Постанова

від 09.06.2021 по справі 420/2401/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/2401/20 Головуючий в 1 інстанції: Кравченко М.М.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідачаКравця О.О. судді -Зуєвої Л.Є. судді - Коваля М.П. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю РІКОМ на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року по справі №420/2401/20, прийнятого у відкритому судовому засіданні у складі судді Кравченко М.М., за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю РІКОМ до Головного управління Держпраці в Одеській області про скасування припису,

ВСТАНОВИВ:

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ:

20 березня 2020 року ТОВ РІКОМ звернулось до суду з позовом до ГУ Держпраці в Одеській області, в якому просило скасувати припис ГУ Держпраці в Одеській області від 06.11.19 року за № 15/14.1/06-1257-1985 в частинах пунктів 1, 2, 5, 8 - 12.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року в задоволенні позову було відмовлено.

II. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ , УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯНТА ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:

Не погоджуючись з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року позивач подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що судом 1-ї інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права та просив його скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги апелянт, обґрунтовує тим, що висновки суду 1-ї інстанції про те, що комплектні пристрої керування ліфтами РС5901, НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , Г500-05Є раніше не виготовлялись жодним виробником, і що ТУ У 31.2-22959884-006-2004 Устройства низковольтные комплектные управления пассажирскими лифтами , які були надані під час перевірки, розроблені на виготовлення іншого обладнання - шаф управління ліфтами ШОК 5901 та ЯОК 9525, - є бездоказовими та ґрунтуються на припущеннях.

Апелянт також наголошує, що посилання Відповідача на Технічний регламент ліфтів і компонентів безпеки для ліфтів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 21 червня 2017 року N9 438, має конкретний характер і прямо зазначено в п.2 Оскаржуваного припису.

Крім того, апелент зазначає, що відсутні докази того, що продукція Апелянта відноситься до нових компонентів безпеки для ліфтів, зазначених у додатку 3 вищенаведеного Технічного регламенту.

Апелянт також вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що позивачем не було надано відповідачу інформацію щодо проведення перевірок зазначених Технічних умов з 2008 року, оскільки законодавством не визначений обов`язок саме апелянта щодо здійснення таких перевірок, а також не передбачені наслідки нездійснення таких перевірок для чинності зазначених Технічних умов.

Окрім того, апелянт вказує на те, що для його продукції не затверджено технічного регламенту та не передбачено процедури оцінки відповідності. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Також апелянт наголошує, що обставина наявності у нього дозволу від 26.10.2016 року № 452.16.51 на виконання робіт підвищеної небезпеки з технічного обслуговування, монтажу, ремонту, реконструкції, налагодження машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (ліфти пасажирські, вантажні, лікарняні), зварювальні роботи, наказу директора Про призначення відповідальних осіб з організації робіт з ТО і ремонту ліфтів , та посвідчення електромеханіка з ліфтів, на які посилається суд в оскаржуваному рішенні, не є належним доказом фактичного здійснення апелянтом відповідних робіт на час здійснення перевірки відповідачем.

На думку апелянта, є безпідставним посилання на протокол засідання Технічного комітету стандартизації Ліфти, ескалатори та пасажирські конвеєри (ТК 104), які набули чинності ДСТУ 8665:2016 (затверджений наказом ДП УкрНДНЦ № 238 від 11.08.2016 року, чинний з 01.10.2017 року) Установки ліфтові. Вимоги щодо спеціалізованих ліфтових організацій , оскільки його підприємство не є спеціалізованою ліфтовою організацією.

04.06.2021 року до апеляційного суду надійшов відзив відповідача, в якому він вказує на обґрунтованість рішення суду першої інстанції та просить залишити апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

III. ПРОЦЕДУРА АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року призначено справу до розгляду у письмовому провадженні.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав:

IV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Судом першої інстанції було встановлено, що на підставі наказу Головного управління Держпраці в Одеській області № 1711 від 18.09.2019 року (а/с 57-58), направлення на проведення перевірки № 15/01-29-3241 від 20.09.2019 року (а/с 67) співробітник Головного управління Держпраці в Одеській області у період з 31.10.2019 року по 06.11.2019 року провів планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю РІКОМ щодо дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки.

За результатами перевірки Головним управлінням Держпраці в Одеській області 06.11.2019 року було складено акт перевірки суб`єкта господарювання № 15/14.1/06-1257, в якому містяться висновки про порушення ТОВ РІКОМ двадцяти вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки (а/с 68-80).

06.11.2019 року Головне управління Держпраці в Одеській області на підставі акту перевірки № 15/14.1/06-1257 винесло припис № 15/14.1/06-1257-1985 про усунення порушень вимог законодавства у сферах охорони праці та промислової безпеки (а/с 81-87), яким, серед іншого вимагає усунути наступні порушення:

- п.1 - не надано висновки експертизи проектної та іншої документації на виготовлення і впровадження низьковольтних комплектних пристроїв керування ліфтами (РС5901, В320-071М, А16-143, Г500-05Є), відповідно до вимог п.2.2 Методики проведення державної експертизи (перевірки) проектної документації на будівництво (реконструкцію, технічне переоснащення) виробничих об`єктів і виготовлення засобів виробництва на відповідність їх нормативним актам про охорону праці НПАОП 0.00-7.03-94, ст.13, 21 Закону України Про охорону праці ;

- п.2 - не надано підтвердження відповідності низьковольтних комплектних пристроїв керування ліфтами (РС5901, В320-071М, А16-143, Г500-05Є), вимогам діючих нормативних документів (Технічному регламенту ліфтів і компонентів безпеки для ліфтів, Постанова Кабінету Міністрів України від 21 червня 2017 року № 438), згідно з вимогами п.7.1.1 Правил будови та безпечної експлуатації ліфтів НПАОП 0.00-1.02-08, ст.13 Закону України Про охорону праці ;

- п.п.5, 8-11 - не надано підтвердження фактичної оснащеності підприємства на виконання робіт з технічного обслуговування ліфтів вимогам п.6.1.2. Правил будови та безпечної експлуатації ліфтів НПАОП 0.00-1.02-08, відсутні необхідні вантажозахоплювальні пристрої, а саме: відтяжки (мотузка пенькова) діаметром від 12 мм до 15 мм, завдовжки 30 м; страхувальний канат; дворогі й однорогі чалочні гаки та ін. (п.5 припису), відсутнє необхідне спеціальне обладнання, а саме: монтажна лебідка; таль, електрична вантажопідіймальністю 500 кг, 1000 кг; понижувальний електротрансформатор 220/36В та ін. (п.8 припису), відсутні необхідні засоби, а саме: діелектричні рукавиці, діелектричні галоші, діелектричні килимки, кліщі ізольовані, заземлення переносні, драбина дерев`яна до 3 м, драбина причіпна алюмінієва до 4 м та ін. (п.9 припису), відсутні необхідні електричні апарати, а саме: зварювальний апарат, трансформатори однофазні одно постові для ручного дугового зварювання, пилососи та ін. (п. 10 припису), відсутні необхідні засоби вимірювальної техніки, які повірені відповідно до вимог чинного законодавства, а саме: мегомметри типу ЕС00202/2-Г, омметр типу М-732, вимірювач петлі фаза-нуль типу ЕР-180, вимірювач опору заземлення типу Щ4160, динамометри, шумоміри, кліщі електровимірювальні 43111 та ін. (п.11 припису), ст.13 Закону України Про охорону праці ;

- п.12 - не подано декларацію відповідності матеріально-технічної бази при проведенні робіт на висоті понад 1,3 м (п.21 ПКМУ № 1107 від 26.10.2011 року із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 48 від 07.02.2018), ст.21 Закону України Про охорону праці .

V. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ТА ОЦІНКА СУДУ :

Згідно вимог ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно з п.7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96, Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Наказом Державної служби України з питань праці від 03.08.2018 року № 84, затверджено положення про Головне управління Держпраці в Одеській області, у пункті 1 якого зазначено, що головне управління є територіальним органом Держпраці України та здійснює свої повноваження на території Одеської області.

Згідно з положень ст.4 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Відповідно до положень ст.38 Закону України Про охорону праці державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Згідно з пп.16 п.4 Положення Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства у сфері охорони праці в частині безпечного ведення робіт, гігієни праці, промислової безпеки, безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, у тому числі з питань: забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального та колективного захисту; монтажу, ремонту, реконструкції, налагодження і безпечної експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів виробництва і машин механізмів, устаткування підвищеної небезпеки; безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами, проведення робіт з утилізації звичайних видів боєприпасів, ракетного палива та вибухових матеріалів військового призначення; виробництво, зберігання, використання отруйних речовин у технологічних процесах, у тому числі продуктів біотехнологій та інших біологічних агентів; організації проведення навчання (в тому числі спеціального) і перевірки знань з питань охорони праці; навчання працівників у сфері поводження з вибуховими матеріалами та перевірки їх знань.

Відповідно до вимог ст.21 Закону України Про охорону праці експертиза проектної та іншої документації на виготовлення і впровадження нових технологій, провадяться у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Методика проведення державної експертизи (перевірки) проектної документації на будівництво (реконструкцію, технічне переоснащення) виробничих об`єктів і виготовлення засобів виробництва на відповідність їх нормативним актам про охорону праці НПАОП 0.00-7.03-94 визначає порядок проведення державної експертизи (перевірки) проектної документації на виготовлення і впровадження нових технологій на відповідність їх нормативним актам про охорону праці і встановлює взаємовідношення власників з експертно-технічними центрами.

Відповідно до вимог п.7.1.1 Правил будови та безпечної експлуатації ліфтів НПАОП 0.00-1.02-08 виготовлення та постановка на виробництво складових частин ліфтів здійснюється у відповідності з вимогами діючих нормативних документів.

Згідно з п.6.1.2 Правил будови та безпечної експлуатації ліфтів, що затверджені Наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 01.09.2008 № 2190, оснащеність для виконання робіт з монтажу, ремонту та технічного обслуговування ліфтів повинна бути згідно з вимогами ДСТУ 36.1-009-99.

Відповідно до вимог ст.13 Закону України Про охорону праці роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме:

створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов`язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання;

розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;

забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються;

впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;

забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом;

забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров`я виробничих факторів;

розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства (далі - акти підприємства), та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці;

здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці;

організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці;

вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків.

Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

При укладенні трудового договору про дистанційну роботу, про надомну роботу на роботодавця покладається обов`язок систематичного проведення інструктажу (навчання) працівника з питань охорони праці і протипожежної безпеки в межах використання таким працівником обладнання та засобів, рекомендованих або наданих роботодавцем.

Такий інструктаж (навчання) може проводитися дистанційно, з використанням інформаційно-комунікаційних технологій, зокрема шляхом відеозв`язку. У такому разі підтвердженням проведення інструктажу (навчання) вважається факт обміну відповідними електронними документами між роботодавцем та працівником.

При виконанні дистанційної роботи роботодавець несе відповідальність за безпечність і належний технічний стан обладнання та засобів виробництва, що передаються працівнику для виконання дистанційної роботи.

Згідно ст.15 Закону України, від 29.06.2004, № 1906-IV "Про міжнародні договори України", чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права. Згідно з принципом сумлінного дотримання міжнародних договорів Україна виступає за те, щоб й інші сторони міжнародних договорів України неухильно виконували свої зобов`язання за цими договорами.

Згідно ст.14 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, вчинену у частині політичних положень (преамбула, стаття 1, розділи I, II, VII) від 21 березня 2014 року в м. Брюсселі та у частині торговельно-економічних і галузевих положень (розділи III, IV, V, VI) 27 червня 2014 року в м. Брюсселі, ратифікованої Законом України, від 16.09.2014, № 1678-VII "Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони", в рамках співробітництва у сфері юстиції, свободи та безпеки Сторони надають особливого значення утвердженню верховенства права та укріпленню інституцій усіх рівнів у сфері управління загалом та правоохоронних і судових органів зокрема. Співробітництво буде спрямоване, зокрема, на зміцнення судової влади, підвищення її ефективності, гарантування її незалежності та неупередженості та боротьбу з корупцією. Співробітництво у сфері юстиції, свободи та безпеки буде відбуватися на основі принципу поваги до прав людини та основоположних свобод.

Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція) , була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.6 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 року , суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі "Колишній Король Греції та інші проти Греції" (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі "Скордіно проти Італії"(Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п.52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Щокін проти України" (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011року ).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskalv. Poland), п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pincv. The Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pincv. The Czech Republic), п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgov. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року, також Рішення у справі "Рисовський проти України" (Rysovskyy v. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, п.71).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення ЄСПЛ у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновку суду першої інстанції

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.1-2 ст.308 КАС України, в редакції Закону на момент вчинення процесуальної дії).

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України (в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду і розгляду справи), встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Апеляційний суд зазначає, що під час перевірки відповідачем було виявлено, що низьковольтні комплектні пристрої керування ліфтами РС5901, НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , Г500-05Є (далі - Низьковольтні комплектні пристрої) раніше не виготовлялись жодним виробником, а також, той факт, що ТУ У 31.2-22959884-006-2004 Устройства низковольтные комплектные управления пассажирскими лифтами (далі - Нормативна документація), які були надані під час перевірки, розроблені на виготовлення іншого обладнання - шаф управління ліфтами ШОК 5901 та ЯОК 9525, тому у приписі було вказано вимогу щодо наявності висновку експертизи проектної та іншої документації на виготовлення і впровадження Низьковольтних комплектних пристроїв, згідно з п.2.2 НПАОП 0.00-7.03-94 Методика проведення державної експертизи (перевірки) проектної документації на будівництво (реконструкцію, технічне переоснащення) виробничих об`єктів і виготовлення засобів виробництва на відповідність їх нормативним актам про охорону праці, яка приведена у Покажчику нормативно-правових актів з охорони праці, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 16.09.2019 року № 86.

Апеляційний суд відхиляє доводи апелянта, що Технічний регламент ліфтів і компонентів безпеки для ліфтів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 438 від 21 червня 2017 року, не розповсюджується на вироблену ним продукцію, з урахуванням наступного:

Технічний регламент ліфтів і компонентів безпеки для ліфтів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 438 від 21 червня 2017 року, визначає вимоги до ліфтів і компонентів безпеки для ліфтів та розроблений на основі Директиви 2014/33/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 26 лютого 2014 року про гармонізацію законодавства держав-членів стосовно ліфтів і компонентів безпеки для ліфтів. Дія цього Технічного регламенту поширюється на нові ліфти, що введені в обіг після набрання ним чинності, які постійно обслуговують будівлі та споруди та призначені для перевезення: людей; людей і вантажів; тільки вантажів, якщо пристрій для перевезення є доступним, тобто людина може безперешкодно заходити до нього, і обладнаним засобами керування, розташованими всередині пристрою для перевезення або в межах досягання людини, яка перебуває всередині пристрою для перевезення. Цей Технічний регламент застосовується до нових компонентів безпеки для ліфтів, зазначених у додатку 3, для використання в ліфтах, визначених у цьому пункті.

Окрім того, в наданих апелянтом/позивачем під час планової перевірки документів (які на його думку підвереджують відповідність Низьковольтних комплектних пристроїв вимогам чинного законодавства) зазначені інші типи низьковольтних комплектних пристроїв.

На сторінці № 3 Извещения № 22959884.024-2008 об изменении ТУ У 31.2-22959884-006-2004 Устройства низковольтные комплектные управления пассажирскими лифтами. Технические условия (Изменение № 1) зазначено, що Технические условия необходимо проверять регулярно, но не реже одного раза в пять лет после начала срока действия или последней проверки, если не возникает необходимость проверить их раньше в случае принятия нормативно-правовых актов, соответствующих национальных (межгосударственных) стандартов, которыми регламентированы другие требования, чем те, которые установлены в технических условиях (а/с 102).

Позивачем також не було надано відповідачу інформацію щодо проведення відповідних перевірок з 2008 року.

Апеляційний суд погоджується з доводами відповідача, що низьковольтні комплектні пристрої є одним з найбільш відповідних компонентів безпеки ліфта, до них сходяться сигнали від всіх датчиків і приладів безпеки, він обробляє всі ці сигнали і приводить в рух механізми ліфта, тобто від його коректної роботи залежить безпека пасажирів.

Так, відповідач зазначив, у зв`язку з тим, що під час перевірки були надані сумнівні документи на виготовлення низьковольтних комплектних пристроїв, а також не було надано жодного документу підтверджуючого, що виготовлення та постановка на виробництво низьковольтних комплектних пристроїв керування ліфтами виробництва ТОВ РІКОМ відповідають діючим нормативно-правовим актам, посилання на технічний регламент з ліфтів було зазначено для прикладу.

В Акті планової перевірки від 06.11.2019 року № 15/14.1/06-1257, на підставі якого було видано припис, зазначено, що ТОВ РІКОМ має дозвіл від 26.10.2016 року № 452.16.51 на виконання робіт підвищеної небезпеки з технічного обслуговування, монтажу, ремонту, реконструкції, налагодження машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (ліфти пасажирські, вантажні, лікарняні), зварювальні роботи, зазначені роботи на підприємстві виконують кваліфіковані електромеханіки з ліфтів.

Під час перевірки інспектору праці було надано Наказ Про призначення відповідальних осіб з організації робіт з ТО і ремонту ліфтів , а також посвідчення електромеханіка з ліфтів, що відображено у додатковій інформації в Акті перевірки від 06.11.2019 року № 15/14.1/06-1257, який був підписаний директором ТОВ РІКОМ без зауважень.

Відповідачем у приписі також було зазначено, що фактична оснащеність підприємства не відповідає вимогам п.6.1.2. НПАОП 0.00-1.02-08 Правил будови та безпечної експлуатації ліфтів .

На підставі протоколу засідання Технічного комітету стандартизації Ліфти, ескалатори та пасажирські конвеєри (ТК 104), які набули чинності ДСТУ 8665:2016 (затверджений наказом ДП УкрНДНЦ № 238 від 11.08.2016 року, чинний з 01.10.2017 року) Установки ліфтові. Вимоги щодо спеціалізованих ліфтових організацій (далі - Вимоги), згідно яких наявність на підприємстві обладнання (про що зазначено у Приписі) є обов`язковим.

Відповідно до п.4 НПАОП 0.00-7.17-18 Мінімальні вимоги безпеки і охорони здоров`я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці працівникам, професії та посади (професійні назви робіт) яких передбачені в Нормах безоплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 16 квітня 2009 року № 62, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 12 травня 2009 року за № 424/16440 (далі - Норми безоплатної видачі ЗІЗ), працівникам загальних (наскрізних) професій різних галузей промисловості ЗІЗ видаються незалежно від виду економічної діяльності підприємства.

Норми безоплатної видачі ЗІЗ електромеханікам з ліфтів зазначені у НПАОП 0.00-3.07-09 Норми безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам загальних професій різних галузей промисловості . В п.121 таблиці ІІ зазначеного нормативу вказано, що електромеханіки з ліфтів під час робіт у шахті ліфта повинні бути забезпечені запобіжними поясами.

Відповідно з п.1.13 НПАОП 0.00-1.15-07 Правила охорони праці під час виконання робіт на висоті (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 4 червня 2007 року за № 573/13840) запобіжні пояси використовуються при роботах на висоті понад 1,3 м.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1107 від 26 жовтня 2011 року затверджений Порядок видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Згідно пункту 21 цього Порядку виконання робіт підвищеної небезпеки, що зазначені в додатку 6 здійснюються роботодавцем на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці.

Пунктом 6 Додатку 6 до зазначеного Порядку до видів робіт підвищеної небезпеки, які виконуються на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з охорони праці віднесено роботи, що виконуються на висоті понад 1,3 метра.

Враховуючи наведене, посилання апелянта, що ТОВ РІКОМ не здійснюються роботи з монтажу, ремонту та технічного обслуговування ліфтів, тому вимоги ГСТУ 36.1-009-99 щодо нормативів оснащеності для виконання цих робіт на нього не розповсюджуються, в зв`язку з чим також немає причин подавати декларацію у відповідності до п.21 Постанови Кабінету Міністрів України № 1107 від 26 жовтня 2011 року, є необґрунтованими та спростовуються встановленими під час розгляду справи обставинами.

Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, так як висновки ГУ Держпраці в Одеській області про порушення ТОВ РІКОМ вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки, які зазначені в п.п.1, 2, 5, 8 - 12 Розділу 8 акту перевірки від 06.11.2019 року № 15/14.1/06-1257, є повністю обґрунтованими, а оскаржуваний припис від 06.11.2019 року № 15/14.1/06-1257-1985 в частині п.п.1, 2, 5, 8 - 12 прийнятий відповідачем в порядку, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю.

(2) Висновки апеляційного суду:

Судом 1-ої інстанції повно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладених у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, правильно застосовані та додержані норми матеріального та процесуального права, справу розглянуто повноважним складом суду, суд не приймав рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі, судове рішення прийнятне та підписано суддею, який зазначений у судовому рішенні.

Апеляційний суд доходить до висновку, щодо відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги , та зміни чи скасування рішення суду 1-ої інстанції, а також вважає, що відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.

Керуючись ст.8,19,55 Конституції України, ст. 6,8 та ст. 1 Першого протоколу Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, ст. 3, 6, 7, 242, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю РІКОМ - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання ,та може бути, у разі відповідності вимогам ст.328 КАС України, оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом 30-ти днів.

Повне судове рішення складене та підписане 09 червня 2021 року.

Головуючий суддя Кравець О.О. Судді Коваль М.П. Зуєва Л.Є.