Ухвала

від 01.06.2021 по справі 904/702/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 червня 2021 року

м. Київ

Справа № 904/702/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Міщенко І. С., Могил С. К.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянув касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.01.2021 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива-Ріелті"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Реверс Інвест",

2) Публічного акціонерного товариства "Актабанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Актабанк" Куліша Віктора Миколайовича,

3) Товарної біржі "Аукціоніст",

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 ,

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Присадибне",

про визнання недійсними електронних торгів (аукціону), протоколу електронного аукціону та договору про відступлення права вимоги,

(за участю представника скаржника - Кузьміка Д.В.)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перспектива-Ріелті" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "РЕВЕРС ІНВЕСТ", Публічного акціонерного товариства " Актабанк", м. Дніпро в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Актабанк" Куліш Віктора Миколайовича про:

- визнання недійсними відкритих торгів (аукціону) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, що відбулися 20.02.2019, з реалізації лоту №: F28GL40420 (Права вимоги за кредитним договором № 01-1033/Т від 04.07.2012, укладеним з юридичною особою, Застава: нерухомість комерційного призначення (1 об`єкт);

- визнання недійсним протоколу електронного аукціону № UA-ЕА-2019-01-30-000094-b від 20.02.2019, за результатами проведених відкритих торгів (аукціону) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону від 20.02.2019 з реалізації лоту №: F28GL40420 (Права вимоги за кредитним договором № 01-1033/Т від 04.07.2012, укладеним з юридичною особою, Застава: нерухомість комерційного призначення (1 об`єкт);

- визнання недійсним договору № 4 про відступлення прав вимоги від 21.02.2019, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Актабанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Реверс Інвест" за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № UА-ЕА-2019-01-30-000094-b від 20.02.2019.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачами незаконно проведено відкриті торги (аукціони) із використанням електронної торгової системи для проведення електронних аукціонів щодо лоту №: F28GL40420, оскільки ПАТ "Актабанк" без належних на те правових підстав обліковує на власному бухгалтерському обліку право вимоги за Кредитним договором № 01-1033/Т від 04.07.2012 та не мав права здійснювати відчуження майнових прав за кредитним договором № 01-1033/Т від 04.07.2012 та договорами, що забезпечували виконання цього кредитного договору, зокрема за договорами застави та іпотеки, укладеними з позивачем та третьою особою. Водночас позивачем виконано у повному обсязі зобов`язання за кредитним договором №01-1033/Т шляхом звернення стягнення Банком на грошові кошти ОСОБА_1 згідно з договором застави майнових прав від 24.07.2014 №01-1033/Т/7, отже, на відкритих торгах відповідачами було неправомірно здійснено відчуження (продаж) майнових прав, які насправді не належали ПАТ " Актабанк ". Крім того, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.01.2018 по справі № 804/8400/17, яка набрала законної сили та є обов`язковою до виконання, визнано протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Актабанк" Куліш Віктора Миколайовича, щодо визнання нікчемними та направлення повідомлень про нікчемність правочинів, згідно яких було здійснено погашення заборгованості по кредитному договору № 01/1033/Т від 04.07.2012, визнано протиправним та скасовано Наказ "Щодо заходів, пов`язаних з наслідками виявлення нікчемних правочинів" від 02.11.2017 року № 228, винесений Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Актабанк" Кулішом Віктором Миколайовичем.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2019 у справі № 904/702/19, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.01.2021 позов задоволено.

Судові рішення аргументовані тим, що ПАТ "Актабанк" повністю погасило заборгованість ТОВ "Перспектива-Ріелті" за Кредитним договором № 01-1033/Т від 04.07.2012 шляхом звернення стягнення на грошові кошти ОСОБА_1 відповідно до договору застави майнових прав № 01-1033/Т/7 від 24.07.2014, у зв`язку із чим зобов`язання ТОВ "Перспектива-Ріелті" перед ПАТ "Актабанк" припинились, тому ПАТ "Актабанк" не мало правових підстав здійснювати відчуження вказаних прав, у зв`язку з чим на відкритих торгах (аукціоні) відповідачі здійснили продаж майнових прав, які не належать ПАТ "Актабанк", чим було порушено майнові інтереси ТОВ "Перспектива-Ріелті", як зобов`язаної сторони за договором кредитування.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся із касаційною скаргою, в якій просить зазначені рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України, з урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги, а саме неврахування судами висновків Верховного Суду України , викладених у постановах від 12.10.2016 у справі № 6-1981цс16, від 24.10.2012 у справі № 6-116цс12, від 30.03.2016 у справі № 6-265цс16, від 29.11.2017 у справі № 668/5633/14-ц, від 06.04.2016 у справі № 3-242гс16, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 923/459/18, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17. Заявник вважає, що суди не врахували, що позивач не мав підстав оскаржувати проведення електронних торгів, а внаслідок їх проведення обсяг прав і обов`язків ТОВ "Перспектива Ріелті" не змінився. Крім того, позивач обрав неналежний спосіб захисту. Також заявник вважає, що суди безпідставно не залучили до участі у справі в якості третьої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

У зв`язку із перебуванням судді Случа О.В. у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 31.05.2021, справу передано колегії суддів у складі: Волковицька Н. О. - головуючий, Міщенко І.С., Могил С.К. Дослідивши доводи, викладені у касаційній скарзі, та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 904/702/19 з огляду на таке.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності у різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16).

При цьому як судові рішення у справах зі спорів, що виникли із подібних правовідносин, належить розуміти рішення у тих справах, де однаковими є предмет і підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних відносин.

У справі № 6-1981цс16 предметом позовних вимог було визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна. Верховний Суд України, направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції вказав на те, що проведення прилюдних торгів відбулося з порушенням норм Закону України "Про виконавче провадження" та Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, суди не перевірили, чи вплинули ці порушення на результати торгів, чи порушені внаслідок цього права і законні інтереси позивача, який оспорює результати торгів, оскільки підставою для пред`явлення позову про визнання прилюдних торгів недійсними є наявність не лише порушення норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює. Тобто Судом акцентовано увагу на тому, що суди не перевірили. чи були порушені права і законні інтереси позивача.

У постанові від 06.04.2016 у справі № 3-242ГС16 Верховний Суд України, скасовуючи судові рішення та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, зазначив, що відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами 1 - 3 та частинами 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину Цивільному кодексу України та іншим актам цивільного законодавства (частина 1 статті 215 цього Кодексу). Разом з цим, Верховний Суд України з посиланням на положення Закону України "Про виконавче провадження" та Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16.04.2014 № 656/5, зазначив, що ураховуючи обставини цієї справи при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними у цьому випадку судам необхідно встановити чи мало місце порушення вимог Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

У постанові від 29.11.2017 у справі № 668/5633/14-ц Верховний Суд України також скасовуючи судові рішення та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції з посиланням на положення Закону України "Про виконавче провадження" та Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16.04.2014 № 656/5, зазначив, що у справі, яка переглядається суди дійшли обґрунтованого висновку, що факт реалізації арештованого майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який втратив чинність та факт неналежного повідомлення боржника про час і місце проведення прилюдних торгів не вплинули на результати цих торгів, установивши, що права і законні інтереси особи, яка оспорювала торги та є боржником у зобов`язанні внаслідок невиконання судового рішення про стягнення з неї заборгованості не порушені. Разом з цим, установивши обставини щодо продажу майна за ціною, нижчою за початкову, суди під час розгляду справи не мотивували висновок щодо відсутності порушених прав позивача у зв`язку із продажем майна за нижчою від початкової ціну.

У справі № 6-116цс12 прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах малолітніх, і неповнолітнього про визнання недійсними прилюдних торгів із продажу будинку та свідоцтва про право власності, на підставі акта про проведення прилюдних торгів. Верховний Суд України направляючи справу на новий розгляд вказав на те, що підставами для пред`явлення позову про визнання прилюдних торгів недійсними є як недодержання державним виконавцем вимог Закону України "Про виконавче провадження", так і недодержання спеціалізованою організацією - філією "Чернівецький аукціонний центр" - вимог Тимчасового положення, то при вирішенні позову про визнання прилюдних торгів недійсними суду необхідно було встановити такі факти: чи мало місце порушення вимог Тимчасового положення та інших норм при проведенні прилюдних торгів; чи вплинули ці порушення на результати торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати торгів. Проте ці факти судом не встановлені.

У справі № 6-265цс16 предметом позовних вимог було визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна. Верховний Суд України скасовуючи ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 квітня 2015 року та рішення Апеляційного суду Вінницької області від 17 лютого 2015 року скасувати, залишаючи в силі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 9 грудня 2014 року звернув увагу на те, що стаття 876 ЦК України щодо визначення замовника власником об`єкта будівництва застосовується лише у взаємозв`язку зі статтею 331 цього Кодексу щодо вимоги обов`язкової наявності права власності або права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться нерухоме майно. В інших випадках відповідно до статті 376 ЦК України такі об`єкти будівництва та інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, а особа яка його здійснила не набуває права власності на нього. За таких обставин застосування способу захисту, передбаченого статтею 388 ЦК України, у даному випадку є неналежним у розумінні статті 16 цього Кодексу.

У справі № 923/459/18 позовними вимогами було визнання недійсною додаткової угоди від 26.10.2014 № 1 до договору про надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води, а Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивачем не було доведено належними, допустимими та достатніми доказами наявність передбачених статтями 203, 215 Цивільного кодексу України підстав для визнання недійсною додаткової угоди № 1.

У справі № 916/3156/17 з позовними вимогами щодо визнання недійсним нікчемного договору про розірвання договору застави майнових прав, Велика Палата Верховного Суду виклала висновок про те, що встановлення нікчемності правочину не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.

Водночас у справі № 904/702/19, яка розглядається предмет і зміст позовних вимог, матеріально-правове регулюванням і фактичні обставини справи є відмінними від справ на які посилається скаржник як на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України. Крім того, у справі № 904/702/19 судами встановлено порушення майнових інтересів ТОВ "Перспектива-Ріелті", як зобов`язаної сторони за договором кредитування, а доводи скаржника у цій частині фактично зводяться до заперечень встановлених судами обставин. У свою чергу, стверджуючи про те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, заявник не наводить належного аргументування чому саме відповідні позовні вимоги не призведуть до ефективної реалізації його прав. Посилання ж на висновки, викладені у справі № 916/3156/17 щодо неналежного способу захисту, як зазначено вище, стосується інших позовних вимог, очевидно відмінних від справи № 904/702/19.

З наведеного слідує, що звертаючись із касаційною скаргою, обґрунтованою підставою оскарження, передбаченою пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник хоча і посилався на висновки Верховного Суду, але не врахував, що відповідні постанови повинні бути прийняті у подібних відносинах. Тобто важливим було довести, що суд апеляційної інстанції не врахував, що відповідні норми матеріального або процесуального права у подібних відносинах застосовуються інакше і на цьому вже акцентував увагу Верховний Суд.

Оскільки висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, на які посилався скаржник, обґрунтовуючи вимоги, заявлені у скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними правовідносинам у справі № 904/702/19, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.01.2021 у справі № 904/702/19.

Щодо посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 27.05.2021 у справі № 910/8072/20 та від 02.02.2021 у справі № 904//6248/19, викладеного у клопотанні про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає, що ці посилання не можуть бути підставою для скасування з огляду на таке. По-перше, такі посилання не були заявлені в якості підстави касаційного оскарження, передбаченої частиною 2 статті 287 ГПК України. По-друге, зазначені постанови не є релевантними до обставин касаційного оскарження у справі № 904/702/19. Так, у справі № 910/8072/20 предметом позовних вимог було визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги і судами відмовлено у задоволенні позовних вимог оскільки позивачем не доведено саме конкретних фактів порушення власних майнових прав та інтересів внаслідок укладення спірного договору, як і не доведено, що в результаті визнання такого договору недійсним право буде захищено та відновлено, чого у справі яка розглядається судами встановлено не було. У свою чергу, справі № 904//6248/19 суди навпаки дійшли подібних висновків щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання недійсними електронних торгів (аукціону), протоколу електронного аукціону та договору купівлі-продажу майнових прав.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на справедливий суд) застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (рішення у справах: "LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE", № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23.10.1996; "BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN", № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19.12.1997).

Усталена практика ЄСПЛ наголошує, що право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем порядку доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це зумовлено виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким має на меті забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай запроваджуються для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

Чинне законодавство України надає Верховному Суду право використовувати процесуальні фільтри, закріплені в пункті 5 частини 1 статті 296 ГПК України, що повністю узгоджується з прецедентною ЄСПЛ, положеннями статті 129 Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.01.2021 у справі № 904/702/19 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

І. С. Міщенко