Постанова

від 01.06.2021 по справі 826/4567/15

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Смолій І.В.

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2021 року Справа № 826/4567/15

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Сакевич Ж.В.,

представника позивача Святогора Є.А.,

представника відповідача Пущука М.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 грудня 2020 року у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю

Онур Конструкціон Інтернешнл

до Головного управління Державної податкової служби в м. Києві

про визнання протиправними та скасування

податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

У 2015 році товариство з обмеженою відповідальністю Онур Конструкціон Інтернешнл (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.11.2014 № 0011122208.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2015, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.01.2016 постанову зазначені судові рішення було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.11.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2017, позов задоволено.

Постановою Верховного Суду від 28.02.2020 зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалюючи таку постанову, Верховний Суд, зокрема, зазначив, що судами попередніх інстанцій не перевірялося та не встановлювалося подальше використання у діяльності позивача будівельних матеріалів, придбаних ним у контрагентів, а також не було перевірено технічну можливість контрагентів виконати спірні поставки товарів та послуг (робіт) з урахуванням їх фактичних господарських ресурсів (наявності основних засобів, відповідних трудових ресурсів), понесення ними витрат, пов`язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати тощо), не досліджено обставини щодо фактичного перевезення ТМЦ.

Крім того, Верховний Суд вказав, що визначальним для вирішення цієї справи є дослідження та встановлення фактичного руху активів в процесі виконання укладених договорів, і таке дослідження повинно здійснюватися на підставі первинних документів, які мають бути належним чином оформлені та в сукупності повинні свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій.

При цьому, Верховний Суд звернув увагу на те, що суди не виконали приписів ухвали Вищого адміністративного суду України від 19.01.2016 та фактично не встановили на підставі належних, допустимих та достатніх доказів, обставин справи, що є визначальними для правильного вирішення спору.

За результатами нового розгляду цієї справи рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 жовтня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.

Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем здійснено формування податкового кредиту спірного періоду на підставі належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, що за своєю формою та змістом відповідають вимогам законодавства.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що позивачем не було надано жодних документів, які б підтверджували транспортування товару (бітум нафтовий дорожній) та фактичне отримання ним ТМЦ від його контрагентів, а також не надано актів приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю форми 5-НП та журналів обліку надходження нафтопродуктів за формою № 6-НП.

Крім того, на переконання апелянта, позивачем не підтверджено виконання договорів, зокрема не надано документів, які передбачені безпосередньо договорами, не надано сертифікатів якості товару, декларації про відповідність, паспортів якості та інших документів, які б підтверджували його виробника та технічні характеристики.

Також апелянт вказує, що у реквізитах договору поставки від 11.03.2014 № 2014/11-03/5 значиться номер рахунку ПП Гілея Інвест , який був відкритий Банком пізніше, ніж укладено такий договір (26.03.2014).

Разом з тим, апелянт зазначає, що в матеріалах справи відсутні рахунки на оплату товару за вказаним договором, відомостей про здійснення відповідної оплати, а надана позивачем банківська виписка та оборотно-сальдова відомість не містить інформації про те, на підставі яких документів та про відповідальну особу за їх складання.

Апелянт також посилається на відсутність у контрагентів позивача (ПП Гілея Інвест і ТОВ Центр-ТК ) основних фондів, кваліфікованих працівників, службових приміщень і відсутність самих контрагентів за їх офіційними адресами.

Окрім цього, на думку апелянта, надані позивачем податкові накладні не відповідають вимогам чинного законодавства.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято за неповно встановлених обставин, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати і ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2021 відкрито провадження у справі, установлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити таку скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів апелянта та правильності висновків суду першої інстанції.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2021, від 13.04.2021, від 18.05.2021 витребувано додаткові докази у справі та продовжено строк судового розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

1. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю Онур Конструкціон Інтернешнл (далі - ТОВ Онур Конструкціон Інтернешнл ) (код ЄДРПОУ 32851616) зареєстровано як юридична особа та перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у м. Києві як платник ПДВ.

2. Позивач перебував у господарських правовідносинах з ТОВ Центр ТК та з ПП Гілея Інвест .

3. З ПП Гілея Інвест позивачем було укладено договір поставки №2014/11-03/5 від 11.03.2014, за умовами якого постачальник - ПП Гілея Інвест постачає та зобов`язується постачати товар, а покупець - ТОВ Онур Конструкціон Інтернешнл приймає та зобов`язується прийняти та сплатити за товар - будівельні матеріали в асортименті.

Товарність операцій за вказаним договором підтверджується податковими накладними, виписанами ПП Гілея Інвест на суму 31 209 628, 76 грн., у тому числі ПДВ на суму 5 201 604, 57 грн., видатковими накладними, рахунками на оплату.

Суми ПДВ по зазначених податкових накладних включені позивачем до складу податкового кредиту в березні 2014 року в сумі 2 155 598 грн. та у квітні 2014 року в сумі 3 046 007,00 грн. і відображені в додатках №5 Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів до податкових декларацій відповідних періодів.

Розрахунки між сторонами підтверджуються банківською випискою, а також відповідні операції відображені в оборотно-сальдових відомостях по рахунку 631.

Судовим рішенням у справі № 810/3829/15, яке набрало законної сили, установлено факт поставки товару, а також дійсність, законність та економічну обґрунтованість операцій позивача з ПП Гілея Інвест .

4. Між позивачем і ТОВ Центр ТК було укладено договір поставки від 12.05.2014 № 2014/12-05/5, предметом якого є будівельні матеріали в асортименті.

ТОВ Центр ТК виписало податкові накладні від 30.05.2014 на загальну суму 5 432 596, 86 грн., у тому числі ПДВ - 905 432, 81 грн., а також сторонами складено видаткові накладні, рахунки на оплату товару і внесено відповідні дані до оборотно-сальдових відомостей.

Суми ПДВ по зазначених податкових накладних включені позивачем до складу податкового кредиту у травні 2014 року в сумі 905 433 грн. та відображені в додатку № 5 Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів до податкової декларації вказаного періоду.

Розрахунки між сторонами підтверджуються банківською випискою.

5. Транспортування товару, придбаного позивачем у ТОВ Центр ТК та в ПП Гілея Інвест було здійснено на підставі договорів.

6. У подальшому товари, придбані позивачем у вказаних контрагентів, був використаний в його господарській діяльності при виконанні операцій перед ДП Львівський облавтодор за договором № 3ЛТ від 16.12.2013 про надання послуг (виконання робіт) з поточного середнього ремонту автомобільної дороги державного значення Н-02 Львів-Тернопіль на ділянці км 11+257 - км 17+550, згідно умов якого генпідрядник доручає, а субпідрядник зобов`язується виконати роботи з поточного середнього ремонту автомобільної дороги державного Н-02 Львів Тернопіль на ділянці км 11+257 км 17+550, а генпідрядник зобов`язується прийняти та оплатити такі роботи. Факт виконання робіт позивачем згідно договору № 3ЛТ від 16.12.2013 р. на загальну суму 3 013 492,00 грн. та прийняття їх відповідачем підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013р. на суму 34 823,00 грн. та на суму 2 978 669,00 грн., а також довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2013р. на загальну суму 3 013 492,00 грн., підписаними та скріпленими печатками сторін.

При цьому, товарність операцій позивача з вказаним контрагентом установлена судовим рішенням у справі , яке набрало законної сили.

Крім того, товари, придбані позивачем у вказаних контрагентів також були використані при виконанні ним своїх зобов`язань за договорами від 15.06.2012 № 6 та від 15.06.2012 № 26-06/12 (та додатковими угодами до них), укладеними зі Службою автомобільних доріг у Львівській області та з Комунальною корпорацією Київавтодор , на підтвердження операцій за якими суду було надано відомості обсягів послуг (робіт), графіки їх виконання та фінансування, договірні ціни, зведені кошториси та додатки до договорів, в який фактично визначено всі умови їх виконання.

При цьому, періоди укладання додаткових угод до вказаних договорів та графіки виконання за ними відповідних послуг (робіт), їх специфікації узгоджуються з періодами спірних правовідносин позивача з ТОВ Центр ТК , ПП Гілея Інвест , а товар, придбаний ним у вказаних контрагентів відповідає меті та виробничій необхідності виконання позивачем зобовязань, взятих на себе за додатковими угодами (договорами) зі Службою автомобільних доріг у Львівській області та з Комунальною корпорацією Київавтодор .

6. Висновком експертного дослідження від 15.02.2016 № 19/15-140 встановлено, що висновки акта перевірки від 24.10.2014 № 510/1-22-08-32851616 у частині заниження суми ПДВ ТОВ Онур Конструкціон Інтернешнл на суму 6 107 038,00 грн. за період березень-травень 2014 року документально не підтверджуються.

7. У період з 29.09.2014 по 17.10.2014 ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Онур Конструкціон Інтернешнл з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість на податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ПП Гілея Інвест , ТОВ Центр ТК за період з 01.01.2014 по 31.05.2014, за результатами якої складено акт від 24.10.2014 № 510/1-22-08-32851616.

У вказаному акті перевірки контролюючим органом установлено порушення позивачем пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 6 107 038,00 грн.

8. На підставі висновків акта перевірки ДПІ прийняло податкове повідомлення-рішення від 11.11.2014 № 0011122208, яким ТОВ Онур Конструкціон Інтернешнл збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 6 107 038,00 грн. та за штрафними фінансовими санкціями в розмірі 3 053 519,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, спірне податкове повідомлення-рішення податковим органом залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення.

9. Позивач, вважаючи таке податкове повідомлення-рішення протиправним, а свої права порушеними, звернувся до суду з цим позовом.

Нормативно-правове обґрунтування.

10. Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-XIV).

11. Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

12. Згідно з пп. 14.1.36 п.14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

13. Пунктами 198.1-198.3, 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

14. Відповідно до п.п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

15. У ч. 1, 2 ст. 9 Закону № 996-XIV закріплено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Висновки суду апеляційної інстанції.

16. Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що для встановлення правомірності визначення платником податків його податкових зобов`язань з ПДВ, належить з`ясувати реальність руху активів і коштів у процесі здійснення господарських операцій, господарську мету укладання відповідних договорів та економічний результат їх вчинення.

17. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що товарність операцій позивача з ТОВ Центр ТК та з ПП Гілея Інвест за відповідними договорами підтверджується відповідними первинними документами, такі операції мають господарську мету та є економічно доцільними, з огляду на специфіку підприємницької діяльності позивача і використання товару (будівельних матеріалів: бітуму нафтового дорожнього БНД, масла, мінерального порошку, адгезійної добавки, кратону, бітумної емульсії, води технічної, тосолу тощо), придбаного ним у вказаних контрагентів в його господарській діяльності при виконання взятих на себе зобов`язання перед іншими контрагентами, про що зазначалося вище.

18. Водночас, доводи апелянта про те, що операції позивача з вказаним контрагентом є фіктивними і задокументовані виключно з метою неправомірного отримання податкових вигід, спростовуються матеріалами цієї справи та вказують на те, що податковий орган здійснив лише формальну поверхневу перевірку підстав формування позивачем спірних показників його податкової звітності без встановлення їх дійсної мети та означеного вище взаємозв`язку з іншими операціями позивача.

19. Водночас, постулатом адміністративного процесуального законодавства є презумпція винуватості відповідача у справі - суб`єкта владних повноважень (ч.2 ст.77 КАС України).

У свою чергу податковим законодавством презюмується правомірність рішень, дій та бездіяльності платника податків (ст. 4 ПК України).

Зазначене в сукупності обумовлює покладення обов`язку доказування в податкових спорах на податковий орган, який у відповідності до принципу офіційного з`ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних податкових зобов`язань, та правомірність прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20.02.2018 у справі № 817/149/17, від 29.03.2018 у справі № 813/2758/16 та, відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, є обов`язковим для колегії суддів при вирішенні даної справи.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що позивачем, відповідно до вимог частини першої статті 77 КАС України, під час розгляду цієї справи в судах першої та апеляційної інстанції було надано докази, які підтверджують доводи його позову щодо товарності спірних операцій.

20. Доводи апелянта про те, що позивачем не було надано актів приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю форми 5-НП та журналів обліку надходження нафтопродуктів за формою № 6-НП, колегія суддів відхиляє з наступних підстав.

Так, з аналізу Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерство транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155, вбачається що у позивача як покупця будівельних матеріалів (зокрема, бітуму нафтового дорожнього БНД, масла, мінерального порошку, адгезійної добавки, кратону, бітумної емульсії, води технічної, тосолу тощо) для використання їх в його господарській діяльності станом на час виникнення спірних правовідносин був відсутній обов`язок складати актів приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю форми 5-НП та/або вести журнали обліку надходження нафтопродуктів за формою № 6-НП.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі № 820/10211/15 та в листі ДФС України від 12.09.2016 № 19714/6/99-99-12-03-03-15.

Тож, наведені доводи апеляційної скарги є необґрунтованими і безпідставними.

21. Доводи апелянта про те, що позивачем не підтверджено виконання договорів, зокрема не надано документів, які передбачені безпосередньо договорами, не надано сертифікатів якості товару, декларації про відповідність, паспортів якості та інших документів, які б підтверджували його виробника та технічні характеристики, апеляційний суд до уваги не приймає з огляду на наступне.

Так, як було зазначено вище, позивачем на підтвердження спірних операцій з ТОВ Центр ТК та з ПП Гілея Інвест було надано відповідні первинні документи (податкові, видаткові накладні, рахунки на оплату), а також банківські виписки та ОСВ, які в сукупності з іншими матеріалами цієї справи повністю підтверджують реальність таких операцій.

Водночас, документи, про які зазначає апелянт, не є документами податкової звітності і не пливають на правильність визначення її показників.

22. Доводи апелянта про те, що в матеріалах справи відсутні рахунки на оплату товару за вказаним договором, відомостей про здійснення відповідної оплати, а надана позивачем банківська виписка та ОСВ не містить інформації про те, на підставі яких документів та про відповідальну особу за їх складання, колегія суддів відхиляє з підстав, зазначених вище.

23. Твердження апелянта щодо відсутності у контрагентів позивача (ПП Гілея Інвест і ТОВ Центр-ТК ) основних фондів, кваліфікованих працівників, службових приміщень і відсутність самих контрагентів за їх офіційними адресами, судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від наявності чи відсутності основних фондів. Відсутність у контрагента добросовісного платника податку, яким є позивач, матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання ним необґрунтованої податкової вигоди.

Разом з тим, статтею 61 Конституції України регламентовано принцип індивідуальної відповідальності і жодною нормою чинного законодавства не визначено прямої залежності між правомірністю формування платником податків показників податкової звітності та діями його контрагента та/або відповідних посадових осіб і для формування показників податкової звітності необхідним є лише встановлення факту здійснення господарської операції та підтвердження її відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 по справі № 816/809/17, від 13.03.2018 по справі № 814/3520/13-а, а також є сталою у практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні по справі Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009 (2009 рік, заява № 3991/03) Європейським судом зазначено, що платник податків не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Також апеляційний суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладену в п. 50 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України , в якому ЄСПЛ, зокрема зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним

У рішеннях від 09 січня 2007 року у справі Інтерсплав проти України , від 10 березня 2010 року у справі Бізнес Супорт Центр проти Болгарії ЄСПЛ наголосив, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини висновки Європейського суду з прав людини є джерелом права.

24. Доводи апелянта про те, що в реквізитах договору поставки від 11.03.2014 № 2014/11-03/5 значиться номер рахунку ПП Гілея Інвест , який був відкритий Банком пізніше, ніж укладено такий договір (26.03.2014), судова колегія приймає до уваги, але зазначає, що договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, з урахуванням того, що відсутність окремого договору у вигляді єдиного документу або наявність/відсутність певних додатків до договору не відміняють факту здійснення господарської операції, якщо наявні всі первинні документи, що її підтверджують.

Разом з тим, висновок про відсутність факту здійснення господарських операцій може ґрунтуватися лише на встановлених обставинах щодо повної відсутності відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції).

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 19.05.2020, ухваленій у цій справі, та відповідно до частини п`ятої статті 353 КАС України.

Втім, я зазначено вище, відповідні первинні документи, які містять інформацію про спірні операції у цій справі наявні.

Аналізуючи всі доводи учасників справи, апеляційний суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі Гарсія Руїз проти Іспанії , Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 11.11.2014 № 0011122208, необхідності його скасування та задоволення позову повністю.

Отже, судом першої інстанції було повно встановлено обставини цієї справи і правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Державної податкової служби у м. Києві підлягає залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 грудня 2020 року - без змін.

Розподіл судових витрат.

З огляду на результат розгляду цієї справи, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 грудня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлено 07 червня 2021 року.

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: О.В. Карпушова

М.І. Кобаль