК України. Відповідно до листа від 31.10.2019 року за № 10383/111/45-2019 Троїцького ВП ГУНП в Луганській області було надано письмове роз`яснення, що за його заявою кримінальне провадження закрито у зв`язку закінченням строку досудового розслідування. Він був ознайомлений з матеріалами кримінального провадження та надано копію висновку експерта Луганського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС від 15.04.2019, згідно якого підписи, від імені ОСОБА_1 , розташовані у графах Орендодавець у розділі Підписи сторін у двох примірниках договору оренди землі від 25.01.2012, укладеному між ОСОБА_1 та фермерським господарством В.Азалії в особі ОСОБА_3 , щодо земельної ділянки загальною площею 5,84 га виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою шляхом наслідування його підпису. Таким чином, ОСОБА_1 фактично стало відомо про його порушене право після знайомлення з матеріалами кримінального провадження, де йому було також надано копію спірного договору оренди землі. Оскільки ОСОБА_1 не укладав спірний договір оренди землі з відповідачем та не надавав довіреності щодо його укладення та підписання іншим особам, то в такому випадку він вважає договір оренди землі недійсним. На підставі викладеного, просить суд визнати недійсним договір оренди землі від 25.01.2012 та витребувати із чужого незаконного володіння земельну ділянку площею 5,84 га.

Ухвалою Троїцького районного суду Луганської області від 03 березня 2020 року відкрито провадження в даній справі та надано відповідачу строк на подання відзиву на позов.

В судове засідання відповідач не з`явився. Про дату, місце та час судового засідання відповідач повідомлявся завчасно, належним чином. У відзиві на позовну заяву від 16.03.2020 (а.с.74) зазначив, що договір оренди землі від 25.01.2012 було укладено між ОСОБА_1 та ФГ В.Азалії на земельну ділянку площею 5,84 га та зареєстровано у відділі Держкомзему у Троїцькому районі 10.08.2012. Другий екземпляр цього договору після реєстрації був переданий орендодавцю в момент отримання першої виплати орендної плати в 2012 році. Письмової заяви про розірвання договору оренди або про повернення земельної ділянки не було. Орендодавець ОСОБА_1 постійно і в належні строки отримував орендну плату за користування земельною ділянкою. За 2019 рік орендна плата не була виплачена через те, що ОСОБА_1 не звертався за орендною платою, а він не мав можливості сповістити його через відсутність засобів зв`язку.

Ухвалою Троїцького районного суду Луганської області від 26 березня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання сторони не з`явились.

Позивач та представник позивача надали письмову заяву, згідно якої просили справу розглядати без їх участі та задовольнити позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином. Причина неявки суду не відома.

Третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Луганській області в судове засідання свого представника не направили. Справу просили розглядати без участі їх представника. Суду надали письмове пояснення, згідно якого на земельну ділянку за кадастровим номером 4425455100:09:002:0014, згідно державного акту серії ІV-ЛГ № 029857 від 15.01.2001, яка розташована на території Троїцької селищної ради, площею 5,84 га, було укладено договір оренди землі від 25.01.2007, зареєстрований за № 254551/040741800029, терміном на 5 років, між ОСОБА_1 та ФГ В.Азалії . Після закінчення строку дії вищевказаного договору, був укладений та зареєстрований у Відділі Держкомзему у Троїцькому районі за реєстраційним номером 442540004002930 від 10.08.2012 терміном на 20 років договір оренди землі між ОСОБА_1 та ФГ В.Азалії .

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідність до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Суд, дослідивши надані письмові докази в їх сукупності, приходить до такого.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ЛГ № 029857 від 15.01.2001 ОСОБА_1 являється власником земельної ділянки площею 5,84 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області, кадастровий номер 4425455100:09:002:0014. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю № 4180000311. В державному акті визначені зовнішні межі земельної ділянки з відповідною схемою її розташування (а.с. 24).

24 січня 2007 року між ОСОБА_1 та ФГ В.Азалїї в особі ОСОБА_3 було укладено договір оренди землі, відповідно до якого ОСОБА_1 передав в оренду відповідачу земельну ділянку площею 5,84 га строком на п`ять років. Вказаний договір був зареєстрований у Троїцькому районному реєстраційному окрузі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25.01.2007р. за № 25455/040741800029 (а.с. 14-15, 16, 17, 18).

Позивач зазначає, що після закінчення строку дії вище вказаного договору в січні 2012 року він з ФГ В.Азалії новий договір оренди землі не укладав. ФГ В.Азалії продовжувало використовувати земельну ділянку без укладення договору оренди землі, нараховувало ОСОБА_1 орендну плату. Позивач продовжував отримувати орендну плату за використання його земельного паю, так як вважав поновленим договір оренди землі, який він уклав з відповідачем 24.01.2007 на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені Договором раніше. Після спливу терміну дії договору (5 років) ОСОБА_1 вирішив повернути земельну ділянку у свою власність та самостійно її обробляти. Він звернувся до голови ФГ ОСОБА_3 з проханням про повернення земельної ділянки, однак йому було відмовлено, при цьому ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_1 в усній формі, що земельну ділянку він не поверне, так як між ОСОБА_1 та ФГ В.Азалії існує новий договір оренди землі від 25 січня 2012 року укладений у письмовій формі та зареєстрований у встановленому законом порядку у відділі Держкомзему у Троїцькому районі строком на 20 років, а саме з 2012 року по 2032 рік (а.с. 19-20, 21, 22, 23). ОСОБА_1 в свою чергу повідомив відповідача про те, що вони будь-якого договору оренди землі не укладали і він вказаний договір в 2012 році особисто не підписував. На вимогу ОСОБА_1 про отримання ним одного примірника договору, голова ФГ В.Азалії Коцур В.В. відмовив, у зв`язку з чим ОСОБА_1 вимушений був звернутись до правоохоронних органів з відповідною заявою про скоєний злочин, для перевірки та підтвердження факту підробки його підпису на документі та використання підробленого документу, оскільки договору оренди землі на 20 років він не підписував та не довіряв в установленому законом порядку підписувати цей договір.

За заявою ОСОБА_1 Троїцьким ВП ГУНП в Луганській області відкрито кримінальне провадження № 120181305590000409 від 30.10.2018 за фактом використання завідомо підробленого документа головою ФГ В.Азалії ОСОБА_3 , за ознаками складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 385 КК України.

Відповідно до листа від 31.10.2019 року за № 10383/111/45-2019 Троїцького ВП ГУНП в Луганській області було надано письмове роз`яснення, що за його заявою кримінальне провадження закрито у зв`язку закінченням строку досудового розслідування (а.с. 40).

Позивач та представник позивача - адвокат Євсюков А.А. були ознайомлені з матеріалами кримінального провадження та їм було надано копію висновку експерта Луганського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС від 15.04.2019, згідно якого підписи, від імені ОСОБА_1 , розташовані у графах Орендодавець у розділі Підписи сторін у двох примірниках договору оренди землі від 25.01.2012, укладеному між ОСОБА_1 та фермерським господарством В.Азалії в особі ОСОБА_3 , щодо земельної ділянки загальною площею 5,84 га виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою шляхом наслідування його підпису (а.с. 28-37).

Таким чином, ОСОБА_1 фактично стало відомо про його порушене право після знайомлення з матеріалами кримінального провадження, де йому було також надано копію спірного договору оренди землі. Оскільки ОСОБА_1 не укладав спірний договір оренди землі з відповідачем та не надавав довіреності щодо його укладення та підписання іншим особам, то в такому випадку він вважає договір оренди землі недійсним.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що в даному випадку відсутнє волевиявлення позивача ОСОБА_1 на встановлення його цивільних прав та обов`язків щодо укладання договору оренди землі, яка перебуває у його власності, на умовах, що були визначені в договорі оренди землі, оскільки в судовому засіданні доведено, що позивач не підписував договір оренди землі.

Однак, орендодавець ОСОБА_1 постійно і в належні строки отримував орендну плату за користування земельною ділянкою. За 2019 рік орендна плата не була виплачена через те, що ОСОБА_1 не звертався за орендною платою, а він не мав можливості сповістити його через відсутність засобів зв`язку.

Факт отримання ОСОБА_1 орендної плати у ФГ В.Азалії підтверджується відповідною відомістю про видачу орендної плати з 2012 року по 2018 рік (а.с. 74).

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України , а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України , так і у статтях 229-233 ЦК України , йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України ).

За частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

За частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6 , 11 , 17 , 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд звертає увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину недійсним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

У даній справі позивач звернувся з вимогою про визнання недійсним договору оренди від 25.01.2012, посилаюсь на те, що цей договір не підписував, умови його не погоджував, тож відповідач безпідставно відмовляє в поверненні використовуваної земельної ділянки позивачу як власнику цієї земельної ділянки, посилаючись до умов договору, підписаного невстановленою особою замість позивача.

Судом також повно та достеменно встановлені обставини справи, за якими спірний договір позивач не підписував та, відповідно, з істотних умов цього договору не погоджував.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України , висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві, позивач у цій справі наполягає на поверненні йому земельної ділянки, вважаючи, що ця ділянка знаходиться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97)).

Тому, в частині позовних вимог, а саме про визнання недійсним договору оренди землі від 25.01.2012 слід відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту.

Відмова у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє позивача права заявити негаторний позов про повернення земельної ділянки.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги слід задовольнити частково, витребувавши земельну ділянку з чужого незаконного володіння, так як у даному випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки.

Також, суд вважає за необхідне, на підставі ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідача судові витрати на користь позивача у виді сплаченого судового збору за вимогу про витребування із чужого незаконного володіння земельної ділянки у сумі 1963,30 гривень.

Керуючись ст. 11, 15-16, 202-205, 207, 215, 627 ЦК України, ст. 14-15 Закону України Про оренду землі , ст. 5-13, 18, 76-81, 89, 142, 206,211, 258-259, 265, 267, 272, 293, 315 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 , якого представляє ОСОБА_2 до Фермерського господарства В.Азалії в особі ОСОБА_3 , третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Луганській області, про визнання договору оренди землі недійсним та витребування майна із чужого незаконного володіння, - задовольнити частково.

Витребувати із чужого незаконного володіння Фермерського господарства В.Азалії в особі ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 5,84 га, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 згідно державного акта на право приватної власності на землю серії ІV-ЛГ № 029857 від 15 січня 2001 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Фермерського господарства В.Азалії в особі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору за вимогу про витребування із чужого незаконного володіння земельної ділянки у сумі 1963 (одна тисяча дев`ятсот шістдесят три) грн. 30 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення із урахуванням п.п 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України .

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник позивача: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 .

Відповідач: Фермерське господарство В.Азалії в особі Коцура В.В., вул. Залізнична, б. 44, смт. Троїцьке Луганської області, код ЄДРПОУ 33219965.

Третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Луганській області, пр.Центральний, б. 17, корп. 2, м. Сєвєродонецьк Луганської області.

Суддя О.С. Певна

08.06.21