Постанова

від 08.06.2021 по справі 317/2950/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 08.06.2021 Справа № 317/2950/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 22-ц/807/2238/21 Головуючий у 1-й інстанції: Мінгазов Р.В.

Є.У.№ 317/2950/20 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2021 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Дашковської А.В.,

Кримської О.М.

Секретар Волчанова І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди земельної ділянки,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 05 квітня 2021 року,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди земельної ділянки. Зазначав, що йому на праві приватної власності належить земельна ділянка, загальною площею 8,1869 га, яка розташована на території Веселівської сільської ради, Запорізького району, Запорізької області, кадастровий номер № 2322181300:02:001:0017, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 13 липня 2011 належну йому земельну ділянку він передав в оренду ОСОБА_2 , яка на порушення умов договору жодного разу не сплатила йому орендну плату. Посилаючись на те, що несплата орендної плати орендарем є підставою для розірвання договору оренди, просив про задоволення позову.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 05 квітня 2021 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Судове рішення мотивовано тим, що орендна плата виплачена орендодавцеві одноразовим платежем при укладенні договору оренди, що підтверджується належним і допустимим доказом, не заперечувалося останнім у судовому засіданні, а тому відсутні підстави для розірвання договору оренди з підстав систематичної несплати орендної плати.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Вважає, що судом першої інстанції дана неправильна оцінка зібраним у справі доказам, висновки суду ґрунтуються на припущеннях. Вважає, що розписка про отримання орендодавцем 40 000 грн. є неналежним доказом, оскільки в ній не зазначено, за яке орендоване майно отримані кошти, розмір виплати перевищує обумовлену договором оренди суму платежів. Спірний договір оренди не містить всіх суттєвих умов щодо порядку внесення орендної плати, її індексації, форми платежу, відповідальності за порушення строків її виплати, що свідчить про те, що сторони правочину нге дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 вказала, що апеляційна скарга є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки наведені в ній доводи були предметом розгляду в суді першої інстанції за результатами якого, суд ухвалив законне та обґрунтоване рішення. На підставі викладеного, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Факт виплати орендарем орендної плати за весь строк оренди в день укладення договору у розмірі, що перевищує визначений договором розмір орендної плати, підтверджується розпискою, написаною ОСОБА_1 при укладенні договору і не оспорювалося ним у суді першої інстанції. Посилання в апеляційній скарзі на недосягнення сторонами згоди щодо суттєвих умов договору вважає безпідставними, оскільки договір з 2011 року пройшов державну реєстрацію, виконувався сторонами, орендодавець не звертався до орендаря з вимогами про внесення змін до договору, підвищення розміру орендної плати тощо.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка загальною площею 8,19 га, яка розташована на території Веселівської сільської ради, Запорізького району, Запорізької області, кадастровий номер 2322181300:02:001:0017, призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується копією Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЗП № 061595, виданого на підставі розпорядження Запорізької райдержадміністрації № 4/144 від 02.10.2003 (а.с.38).

13.07.2011 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого, земельна ділянка за кадастровим номером № 2322181300: 02:001:0017 загальною площею 8,19 га і яка розташована на території Веселівській сільській раді, передана в строкове платне користування на 49 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.35-37).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.08.2020 земельна ділянка загальною площею 8,19 га, яка розташована на території Веселівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, кадастровий номер 2322181300:02:001:0017, призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та яка належить на праві власності ОСОБА_1 , перебуває в оренді у ОСОБА_2 , дата реєстрації речового права - 16.03.2016, строк - 49 років (а.с. 9).

В день укладення договору оренди орендар ОСОБА_2 сплатила ОСОБА_1 40 000 грн. в рахунок орендної плати за землю за 49 років, про щог останній написав відповідну розписку (а.с.40).

Факт отримання зазначених у розписці коштів не оспорював ся позивачем у суді першої інстанції.

Відповідно до пункту 9 спірного договору оренди землі від 25.01.2013 орендна плата вноситься орендарем у формі та в розмірі 500 грн. за рік.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив із того, що свої грошові зобов`язання відповідно до договору орендар виконав достроково, що не суперечить вимогам закону та умовам договору, при цьому факт виплати орендарем орендної плати у більшому розмірі підтверджується належними доказами та не спростований позивачем, а тому вимоги про розірвання договору оренди землі задоволенню не підлягають.

Із вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується, виходячи з такого.

Згідно статті 13 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом частини 2 статті 21 Закону України Про оренду землі , розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У пункті д частини 1 статті 141 Земельного кодексу України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Згідно зі статтями 13, 21 Закону України Про оренду землі основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Положеннями частини третьої статті 12 та частин першої статті 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Частиною 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 , вказував як на підставу своїх позовних вимог щодо розірвання договору оренди земельної ділянки систематичну невиплату орендної плати.

Обставинами справи встановлено, що 13 липня 2011 року ОСОБА_1 надав відповідачеві розписку, згідно з якою фактично виявив волю на отримання орендної плати наперед, а орендар вчинив дії - сплатив на користь орендодавця орендну плату у розмірі 40 000 грн. за майбутній період користування земельною ділянкою, який визначений договором оренди землі, як 49 років.

Розписка орендодавця і дії орендаря за обставинами справи свідчать про погодження сторонами порядку сплати орендної плати за майбутні періоди, оскільки така домовленість не суперечить умовам договору оренди з приводу форм та способів внесення орендної плати.

Позивач факт написання розписки від 13 липня 2011 року і отримання 40 000 грн. за передачу землі в оренду не оспорює, що спростовує доводи апеляційної скарги стосовно того, що вказана розписка не є належним доказом по справі.

Згідно зі статтею 531 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Чинне законодавство про оренду землі не містить заборони сплати орендної плати за майбутні періоди користування земельною ділянкою.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що укладений сторонами договір не містить всіх суттєвих умов, визначених Законом України Про оренду землі , не спростовують висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для розірвання договору з підстав, зазначених у позовній заяві.

Невідповідність умов договору вимогам Закону Про оренду землі може бути підставою для визнання договору недійсним, проте з такими вимогами позивач до суду н5е звертався, доказів на підтвердження своїх доводів суду не надавав.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі адвоката Турчинського Максима Ігоровича залишити без задоволення.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 05 квітня 2021 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повний текст постанови складено 09 червня 2021 року.

Головуючий: І.В. Кочеткова

Судді: А.В. Дашковська

О.М. Кримська