Постанова

від 01.06.2021 по справі 826/15419/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Донець В.А.

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2021 року Справа № 826/15419/18

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Сакевич Ж.В.,

представника позивача Алексеєва О.І.,

представника відповідача Пущука М.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 вересня 2020 року у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ТД Дискон

до Головного управління Державної податкової служби в м. Києві

про визнання протиправним та скасування

податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю ТД Дискон ( далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.06.2018 № 8812615141.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 вересня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.

Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що спірні операції між ТОВ ТД Дискон і ТОВ Вієн ЛТД підтверджуються відповідними первинними документами і є товарними.

При цьому, суд зазначив, що відповідачем не було надано вироку суду, постановленого у відношенні директора вказаного контрагента позивача за результатами здійснення кримінального провадження, на яке посилається податковий орган, а протокол допиту, про який зазначає відповідач, підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами у цій справі.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій наполягає на тому, що позивачем не доведено транспортування товару, придбаного у ТОВ Вієн ЛТД , що у зазначеного товариства відсутні матеріально-технічні ресурси для виконання таких операцій і що його директор у ході кримінального провадження заперечував свою участь у господарській діяльності цього товариства.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати і ухвалити постанову про відмову в задоволенні його позову в повному обсязі.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.01.2021 відкрито провадження у справі, установлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити таку скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів апелянта та правильності висновків суду першої інстанції.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.02.2021 та від 13.04.2021 витребувано додаткові докази у справі та продовжено строк судового розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю ТД Дискон (далі - ТОВ ТД Дискон ) (код ЄДРПОУ 38976287) зареєстровано як юридична особа та перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у м. Києві як платник ПДВ.

Між позивачем і ТОВ Вієн ЛТД було укладено договір поставки від 01.07.2015 № 1070.

За умовами вказаного договору постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві товар згідно видаткової накладної, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його (підпункт 1.1 пункту 1).

Також між ТОВ Вієн ЛТД (виконавець) та ТОВ ТД Дискон (замовник) укладено договір про надання послуг від 12.10.2015 № 12/10, відповідно до якого виконавець зобов`язується надати послуги з випробовування (перевірки) готовності до експлуатації - товарів та обладнання, надалі вентилятори , а замовник зобов`язується оплатити товар (підпункт 1.1 пункту 1).

Вказані договори від імені ТОВ Вієн ЛТД підписано директором ОСОБА_1

На підтвердження виконання договорів позивачем надано: видаткові накладні від 15.07.2015 №241, від 15.09.2015 №129, від 01.09.2015 №128, від 21.09.2015 №153, №203, від 25.09.2015 №243, від 19.10.2015 №67, від 22.10.2015 №99, від 30.10.2015 №119; податкові накладні від 30.10.2015 №116, від 27.10.2015 №115, від 15.07.2015 №241, від 15.09.2015 №129, від 01.09.2015 №128, від 21.09.2015 №153, №203, від 25.09.2015 №243, від 19.10.2015 №67, від 22.10.2015 №99, від 30.10.2015 №119;акти наданих послуг, від 30.10.2015 №116, від 27.10.2015 №115; платіжні доручення від 02.11.2015 №208, від 04.11.2015 №222, від 08.10.2015 №176, від 19.10.2015 №197, від 28.09.2015 №147, від 30.09.2015 №155, від 30.07.2015 №49.

Оплата позивачем товару та наданих послуг підтверджується банківськими виписками.

Крім того, за вказаними операціями були складені відповідні податкові накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, згідно з вимогами чинного законодавства.

На підтвердження транспортування товару у межах операцій з вказаним контрагентом позивачем надано договір від 15.07.2015 № 122-15 про перевезення автомобільним транспортом, укладений між ФОП ОСОБА_2 (перевізник) та ТОВ ТД Дискон (вантажоодержувач), перевізник зобов`язується доставити автомобільним транспортом довірений йому відправником вантаж до пункту призначення в установлений договором термін і видати його вантажоодержувачу, а вантажоодержувач зобов`язується сплатити за перевезення вантажу винагороду (підпункт 1.1 пункту 1).

Умови перевезення вантажу (термін і місце надання автотранспорту під завантаження, маршрут прямування, пункт призначення, вантажоодержувач, термін доставки, вартість послуг та інше) визначається в заявці на перевезення, яка є невід`ємною частиною договору (підпункт 1.2 пункту 1).

На підтвердження транспортування товару позивачем надано заявки на виконання перевезення вантажів автомобільним транспортом від 15.07.2015 №1, від 01.09.2015 №2, від 15.09.2015 №3, від 21.09.2015 №4, від 25.09.2015 №5, від 19.10.2015 №6, від 22.10.2015 №7, від 30.10.2015 №8, товарно-транспорті накладні від 15.07.2015 №1, від 01.09.2015 №2, від 15.09.2015 №3, від 21.09.2015 №4, від 25.09.2015 №5, від 19.10.2015 №6, від 22.10.2015 №7, від 30.10.2015 №8, акти надання послуг від 15.07.2015 №1, від30.09.2015 №2, від 30.10.2015 №3.

Згідно з заявками на виконання перевезення вантажів автомобільним транспортом вантажовідправник - ТОВ Вієн ЛТД , місце завантаження: 01103, місто Київ, вулиця Кіквідзе, будинок 13А, офіс 22, вантажоодержувач ТОВ ТД Дискон , місце розвантаження: місто Київ, вулиця Семена Скляренка, будинок 9.

У заявках на виконання перевезення вантажів автомобільним транспортом вказані: вантажовідправник, адреса вантажовідправника, місце завантаження (адреса складу вантажовідправника), дата і час подачі автотранспорту, назва вантажу, вага вантажу, тип і марка автотранспорту для здійснення перевезення, маршрут руху, назва вантажоодержувача, місце розвантаження (адреса складу вантажоодержувача), строк і час доставки вантажу, розмір винагороди, відтань на яку здійснюється перевезення. Інформація зазначена в товарно-транспортних накладних відповідає даним зазначеним в заявках на виконання перевезення вантажів автомобільним транспортом.

На підставі наказу від 11.05.2018 № 8309 та направлень від 23.05.2018 №948/26-15-14-01-03 №949/26-15-14-01-03 ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ТД Дискон з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Вієн ЛТД за липень, вересень, жовтень 2015 року.

За результатами проведеної перевірки ГУ ДФС у м. Києві складено акт від 05.06.2018 № 388/26-15/4-01-03/38976287, яким встановлено порушення:

- пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI(зі змінами та доповненнями), пункту 5, пункту 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Доходи , затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153, пункту 5, пункту 6, пункту 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, пункту 5, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 Запаси , затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 02.01.1999 за № 751/4044, пункту 1, пункту 2 статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в результаті чого завищено від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 679.478,00 грн., у тому числі за 2015 рік на суму 679478,00 грн.;

- пункту 198.1, пункту 198.3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 86378,00 грн. в тому числі за липень 2015 року - в сумі 5992,00 грн., за вересень 2015 року - в сумі 54014,00 грн., та за жовтень 2015 року 26372,00 грн.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки від 05.06.2018 № 388/26-15/4-01-03/38976287, позивачем подано скаргу від 12.06.2018 до Головного управління ДФС у м. Києві.

Листом від 21.06.2018 №28836/10/26-15-14-01-03 Головне управління ДФС у м. Києві висновки акта перевірки від 05.06.2018 №388/26-15-14-01-03/38976287 залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

На підставі акта перевірки Головним управління ДФС у м. Києві сформовані податкові повідомлення-рішення:

- від 23.06.2018 №8812615151, яким позивачу збільшено суму грошових зобов`язань за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 107973,00 грн. з яких 86378,00 грн. за податковим зобов`язанням та 21595,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- від 23.06.2018 №8822615141, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток у сумі 679478,00 грн.

04.07.2018 позивачем подано скаргу до Державної фіскальної служби України на податкові повідомлення-рішення від 23.06.2018 № 8812615151 та № 8822615141.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 21.08.2018 № 27043/6199-99-11-01-01-25 скаргу задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 23.06.2018 №8822615141, податкове повідомлення-рішення від 23.06.2018 № 8812615141 залишено без змін.

Позивач, вважаючи таке податкове повідомлення-рішення протиправним, а свої права порушеними, звернувся до суду з цим позовом.

Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-XIV).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 14.1.36 п.14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктами 198.1-198.3, 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У ч. 1, 2 ст. 9 Закону № 996-XIV закріплено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що для встановлення правомірності визначення платником податків його податкових зобов`язань з ПДВ, а також формування ним відповідного від`ємного значення, належить з`ясувати реальність руху активів і коштів у процесі здійснення господарських операцій, господарську мету укладання відповідних договорів та економічний результат їх вчинення.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що товарність операцій позивача з ТОВ Вієн ЛТД за відповідними договорами підтверджуються відповідними первинними документами, мають господарську мету та є економічно доцільними, з огляду на специфіку підприємницької діяльності позивача

Водночас, доводи апелянта про те, що операції позивача з вказаним контрагентом є фіктивними і задокументовані виключно з метою неправомірного отримання податкових вигід, спростовуються матеріалами цієї справи та вказують на те, що податковий орган здійснив лише формальну поверхневу перевірку підстав формування позивачем спірних показників його податкової звітності без встановлення їх дійсної мети та означеного вище взаємозв`язку з іншими операціями позивача.

Водночас, постулатом адміністративного процесуального законодавства є презумпція винуватості відповідача у справі - суб`єкта владних повноважень (ч.2 ст.77 КАС України).

У свою чергу податковим законодавством презюмується правомірність рішень, дій та бездіяльності платника податків (ст. 4 ПК України).

Зазначене в сукупності обумовлює покладення обов`язку доказування в податкових спорах на податковий орган, який у відповідності до принципу офіційного з`ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних податкових зобов`язань, та правомірність прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20.02.2018 у справі № 817/149/17, від 29.03.2018 у справі № 813/2758/16 та, відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, є обов`язковим для колегії суддів при вирішенні даної справи.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що позивачем, відповідно до вимог частини першої статті 77 КАС України, під час розгляду цієї справи в судах першої та апеляційної інстанції було надано докази, які підтверджують доводи його позову щодо товарності спірних операцій.

Доводи апелянта про те, що надані позивачем первинні документи підписані від імені ТОВ Вієн ЛТД директором ОСОБА_1 , який згідно з протоколом допиту від 12.01.2017, у рамках кримінального провадження від 26.10.2016 № 3201623000000100, заперечує свою причетність до діяльності ТОВ Вієн ЛТД , судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки сам лише факт порушення кримінального провадження та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів у рамках такого кримінального провадження не є беззаперечним доказом відсутності реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом.

Наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено вироку суду в кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, в силу приписів ч. 6 ст. 78 КАС України не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

Крім того, апелянтом не доведено, що між позивачем і ТОВ Вієн ЛТД мали місце злагоджені узгоджені дії, спрямовані на формальне оформлення господарських операцій без їх фактичного вчинення для отримання податкових вигід.

Разом з тим, статтею 61 Конституції України регламентовано принцип індивідуальної відповідальності і жодною нормою чинного законодавства не визначено прямої залежності між правомірністю формування платником податків показників податкової звітності та діями його контрагента та/або відповідних посадових осіб і для формування показників податкової звітності необхідним є лише встановлення факту здійснення господарської операції та підтвердження її відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 по справі № 816/809/17, від 13.03.2018 по справі № 814/3520/13-а, а також є сталою у практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні по справі Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009 (2009 рік, заява № 3991/03) Європейським судом зазначено, що платник податків не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Також апеляційний суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладену в п. 50 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України , в якому ЄСПЛ, зокрема зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним

У рішеннях від 09 січня 2007 року у справі Інтерсплав проти України , від 10 березня 2010 року у справі Бізнес Супорт Центр проти Болгарії ЄСПЛ наголосив, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини висновки Європейського суду з прав людини є джерелом права.

Твердження апелянта про те, що у контрагента позивача відсутні матеріально-технічні можливості та штат робітників для виконання зобов`язань за відповідними договорами, укладеними з позивачем, є необґрунтованими, оскільки чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від наявності чи відсутності основних фондів. Відсутність у контрагента добросовісного платника податку, яким є позивач, матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання ним необґрунтованої податкової вигоди.

Аналізуючи всі доводи учасників справи, апеляційний суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі Гарсія Руїз проти Іспанії , Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 23.06.2018 № 8812615141, необхідності його скасування та задоволення позову повністю.

Отже, судом першої інстанції було повно встановлено обставини цієї справи і правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Державної податкової служби у м. Києві підлягає залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 вересня 2020 року - без змін.

Розподіл судових витрат.

З огляду на результат розгляду цієї справи, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 вересня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлено 07 червня 2021 року.

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: О.В. Карпушова

М.І. Кобаль