Постанова

від 02.06.2021 по справі 922/1969/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2021 р. Справа №922/1969/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Ільїн О.В., суддя Слободін М.М.,

при секретарі Довбиш А.Ю.,

за участю представників:

позивача - (прокурор) Ткаченко К.О., посвідчення №057315 від 09.10.2020 року;

першого відповідача - не з`явився;

другого відповідача - не з`явився;

третього відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу першого відповідача - Харківської міської ради, м.Харків, (вх.№1417Х/1-40) та апеляційну скаргу другого відповідача - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (вх.№1418Х/1-40) на рішення Господарського суду Харківської області від 30.03.2021 року у справі №922/1969/19,

за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури №1 Харківської області,

до 1. Харківської міської ради, м.Харків,

2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м.Харків,

3. Товариства з обмеженою відповідальністю Світфранс , м.Харків,

про скасування в частині рішення органу місцевого самоврядування, визнання договорів купівлі-продажу недійсними та повернення майна у комунальну власність,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2019 року позивач - Керівник Харківської місцевої прокуратури №1 Харківської області, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради (перший відповідач), Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (другий відповідач) та Товариства з обмеженою відповідальністю Світфранс (третій відповідач), в якому просило суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.10.2016 року №412/16 Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова в частині, а саме: п. 39, 44 та 56 додатку до рішення;

- визнати недійсним договір №5490-В-С від 11.07.2017 року купівлі-продажу нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-:-4, 9, 11 загальною площею 50,5 кв.м в нежитловій будівлі літ. "БК-1", яка розташована за адресою: м. Харків, вулиця Сумська, будинок 81, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ТОВ Світфранс ;

- визнати недійсним договір №5489-В-С від 11.07.2017 року купівлі-продажу нежитлових приміщень 1-го поверху № 5-:-8, 10 загальною площею 20,7 кв.м в нежитловій будівлі літ. "БК-1", яка розташована за адресою: м. Харків, вулиця Сумська, будинок 81, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ТОВ Світфранс ;

- визнати недійсним договір №5508-В-С від 31.10.2017 року купівлі-продажу рухомого майна - літнього майданчику загальною площею 120,5 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 81, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ТОВ Світфранс ;

- зобов`язати ТОВ Світфранс повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-4, 9, 11, загальною площею 50,5 кв.м та вартістю 310272 грн., в нежитловій будівлі літ. "БК-1", нежитлові приміщення 1-го поверху № 5-:-8, 10, загальною площею 20,7 кв.м та вартістю 127176 грн., в нежитловій будівлі літ. "БК-1" та рухоме майно - літній майданчик, вартістю 425803,20 грн., загальною площею 120,5 кв.м, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 81.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що рішення Харківської міської ради від 26.10.2016 року №412/16 є незаконним і підлягає скасуванню, оскільки прийнято з порушенням вимог статті 345 Цивільного кодексу України, статті 25 Закону України Про оренду державного та комунального майна , статей 1, 2, 4, 29 Закону України Про приватизацію державного майна та статей 11, 18-2 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) . Прокурор наголосив, що спірні договори купівлі-продажу від 11.07.2017 року №5490-В-С, від 11.07.2017 року №5489-В-С та від 31.10.2017 року №5508-В-С, укладені на підставі вказаного рішення Харківської міської ради, суперечать вимогам статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, тому їх слід визнати недійсними.

При цьому прокурор зазначив, що спосіб приватизації майна шляхом викупу, який було обрано щодо оспорюваного майна можливий: у разі проведення аукціону або конкурсу (конкурсний продаж); у виключному випадку викупу орендарем об`єкту, який вже перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна. Проте, як вказує прокурор, у звітах про оцінку майна, договорі оренди та додаткових угодах до нього, договорах купівлі-продажу, заявці орендаря з проханням надати дозвіл на приватизацію будь-які відомості про такі поліпшення відсутні. Орендарем до органу приватизації не подавалися документи, передбачені пунктом 2.2. Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації. Вказане також підтверджується листом Харківської міської ради від 31.05.2019 року №3960/9-19. Отже, на думку прокурора, Харківською міською радою незаконно обрано спосіб приватизації спірного майна, шляхом його викупу орендарем. Прокурор вважає, що оспорюване рішення міської ради є незаконним та підлягає скасуванню, а договори купівлі-продажу суперечать вимогам законодавства та повинні бути визнані недійсними, у зв`язку з чим вищевказані нежитлові приміщення підлягають поверненню територіальній громаді м. Харкова.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.01.2020 року у справі №922/1969/19, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.03.2020 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.07.2021 року постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.03.2020 року і рішення Господарського суду Харківської області від 02.01.2020 року у справі №922/1969/19 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції вказав, що помилковим є висновок судів, що Рада як орган місцевого самоврядування мала право самостійно обирати спосіб приватизації спірних нежитлових приміщень.

Крім того Верховний Суд зазначив, що в порушення вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України суди залишили поза увагою та не надали будь-якої правової оцінки:

- змісту наданих суб`єктом оціночної діяльності - ФОП Прокоп`євою І.Б. висновкам від 30.11.2016 року про вартість нежитлових приміщень, загальною площею 50,5 кв.м і 20,7 кв.м та літнього майданчика загальною площею 120,5 кв.м, в яких відсутні будь-які відомості про те, що проводились ремонтні роботи у цих нежитлових приміщеннях та на літньому майданчику, у т. ч. було здійснено їх невід`ємні поліпшення;

- подання/неподання ТОВ Світфранс до органу приватизації (Управління) документів, передбачених пунктом 2.2 Порядку №377, щодо здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна.

За результатом нового розгляду, рішенням Господарського суду Харківської області від 30.03.2021 року у справі №922/1969/19 (повний текст рішення складено 07.04.2021 року, суддя Бринцев О.В.) позов задоволено повністю.

Визнано незаконним та скасовано рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.10.2016 року №412/16 Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова в частині, а саме: пункти 39, 44 та 56 додатку до рішення.

Визнано недійсним договір від 11.07.2017 року №5490-В-С купівлі-продажу нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-:-4, 9, 11 загальною площею 50,5 кв.м. в нежитловій будівлі літ. "БК-1", яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 81, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю Світфранс .

Визнано недійсним договір від 11.07.2017 року №5489-В-С купівлі-продажу нежитлових приміщень 1-го поверху № 5-:-8, 10 загальною площею 20,7 кв.м. в нежитловій будівлі літ. "БК-1", яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 81, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю Світфранс .

Визнано недійсним договір від 31.10.2017 року №5508-В-С купівлі-продажу рухомого майна - літнього майданчику загальною площею 120,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 81, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю Світфранс .

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю Світфранс (61051, м. Харків, вул. Толбухіна, буд. 94, код ЄДРПОУ 37191027) повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, буд. 16, код ЄДРПОУ 14095412):

- нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-4, 9, 11, загальною площею 50,5 кв.м. вартістю 310.272,00 грн., в нежитловій будівлі літ. "БК-1";

- нежитлові приміщення 1-го поверху № 5-:-8, 10, загальною площею 20,7 кв. м вартістю 127.176,00 грн., в нежитловій будівлі літ. "БК-1";

- рухоме майно - літній майданчик, вартістю 425.803,20 грн., загальною площею 120,5 кв. м, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 81.

Стягнуто з Харківської міської ради на користь Харківської обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору в розмірі 1921,00 грн.

Стягнуто з Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на користь Харківської обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору в розмірі 2881,50 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Світфранс на користь Харківської обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору в розмірі 15830,27 грн.

Перший відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 26.11.2020 року та прийняти нове судове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом неправильно застосовано ст. 11, 18-2 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) , оскільки вказаними нормами встановлено особливості приватизації об`єктів малої приватизації у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна, а не комунального, а також визначено право застосування викупу до об`єктів малої приватизації, ще у тому разі, якщо право покупця на викуп передбачено законодавчими актами. Також, на думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно посилається на Порядок продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затверджений наказом Фонду державного майна України від 02.04.2012 року №439, оскільки цей Порядок взагалі не регулює роботу органів місцевого самоврядування у сфері приватизації комунального майна, що підтверджується положеннями статті 9 Закону України Про Фонд державного майна України , якою визначено, що Накази Фонду державного майна України, видані у межах його повноважень, є обов`язковими для виконання центральними органами виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та громадянами; натомість, за твердженням заявника скарги, орендар мав безумовне право на викуп орендованого майна в силу пункту 5.6 договору оренди.

Таким чином, Харківська міська рада вважає, що обрання Управлінням комунального майна та приватизації способу приватизації у вигляді викупу на підставі законодавчих актів, якими передбачалось право покупця на викуп, не суперечить положенням ч. 1 ст. 11 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) .

Вирішення питання щодо приватизації об`єктів комунального майна здійснюється органами місцевого самоврядування на пленарних засіданнях: Харківською міською радою дотримано спосіб прийняття оскаржуваного рішення щодо відчуження комунального майна відповідно до закону, рішення прийнято на черговій сесії міської ради, дана сесія є правомочною, вказане питання було включено в порядок денний сесії, проводилась доповідь і обговорення проекту рішення, і за його результатами більшістю голосів присутніх депутатів рішення було прийнято.

Як вказує апелянт, господарським судом в оскаржуваному рішенні не надано правової оцінки пункту 5.6. договору оренди, яким передбачено переважне право орендаря на викуп, а Закон України Про оренду державного та комунального майна та Закон України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) не передбачали заборони щодо переважного права орендаря на придбання комунального майна, отже, на правовідносини, які виникають між наймодавцем та наймачем у разі продажу майна, переданого у найм (оренду), поширюється дія норм, закріплених у частині 2 статті 777 Цивільного кодексу України і статті 289 Господарського кодексу України, а договір купівлі-продажу нежитлових приміщень відповідає вимогам статті 203 Цивільного кодексу України.

Апелянт також посилається на те, що господарським судом не надано оцінки положенням Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки, затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 року №691/17, стосовно визначення способу приватизації.

Окрім того, на думку апелянта, прокурор не може набувати статусу позивача в даній справі, оскільки наявні органи, уповноважені здійснювати функції щодо розпорядження об`єктами комунальної власності, які мають повноваження щодо звернення до суду; єдиним органом, який представляє спільні інтереси територіальної громади міста Харкова, є Харківська міська рада. Тому, за твердженням заявника скарги, висновки місцевого господарського суду про належне доведення прокурором наявності підстав щодо представництва в суді зумовлені неправильним застосуванням ст.23 Закону України Про прокуратуру , без урахування постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2019 року у справі №587/430/16-ц та у постанові по справі №924/1256/17.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 року відкрито апеляційне провадження за скаргою першого відповідача на рішення Господарського суду Харківської області від 30.03.2021 року у справі №922/1969/19; встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду відзиви, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду заяви, клопотання та документи в обґрунтування своєї позиції по справі; призначено справу до розгляду в судове засідання і роз`яснено шляхи реалізації права сторони на участь у судовому засіданні.

Другий відповідач також з вищевказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 30.03.2021 року та позов у даній справі залишити без розгляду.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що відповідачі діяли у відповідності до вимог законодавства, що регулює порядок приватизації комунального майна при прийнятті рішення про відчуження, і порушення прав територіальної громади м. Харкова не мало місце, а Харківською місцевою прокуратурою №1 не обґрунтовані та не доведені підстави представництва інтересів держави в суді.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.05.2021 року відкрито апеляційне провадження за скаргою другого відповідача на рішення Господарського суду Харківської області від 30.03.2021 року у справі №922/1969/19; встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду відзиви, заяви, клопотання та документи в обґрунтування своєї позиції по справі; призначено справу до розгляду в судове засідання і роз`яснено шляхи реалізації права сторони на участь у судовому засіданні.

Враховуючи, що в провадженні Східного апеляційного господарського суду перебуває апеляційна скарга першого відповідача - Харківської міської ради та апеляційну скаргу другого відповідача - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на одне і теж рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про їх об`єднання в одне апеляційне провадження.

27.05.2021 року від позивача у справі через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу Харківського міської ради (вх.№6070), в якому вважає, що необґрунтовані доводи апелянта щодо дотримання способу та порядку приватизації не спростовують вірних висновків суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог. Прокуратура зазначає про згоду з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об`єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.05.2021 року, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді Россолова В.В., для розгляду справи №922/1969/19 сформовано новий склад суду, а саме: головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Ільїн О.В., суддя Слободін М.М.

Ухвали суду про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду були направлені відповідачам рекомендованими листами за адресами, зазначеними в апеляційних скаргах і отримані першим та другим відповідачами, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, які долучено до матеріалів справи. Однак, перший та другий відповідачі у судове засідання не з`явилися, про причини не з`явлення суд не повідомили.

Ухвала суду, яка направлялась на адресу третього відповідача повернулась до суду з позначкою поштового відділення адресат відсутній за вказаною адресою .

Відповідно до частин 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною або яка міститься у відповідному реєстрі, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Таким чином, колегія суддів вважає, що третій відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Частина 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначає, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що наявних у справі документів достатньо для розгляду справи по суті, судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, а також враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком, з огляду на положення ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційних скарг в даному судовому засіданні за відсутності представників відповідачів.

У судовому засіданні 02.06.2021 року представник позивача проти позиції апелянтів заперечував.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційних скаргах та відзиві на них доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Харківською місцевою прокуратурою №1 здійснюється процесуальне керівництво по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018221090000056 від 19.02.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 233 Кримінального кодексу України. Відомості в ЄРДР внесені за повідомленням в засобах масової інформації про незаконну приватизацію комунального майна.

У відповідності до вимог ст.282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

На виконання рішення 15 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25.04.2012 року №711/12 Про комунальну власність м. Харкова нежитлову будівлю літ. "БК-1" загальною площею 71,2 кв.м та літній майданчик площею 120,5 кв.м по вул. Сумській, 81 у складі комплексної реконструкції Центрального парку культури та відпочинку ім. М.Горького (І пусковий комплекс) було прийнято від Управління з будівництва, ремонту та реконструкції Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради до комунальної власності територіальної громади м. Харкова.

Відповідно до розпорядження Харківського міського голови від 11.06.2012 року №2489 виконавчим комітетом Харківської міської ради видано свідоцтво про право власності від 11.06.2012 року на нежитлові будівлі літ. "БК-1" загальною площею 71,2 кв.м та зареєстровано об`єкт нерухомості за територіальною громадою м. Харкова на праві комунальної власності.

06.08.2012 року між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (орендодавець) та ТОВ Світфранс (орендар) укладено договір оренди №4945 на нежитлову будівлю загальною площею 71,2 кв.м та літній майданчик площею 120,5 кв.м, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Сумська. 81, літ "БК-1", які належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова.

Відповідно до пункту 5.6. договору оренди №4945 (в редакції додаткової угоди від 29.10.2012 року №1) орендар, який належно виконує свої обов`язки, у разі продажу майна, що передане в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп.

Рішенням Харківської міської ради Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова від 26.10.2016 року №412/16 вирішено провести відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова шляхом викупу (згідно з додатком).

Згідно з пунктами 39, 44, 56, додатку 1 до зазначеного рішення нежитлові приміщення в нежитловій будівлі першого поверху, майно, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 81, літ. "БК-1" загальною площею 71.2 кв.м підлягали приватизації шляхом викупу ТОВ Світфранс .

Управлінням комунального майна та приватизації доручено суб`єкту оціночної діяльності ФОП Прокоп`євій І.Б. проведення оцінки вартості майна, нежитлових приміщень літ. "БК-1" загальною площею 20,7 кв.м за адресою: м.Харків, Сумська, 81 станом на 30.10.2016 року. 11.11.2016 року проведено рецензування звіту. Згідно з висновком рецензента: звіт представлений суб`єктом оціночної діяльності ФОП Прокоп`євою І.Б., виконано згідно із загальноприйнятими нормами міжнародної практики оцінки нерухомості, керуючись стандартами та нормативними документами. Звіт про оцінку майна може бути використаний згідно із метою оцінки - визначення ринкової вартості об`єкта оцінки для визначення вартості, з метою приватизації шляхом викупу. Ринкова вартість зазначеного об`єкта складає 105980 грн. без урахування ПДВ. Висновок затверджено 30.12.2016 року.

11.07.2017 року між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради і ТОВ Світфранс укладено договір купівлі-продажу №5489-В-С. Договір нотаріально засвідчений та зареєстрований в реєстрі за №1630. Відповідно до акта №5489-В-С нежитлові приміщення передані ТОВ Світфранс .

Управлінням комунального майна та приватизації доручено суб`єкту оціночної діяльності ФОП Прокоп`євій І.Б. проведення оцінки вартості майна, нежитлових приміщень літ. "БК-1" загальною площею 50,5 кв.м за адресою: м. Харків, Сумська, 81 станом на 31.10.2016 року. 11.11.2016 року проведено рецензування звіту. Згідно з висновком рецензента: звіт представлений суб`єктом оціночної діяльності ФОП Прокоп`євою І.Б., виконано згідно із загальноприйнятими нормами міжнародної практики оцінки нерухомості, керуючись стандартами та нормативними документами. Звіт про оцінку майна може бути використаний згідно із метою оцінки - визначення ринкової вартості об`єкта оцінки для визначення вартості, з метою приватизації шляхом викупу. Ринкова вартість зазначеного об`єкта складає 258560 грн. без урахування ПДВ. Висновок затверджено 30.12.2016 року.

11.07.2017 року між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради і ТОВ Світфранс укладено договір купівлі-продажу №5490-В-С. Договір нотаріально засвідчений та зареєстрований в реєстрі за №1634. Відповідно до акта №5490-В-С нежитлові приміщення передані ТОВ Світфранс .

Управлінням комунального майна та приватизації доручено суб`єкту оціночної діяльності ФОП Прокоп`євій І.Б. проведення оцінки вартості майна - літнього майданчику, за адресою: м. Харків, Сумська, 81 станом на 30.11.2016 року. 18.11.2016 року проведено рецензування звіту. Згідно з висновком рецензента: звіт представлений суб`єктом оціночної діяльності ФОП Прокоп`євій І.Б. виконано згідно із загальноприйнятими нормами міжнародної практики оцінки нерухомості, керуючись стандартами та нормативними документами. Звіт про оцінку майна може бути використаний згідно із метою оцінки - визначення ринкової вартості об`єкта оцінки для визначення вартості, з метою приватизації шляхом викупу. Ринкова вартість зазначеного об`єкта складає 354836 грн. без урахування ПДВ. Висновок затверджено 30.12.2016 року.

31.10.2017 року між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради і ТОВ Світфранс укладено договір купівлі-продажу №5508-В-С. Договір нотаріально засвідчений та зареєстрований в реєстрі за №14581. Відповідно до акта №5508-В-С нежитлові приміщення передані ТОВ Світфранс .

Щодо звернення прокурора з позовом у даній справі, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначене конституційне положення встановлює обов`язок органам державної влади, органам місцевого самоврядування та їх посадовим особам дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень.

Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 01.04.2008 року №4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про прокуратуру , прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

На прокуратуру покладаються такі функції: зокрема, представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом, та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України (пункт 2 частини першої статті 2 Закону).

Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 4 цієї статті, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру ).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру ).

Як вказують апелянти, судом першої інстанції не враховано правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2019 року у справі №587/430/16-ц, що оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 року №3-рп/99, з`ясовуючи поняття інтереси держави дійшов висновку, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Як вказує прокурор, недотримання під час проведення приватизації вимог чинного законодавства, принципів відкритості, максимальної ефективності та економії, унеможливлює раціональне та ефективне використання комунального майна, що у свою чергу, порушує матеріальні інтереси держави, а також безпосередньо порушує права та інтереси територіальної громади.

Колегія суддів зазначає, що захист інтересів держави в особі територіальної громади міста має здійснювати відповідна міська рада, проте, у разі, коли саме цей орган місцевого самоврядування вчинив дії у вигляді прийняття рішення, яке є незаконним та порушує інтереси держави в особі територіальної громади міста, правомірним є звернення до суду прокурора та визначення міської ради відповідачем, оскільки іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади міста, не існує.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 01.09.2020 року у справі №922/1441/19, від 24.09.2020 року у справі №922/3272/18.

З урахуванням обставин цієї справи, прокуратурою визначено відповідачами Харківську міську раду та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, які розпорядилися спірним майном в порушення, як вказує прокурор, вимог законодавства про приватизацію, а отже прокурор мав право звернутися до суду для захисту відповідних публічних інтересів територіальної громади.

Відтак, судова колегія відхиляє доводи апелянтів, що Харківською місцевою прокуратурою №1 не обґрунтовані та не доведені підстави представництва інтересів держави в суді.

Щодо суті спору колегія суддів зазначає наступне.

Предметом спору у даній справі є визнання незаконним та скасування пунктів 39, 44 та 56 рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.10.2016 року №412/16 Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова ; визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень та рухомого майна - літнього майданчику, укладених між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та ТОВ Світфранс , зобов`язання повернути останнього територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради спірне майно.

Згідно з частиною 3 статті 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Підставами для визнання акту незаконним і скасування рішення є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акту незаконним і його скасування є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідно до статті 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно зі статтею 172 Цивільного кодексу України, територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції, встановленої законом.

У частині 1 статті 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Згідно із частиною 5 статті 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування й оренду.

Відповідно до частини 4 статті 3 Закону України Про приватизацію державного майна (в редакції чинній, на момент прийняття оскаржуваного рішення органом місцевого самоврядування) відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 1 Закону України Про приватизацію державного майна (в редакції чинній, на момент прийняття оскаржуваного рішення органом місцевого самоврядування), приватизація державного майна (далі - приватизація) - платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об`єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.

Статтею 15 вказаного Закону визначені способи приватизації, зокрема, шляхом: продажу об`єктів приватизації на аукціоні (у тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу об`єктів приватизації за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (далі - конкурс); продажу акцій (часток, паїв), що належать державі у господарських товариствах, на аукціоні, за конкурсом, на фондових біржах та іншими способами, що передбачають загальнодоступність та конкуренцію покупців; продажу на конкурсній основі єдиного майнового комплексу державного підприємства, що приватизується, або контрольного пакета акцій акціонерного товариства при поданні покупцем документів, передбачених частиною першою статті 12 цього Закону; продажу акцій на міжнародних фондових ринках, у тому числі у вигляді депозитарних розписок; іншими способами, які встановлюються спеціальними законами, що регулюють особливості приватизації об`єктів окремих галузей.

Згідно із статтею 16-2 Закону України Про приватизацію державного майна (в редакції чинній, на момент прийняття оскаржуваного рішення органом місцевого самоврядування) викуп акцій (часток, паїв), що належать державі в статутному капіталі господарських товариств, інших господарських організацій та підприємств, заснованих на базі об`єднання майна різних форм власності, здійснюється відповідно до законодавства з питань приватизації та з урахуванням установчих документів таких товариств. Викуп об`єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) .

Статтею 4 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) установлено, що продавцями об`єктів малої приватизації, що перебувають у державній та комунальній власності, є відповідно: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва; органи приватизації, створені місцевими радами.

Статтею 3 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено способи приватизації об`єктів малої приватизації. Приватизація об`єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (далі - конкурс). Шляхом продажу за конкурсом може здійснюватися приватизація окремих єдиних майнових комплексів групи А та окремих об`єктів групи Ж.

Відповідно до частини 1 ст.2 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об`єктами малої приватизації є, зокрема, окреме індивідуально визначене майно, в тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано (група А).

Частиною шостою статті 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні установлено, що доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об`єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.

Таким чином, орган місцевого самоврядування, її виконавчий комітет, міський голова (в межах їх компетенції) у спірних правовідносинах реалізують права власника майна, що перебуває у комунальній власності, щодо володіння, користування та розпорядження таким майном на підставі та у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Відповідно до частини 1 ст.345 Цивільного кодексу України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

Частинами 1, 4 ст.289 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування) передбачено, що орендар має право на викуп об`єкта оренди, якщо таке право передбачено договором оренди. Приватизація цілісних майнових комплексів, нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного майна, зданих в оренду, здійснюється у випадках і порядку, передбачених законом.

В оспорюваному рішенні Харківської міської ради від 26.10.2016 №412/16 зазначено, що його прийнято на підставі Закону України Про приватизацію державного майна , Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) , статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова на 2012-2016 роки, затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 року №565/11.

23.12.2011 Харківською міською радою на 12 сесії 6 скликання прийнято рішення №565/11 Про програму приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 роки .

Відповідно до пункту 1.1 додатку до рішення 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання Про програму приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 роки (далі - Програма) програма розроблена відповідно до Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законів України Про місцеве самоврядування в Україні , Про приватизацію державного майна , Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) та інших законодавчих актів, що регулюють питання власності.

Згідно з пунктом 1.6 цієї Програми об`єктами приватизації групи А, зокрема, є: цілісні майнові комплекси комунальних підприємств, їх структурні підрозділи, які виділені в самостійні підприємства, у тому числі ті, що знаходяться в оренді, а також виділені в результаті реструктуризації комунальних підприємств із середньо-обліковою чисельністю працюючих до 100 осіб включно або понад 100 осіб, вартість основних фондів яких недостатня для формування статутних капіталів відкритих акціонерних товариств; індивідуально визначене рухоме майно, що знаходиться в комунальній власності, нежитлові будівлі, споруди та приміщення - незалежно від їх вартості (в тому числі такі, що не увійшли до статутного капіталу ВАТ); майно підприємств, ліквідованих за рішенням господарського суду і майно підприємств, що ліквідуються за рішенням Харківської міської ради; майно підприємств, що не були продані як цілісний майновий комплекс.

Основними принципами індивідуальної приватизації та відчуження є: досягнення максимального економічного ефекту від продажу об`єкта комунальної власності; вибір способу приватизації чи їх комбінації, що максимально сприятимуть ефективному функціонуванню підприємства у післяприватизаційний період тощо (пункт 2.2. Програми).

Відповідно до пункту 5.1 Програми продаж об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою для кожної групи об`єктів.

Згідно з пунктами 5.2, 5.3 Програми умови відчуження об`єктів комунальної власності визначено цією Програмою та чинним законодавством України. Одним із способів, що застосовується при індивідуальній приватизації, є конкурсний продаж як інструмент збалансування досвіду і переваг, наявних у покупців, які можуть посилити конкурентні переваги підприємства, та збільшення розміру ціни об`єкта.

Пунктом 5.4 цієї Програми встановлено, що продаж об`єктів групи А здійснюється відповідно до Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) та цієї Програми шляхом викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом.

У свою чергу відповідачі посилаються на Програму приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки, затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 року №691/17.

Відповідно до пункту 1.1 Програми приватизації, її розроблено відповідно до Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законів України Про місцеве самоврядування в Україні , Про приватизацію державного майна , Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) та інших законодавчих актів, що регулюють питання власності.

У Програмі визначено мету, пріоритети та умови приватизації комунального майна територіальної громади міста на 2017-2022 роки.

Відповідно до пункту 3.1 Програми приватизації, ініціатива щодо приватизації об`єктів комунальної власності може виходити як від Управління комунального майна, так і від інших виконавчих органів Харківської міської ради, осіб, які можуть бути покупцями відповідно до законодавства.

Ініціатива щодо визначення способу приватизації належить Управлінню комунального майна.

Приватизація об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою (пункт 3.3).

Пункт 3.4 Програми приватизації визначає, що приватизація об`єктів здійснюється: шляхом викупу, продажу об`єктів приватизації на аукціоні (у тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), продажу об`єктів приватизації за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, іншими способами, які встановлюються спеціальними законами, що регулюють особливості приватизації об`єктів окремих галузей.

Викуп застосовується щодо об`єктів комунальної власності, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими та нормативними актами, а також щодо тих, які не продано на аукціоні, за конкурсом.

Згідно з пунктом 3.7 Програми приватизації, Управлінням комунального майна готується проект рішення Харківської міської ради з переліками об`єктів, що пропонуються для приватизації за способами їх приватизації.

Рішення про затвердження переліків об`єктів, що підлягають приватизації, приймається на пленарному засіданні сесії Харківської міської ради за поданням Управління комунального майна (пункт 3.8).

Відповідно до пункту 7.1 Програми приватизації, відчуження об`єктів комунальної власності здійснюється із врахуванням вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , а також інших законодавчих та нормативно-правових актів у цій сфері.

Умови та порядок відчуження комунального майна вносяться на розгляд сесії для кожного об`єкта окремим рішенням (пункт 7.2)

Рішенням 9 сесії 7 скликання Харківської міської ради від 26.10.2016 року №412/16 Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова Харківською міською радою вирішено провести відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова шляхом викупу (згідно з додатком). У пунктах 39, 44, та 56 додатку до вказаного рішення визначено орендоване ТОВ Світфранс майно.

Згідно зі статтею 11 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) викуп застосовується щодо об`єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами. Покупець, який став власником об`єкта і не скористався на момент його приватизації правом викупу будівлі (споруди, нежитлового приміщення) у межах займаної таким об`єктом площі, має право викупити відповідну будівлю (споруду, нежитлове приміщення), якщо це не заборонено законодавчими актами. Порядок викупу об`єкта встановлюється Фондом державного майна України.

Статтею 13 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) продаж об`єктів малої приватизації на аукціоні полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував у ході торгів найвищу ціну.

У статті 14 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) продаж об`єктів малої приватизації за конкурсом полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував найвищу ціну та взяв зобов`язання виконати умови конкурсу.

З наведених норм права вбачається, що основною метою приватизації, у тому числі комунального майна, є досягнення максимального економічного ефекту від продажу об`єкта комунальної власності, тобто отримання найвищої ціни за об`єкти, що підлягають приватизації та залучення коштів для здійснення структурної перебудови економіки територіальної громади.

Частиною 1 статті 18-2 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) встановлено, зокрема, що приватизація об`єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Таким чином, викуп орендарем орендованого ним приміщення у спірних правовідносинах, у силу приписів статті 18-2, з урахуванням статті 11 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) , може бути лише за умови, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

За змістом частини 1 статті 5-1 Закону України Про приватизацію державного майна (в редакції чинній на час прийняття рішення про відчуження об`єктів комунальної власності), з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об`єкти приватизації класифікуються за такими групами: група А окреме індивідуально визначене майно, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано. Окремим індивідуально визначеним майном вважається рухоме та нерухоме майно.

Частиною 2 статті 5-1, частиною 2 статті 16-2 Закону України Про приватизацію державного майна встановлено, що об`єкти приватизації, що належать до груп А, Д і Ж, є об`єктами малої приватизації. Викуп об`єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) .

Відповідно до статті 3 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), приватизація об`єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу, продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону.

З моменту прийняття рішення про приватизацію об`єктів, які перебувають у комунальній власності, органами приватизації здійснюється підготовка до їх приватизації відповідно до статті 8 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), що полягає, зокрема, у встановлені ціни продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову ціну об`єкта на аукціоні, за конкурсом з урахуванням результатів оцінки об`єкта, проведеної відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України; публікації інформації про об`єкти малої приватизації у відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації; а також вчиненні інших дій, необхідних для підготовки об`єктів малої приватизації до продажу.

Викуп застосовується до об`єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об`єкта встановлюється Фондом державного майна України (частини 1, 3 статті 11 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 18-2 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) приватизація об`єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Порядок викупу встановлений Фондом державного майна України. На час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затверджений Фондом державного майна України від 02.04.2012 року №439 (далі Порядок №439).

Згідно з пунктом 8.1 Порядку №439, викуп об`єктів малої приватизації застосовується відповідно до пункту 3.3 розділу III та пункту 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об`єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено чинним законодавством України.

Виходячи з аналізу наведених вище норм Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 22.01.2021 року у справі №922/623/20 дійшов висновку, що Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж об`єктів нерухомого майна, що перебувають у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу за результатами проведення аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу орендарем об`єкта, який перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Тобто, викуп орендарем орендованого ним приміщення, виходячи з положення статті 11, статті 18-2 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) може бути лише за умови, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна. В іншому разі приватизація такого приміщення повинна здійснюватися у загальному порядку за результатами проведення аукціону або конкурсу.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства, зокрема, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до пункту 4 частини 3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства є змагальність сторін.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (частина 1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як встановлено місцевим господарським судом і не спростовується апелянтами, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що орендарем - ТОВ Світфранс здійснювалися будь-які поліпшення орендованого ним майна за договором оренди №4945 від 06.08.2012 року, а тому безпідставними є доводи апелянтів про те, що Харківська міська рада як орган місцевого самоврядування має право самостійно обирати спосіб приватизації спірних нежитлових приміщень без урахування наведених законодавчих обмежень.

Доводи апелянтів, що орган приватизації вправі самостійно обрати такий спосіб приватизації як викуп за відсутності будь-яких додаткових умов, як то проведення поліпшення майна на більш ніж 25% його вартості, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти у відповідності до вимог законодавства, що регулює порядок приватизації комунального майна задля дотримання законності при прийнятті рішень і недопущенні порушення прав територіальної громади, інтереси якої він представляє.

У рішенні Конституційного Суду України від 13.12.2000 року №14-рп/2000 у справі №1-16/2000 за конституційним зверненням товариства покупців членів трудового колективу перукарні №163 Черемшина щодо офіційного тлумачення окремих положень статті 7 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) (справа про визначення способу малої приватизації), роз`яснено, що право органів, які здійснюють функції розпорядження державною власністю, самостійно визначати спосіб приватизації обмежується випадками, передбаченими законом.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, зокрема у постановах від 17.06.2020 року у справі №922/2593/19, від 17.06.2020 року у справі №922/1958/19, від 23.06.2020 року у справі №922/1970/19, від 07.07.2020 року у справі №922/2932/19.

Наведені апелянтами положення Господарського кодексу України (статті 289) та Цивільного кодексу України (стаття 777), якими передбачено переважне право наймача перед іншими особами на придбання, у разі продажу речі, переданої у найм, є загальними, у той час як спеціальним законом, який регулює порядок приватизації об`єктів малої приватизації, зокрема шляхом викупу, є Закон України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) .

Безпідставними є і посилання апелянтів на пункт 5.6 договору оренди №4945 в редакції додаткової угоди, яким встановлено, що орендар, який належно виконує свої обов`язки, у разі продажу майна, що передано в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп, оскільки таке право виникає у орендаря лише за умов, визначених Законом України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) .

Статтею 13 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) визначено, що продаж об`єктів малої приватизації на аукціоні полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував у ході торгів найвищу ціну.

У статті 14 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) зазначено, що продаж об`єктів малої приватизації за конкурсом полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував найвищу ціну та взяв зобов`язання виконати умови конкурсу.

З наведених норм права вбачається, що основною метою приватизації, у тому числі комунального майна є досягнення максимального економічного ефекту від продажу об`єкта комунальної власності, тобто отримання найвищої ціни за об`єкти, що підлягають приватизації та залучення коштів для здійснення структурної перебудови економіки територіальної громади.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що орендарем здійснювалися будь-які поліпшення орендованого ним майна за договором оренди, а обраний спосіб приватизації шляхом викупу за відсутності доказів здійснення поліпшень суперечить інтересам територіальної громади, у зв`язку з тим, що він фактично свідчить про не проведення конкурсного продажу нежитлових приміщень (аукціон або конкурс), що виключає можливість отримати за об`єкт приватизації більше ринкової вартості, адже на аукціон або конкурс такий об`єкт виставляється з початковою вартістю, що дорівнює ринковій, та в ході їх проведення ціна продажу може збільшитись.

Згідно із частиною 10 статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.10.2016 року №412/16 Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова в частині, а саме: п. 39, 44 та 56 додатку до рішення прийнято з порушенням вимог Закону України Про приватизацію державного майна , Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) , а відтак є незаконним.

Доводи апелянтів, що господарським судом не надано оцінки положенням Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки, затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 року №691/17, стосовно визначення способу приватизації, спростовуються безпосередньо мотивувальної частиною оскаржуваного рішення Господарського суду Харківської області від 30.03.2021 року у даній справі.

Поряд з цим, пункт 3.4 Програми приватизації визначає, що приватизація об`єктів здійснюється: шляхом викупу, продажу об`єктів приватизації на аукціоні (у тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), продажу об`єктів приватизації за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, іншими способами, які встановлюються спеціальними законами, що регулюють особливості приватизації об`єктів окремих галузей.

Викуп застосовується щодо об`єктів комунальної власності, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими та нормативними актами, а також щодо тих, які не продано на аукціоні, за конкурсом.

Однак, у спірних правовідносинах орган місцевого самоврядування діяв всупереч законодавству про приватизацію.

В частині позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень від 11.07.2017 року №5490-В-С, №5489-В-С та договору купівлі-продажу рухомого майна №5508-В-С від 31.10.2017 року укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ТОВ Світфранс , суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Пунктом 6 статті 3 Цивільного кодексу України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні підстави недійсності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей

За приписами статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що продовжує змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду.

Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Договори купівлі-продажу укладені між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ТОВ Світфранс , на підставі, зокрема, рішення Харківської міської ради від 26.10.2016 року №412/16 Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова , яке з підстав, зазначених вище, визнано незаконним та скасовано судом, а також з порушенням вимог статті 18-1 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) і Закону України Про місцеве самоврядування .

Відповідно до приписів частини п`ятої статті 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 5 статті 60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Отже, правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Харківська міська рада.

При цьому, статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Територіальна громада міста Харкова як власник спірного об`єкта нерухомості делегує Харківській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Тобто, воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Таким чином, здійснення Харківською міською радою розпорядження майном не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, не може оцінюватися як вираження волі територіальної громади.

Таку правову позицію наведено у постановах Верховного Суду України від 05.10.2016 року у справі №3-604гс16, від 15.03.2017 року у справі №916/2130/15.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що договори купівлі-продажу нежитлових приміщень №5490-В-С, №5489-В-С від 11.07.2017 року та купівлі-продажу рухомого майна №5508-В-С від 31.10.2017 року укладені між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ТОВ Світфранс підлягають визнанню недійсними, оскільки укладені з порушенням вимог статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання ТОВ Світфранс повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради спірне майно колегія суддів зазначає, що дана вимога є похідною від вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, які задоволено, тому дана вимога позивача також підлягає задоволенню.

Стосовно доводів апелянтів про неврахуванням висновків ЄСПЛ, колегія суддів зазначає, що висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи.

Порушення першим та другим відповідачами умов та порядку приватизації призвели не тільки до можливих економічних збитків (недотримання територіальною громадою коштів від відкритого продажу майна конкурентним способом), а й позбавили інших зацікавлених фізичних та юридичних осіб можливості придбати комунальне майно на відкритому конкурсі, створили для них і орендаря несправедливі умови конкуренції на ринку продажу комунального майна. При цьому, орендар, відповідно, отримав непередбачені законом привілеї викупити майно неконкурентним способом.

Харківська міська рада, розпорядившись таким чином майном, діяла всупереч суспільним інтересам, поставивши в нерівні умови орендаря, який лише декілька місяців орендував комунальне майно і не здійснив його невід`ємних поліпшень, і інших потенційних покупців комунального майна, фактично протиправно позбавивши останніх права на участь у приватизації.

Тобто, у даній справі встановлено обставини порушення органами місцевого самоврядування умов та порядку приватизації, а також наявність протиправної поведінки самого покупця, який за відсутності у нього законодавчо встановлених підстав для приватизації майна шляхом викупу у зв`язку з нездійсненням ним поліпшень майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, звернувся до органів місцевого самоврядування з такою заявою, що свідчить про недобросовісність дій орендаря.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянтів не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 30.03.2021 року у справі №922/1969/19 слід залишити без змін.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що оскільки в задоволенні апеляційних скарг відмовлено, то судові витрати понесені заявниками апеляційних скарг, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 77, 86, 129, 240, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 30.03.2021 року у справі №922/1969/19 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 08 червня 2021 року.

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя О.В. Ільїн

Суддя М.М. Слободін