Рішення

від 31.05.2021 по справі 148/395/21

ТУЛЬЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 148/395/21

Провадження №2/148/383/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

31 травня 2021 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

в складі: головуючого судді Ковганича С.В. при секретарі Мрочко Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тульчині у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Кравець В.А., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, мотивуючи вимоги тим, що 10 листопада 2009 року між сторонами був укладений шлюб, зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Тульчинського районного управління юстиції у Вінницькій області, про що зроблений актовий запис № 153.

В шлюбі спільних дітей не мають.

В проваджені Тульчинського районного суду Вінницької області перебуває справа № 148/83/21 про розірвання шлюбу між сторонами. Оригінал свідоцтва про розірвання шлюбу додано до позовної заяви та знаходиться в матеріалах справи.

В період шлюбу за спільні кошти позивачем та відповідачем було придбано наступне майно, будинок з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 ; автомобіль NISSAN PRIMERA, 2002 року випуску, зеленого кольору, державний номер НОМЕР_1 .

Все перелічене майно було оформлене на позивача.

В період шлюбу позивачем приватизована земельна ділянка загальною прощею 0,1109 га з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 0524383200:02:001:0356.

Подружжя має право на поділ спільного сумісного майна незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісно) власності подружжя.

Згідно ст. 63 Сімейного кодексу України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Сімейного кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

На даний час вони не можуть дійти згоди щодо розподілу даного майна, а тому позивач змушена звернутися до суду з даним позовом. Просить поділити майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнавши за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на земельну ділянку загальною прощею 0,1109 га з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 0524383200:02:001:0356, припинивши право ОСОБА_2 на частку в спільному майні подружжя, даної земельної ділянки; виділити у власність в цілому ОСОБА_1 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя - будинок з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 , п рипинивши право ОСОБА_2 на частку в спільному майні подружжя - будинок з господарськими будівлями, що знаходиться АДРЕСА_1 ; виділити у власність в цілому ОСОБА_2 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя - автомобіль NISSAN PRIMERA, 2002 року випуску, зеленого кольору, державний номер НОМЕР_1 , припинивши право ОСОБА_1 на частку в спільному майні подружжя - автомобіль NISSAN PRIMERA, 2002 року випуску, зеленого кольору, державний номер НОМЕР_1 .

В судове засідання позивач та її представник не з`явилися, від представника надійшла заява, згідно якої вона просить розглянути справу без її та позивача участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, на адресу суду надійшла заява про розгляд справи у його відсутність та визнання позовних вимог.

За таких обставин, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, суд розглядає справу в судовому засіданні за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 10.11.2009 між сторонами було зареєстровано шлюб, що підтверджується копією свідоцтва серії НОМЕР_2 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Тульчинського районного управління юстиції (а.с.7).

В період шлюбу, а саме 11.08.2010 сторонами був придбаний житловий будинок з господарськими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який був зареєстрований на позивача, про що свідчить копія договору купівлі-продажу житлового будинку від 11.08.2010 серія ВВА №426775, посвідченого державним нотаріусом Тульчинського районного нотаріального округу Вінницької області (а.с. 8), копія витягу з Державного реєстру правочинів від 11.08.2010 № 8871659 (а.с. 9), копія витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 16.08.2010 № 27026251 (а.с. 10).

Відповідно до копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно, позивачу на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,1109 га за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0524383200:02:001:0356, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), (а.с. 11), право власності на яку зареєстровано 02.10.2014, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності серії ЕЕК 453881. (а.с. 12).

На підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с. 13), за позивачем також зареєстровано 29.03.2019, автомобіль NISSAN PRIMERA, 2002 року випуску, зеленого кольору, державний номер НОМЕР_1 . (а.с. 13).

Враховуючи, що спірне майно придбано подружжям під час шлюбу, тому до даних правовідносин необхідно застосовувати норми Сімейного кодексу України та Цивільного кодексу України.

У відповідності до п.22, 23 постанови Пленуму ВСУ Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя № 11 від 21.12.2007 поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69 - 72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Частиною 3 ст. 368 ЦК України визначено, що майно набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 372 ЦК України майно що є в спільній сумісній власності, може бути поділено між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є в спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Главою 8 Сімейного кодексу України (надалі СК України) регулюється право спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ч.1 ст.61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно із ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Тобто, статтею 60 СК України встановлено презумцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.

Відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05.04.2018 у справі № 404/1515/16-ц та від 11.11.2019 у справі № 339/116/16-ц.

Згідно п.3 ч.1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Враховуючи, що сторони не заперечують належність спірного майна до об`єктів спільної сумісної власності, тому даний факт, визнаний сторонами додатковому доказуванню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відтак, в судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що майно є об`єктом права спільної сумісної власності і підлягає поділу.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Вирішуючи питання про розмір часток сторін в майні, суд виходить з того, що інше не визначено домовленістю між сторонами, а тому вважає їх рівними.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості, враховуючи також визнання відповідачем позовних вимог в повному обсязі, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в заявлених нею межах та про існування правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню в дохід держави сума судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме, 908 грн., за одну із вимог майнового характеру, понесені позивачем процесуальні витрати з оплати судового збору в сумі 908 грн., підлягають залишенню за нею.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 60, 61, 69, 70 СК України, ст.ст. 15, 368, 372 ЦК України, ст. ст.4, 13, 19, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя право приватної власності на земельну ділянку загальною прощею 0,1109 га з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 0524383200:02:001:0356, припинивши право ОСОБА_2 на частку в спільному майні подружжя - земельної ділянки загальною прощею 0,1109 га з цільовим призначенням, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 0524^83200:02.001.0356.

Виділити у власність в цілому ОСОБА_1 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя - будинок з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 , припинивши право ОСОБА_2 на частку в спільному майні подружжя - будинок з господарськими будівлями, що знаходиться АДРЕСА_1 .

Виділити у власність в цілому ОСОБА_2 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя - автомобіль NISSAN PRIMERA, 2002 року випуску, зеленого кольору, державний номер НОМЕР_1 , припинивши право ОСОБА_1 на частку в спільному майні подружжя - автомобіль NISSAN PRIMERA, 2002 року випуску, зеленого кольору, державний номер НОМЕР_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 в дохід держави судові витрати з оплати судового збору в сумі 908 грн. (дев`ятсот вісім гривень).

Понесенні позивачем судові витрати з оплати судового збору, залишити за нею.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, шляхом подачі апеляційної скарги через Тульчинський районний суд Вінницької області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: