Постанова

від 01.06.2021 по справі 507/407/19

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

01 червня 2021 року

м. Київ

справа № 507/407/19

провадження № 51-4301км20

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

засудженого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції), захисника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на вирок Одеського апеляційного суду від 10 червня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за

№ 12019160360000053, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя смт Любашівка Одеської області,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Любашівського районного суду Одеської області від 12 червня 2019 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки.

На підставі ст. 76 КК суд поклав на ОСОБА_6 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти його про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Згідно з вироком суду, 03 березня 2019 року приблизно о 15:00 ОСОБА_6 , маючи протиправний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна з корисливих мотивів, незаконно шляхом розбиття віконного скла проник всередину приміщення благодійної організації «Рука допомоги», що знаходиться на АДРЕСА_1 , звідки таємно викрав електричні прилади на загальну суму 2864 грн.

Одеський апеляційний суд 10 червня 2020 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 в частині призначення покарання скасував і ухвалив

у цій частині новий вирок, яким ОСОБА_6 призначив покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК,

у виді позбавлення волі на строк 3 роки. У решті вирок залишив без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_6 змінити в частині призначення покарання через суворість, а саме звільнити його від призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК. Посилається на те, що ОСОБА_6 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, на обліках у лікарів нарколога чи психіатра не перебуває, є інвалідом 2-ї групи загального захворювання, має цивільну дружину та трьох малолітніх дітей на утриманні, добровільно частково відшкодував заподіяну шкоду, що свідчить про його щире каяття.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 заперечувала щодо задоволення касаційної скарги захисника.

Засуджений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 просили задовольнити касаційну скаргу захисника.

Іншим учасникам було належним чином повідомлено про судовий розгляд, але в судове засідання вони не з`явилися.

Мотиви Суду

Згідно з положеннями ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості і вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Як убачається з касаційної скарги захисника, доведеність винуватості

ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.185 КК, та кваліфікація його дій захисником не оспорюються.

Доводи в касаційній скарзі захисника про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого ОСОБА_6 через суворість колегія суддів вважає неспроможними.

Відповідно до ст. 65 КК при призначенні покарання суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Суд апеляційної інстанції зазначених вимог закону про кримінальну відповідальність дотримався.

Ухвалюючи свій вирок у частині призначення ОСОБА_6 покарання, апеляційний суд урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, інші обставини та дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність застосування місцевим судом положень ст. 75 КК щодо ОСОБА_6 та звільнення його від призначеного покарання з випробуванням. Апеляційний суд правильно зазначив, що обставини, які пом`якшують покарання (щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне часткове відшкодування матеріальної шкоди), не є такими, що дають підстави для застосування ст. 75 КК.

Як видно з вироку апеляційного суду, призначаючи ОСОБА_6 покарання

у виді позбавлення волі, суд виходив з того, що ОСОБА_6 раніше

7 разів був засуджений за вчинення аналогічних корисливих злочинів, за які відбував покарання у місцях позбавлення волі. Після звільнення

07 листопада 2018 року з місць позбавлення волі ОСОБА_6 належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та через незначний проміжок часу вчинив новий корисливий злочин. Апеляційний суд взяв до уваги висновок старшого інспектора Любашівського РС філії ДУ «Центр пробації» ОСОБА_8 , із якого вбачається, що виправлення ОСОБА_6 без позбавлення або обмеження волі може становити високу ступінь небезпеки для суспільства. Суд апеляційної інстанції врахував повне визнання вини ОСОБА_6 та його щире каяття, те, що викрадене майно було повернуто працівниками поліції представнику потерпілої особи благодійної організації «Рука допомоги», а завдані злочином збитки у виді розбитого віконного скла є мінімальними. Апеляційний суд також врахував стан здоров`я ОСОБА_6 , який є інвалідом другої групи та хворіє на різні хронічні захворювання, і призначив йому мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 3 ст. 185 КК.

З урахуванням наведеного апеляційний суд дійшов правильного висновку, що необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_6 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень є призначення йому мінімального розміру покарання, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 185 КК,

у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Таким чином, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_6 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових кримінальних правопорушень. Підстави щодо застосування до ОСОБА_6 положень ст. 75 КК відсутні.

Вирок апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 420 КПК.

Неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, які були би підставами для зміни чи скасування судового рішення, у провадженні не встановлено.

За таких обставин касаційна скарга захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Одеського апеляційного суду від 10 червня 2020 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника

ОСОБА_7 без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3