Рішення

від 28.05.2021 по справі 923/1310/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2021 року, м. Херсон, справа № 923/1310/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Соловйова К.В. , розглянувши у відкритому засіданні справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця Чулак Олександра Васильовича, м. Дніпро,

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Атіка-Південь", м. Херсон,

про стягнення 80500,00грн.,

за участю секретаря судового засідання Рудченко І.О.,

представників сторін:

від позивача: Чулак О.В., виписка з ЄДРПОУ, паспорт;

від відповідача: не прибув.

у с т а н о в и в:

Позиція та докази позивача

Правовими підставами позову Фізичної особи-підприємця Чулак Олександра Васильовича (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атіка-Південь" (відповідач) про стягнення 80500грн, з яких 40500грн заборгованості за послуги автоперевезення та 40000грн упущеної вигоди, вказано ст.ст.525, 526, 530, 629 Цивільного та ст.ст.193, 216 Господарського кодексів України, а в якості обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги зазначено про порушення відповідачем зобов`язань за укладеними між цими суб`єктами господарювання разовими договорами-заявками № 20/09 від 20.09.2020, № 01/10 від 07.10.2020 та від 23.10.2020 щодо оплати на умовах цих договорів-заявок послуг позивача по перевезенню вантажів та про втрату позивачем через несплату вказаних коштів відповідачем в належні строки, доходів від перевезення вантажів у грудні 2020 року, в орієнтовному розмірі 20000грн щотижня, оскільки позивач не мав можливості оновити шини на власній вантажівці.

В судовому засіданні 28.05.2021 позивач підтвердив повне погашення відповідачем 15.12.2020 заявленої до стягнення заборгованості за послуги в розмірі 40500грн.

Позиція та докази відповідача

Відповідач 13.05.2021 надав до суду відзив (з клопотанням про поновлення строку на його подання), за яким позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити в повному обсязі у задоволенні позову, з огляду на наступне:

1) для відповідача не настав строк виконання зобов`язань з оплати наданих позивачем послуг вантажних автоперевезень згідно з договорами-заявками № 20/09 від 20.09.2020, № 01/10 від 07.10.2020 та від 23.10.2020, оскільки за їхніми умовами оплата послуг здійснюється відповідачем після отримання від позивача оригіналів товарно-транспортних накладних та інших документів, що підтверджують надання послуг (акти приймання виконаних робіт (наданих послуг)), проте оригінали відповідних накладних та актів позивач відповідачеві не надіслав;

2) позивачем не надано належних та допустимих доказів, що підтверджують реальну можливість отримання позивачем доходів в розмірі 40000грн від перевезення вантажів.

Поряд з цим, 24.05.2021 відповідач надав до суду письмові докази погашення 15.12.2020 заявленої до стягнення заборгованості за послуги в розмірі 40500грн. (виписку банку по рахунку відповідача за період з 26.10.2020 по 15.12.2020), разом з заявою про закриття провадження у справі в цій частині позовних вимог.

Процесуальні дії та рішення суду

Ухвалою суду від 05.01.2021 судом у теперішньому його складі відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомленням учасників справи, встановлено строки, 26.01.2021 відповідачу для надання відзиву на позов, 05.02.2021 позивачу для надання відповіді на відзив.

Поряд з цим, за відсутності у справі належних доказів повідомлення відповідача про судовий розгляд даної справи, ухвалою суду від 27.04.2021 постановлено провести розгляд справи протягом розумного строку, в судовому засіданні 14.05.2021.

Протокольною ухвалою від 14.05.2021 суд продовжив відповідачу строк надання до суду відзиву на позовну заяву по 13.05.2021 - день надходження відзиву до суду.

В судовому засіданні 14.05.2021 оголошувалась перерва до 11:00год. 24.05.2021, а 24.05.2021 - до 12:00год. 28.05.2021.

Протокольною ухвалою від 28.05.2021 суд долучив до справи письмові докази погашення 15.12.2020 заявлених до стягнення 40500грн заборгованості за послуги, з урахуванням того, що даний факт визнаний позивачем в судовому засіданні 28.05.2021.

В судовому засіданні 28.05.2021, по завершенню розгляду справи, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини, які встановлено судом

Фізична особа-підприємець Чулак Олександр Васильович (надалі - позивач), як перевізник, та Товариство з обмеженою відповідальністю "Атіка-Південь" (надалі - відповідач), як замовник, уклали між собою типові (за формою та умовами) разові договори-заявки № 20/09 від 20.09.2020, № 01/10 від 07.10.2020 та 23.10.2020 про надання транспортних послуг по перевезенню вантажу - овочів та фруктів, зокрема, в сітках або ящиках, з додержанням певного температурного режиму, автотранспортним засобом в міжміському сполученні.

Основними умовами цих договорів, які впливають на взаємовідносини сторін в межах даного спору між ними, є наступні:

- маршрут перевезення: м. Каховка Херсонської області - м. Дніпро - смт.Рогань Харківської області (договір-заявка № 20/09 від 20.09.2020), м. Каховка Херсонської області - смт.Рогань Харківської області (договір-заявка № 01/10 від 07.10.2020), м.Каховка Херсонської області - с Слобожанське Дніпропетровської області - смт.Рогань Харківської області (договір-заявка № 01/10 від 23.10.2020) (за пунктом 1 договорів);

- одержувач вантажу: згідно з товарно-транспортною накладною (за п.5 договорів);

- дата доставки та вивантаження: 21.09.2020, 08.10.2020 та 24.10.2020, відповідно (за п.6 договорів);

- вартість перевезення: 18000грн, з урахуванням податку на додану вартість (ПДВ) (договір-заявка № 20/09 від 20.09.2020), 17000грн (договір-заявка № 01/10 від 07.10.2020), 16500грн (договір-заявка № 01/10 від 23.10.2020) (за п.7 договорів);

- для здійснення оплати послуг замовнику надсилаються засвідчені копії установчих документів та договору-заявки, а також оригінали товарно-транспортних накладних та інших документів, що підтверджують надання послуг (за п.20 договорів);

- термін оплати: протягом 14-ти банківських днів після отримання оригіналів документів, на підтвердження надання послуг (договір-заявка № 20/09 від 20.09.2020), та 10-ти банківських днів після отримання оригіналів документів, на підтвердження надання послуг (договори-заявки № 01/10 від 07.10.2020 та 23.10.2020) (за п.8 договорів);

- виникли розбіжності між сторонами по виконанню умов договорів-заявок регулюються чинним законодавством України (за п.16 договорів);

- заявка набирає чинності (у факсимільному виді або отриманою через мережу Інтернет) з моменту підписання і діє до виконання всіх зобов`язань (за п.19 договорів).

На виконання вказаних договорів-заявок № 20/09 від 20.09.2020, № 01/10 від 07.10.2020 та 23.10.2020 позивачем надано відповідачу транспортні послуги загальною вартістю 51500грн по перевезенню вантажу автотранспортним засобом в міжміському сполученні, що підтверджується товарно-транспортними накладними від 20.09.2020 №/№ 1867 та 1872, від 07.10.2020 № 2037, від 23.10.2020 №/№ 2171 та 2172, а також складеними позивачем актами про приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 21.09.2020 № 210920 щодо надання послуг вартістю 18000грн (з ПДВ) (даний акт відповідачем не підписаний), від 08.10.2020 №081020 щодо надання послуг вартістю 17000грн (з ПДВ) (даний акт підписаний відповідачем й скріплений відбитком печатки відповідача), від 24.10.2020 №241020 щодо надання послуг вартістю 16500грн (з ПДВ) (даний акт відповідачем не підписаний). На оплату вказаних послуг позивачем виставлено відповідачу рахунки-фактури № 210920 від 21.09.2020, № 081020 від 08.10.2020,№ 241020 від 24.10.2020, відповідно.

Відповідач здійснив оплату вказаних послуг загальною вартістю 51500грн наступним чином: 26.10.2020 сплатив 5000грн, з призначенням платежу "за транспортні послуги згідно з рах.210920 від 21.09.2020", 6000грн - 11.11.2020, з тим самим призначенням платежу, 40500грн - 15.12.2020, з тим самим призначенням платежу, що підтверджується платіжними дорученнями та випискою банку (а.с.8, 9, 75).

Правові норми, що підлягають застосуванню

Щодо підстав виникнення та порядку виконання зобов`язань

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі, боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі, кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору.

Згідно з ч.2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона зобов`язання повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони і забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч.7 ст.193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається.

Відповідно до ч.1-ч.2, ч.5 ст.307 Господарського кодексу України:

- за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату;

- договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі, його укладення підтверджується складанням перевізного документа (транспортної накладної тощо);

- умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами або статутами, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, договором про перевезення вантажів є двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов`язки та відповідальність сторін щодо їх додержання (за пунктом 1 цих Правил) та основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна (пункт 11.1 цих Правил).

Щодо наслідків порушення договірних зобов`язань

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за ч.1 та ч.2 ст.217 Господарського кодексу України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, зокрема, відшкодування збитків. Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміють, зокрема, неодержані доходи, які сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно ж до ч.1 ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються серед іншого, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

Оцінка судом встановлених обставин, з урахуванням положень правових норм, що підлягають застосуванню при вирішенні спору

Наявність укладених між позивачем та відповідачем типових (за формою та умовами) разових договорів-заявок № 20/09 від 20.09.2020, № 1/10 від 07.10.2020 та від 23.10.2020 про надання транспортних послуг по перевезенню вантажу автотранспортним засобом в міжміському сполученні свідчить на користь виникнення між ними майново-господарських зобов`язань, в силу яких, як-то встановлено приписами ст.ст.173-175 Господарського кодексу України, одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Зміст та умови цих договорів-заявок, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов`язань (майново-господарських зобов`язань за ч.1 ст.179 Господарського кодексу України), які виникли між сторонами на підставі цих договорів (правочинів), з огляду на наведені правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між сторонами справи було укладено три договори перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Позивач належним чином виконав встановлений для нього, як для перевізника вантажу, законом (ст.307 Господарського кодексу України) та умовами вказаних договорів-заявок (п.1., п.3, п.5, п.6 цих договорів) обов`язок щодо здійснення автомобільного перевезення ввіреного позивачеві відповідачем (замовником перевезень) вантажу до пункту призначення в установлений договором між ними строк, з додержанням обумовленого договором температурного режиму, та щодо видачі вантажу його уповноваженій на його одержання особі (вантажоодержувачу). Зокрема, товарно-транспортні накладні від 20.09.2020 №/№ 1867 та 1872, від 07.10.2020 № 2037, від 23.10.2020 №/№ 2171 та 2172 підписано з боку вантажоодержувача без будь-яких зауважень та застережень щодо надання транспортних послуг (стану вантажу або ін.) до перевізника. Так само, у справі відсутні докази наявності у відповідача, що виступав замовником перевезень, будь-яких зауважень та застережень до перевізника щодо надання транспортних послуг (стану вантажу або ін.). Також, відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень був підписаний, з скріпленням підпису печаткою відповідача, акт від 08.10.2020 №081020 щодо надання послуг вартістю 17000грн (а.с.23).

Підтвердженням виконання позивачем в повному обсязі своїх договірних зобов`язань перед відповідачем за договорами-заявками № 20/09 від 20.09.2020, № 1/10 від 07.10.2020 та від 23.10.2020 про надання транспортних послуг по перевезенню вантажу автотранспортним засобом в міжміському сполученні, є, також, здійснення відповідачем оплати повної вартості транспортних послуг позивача, в розмірі їхньої вартості, що була узгоджена між позивачем та відповідачем за п.7 кожного з цих договорів-заявок, та складає у загальній сумі 51500грн. З них сплачено відповідачем 5000грн - 26.10.2020, 6000грн - 11.11.2020, 40500грн - 15.12.2020.

В судовому засіданні 28.05.2021 позивач підтвердив повне погашення відповідачем 15.12.2020 заявленої до стягнення заборгованості за послуги в розмірі 40500грн.

Станом на дату звернення позивача до суду з позовною заявою з вимогами, серед іншого, про стягнення з відповідача 40500грн заборгованості за послуги автоперевезень, а саме, 08.12.2020 (за відбитком календарного штемпелю на поштовому конверті, в якому позовна заява надійшла до суду (а.с.43)), заборгованість відповідача у вказаному розмірі за послуги позивача мала місце. Внаслідок сплати відповідачем 40500грн 15.12.2020 за послуги позивача, на теперішній час (на момент ухвалення судом даного рішення) відсутня заявлена до стягнення з відповідача заборгованість в розмірі 40500грн за послуги автоперевезень. Таким чином, наявні підстави для закриття провадження у справі, в частині позовних вимог про стягнення 40500грн заборгованості за послуги автоперевезень, у відповідності до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України - у зв`язку з відсутністю предмету спору на момент ухвалення судом рішення у справі.

Поряд з цим, суд констатує, що згідно з ч.1, ч.3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, при цьому, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи в межах заявлених особою вимог та на підставі поданих учасниками справи доказів.

За ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, докази подаються сторонами. Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (за ч.1 цієї статті), питання про достатність доказів суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (за ч.2 цієї статті).

Відповідно до ч.1 ст.91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

У відповідності до положень ст.ст.193, 216, 217, 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний відшкодувати на вимогу інших учасників господарських відносин, яким внаслідок такого правопорушення завдано збитків, відповідні збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. Складовою збитків, серед іншого, є неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

Для застосування такого виду відповідальності необхідна наявність всіх складових її частин, а саме протиправної поведінки, факту понесення збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. Натомість, за відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність не настає.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача 40000грн упущеної вигоди обґрунтовано доводами про втрату позивачем, з вини відповідача (через несвоєчасну сплату відповідачем передбаченої договорами-заявками №20/09 від 20.09.2020, № 1/10 від 07.10.2020 та від 23.10.2020 вартості послуг автоперевезень) доходу у вигляді упущеної вигоди у розмірі 40000грн у грудні 2020 року, в орієнтовному розмірі 20000грн щотижня, через відсутність у позивача можливості придбати нові шини на власну вантажівку для здійснення автоперевезення вантажів в зимовий період з належним рівнем безпеки.

Проте, всупереч вимог ст.ст.13,74 ГПК України ці доводи позивача не підтверджено будь-якими поданими до суду доказами. Зокрема, позивач, не подав доказів:

- на підтвердження розміру, а саме, 20000грн очікуваного щотижневого доходу позивача у грудні 2020 року та наявності у позивача замовлень на автоперевезення вантажів на грудень 2020 року (не надано як доказів отримання позивачем відповідних замовлень, так і доказів претензій (рекламацій) замовників перевезень вантажів до позивача стосовно невиконання позивачем у грудні 2020 року договірних зобов`язань перед цими замовниками);

- відсутності у позивача можливості придбати нові шини на власну вантажівку для здійснення автоперевезення вантажів в зимовий період, за рахунок надходження восени 2020 року коштів плати за перевезення вантажів від інших замовників, окрім відповідача.

Тобто, позивачем не доведено факту втрати ним доходу, саме, з вини відповідача, як, й власне, не доведено реальної можливості отримання позивачем 40000грн. доходу.

Висновки суду

За вказаних встановлених судом фактичних обставин та на підставі наведених правових норм суд дійшов висновків про те, що;

- провадження у справі, в частині позовних вимог про стягнення 40500грн основного боргу (за послуги автоперевезень) підлягає закриттю за п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю предмета спору;

- позовні вимоги в частині стягнення 40000грн. упущеної вигоди не підлягають задоволенню, у зв`язку з необґрунтованістю, у зв`язку з чим в задоволенні цих позовних вимог має бути відмолено в повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Судовими витратами у даній справі є витрати позивача на сплату судового збору за квитанцією від 08.12.2020 у сумі 2102грн.

Суд констатує про те, за подання позову як з ціною 80500,00грн (первинна ціна позову), так і з ціною 40000грн. (ціна позову після погашення 40500грн основного боргу) сплаті підлягає 2102грн. судового збору.

У відповідності до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у сумі 2102грн, що сплачений позивачем за подання позовної заяви, покладається на позивача, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову в частині позовних вимог про стягнення 40000грн. упущеної вигоди

Керуючись ст.ст.231, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України суд, -

в и р і ш и в:

1. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 40500,00грн. заборгованості з оплати послуг.

2. Відмовити в задоволенні позову в іншій частині позовних вимог.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 04.06.2021

Суддя К.В. Соловйов