Рішення

від 08.06.2021 по справі 910/12531/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.06.2021Справа № 910/12531/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертно-навчальний центр"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 34878,13 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Експертно-навчальний центр" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 34878,13 грн., з яких: 26262,00 грн. основного боргу, 633,86 грн. інфляційних втрат, 7125,27 грн. пені та 857,00 грн. три проценти річних, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач порушив умови виконання зобов'язання за Договором № 1-10.14 від 01.02.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що укладення договору відбулося поза передбаченим Законом України Про публічні закупівлі порядком. Крім того, відповідач просив застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення пені.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.2017 між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як замовником, укладено договір № 1-10.14, укладений з метою забезпечення функціонування у складі замовника Регіонального відділу (кабінету) психофізіологічної експертизи працівників для виконання робіт підвищеної небезпеки (далі - відділ ПФЕ).

Відповідно до положень розділу 2.1 договору виконавець зобов'язується: - тиражувати комп'ютерну програму "Програмний тестовий комплекс для професійного психофізіологічного відбору спеціалістів, які зайняті на роботах з підвищеною небезпекою" (Версія 1")", права на яку засвідчено свідоцтвом про реєстрацію авторського права на твір № 53618 (далі - тестовий комплекс) і інструкцію користувача для Відділу ПФЕ; - здійснювати технічну підтримку і супровід, проводити оновлення тестового комплексу; - надавати консультативну і методичну допомогу Відділу ПФЕ в організації і проведенні психофізіологічної експертизи; - проводити якісне аналітичне оброблення даних психофізіологічного обстеження з наступним наданням Висновків психофізіологічної експертизи і Протоколів (із застосуванням за ліцензійним договором корисної моделі "Спосіб психофізіологічної експертизи працівників", права на яку засвідчені патентом України на корисну модель № 83618), не пізніше 5 діб від дати надходження даних.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що вартість послуг виконавця з якісного аналітичного оброблення даних психофізіологічного обстеження з наступним наданням Висновків психофізіологічної експертизи і Протоколів становить 18 грн. (без ПДВ) за кожного обстеженого працівника.

Оплата послуг виконавця, за умовами пункту 3.2 договору, здійснюється щомісяця, не пізніше 10 робочих днів з дати отримання замовником виставлених виконавцем рахунків за надані послуги та Актів приймання - передачі наданих послуг.

Згідно пункту 3.3 договору сума до оплати визначається за підсумками кожного місяця виходячи з місячного обсягу наданих послуг шляхом множення вартості послуг згідно пункту 3.1. на кількість обстежених працівників.

Відповідно до пункту 4.1 договору щомісяця в останній робочий день звітного місяця замовник складає акт приймання-передачі наданих послуг в якому наводиться опис наданих виконавцем послуг за звітній місяць та їх вартість згідно з цим договором, а також рахунок на оплату наданих послуг. Фотокопія акту та рахунку надсилаються замовнику електронною поштою (факсом) протягом 3-х робочих днів з моменту складання. Оригінали акту та рахунку надсилаються замовнику поштовим відправленням протягом 5 робочих днів з моменту складання.

Як передбачено пунктом 4.2 замовник зобов'язаний підписати Акт приймання-передачі наданих послуг протягом 3-х робочих днів з моменту отримання або в той же термін направити виконавцю мотивовану відмову у випадку, якщо зазначені в Акті послуги не відповідають фактично наданим виконавцем згідно з умовами цього договору та вимогами, встановленими чинним законодавством України.

Згідно пункту 7.1 договору останній вступає в дію з моменту його підписання сторонами строком до 31.12.2017 року.

Пунктом 7.4 договору сторони погодили, що в разі відсутності письмової заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору впродовж одного місяця після закінчення терміну його дії, він вважається продовженим на той же термін і на тих же умовах, які були передбачені цим договором.

Із матеріалів справи слідує, що в грудні 2018 року та з лютого 2019 року по липень 2019 року між сторонами підписані акти здачі-приймання виконаних послуг на загальну суму 26262 грн. щодо надання позивачем послуг з якісного аналітичного оброблення даних психофізіологічного обстеження з наступним наданням висновків психофізіологічної експертизи і протоколів.

12.09.2019 позивач направив лист на адресу Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії Центр охорони здоров'я ПАТ Українська залізниця , який був отриманий 16.09.2019 року.

16.02.2020 позивач звернувся до Львівської клінічної лікарні з фінансовою претензією № 1 (отримана 20.02.2020) щодо сплати боргу в розмірі 26262 грн. за договором № 1-10.14.

У відповіді на фінансову претензію від 16.02.2020 № 120 філія повідомила, що акти здачі-прийняття виконаних послуг не можуть бути розглянуті, оскільки надання послуг без укладення договору в передбаченому Законом України Про публічні закупівлі порядку.

У подальшому, 24.04.2020 позивач направив філії Центр охорони здоров'я ПАТ Українська залізниця (отриманий 27.04.2020) лист № 221 щодо сплати боргу за фінансовою претензією № 1.

Відповідач у відповіді від 30.04.2020 на вищевказану претензію вказав, що філією буде здійснено оплату за надані послуги найближчим часом.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що за фактом надання послуг між сторонами підписано два акти виконаних робіт на загальну суму 26262 грн., однак відповідач оплату наданих послуг не здійснив.

Заперечуючи проти пред'явлених позовних вимог, відповідач зауважував на тому, що укладення договору від 01.02.2017 № 1-10.14 відбулося поза встановленим Законом України Про публічні закупівлі порядком, а саме - без проведення тендеру.

Водночас, доказів визнання недійсним договору від 01.02.2017 № 1-10.14 в установленому законом порядку матеріали справи не містять.

Відтак, ураховуючи відсутність доказів визнання вказаного договору недійсним та не надання відповідачем інших заперечень щодо наданих позивачем послуг, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача суми боргу за договором у розмірі 26262 грн., у зв'язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив стягнути 7125,27 грн. пені.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 5.5 договору у випадку, якщо замовник несвоєчасно або не в повному обсязі перераховує кошти на розрахунковий рахунок виконавця, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно несплаченої суми за кожен день прострочення.

У свою чергу, відповідач просив застосувати спеціальний строк позовної давності до вимог про стягнення пені.

Частина 2 статті 258 ЦК Україна передбачає, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Як слідує з наданого позивачем розрахунку, останній здійснив нарахування пені за період з 01.07.2019 по 01.08.2020 на всю суму боргу в розмірі 26262 грн.

Разом із цим, за умовами пункту 3.2 договору оплата послуг здійснюється відповідачем щомісяця, не пізніше 10 робочих днів з дати отримання актів приймання-передачі наданих послуг.

Суд зауважує, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Однак, з огляду на те, що нарахування саме господарських штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, то строк позовної давності спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію.

За наведених обставин, здійснивши арифметичний перерахунок заявленої позивачем до стягнення пені з урахуванням частини 6 статті 232 ГК України та частини 2 статті 258 ЦК Україна, суд дійшов висновку про задоволення відповідної позовної вимоги в сумі 2090,87 грн., а саме: за період з 19.08.2019-16.09.2019 на суму 4158 грн. пеня становить 111,07 грн.; з 16.04.2019-16.10.2019 на суму 3762 грн. пеня становить 376,10 грн.; з 18.05.2019-18.11.2019 на суму 2826 грн. пеня становить 362,97 грн.; з 18.06.2019-18.12.2019 на суму4320 грн. пеня становить 662,08 грн.; з 16.07.2019-16.01.2020 на суму 3312 грн. пеня становить 578,65 грн.

Також позивачем заявлені до стягнення 633,86 грн. інфляційних втрат та 857 грн. трьох процентів річних.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Разом із цим, з розрахунку позивача слідує, що початок періоду нарахування на всю суму боргу 26262 грн. останнім визначено з 01.07.2019, у той час як з урахуванням пункту 3.2 договору початок прострочення розпочинається з 16.07.2019 року.

Отже, здійснивши арифметичний перерахунок компенсаційних виплат, суд дійшов висновку стягнути 825,45 грн. трьох процентів річних та 633,86 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертно-навчальний центр" задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця,5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертно-навчальний центр" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського,75; ідентифікаційний код 35289526) 26262 (двадцять шість тисяч двісті шістдесят дві) грн. основного боргу, 633 (шістсот тридцять три) грн. 86 коп. інфляційних втрат, 2090 (дві тисячі дев'яносто) грн. 87 коп. пені, 825 (вісімсот двадцять п'ять) грн. 45 коп. трьох процентів річних, а також 1796 (одну тисячу сімсот дев'яносто шість) грн. 69 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.В. Полякова