Рішення

від 08.06.2021 по справі 490/1089/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 490/1089/21

н\п 2/490/2698/2021

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2021 року м. Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Ковальової Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Тищенко Олена Олександрівна, ОСОБА_3 , про визначення часток в спільній сумісній власності , -

ВСТАНОВИВ:

15.02.2021 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява адвоката Душаченко І.С., подана в інтересах позивача ОСОБА_1 , в якій представниця позивача просить визначити частки у праві спільної сумісної власності між співвласниками, а саме за ОСОБА_1 - 7/200, ОСОБА_4 - 7/200, ОСОБА_2 - 93/100 часток на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серія ЯК №940793.

В обґрунтування вимог посилається на те, що відповідно до Державного Акту на право власності на земельну ділянку від 19.09.2012 року позивач ОСОБА_1 є співвласником земельної ділянки площею 0.0920 га та відповідно власником 7/200 часток домоволодіння розташованої за адресою АДРЕСА_1 . Співвласниками інших часток є мати позивача ОСОБА_4 та відповідач.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_4 . Після її смерті відкрилась спадщина, яка складається з 7/200 частини домоволодіння, та частини земельної ділянки, що розташовані по АДРЕСА_1 .

Відповідно до положень ст. 1261 Цивільного кодексу України позивач ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_3 є спадкоємцями за законом першої черги, та у встановлений законодавством строк звернулись з заявами про прийняття спадщини.

Відповідно до Витягу зі спадкового реєстру була зареєстрована спадкова справа за номером 66361213. Однак видати Свідоцтво про право на спадкове майно, а саме на земельну ділянку нотаріус не має можливості оскільки не можливо визначити частку земельної ділянки яка належала спадкодавцю.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.02.2021 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

16.02.2021 року матеріали справи передано на розгляд судді.

Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Саламатіна О.В. від 17.02.2021 року прийнято до свого провадження цивільну справу за вказаним позовом та відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд справи постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

20.04.2021 року на адресу суду відповідачка ОСОБА_2 направила відзив в якому вона, просить вважати позов ОСОБА_1 таким що підлягає задоволенню. Крім того, надано заву про розгляд справи за її відсутності.

08.06.2021 року представниця позивача ОСОБА_1 - адвокат Душаченко І.С. на адресу суду направила заяву, в якій позовні вимоги викладенні в заяві підтримала, просила позов задовольнити.

В матеріалах справи міститься заява третьої особи ОСОБА_3 в якій просить позов задовольнити та розгляд справи проводити без її участі.

Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 виданого 15.04.2020 року Миколаївським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) померла ОСОБА_4 .

Як вбачається в копії Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 940793 та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку - земельна ділянка з кадастровим номером 4810137200:18:026:0022, загальною площею 0,0920 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної власності громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 .

Згідно із частиною 1 статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (частина 4 статті 41 Конституції України).

Відповідно до частини 1 статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина 1 статті 319 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1, 3, 4 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Зі змісту ст. 357 ЦК України вбачається, що під терміном визначення часток законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні.

Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Ця стаття свідчить про те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд.

При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно.

Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток.

Таким чином, потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном.

Згідно ч.1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

У частинах 1, 2 ст. 369 ЦК України передбачено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Частинами 1, 2 ст. 370 ЦК України визначено, що співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Судом встановлено, що частки в земельній ділянці з кадастровим номером 4810137200:18:026:0022, загальною площею 0,0920 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , не були визначені.

При цьому, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку із неможливістю визначення частки спадкодавця, що підтверджується копією постанови про відмову у вчинення нотаріальної дії, від 12.02.2021 року.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або заперечення.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа вправі звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. При цьому одним зі способів захисту цивільних прав і інтересів виступає визнання права.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.1995 року №20 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності , частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.

Відповідно до положень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування , у разі смерті співвласника частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними. Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду.

При цьому суд враховує роз`яснення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, що викладені в п. 3.4. Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, де зазначено, що у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності.

За таких обставин, суд доходить до висновку, що обставини справи, викладені у позовній заяві знайшли своє підтвердження в письмових матеріалах справи, а отже позов підлягає задоволенню.

При цьому, задовольняючи позов суд враховує положення вказаних вище норм законодавства про рівність часток, визнання відповідачами позовних вимог, а також ту обставину, що жодних інших домовленостей про розмір часток між співвласниками не було, жодних доказів щодо домовленостей про інший розмір часток суду не представлено, а також те, що частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1-13, 76-83, 141, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ), треті особи - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Тищенко Олена Олександрівна (54003, м. Миколаїв, пр. Центральний, 191), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ) про визначення часток в спільній сумісній власності - задовольнити.

Встановити розмір часток співвласників у майні, що є спільною сумісною власністю, визначивши, що ОСОБА_1 належить 7/200 частки, ОСОБА_2 належить 93/100 часток на земельну ділянку, а ОСОБА_4 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , за життя належала 7/200 частки в праві власності: на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0920 га відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серія ЯК №940793.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Саламатін