Рішення

від 08.06.2021 по справі 640/668/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2021 року м. Київ № 640/668/21

Окружний адміністративний суд м. Києва, у складі судді Вєкуа Н.Г, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби України, Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся з позовом до Державної виконавчої служби України (ідентифікаційний код - 37471975, місцезнаходження - 04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 73), Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (ідентифікаційний код - 00015622, місцезнаходження - 01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд. 13), в якому просить суд:

- визнати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про стягнення з боржника виконавчого збору від 10 червня 2014 року за виконавчим провадженням № 42524707 протиправною;

- скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про стягнення з боржника виконавчого збору від 10 червня 2014 року за виконавчим провадженням № 42524707.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що вважає оскаржувану постанову протиправною, незаконною і такою, що підлягає скасуванню, в зв`язку із тим, позивачем у добровільному порядку було здійснено виконання рішення суду, без будь-яких дій відповідача, а тому підстав для стягнення виконавчого збору не має.

Ухвалою суду від 04 лютого 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач-2 - відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки позивач був обізнаний про обов`язок щодо виконання рішення суду, а тому мав можливість виконати в добровільному порядку рішення суду до відкриття виконавчого провадження.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

15.03.2013 року Броварським міськрайонним судом Київської області було винесено рішення, згідно якого з ОСОБА_1 було стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 19 078 753 грн 86 коп.

17.03.2014 року відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №42524707.

В подальшому, 10.06.2014 року відповідачем було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в рамках виконавчого провадження №42524707.

11.11.2020 року головним державним виконавцем Кузменком О.С було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Винесення вказаної постанови було обґрунтовано фактом виконання рішення в повному обсязі, згідно з виконавчим документом № 1007/10788/2012, на підставі заяви стягувача - ОСОБА_2 від 28.10.2020 року. Проте постанову від 10.06.2014 року про стягнення з боржника виконавчого збору, на підставі ст.ст 3,24,26,27, 40 Закону було надіслано для подальшого виконання.

Незгода позивача із прийнятою постановою зумовила його звернення до Окружного адміністративного суду м. Києва із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Відповідно до положень частини другої ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, є чинний Закон України Про виконавче провадження № 1404-VIII.

У силу статей 1, 5 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 1403-VIII).

Згідно зі статтею 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною п`ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Як встановлено судом під час розгляду справи, 24 березня 2009 року між ОСОБА_1 та Акціонерним банком Український бізнес банк було укладено кредитний договір № Р10.

В забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між ОСОБА_1 та Акціонерним банком Український бізнес банк було укладено Договір іпотеки, посвідчений 24.03.2009р. приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Бурлак О.В., зареєстровано в реєстрі за №1881.

Згідно вказаного Договору іпотеки, в іпотеку було передано наступне нерухоме майно, а саме: земельну ділянку площею - 7,4633 гектарів, кадастровий №3220884000:04:002:0014, цільове призначення земельної ділянки - під розміщення торгівельного комплексу (приміщення магазинів, складські та офісні приміщення) для обслуговування територіальної громади району, яка розташована на території Київської області, в Бориспільському районі, Іванківська сільська рада; земельну ділянку площею 3,1788 гектарів, кадастровий №3220884000:04:002:0013, цільове призначення земельної ділянки під розміщення торгівельного комплексу (приміщення магазинів, складські та офісні приміщення) для обслуговування територіальної громади району, яка розташована на території Київської області, в Бориспільському районі, Іванківська сільська рада; земельну ділянку площею 3,5483 гектарів, кадастровий №3220884000:04:002:0012, цільове призначення земельної ділянки під розміщення торгівельного комплексу (приміщення магазинів, складські та офісні приміщення) для обслуговування територіальної громади району, яка розташована на території Київської області, в Бориспільському районі, Іванківська сільська рада; земельну ділянку площею - 3,9546 гектарів, кадастровий № 3220884000:04:002:0078, цільове призначення земельної ділянки під розміщення торгівельного комплексу (приміщення магазинів, складські та офісні приміщення) для обслуговування територіальної громади району, яка розташована на території Київської області, в Бориспільському районі, Іванківська сільська рада.

15 березня 2013 року в Броварському міськрайонному суді Київської області було розглянуто цивільну справу № 1007/10788/2012, провадження № 2/361/156/2013 позовом Публічного акціонерного товариства Український Бізнес Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

За результатом розгляду ухвалено рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Український бізнес банк , р/ НОМЕР_2 у ПАТ Укрбізнесбанк , МФО 334969, ЄДРПОУ 19388768, заборгованість за кредитним договором у розмірі 19 078 753 (дев`ятнадцять мільйонів сімдесят вісім тисяч сімсот п`ятдесят три) грн. 86 коп.

Броварським міськрайонним судом Київської області було видано виконавчий лист по справі № 1007/10788/2012 відносно ОСОБА_1 на примусове виконання вказаного рішення.

09 січня 2020 року ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області було замінено сторону виконавчого провадження, відкритого відповідно до виконавчого листа по справі № 1007/10788/2012 на стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ .

13 лютого 2020 року, за наданою згодою позивача, ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ за договором іпотеки, для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № Р10 від 24.03.2009 року було здійснено звернення стягнення на предмети іпотеки та зареєстровано за Товариством право власності на зазначені вище земельні ділянки.

Внаслідок проведення ТОВ ФК ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ звернення стягнення на вказані предмети іпотеки за договором іпотеки, шляхом прийняття їх на баланс Товариства, сума заборгованості за кредитним договором № Р10 від 24.03.2009 року була зменшена на загальну суму - 13 904 600,00 грн. (тринадцять мільйонів дев`ятсот чотири тисячі шістсот гривень 00 копійок).

13 лютого 2020 року між ТОВ ФК ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ та ТОВ ПРОСПЕРІТІФАЙНЕНПІЛ укладено Договір відступлення права вимоги № Р10.

13 лютого 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ПРОСПЕРІТІ ФАЙНЕНПІЛ та ОСОБА_2 укладено Договір відступлення права вимоги № 13022020/01.

Відповідно до умов зазначених договорів до ОСОБА_2 перейшли права вимоги за Кредитним договором, укладеного з ОСОБА_1 , а також всі інші пов`язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, в тому числі звернення стягнення.

Таким чином, відбулася заміна кредитора у зобов`язанні, зокрема ОСОБА_2 стала новим кредитором у фінансових правовідносинах з боржником - ОСОБА_1 , а також новим стягувачем.

11 червня 2020 року ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області було замінено сторону виконавчого провадженняна стягувача - ОСОБА_2

05.10.2020 замінено стягувача - ТОВ Фінансова компанія Довіра та Гарантія на його правонаступника - ОСОБА_2 у виконавчому провадженні № 42524707.

В подальшому, за наданою згодою позивача, ОСОБА_2 за договором іпотеки було звернуто стягнення на предмет іпотеки та зареєстровано право власності на земельну ділянку, площею 3,9546 га, яка розташована на території Київської області, в Бориспільському районі, Іванківська сільська рада. Вартість предмета іпотеки склала 11 014 820 грн, на яку було зменшено загальну суму заборгованості за кредитним договором № Р10 24.03.2009 року.

Таким чином, внаслідок здійсненого за згодою позивача звернення стягнення на предмети іпотеки, сума заборгованості зменшена на загальну суму - 24 919 420,00 грн, (двадцять чотири мільйони дев`ятсот дев`ятнадцять тисяч чотириста двадцять гривень 00 копійок). Тобто, відбулося фактичне повне виконання рішення суду зі сторони позивача в добровільному порядку.

Крім того, позивачем була надана до матеріалів справи довідка від ОСОБА_2 про те, що зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором № Р10 від 24.03.2009 року припинені в повному обсязі, претензій не має.

28 жовтня 2020 року ОСОБА_2 було направлено до відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України заяву про закінчення виконавчого провадження, у зв`язку з повним виконанням ОСОБА_1 рішення Броварського міськрайонного суду Київської області по цивільній справі № 1007/10788/2012 від 15 березня 2013 року за виконавчим документом та про сплату останнім грошових коштів в повному обсязі.

11 листопада 2020 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменком О.С. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 42524707 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження , тобто, у зв`язку з повним фактичним виконанням рішення суду.

Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини, відповідач не здійснив будь-яких дій, направлених на фактичне виконання виконавчого документу щодо позивача, як боржника, відсутні жодні фактично стягнуті суми на користь стягувача за виконавчим листом. Конкретні дії по виявленню, опису, примусовій реалізації майна та звернення стягнення на кошти - не проводилося.

Крім того, в постанові про закінчення виконавчого провадження виконавець не вказав результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), що свідчить про безпідставність винесеної оскаржуваної постанови.

Натомість, погашення заборгованості в межах суми стягнення за виконавчим провадженням врегульовано самостійно сторонами виконавчого провадження, що і стало підставою для звернення стягувача із заявою про повернення йому виконавчого документа і про закінчення виконавчого провадження.

При вирішенні даного спору суд звертає увагу на практику Верховного Суду щодо вирішення аналогічних спорів.

Так, 11 березня 2020 року Велика Палата Верховного Суду по справі № 2540/3203/18, провадження № 11-445апп19 ухвалила постанову, в якій дійшла до наступних правових висновків: …спір у цій справі виник у зв`язку з невизначеністю правового режиму застосування судами частини другої статті 27 та частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII при винесенні державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні у разі повернення виконавчого документа стягувану з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону (стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа).

Натомість частина друга статті 27 Закону № 1404-VIII передбачає, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Виходячи зі змісту наведеної вище норми Інструкції у постанові про повернення виконавчого документа стягувану виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору. Відтак законодавець передбачивши зазначені дії виконавця, встановив, що виконавчий збір стягується лише фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом.

Відповідно до пункту 6 Порядку для виплати винагороди державний виконавець, на виконанні у якого перебував (перебуває) виконавчий документ, подає заяву, в якій зазначаються: реквізити виконавчого документа; номер виконавчого провадження в автоматизованій системі виконавчого провадження; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та по батькові (для фізичних осіб) стягувана та боржника; категорія стягнення за виконавчим документом; розмір стягнутого виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, реквізити платіжних доручень; перелік виконавчих дій та строки їх проведення; розрахунок належної до виплати винагороди; відомості про дотримання критеріїв.

Аналіз наведених вище норм Порядку свідчить про те, що у разі фактичного виконання виконавчого документа майнового характеру у повному обсязі або частково державному виконавцю виплачується винагорода у відсотковому співвідношенні від стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, якщо за таким виконавчим документом стягнуто виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення.

Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає вмотивованими висновки суду першої інстанції про те, що на момент виникнення спірних правовідносин обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору були: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення... .

Вказаної позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду і в постанові від 03.03.2020 року в рамках справи № 260/801/19.

Таким чином, підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується, як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.

При цьому, суд зазначає, що у відзиві на позовну заяву, відповідачем не зазначено та не надано доказів здійснення дій з фактичного виконання рішення Броварського міськрайонного суду Київської області, а також розміру фактично стягнутих сум, з яких обраховується виконавчий збір.

Таким чином, аналіз наявних в матеріалах справи доказів свідчить про те, що сума заборгованості в примусовому порядку за виконавчим листом стягнута не була, а тому у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у спірній постанові. Отже, така постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону № 1404-VIIІ та підлягає скасуванню.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновків про задоволення позовних вимог.

Згідно частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В зв`язку із тим, що судом за результатами розгляду справи встановлено протиправність винесення Державною виконавчою службою України постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 10.06.2014 року, судовий збір у розмірі 11 350 грн, підлягає стягненню з Державної виконавчої служби України.

Керуючись положеннями статей 2, 4, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 139, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) задовольнити повністю;

2. Визнати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про стягнення з боржника виконавчого збору від 10 червня 2014 року за виконавчим провадженням № 42524707 протиправною;

3. Скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про стягнення з боржника виконавчого збору від 10 червня 2014 року за виконавчим провадженням № 42524707.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у розмірі 11 350 (одинадцять тисяч триста п`ятдесят грн 00 коп) за рахунок бюджетних асигнувань Державної виконавчої служби України (ідентифікаційний код - 37471975, місцезнаходження - 04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 73)

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому частиною першою статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення та оскаржені у порядку, передбаченому статтями 292, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону №2147-VIII).

Суддя Н.Г. Вєкуа