Рішення

від 07.06.2021 по справі 140/17702/20

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2021 року ЛуцькСправа № 140/17702/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Волдінера Ф.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Старовижівської районної державної адміністрації Волинської області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Управління соціального захисту населення Старовижівської районної державної адміністрації Волинської області про визнання протиправною відмови у встановленні ОСОБА_1 статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та видачі посвідчення члена сім`ї померлого учасника бойових дій та зобов`язання вирішити питання щодо встановлення ОСОБА_1 статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та видачі посвідчення члена сім`ї померлого учасника бойових дій відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту`та Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 11 від 10 січня 2016 року ОСОБА_2 , сина позивача, звільнили з військової служби у запас (за станом здоров`я) та направили для зарахування на військовий облік до Старовижівського РВК Волинської області.

Після повернення додому ОСОБА_2 подав необхідні документи та звернувся із заявою про встановлення статусу учасника бойових дій. Комісією Волинського обласного військового комісаріату, за якими було прийнято рішення про відмову у встановленні статусу учасника бойових дій та видачі посвідчення встановленого зразка.

Далі ОСОБА_2 повторно звернувся до Волинського обласного військового комісаріату із заявою про встановлення статусу учасника бойових дій, подав додаткові документи, однак ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Відповідно до довідки від 09 вересня 2016 року причина смерті - поєднана тупа травма тіла.

Відповідно до абзацу 8 пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту`та пункту 2 Порядку надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2015 р. № 740, ОСОБА_1 , як мати померлого учасника бойових дій, має право на встановлення статусу «члена сім`ї загиблого ветерана війни».

Тому ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про встановлення статусу «члена сім`ї загиблого ветерана війни`та подала необхідні документи.

Згідно листа №1887/01.13.20 від 29 жовтня 2020 року Управління соціального захисту населення Старовижівської районної державної адміністрації Волинської області відмовило ОСОБА_1 у встановленні статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з тих підстав, що відсутня постанова штатної військово-лікарської комісії відповідного військового формування.

Позивач вважає таке рішення протиправним та з урахуванням наведеного просила позов задовольнити.

Ухвалою судді від 05 січня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.

Згідно із частиною шостою статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з огляду на наступне.

Судом встановлено, що в період з 28 липня 2014 року по 27 липня 2015 року, з 07 грудня 2015 року по 10 січня 2016 року ОСОБА_2 безпосередньо приймав участь в антитерористичній операції (бойових діях), забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції у Луганській області та Донецькій області, що підтверджується довідкою від 17 липня 2020 року №04/890 (а. с. 15).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 10 січня 2016 року № 11 прапорщика ОСОБА_2 , звільнено з військової служби у запас за підпунктом «б» і направлено для зарахування на військовий облік до Старовижівського РВК Волинської області (а. с. 25).

Як вбачається із свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 від 09 вересня 2016 року та довідки про причину смерті, лікарського свідоцтва про смерть №203 від 09 вересня 2016 року, довідки про причину смерті ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце смерті зазначене Волинська область, Старовижівський район, село Седлище, причина смерті забій головного мозку, множинні переломи ребер, поєднана тупа травма тіла (наїзд на пішохода транспортним засобом) (а. с. 47-49).

Волинський обласний військовий комісаріат листом від 18 вересня 2020 року № 2659 повідомив позивача, що комісією Волинського ОВК з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій було прийнято рішення про відмову у встановленні статусу учасника бойових дій та видачі посвідчення встановленого зразка гр. ОСОБА_2 (протокол засідання комісії №1/М від 06 лютого 2018 року, пункт 11).

ОСОБА_1 - мати ОСОБА_2 звернулася до відповідача із заявою про встановлення статусу «сім`я померлого ветерана війни».

29 жовтня 2020 року Управління праці та соціального захисту населення Старовижівської районної державної адміністрації відмовило позивачу у встановленні статусу особи на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з тих підстав, що нею не подано всі необхідні документи (відсутня постанова штатної військово-лікарської комісії відповідного військового формування) (а. с. 50).

Разом з тим, Центральна військово-лікарська комісія у листі від 18 січня 2017 року вказала, що згідно лікарського свідоцтва про смерть № 203 від 09 червня 2016 року смерть настала внаслідок нещасного випадку. Враховуючи, що син позивача на момент смерті був звільнений із Збройних Сил України, встановити причинний зв`язок травми, яка виникла в результаті нещасного випадку після звільнення з лав ЗСУ та послужила причиною смерті з військовою службою немає можливості (а. с. 55).

Вважаючи протиправною відмову відповідача щодо встановлення позивачу статусу члена сім`ї загиблого військовослужбовця, ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом за захистом порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ (далі - Закон №3551-ХІІ), який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Згідно з абзацом 8 пункту 1 статті 10 Закону №3551-ХІІ чинність цього Закону поширюється на сім`ї військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних) та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, а також сім`ї працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення.

Процедуру надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону №3551-ХІІ, деяким категоріям осіб врегульовано Порядком надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», деяким категоріям осіб, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 23 вересня 2015 року №740 (далі - Порядок №740).

Відповідно до абзацу 5 пункту 2 Порядку №740, статус особи, на яку поширюється чинність Закону, згідно з цим Порядком надається сім`ям військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних) і працівників Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовців військових прокуратур, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників МВС, Управління державної охорони, Держспецзвязку, ДСНС, ДПтС, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

До членів сімей загиблих, померлих (тих, що пропали безвісти) осіб, зазначених у пункті 2 цього Порядку, належать, зокрема: батьки (пункт 3 Порядку №740).

У відповідності до підпункту 4 пункту 4 Порядку №740 підставами для надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону, для осіб, зазначених в абзаці 5 пункту 2 цього Порядку є: свідоцтво про смерть (копія) або повідомлення про загибель особи; документи про безпосередню участь особи, яка захищала незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та брала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, та загинула (пропала безвісти), померла внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, або документи про безпосереднє залучення до забезпечення проведення антитерористичної операції особи, яка загинула (пропала безвісти), померла внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення; постанова штатної військово-лікарської комісії відповідного військового формування.

Згідно пункту 5 Порядку №740, для встановлення статусу особи, на яку поширюється чинність Закону, членам сімей загиблих, померлих (тих, що пропали безвісти) осіб, зазначених у пункті 2 цього Порядку, необхідно подати органу праці та соціального захисту населення заяву і документи, передбачені пунктом 4 цього Порядку.

Рішення про встановлення статусу особи, на яку поширюється чинність Закону, приймається органами праці та соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання у місячний строк з дати подання документів. Відсутність документів, визначених пунктом 4 цього Порядку, та їх недостовірність є підставою для відмови в наданні статусу особи, на яку поширюється чинність Закону (пункт 6 Порядку №740).

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку, що однією з умов надання статусу загиблого військовослужбовця членам сімей загиблих, є факт перебування загиблого військовослужбовця безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, та те, що він загинув, помер внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

При цьому, відповідно до листа Центральної військово-лікарської комісії №239 від 18 січня 2017 року травму та причину смерті прапорщика запасу ОСОБА_2 з проходженням військової служби не пов`язано, встановити причинний зв`язок травми, яка виникла в результаті нещасного випадку після звільнення з лав ЗСУ неможливо.

З урахуванням правових норм та встановлених обставин, які підтверджуються належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку, що оскільки, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто після звільнення з військової служби (10 січня 2016 року) та враховуючи, що травма, яка стала причиною смерті, отримана не під час безпосередньої його участі в антитерористичній операції, правові підстави для надання матері ОСОБА_2 - ОСОБА_1 статус члена сім`ї померлого учасника бойових дій, на якого поширюється чинність Закону №3551-ХІІ відсутні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Старовижівської районної державної адміністрації Волинської області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 )

Відповідач: Управління соціального захисту населення Старовижівської районної державної адміністрації Волинської області (44401, Волинська область, Старовижівський район, селище міського типу Стара Вижівка, вулиця Незалежності, будинок 56, код ЄДРПОУ 03192129).

Суддя Ф.А. Волдінер