Рішення

від 09.06.2021 по справі 520/5287/21

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

09 червня 2021 року № 520/5287/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіної Ю.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (Харківська область, Великобурлуцький район, селище Садовод, іпн. НОМЕР_1 ) до Великобурлуцької селищної ради (вул. Центральна, буд. 40,смт. Великий Бурлук, Великобурлуцький район, Харківська область,62602, код ЄДРПОУ 04399192) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом, у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Великобурлуцької селищної ради від 16.02.2021 р. "Про розгляд заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 "; зобов`язати відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення ОСГ, орієнтовною площею 2,0 га., яка розташована за межами населених пунктів на території Великобурлуцької селищної ради Куп`янського району Харківської області, для подальшої передачі у приватну власність; стягнути судовий збір.

Ухвалою суду від 31.03.2021 р. матеріали справи прийнято до провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного провадження відповідно до положень ст. 257 КАС України.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що 03.02.2021 р. він звернувся до Великобурлуцької селищної ради в порядку, передбаченому ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України із відповідною заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, додавши необхідний пакет документів, а саме: копію паспорту та ідентифікаційного коду, а також графічні матеріали - викопіювання з кадастрової карти із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки. Рішенням Великобурлуцької селищної ради від 16.02.2021 р. № 539-8 йому відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Підставою для відмови зазначено невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, а саме невідповідність документації вимогам п.2 ст. 79-1 ЗКУ та ст. 50 Закону України Про землеустрій з посиланням на висновки викладені в Постанові Верховного Суду по справі № 617/763/16- ц від 09 грудня 2020 року, що на думку позивача є протиправним.

Відповідачем надано відзив на позов, відповідно до якого відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначив, що стаття 118 ЗКУ визначає механізм отримання земельної ділянки та зміст документів, який має надаватися громадянином зокрема те що для передачі земельної ділянки у власність громадянин звертається до відповідних органів із заявою для отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, за результатами яких визначені в ст. 118 ЗКУ органи приймають одне з відповідних рішень. При цьому зазначення бажаного місця розташування земельної ділянки має значення для надання об`єктивної оцінки та відповіді на клопотання громадянина, оскільки пошук такої ділянки до повноважень ради не віднесено. Проте, як вбачається з графічних матеріалів, доданих Позивачем до заяви, вони не можуть вважатися такими, що містять місце розташування бажаної земельної ділянки, оскільки містять графічні межі земельної ділянки, а не конкретно визначену земельну ділянку, яку позивач прагне отримати у власність. Таким чином, правова підстава відмови у задоволенні заяви, викладеної у прийнятому рішенні, що є предметом оскарження повністю узгоджується з приписами частини 7 статті 118 Земельного кодексу України так як надані графічні матеріали позивача позбавили можливості селищну раду зробити висновок про відповідність чи невідповідність розташування земельної ділянки вимогам законів.

Пунктом 21 розділу X перехідних положень Земельного кодексу України Установити, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності. З доданої до заяви копії довідки відділу у Великобурлуцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про надання інформації про проектну земельну ділянку, зазначену на графічному матеріалі, вбачається, що землі включені до складу сертифікату на право на земельну частку (най) членів ПАП ІНФОРМАЦІЯ_1 , отже не може вважатися власністю територіальної громади. Якщо на графічних матеріалах зазначено саме ту земельну ділянку, що важко ідентифікувати, на яку надано вищевказану довідку, то на даний час Великобурлуцька селищна рада не має повноважень розпорядження земельними ділянками, включеними до складу сертифікату на право на земельну частку (пай).

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Позивач звернувся до Андріївської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області із заявою від 03.02.2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га із земель сільськогосподарського призначення, розташовану за межами населених пунктів на території Андріївської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області, з метою подальшої приватизації. Разом з заявою позивачем було подано: викопіювання, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, копія паспорту, копія ідентифікаційного коду, копія довідки, копія УБД (а.с. 7-9).

Рішенням Великобурлуцької селищної ради від 16.02.2021 року № 539-8 Про розгляд заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 позивачу було відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, за рахунок земель колективної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Великобурлуцької селищної ради Куп`янського району Харківської області, для подальшої передачі в приватну власність, в зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно правових актів, а саме невідповідність документації до вимог п 2. ст. 79 1 ЗКУ та ст. 50, Закону України Про землеустрій . Враховуючи вимоги до графічного матеріалу, які визначені в рішенні Верховного Суду справа №617/763/1 б-ц провадження № 61 - 10164св 18 від 09 грудня 2020 року м. Київ, відповідно до пункту 183 Порядку ведення Державного земельного кадастру, викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану) формується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру, відповідно до ст. 8 Закону України Про звернення громадян в наданих документах яких не можливо встановити авторство, клопотання - розгляду не підлягає. Крім того, ОСОБА_1 рекомендовано врахувавши зауваження щодо відповідності вимогам законодавства доданих до заяви графічних матеріалів уточненого бажаного місця розташування земельної ділянки, повторно звернутися до селищної ради (а.с. 10).

По суті заявлених вимог суд зазначає наступне.

Згідно п. б ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара

Стаття 118 ЗК України визначає порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Так, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, кодексом визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме: - невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; - невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; - невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з ч.1, 2 статті 79 1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється відповідно до ч. 5 ст. 79 1 ЗК України за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються згідно із ч. 6, 7 статті 79 1 Земельного кодексу України за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Земельна ділянка відповідно до ч. 9, 10 статті 79 1 ЗК України може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Проект землеустрою відповідно до ст. 1 Закону України Про землеустрій - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом тоді як технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

Документація із землеустрою відповідно до статті 25 Закону України Про землеустрій розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Видами документації із землеустрою є, зокрема: й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що підставою для формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Суд звертає увагу, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.

Згідно з положеннями Земельного кодексу України способами формування земельної ділянки, є, у порядку відведення земельної ділянки із земель державної, комунальної власності (за відсутності на даній частині земної поверхні сформованих та зареєстрованих земельних ділянок), шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки. На одній частині земної поверхні неможливим є існування двох одночасно зареєстрованих земельних ділянок, координати яких перетинаються, адже частина 2 статті 79 Земельного кодексу України встановлює, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий шар.

Суд зазначає, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Судом з поданої заяви встановлено, що позивач просив саме про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Андріївської сільської ради Великобурлуцього району Харківської області, з метою подальшої приватизації з кадастровим номером 6321480500:01:000:0571.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття спірного рішення була неможливість встановити із наданих графічних матеріалів місце розташування земельної ділянки.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" від 07 липня 2011 року №3613-VI (далі - Закон №3613-VI) Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера; кадастрова карта (план) - графічне зображення, що містить відомості про об`єкти Державного земельного кадастру.

Частиною 1 статті 15 Закону №3613-VI передбачено, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

Суд зазначає, що стаття 118 Земельного кодексу України не містить будь-яких особливих вимог до графічних матеріалів, крім зазначення бажаного місця розташування земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.01.2020 по справі №812/1264/17. Також Верховний Суд у постанові від 20 травня 2021 року по справі № 804/2631/17 зазначив, що чітких критеріїв, як саме повинне бути зображено бажане місце розташування земельної ділянки у графічних матеріалах, що додаються до клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, чинне законодавство не містить.

Судом встановлено, що у клопотанні позивача від 03.02.2021 року зазначено цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додано графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, тобто вимоги ч.6 ст.118 ЗК України дотримано.

Викопіювання з схеми розташування бажаної земельної ділянки містить посилання на адресу цієї земельної ділянки, на зазначеній схемі виділено її місце розташування. Крім того у заяві позивачем вказано кадастровий номер земельної ділянки, що додатково дає змогу відповідачу встановити місце розташування.

З огляду на зазначене, враховуючи що позивач при зверненні до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства подав всі необхідні документи, передбачені нормами ЗК України, суд доходить висновку, що рішення від 16.02.2021 № 539-8 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивача в частині зобов`язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Так, зі змісту Рекомендації R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Такого правового висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 23 травня 2018 року у справі №825/602/17, яка в силу ч. 5 ст. 242 КАС України підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб`єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящим в ієрархії нормативно-правовим актам.

Суб`єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Таким чином суд не вправі підміняти собою державні органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством. Зазначення судом конкретних дій відповідача під час розгляду скарги, є виходом за межі повноважень суду, наданих чинним законодавством при постановленні судових рішень.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 року у справі №815/3799/17, від 21.08.2018 року у справі №810/3393/17.

Частиною 3 ст. 245 КАС України встановлено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акту суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.11.2019 року у справі №509/1350/17 щодо зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву вказала, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Разом з тим, у спірних відносинах відповідач взагалі не реалізував своїх повноважень, оскільки не встановив у заяві позивача та наданих ним документах наявності або відсутності обставин, які у розумінні ч. 7 ст. 118 ЗК України є підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Суд зауважує, що зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Водночас суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих вище підстав, у випадку, якщо відповідач сам цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки. Прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, в даному випадку, є необґрунтованим та може призвести до видачі зазначеного дозволу з порушенням вимог закону.

Таким чином, з урахуванням викладеного суд зазначає, що такий спосіб захисту, як зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту, застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням певних фактичних обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає за необхідне захистити права позивача шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 03.02.2021 про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства.

При цьому суд зазначає, що при прийнятті в подальшому відповідачем рішення, останній не вправі відмовляти позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з тих самих підстав, що викладені у спірному рішенні.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України Про судовий збір .

Керуючись статтями 241-245 КАС України,

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення 8 сесії 8 скликання Великобурлуцької селищної ради від 16.02.2021 р. № 539-8 "Про розгляд заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 .

Зобов`язати Великобурлуцьку селищну раду повторно розглянути заяву від 03.02.2021 року про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та прийняти відповідне рішення за даною заявою з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

В іншій частині вимог позов залишити без задоволення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп., за рахунок бюджетних асигнувань Великобурлуцької селищної ради (вул. Центральна, буд. 40,смт. Великий Бурлук, Великобурлуцький район, Харківська область,62602, код ЄДРПОУ 04399192)

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Зоркіна Ю.В.