Постанова

від 08.06.2021 по справі 182/3643/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4334/21 Справа № 182/3643/19 Суддя у 1-й інстанції - Рунчева О. В. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2021 року м.Кривий Ріг

справа № 182/3643/19

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Барильської А.П.,

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

секретар судового засідання: Голуб О.О.

сторони:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2021 року, яке ухвалено суддею Рунчевою О.В. у місті Нікополі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 05 лютого 2021 року, -

ВСТАНОВИВ:

В травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Нікопольської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення участі у вихованні.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що вони з ОСОБА_2 перебували у фактичних шлюбних відносинах з 2015 року, та ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька - ОСОБА_3 , він записаний як батько дитини у її свідоцтві про народження.

15 листопада 2016 року , вже після народження доньки, вони з відповідачем зареєстрували шлюб, однак їх спільне життя не склалося та через відсутність взаєморозуміння заочним рішенням Марганецького міського суду від 23 травня 2018 року їхній шлюб було розірвано.

Позивач зазначає, що відповідач за час їх сімейного життя часто влаштовувала сварки, постійно покидала дитину, не приймала участі у її вихованні та лікуванні, не цікавилася нею. Так, після народження дитини, він забрав її разом з відповідачем до себе додому, однак відповідач наступного дня пішла на роботу і більше не поверталася до нього та до їх доньки. З цього часу догляд за дитиною здійснював він та його мати, яка проживає разом з ним.

Відповідач зовсім не цікавилася дитиною, проте у липні 2017 року звернулася до Марганецького міського суду з позовом про визначення місця проживання дитини разом з нею.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 січня 2019 року визначено місце проживання доньки разом з її матір`ю за адресою - АДРЕСА_1 .

Після цього, а саме 04 березня 2019 року, відповідач за допомогою працівників поліції силою забрала у позивача дитину. З того часу він нічого не знає про свою доньку, не має можливості її бачити, тому звернувся до Служби у справах дітей Нікопольської міської ради з заявою про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення порядку зустрічей.

За рішенням виконавчого комітету Нікопольської міської ради від 24 квітня 2019 року за № 313 був визначений спосіб його участі у вихованні та спілкуванні з донькою через зустрічі - два будні дні на тиждень з 15-00 години до 18-00 години та один вихідний день з 15-00 години до 18-00 години, за попередньою домовленістю з матір`ю дитини та в її присутності.

На виконання вказаного рішення він кілька разів приїжджав до ОСОБА_2 за адресою проживання її та дитини, але жодного разу дитину не бачив. З приводу невиконання матір`ю дитини рішення виконавчого комітету Нікопольської міської ради від 24 квітня 2019 року за № 313 він звертався зі скаргою на дії відповідача до Служби у справах дітей Нікопольської міської ради, але безрезультатно. Він отримав відповідь від працівників служби, що таке рішення має лише рекомендаційний характер, тому для захисту своїх прав він має звернутися до суду.

На підставі наведеного вище позивач просив суд зобов`язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкоди у спілкуванні з малолітньою донькою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та визначити йому порядок спілкування з малолітньою донькою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , через зустрічі та перебування у нього дочки два будні дні та вихідний день за попередньою домовленістю з матір`ю дитини - ОСОБА_2 , без її присутності, за місцем його проживання.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2021 року позов задоволено частково.

Вирішено усунути перешкоди у спілкуванні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з малолітньою донькою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , порядок участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , через зустрічі два будні дні на тиждень з 15-00 години до 18-00 години та один вихідний день з 15-00 години до 18-00 години, за попередньою домовленістю з матір`ю дитини - ОСОБА_2 , в її присутності.

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про зміну рішення суду першої інстанції в частині визначення йому участі у вихованні дитини, а саме визначити йому порядок участі у вихованні дочки через зустрічі та перебування у нього за місцем його проживання два будні дні та один вихідний день за попередньою домовленістю з матір`ю дитини та без її присутності посилаючись на те, що визначення такого способу участі його у вихованні дочки буде відповідати інтересам як самої дитини, так і буде забезпечувати його право, як батька, у вільному, беззаперечному спілкуванні з дитиною.

При цьому зауважує, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи, зокрема тому, що позивач у власності має житловий будинок, який відповідає всім нормам, в якому є дитяча спальна з необхідними дитячими речами, одягом, ліжком та шафою, має стабільний дохід, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Позивач зауважує на тому, що відповідач проявляє поведінку, якою чинить йому перешкоди у спілкуванні з дочкою, маніпулюючи при цьому дитиною.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване, на його думку, апеляційну скаргу - залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1 та його представника - ОСОБА_4 , які, кожен окремо, підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, в режимі відеоконференції відповідача ОСОБА_2 та її представника - ОСОБА_5 , які, кожен окремо, заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні, з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 з 15 листопада 2016 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано заочним рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 23 травня 2018 року (а.с.5, а.с.8-9).

Сторони є батьками малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.6).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 січня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: орган опіки та піклування Марганецької міської ради Дніпропетровської області, служба у справах дітей Нікопольської міської ради Дніпропетровської області, про визначення місця проживання дитини - задоволено частково, визначено місце проживання доньки разом з її матір`ю ОСОБА_2 за адресою - АДРЕСА_1 , вирішено питання про стягнення судового збору, в іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с.38-45).

Судом встановлено та сторонами не оспорювалося сторонами, що на даний час малолітня ОСОБА_3 проживає разом з матір`ю ОСОБА_2 за адресою - АДРЕСА_1 .

За рішенням виконавчого комітету Нікопольської міської ради від 24 квітня 2019 року за № 313 позивачеві був визначений спосіб участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою через зустрічі - два будні дні на тиждень з 15-00 години до 18-00 години та один вихідний день з 15-00 години до 18-00 години, за попередньою домовленістю з матір`ю дитини та в її присутності.

Спір між сторонами виник з приводу визначення способу участі батька у вихованні дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки позивач посилається на те, що відповідач чинить йому перешкоди у спілкуванні з донькою, ухиляється від виконання рішенням виконавчого комітету Нікопольської міської ради від 24 квітня 2019 року за № 313 та позивач не має можливості бачити дитину у визначені години та у повній мірі спілкуватися з дитиною.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що для забезпечення інтересів дитини, з метою створення умов для виконання батьком, який проживає окремо, обов`язку по вихованню дочки та здійснення його права на особисте спілкування з дитиною, необхідно визначити спосіб участі позивача ОСОБА_1 у вихованні дочки у вигляді зустрічей з дитиною протягом двох будніх днів на тиждень з 15-00 години до 18-00 години та одного вихідного дня з 15-00 години до 18-00 години, за попередньою домовленістю з матір`ю дитини - ОСОБА_2 , в її присутності, оскільки це не суперечить інтересам дитини, не перешкоджає її нормальному розвитку і відповідає обсягу обов`язків та прав батька щодо дитини.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача, проте вважає, що встановлений судом спосіб участі позивача у вихованні дочки не у повній мірі відповідає як інтересам дитини, так і інтересам батька, з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 2 СК України врегульовано сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір`ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.

Відповідно до ч. 7 ст. 7 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, у томі числі і спілкуватися зі своїм батьком, бабусею та дідусем.

Відповідно до ст.11 Закону України Про охорону дитинства , сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно зі ст.12 Закону України Про охорону дитинства , виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно вимог ст. 15 вказаного Закону, дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів .

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом буде визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

У разі, коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.

Дані положення законодавства повністю знайшли відображення і в Положенні Конвенції ООН "Про права дитини" від 20 листопада 1989 року.

За приписами статті 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.151 СК України, батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

Згідно з ч.1 ст.152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов`язків щодо неї.

Відповідно до ст.153 СК України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

За вимогами статті 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватись на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Отже, при вирішенні спору про реалізацію батьками прав щодо своєї дитини визначальним є дотримання прав дитини і якнайкраще забезпечення інтересів дитини.

У частині другій статті 157 СК України закріплено право того з батьків, хто проживає окремо від дитини, на особисте спілкування з нею, яке, в силу вимог частини третьої цієї статті, повинне бути забезпечене виконанням обов`язку того з батьків, з ким проживає дитина, не перешкоджати тому з батьків, який проживає окремо від дитини, у реалізації свого права спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.

Статтею 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Як встановлено судом та вбачаєтеся із матеріалів справи, сторони є батьками малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.6).

Починаючи з лютого 2019 року, у сторін виник спір з приводу участі позивача у спілкуванні та вихованні дочки.

Відповідно до ст. 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ст. 158 СК України, за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

У випадку вчинення перешкод того із батьків, з ким проживає дитина, тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

При встановленні судом перешкод з боку того з батьків з ким проживає дитина, тому з батьків, який проживає окремо, суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини.

Суд при встановленні способу спілкування, має дотримуватись розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Нікопольської міської ради від 24 квітня 2019 року за № 313 позивачеві був визначений спосіб участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою через зустрічі - два будні дні на тиждень з 15-00 години до 18-00 години та один вихідний день з 15-00 години до 18-00 години, за попередньою домовленістю з матір`ю дитини та в її присутності (а.с.10).

З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався до Нікопольської міської служби у справах дітей з приводу перешкод відповідача у спілкуванні з малолітньою дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю дитини - ОСОБА_2 в черговий раз проведена профілактична та роз`яснювальна бесіда щодо розв`язання сімейного спору, недопущення порушення права дитини на спілкування з батьком та про необхідність виконання рішення виконкому від 24 квітня 2019 року за № 313, ОСОБА_2 надавала відповідні пояснення (а.с.13-15).

Зважаючи на те, що мати малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - відповідач по справі ОСОБА_2 , з якою вона мешкає, чинить позивачеві перешкоди у спілкуванні з дочкою, ухиляючись від виконання рішення органу опіки та піклування, яким визначено способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність усунення перешкод батьку малолітньої у спілкуванні з дочкою шляхом зобов`язання відповідача не чинити перешкоди позивачеві у спілкуванні з дитиною та визначив дні побачень.

За змістом ч. 2 ст. 159 СК України, суд визначає способи у вихованні дитини (періодичні чи систематичні, побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Одним із принципових положень, закріплених у Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, є те, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до статей 3, 18 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно принципу 6 Декларації прав дитини, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків, і принаймні в атмосфері любові, моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлученою зі своєю матір`ю.

Відповідно до ч.4,5 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, орган опіки та піклування подає письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, в також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Нікопольської міської ради від 24 квітня 2019 року за № 313 позивачеві був визначений спосіб участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою через зустрічі - два будні дні на тиждень з 15-00 години до 18-00 години та один вихідний день з 15-00 години до 18-00 години, за попередньою домовленістю з матір`ю дитини та в її присутності (а.с.10).

Однак, згідно з ч. 6 ст. 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Орган опіки і піклування може визначити місце зустрічі батька з дитиною (за місцем проживання когось із них чи іншої особи), періодичність та тривалість їх.

Висновок органу опіки і піклування має базуватися на достовірній інформації про усі фактичні обставини, які можуть мати істотне значення та ретельному їх з`ясуванні. Такий висновок є рекомендаційним, тому суд може постановити інше рішення, ніж пропонує орган опіки та піклування.

Орган опіки та піклування, надаючи висновок щодо визначення часу спілкування дитини з батьком не визначив необхідності присутності матері під час зустрічей батька з малолітніми дітьми.

У матеріалах справи відсутні дані щодо негативного впливу батька на розвиток дитини, наявність такого впливу не підтверджено відповідними доказами.

З матеріалів справи вбачається наявність непорозуміння сторін щодо участі у вихованні дитини. Разом з тим, національні і європейські норми права визначають право дитини, яка розлучається з одним із батьків, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти.

Вік ОСОБА_3 4 роки 6 місяців, що свідчить про досягнення нею певного ступеня розвитку, який дозволяє дитині перебувати окремо від матері, але під наглядом дорослої людини певний проміжок часу, що не може завдати дитині істотної шкоди.

Позивач має постійне місце роботи, забезпечений житлом та позитивно характеризується як за місцем роботи та за місцем проживачння.

При цьому колегія суддів приходить до висновку, що з врахуванням того, що між сторонами склалися неприязні стосунки, побачення мають проходити без присутності матері - відповідача по справі, що призведе до відновлення теплих батьківських стосунків, а також забезпечить дитині та позивачу нормальний психологічний стан під час таких зустрічей.

Негативний вплив на психоемоційний стан малолітньої дитини та її розвиток спричиняють конфлікти, які виникають між батьками на ґрунті неприязних стосунків, мимовільним свідком яких є дитина.

Таким чином, уникнути впливу на малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , указаних психотравмуючих факторів можливо шляхом установлення побачень батька з дочкою без присутності матері.

Наведені вище висновки колегії суддів узгоджуються з висновком, викладеними в Постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 753/15487/18, Постанові Верховного Суду від 28 січня 2019 року у справі № 619/3051/17 Постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі 487/2621/17-ц, провадження 61-45576св18.

Отже, враховуючи встановлені судом обставини справи та тривалість конфліктного характеру відносин, які склались між сторонами щодо реалізації своїх батьківських прав відносно дитини, вік дитини, з метою реального забезпечення законного права позивача на спілкування з дитиною та його участі у вихованні дитини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про встановлення порядку участі у вихованні та вільному спілкуванні дитини з батьком, який проживає окремо від неї, в присутності матері.

Колегія суддів вважає, що визначений судом першої інстанції порядок спілкування та участі ОСОБА_1 у вихованні малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: побачення протягом двох будніх дніх на тиждень з 15-00 години до 18-00 години та одного вихідного дня з 15-00 години до 18-00 години, за попередньою домовленістю з матір`ю дитини - ОСОБА_2 , в її присутності не буде відповідати найкращим інтересам дитини.

Колегія суддів вважає, що з урахуванням якнайкращих інтересів дитини, забезпечення яких можливе внаслідок поступової адаптації дитини до нових умов спілкування з батьком у звичному для нього середовищі, доцільнішим буде встановити побачення ОСОБА_1 з малолітньою дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без присутності матері дитини - ОСОБА_2 .

При цьому колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині визначення часу у один вихідний день на тиждень побачень ОСОБА_1 з малолітньою донькою - ОСОБА_3 з 15-00 години до 18-00 години збільшивши вказаний проміжок часу з 10-00 години до 18-00 години, оскільки той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею нарівні з тим з батьків, з яким проживає дитини.

На підставі наведеного вище, колегія суддів приходить висновку про можливість часткового задоволення апеляційної скарги позивача та необхідність змінити рішення суду в частині вирішення вимог ОСОБА_1 про визначення способу участі батька у вихованні дочки та встановити побачення ОСОБА_1 з малолітньою донькою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: встановити побачення ОСОБА_1 з малолітньою донькою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , два будні дні на тиждень з 15-00 години до 18-00 години та один вихідний день на тиждень з 10-00 години до 18-00 години за попередньою домовленістю з матір`ю дитини - ОСОБА_2 , без присутності матері дитини - ОСОБА_2 ..

В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, ст.ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2021 року змінити в частині визначення порядку спілкування та участі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вихованні малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме встановлення побачень ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з малолітньою донькою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , два будні дні на тиждень з 15-00 години до 18-00 години та один вихідний день з 15-00 години до 18-00 години, за попередньою домовленістю з матір`ю дитини - ОСОБА_2 , в її присутності, та встановити наступний порядок спілкування та участі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вихованні малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: встановити побачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з малолітньою донькою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , два будні дні на тиждень з 15-00 години до 18-00 години та один вихідний день на тиждень з 10-00 години до 18-00 години, за попередньою домовленістю з матір`ю дитини - ОСОБА_2 , без присутності матері дитини - ОСОБА_2 .

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному поряду безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 09 червня 2021 року.

Головуючий:

Судді: