Рішення

від 08.06.2021 по справі 400/921/21

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2021 року ЛуцькСправа № 400/921/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мачульського В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волинського обласного буро медико-соціальної експертизи про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся в Миколаївський окружний адміністративний суд з позовом до Волинського обласного буро медико-соціальної експертизи (далі ВОБМСЕ, відповідач) про визнання дій протиправними щодо визначення причин інвалідності ОСОБА_1 , а саме «загальне захворювання», без врахування наданої довідки Військово-лікарської комісії військово-медичного клінічного центру Південного регіону від 16.07.2019 №1246 де у розділі «Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок, захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва)» зазначено: «Травма, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби»; скасування рішення від 30.03.2020 викладене у акті огляду МСЕК №2 оформлену на ОСОБА_1 у вигляді довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААБ №195529 про третю групу інвалідності, встановлену на строк до 01.04.2021, в частині запису про причини інвалідності: «загальне захворювання»; зобов`язання відповідача повторно розглянути питання щодо встановлення причини інвалідності ОСОБА_1 з урахуванням довідки Військово-лікарської комісії військово-медичного клінічного центру Південного регіону від 16.07.2019 №1246 де у розділі «Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок, захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва)» зазначено: «Травма, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби».

Ухвалою судді Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.02.2021 адміністративну справу №400/921/21 за позовом ОСОБА_1 до Волинського обласного буро медико-соціальної експертизи про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії передано на розгляд Волинського окружного адміністративного суду.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 26.03.2021 прийнято справу до провадження справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до приписів статей 12, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує наступним.

ОСОБА_1 проходив військову службу офіцера за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 на посаді помічника начальника штабу військової частини НОМЕР_1 у військовому званні капітан-лейтенанта. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 09.10.2019 позивача було звільнено у запас.

Під час проходження позивачем військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , а саме 01.07.2019 року, ним було отримано травму: відкрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку важкого ступеня, лінійного перелому лобної та тім`яної кістки по середній лінії з розповсюдженням на основу черепа. Травматичний субарахноїдальний крововилив. Забій м`яких тканин лобної та тім`яної ділянок. Закрита травма грудної клітини, забій грудної клітки справа.

Під час проходження військової служби позивач проходив курси лікування у різних військових медичних закладах Міністерства оборони України як Миколаївського гарнізону (Миколаївський військовий шпиталь, військова частина НОМЕР_2 ) так і Одеського гарнізону - Військово-медичний клінічний центр Південного регіону (м. Одеса).

01.07.2019 року, командуванням військової частини НОМЕР_1 було видано Наказ № 370 «Про призначення комісії з проведенням розслідування нещасного випадку (травмування), що стався із капітан-лейтенантом ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ». За результатами вищевказаного розслідування, командуванням військової частини НОМЕР_1 було складено «Акт проведення розслідування нещасного випадку (травмування)» та 02.08.2019 року видано наказ №466 «Про результати розслідування нещасного випадку (травмування), що стався із капітан-лейтенантом ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Також, під час проходження військової служби позивачем, останньому було надано Військово-лікарською комісією Військово-медичного клінічного центру Південного регіону Довідку військово-лікарської комісії від 16.07.2019 року № 1246 де у розділі «Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок, захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва)» крім поточного діагнозу позивача зазначено: «Травма. ТАК, пов`язана з проходженням військової служби».

В подальшому з метою з`ясування придатності до проходження військової служби у запасі та вимог ВЛК Ковельського ОМВК, позивач пройшов медичний огляд військово-лікарської комісії Ковельського об`єднаного міського військового комісаріату. За висновками вищевказаної військово-лікарської комісії, позивачу було видано Довідку від 04.11.2019 року № 423, де у розділі «Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок, захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва)» крім поточного діагнозу, який ідентичний діагнозу зазначеному у Довідці ВЛК військово-медичного клінічного центру Південного регіону від 16.07.2019 року № 1246, також зазначено що травма отримана позивачем при проходженні військової служби.

На прикінці грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Волинського обласного бюро медико-соціальної експертизи для встановлення йому групи інвалідності.

02.03.2020 року, на підставі Акту огляду МСЕК № 2, відповідачем було встановлено позивачу третю групу інвалідності, але з незрозумілих позивачу підстав відповідач визначив причину інвалідності як «загальне захворювання». На підтвердження цього позивачу було надано Довідку «до акта огляду медико-соціальною експертною комісією» Серії 12 ААБ № 195529. Незважаючи на надані відповідачу серед іншого довідки ВЛК, у тому числі отримані позивачем від ВЛК під час проходження військової служби, відповідач не долучив їх до медично-експертної справи, а від так, вони комісією не розглядались.

Підсумовуючи вищевикладене, відповідач відмовив позивачу, у визначенні причини інвалідності «під час проходження військової служби», а саме що травма отримана позивачем під час проходження військової служби, лише з причини того, що ВЛК військово-медичного клінічного центру Південного регіону, яка видала позивачу Довідку від 16.07.2019 року № 1246 з зазначенням того що травма отримана під час проходження військової служби, не відноситься до штатної ВЛК, а Довідка ВЛК Ковельського об`єднаного міського військового комісаріату від 04.11.2019 року № 423 видана Позивачу вже після звільнення його з військової служби.

З огляду на вищевказане, ОСОБА_1 позбавлений права в отриманні грошової компенсації за отриману інвалідність під час проходженні військової служби. Це в свою чергу обмежує позивача у відповідному фінансуванні лікування та проходження реабілітації після отриманої тяжкої травми. Працеспроможність позивача, відповідно до довідки «до акта огляду медико-соціальною експертною комісією» Серії 12 ААБ №195529 де відповідачем зазначено у розділі «Висновок про умови та характер праці» - «Протипоказана робота з фізперевантаженням», обмежена.

З огляду на вищевказане, позивач вважає бездіяльність відповідача, щодо неврахування Довідки ВЛК військово-медичного клінічного центру Південного регіону від 16.07.2019 року № 1246 та Довідка ВЛК Ковельського об`єднаного міського військового комісаріату від 04.11.2019 року № 423, для встановлення причини інвалідності як «під час проходження військової служби», - протиправною, у зв`язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав з даним позовом.

Відповідач скористався правом на подання відзиву, який надійшов на адресу суду 13.04.2021 за вх. №16957/21 (а.с.56-61), у якому останній заперечив проти заявлених позовних вимог, та просив відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що відповідно до п. 4 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року №1317 (далі - Положення про медико-соціальну експертизу), медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Комісії у своїй роботі керуються Конституцією і законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами відповідних державних замовників, інших центральних органів виконавчої влади, що регулюють відносини державних замовників, інших центральних органів виконавчої влади, що регулюють відносини у зазначеній сфері, та цим Положенням, іншими нормативно- правовими актами з питань медико-соціальної експертизи (п. 5 Положення про медико- соціальну експертизу).

Медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи родженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності (п. 17 Положення про медико-соціальну експертизу).

Відповідальність за якість медичного обстеження, своєчасність та обґрунтованість направлення громадян на медико-соціальну експертизу покладається на керівника лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я (п. 18 Положення про медико- соціальну експертизу).

Комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою (п. 19 Положення про медико-соціальну експертизу).

Так, 04.12.2019 року за направленням лікарсько-консультативної комісії (далі - ЛКК) Ковельського МТМО позивач вперше був оглянутий Ковельською міжрайонною медико-соціальною експертною комісією - направити на обласну МСЕК на консультацію для вирішення питання категорії інвалідності.

09.01.2020 року ОСОБА_1 оглянутий обласною МСЕК, направлений до науково-дослідний інститут реабілітації осіб з інвалідністю (навчально-науково-лікувальний комплекс) Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова.

Згідно з консультативним заключення обласної МСЕК №2 від 09.01.2020 року позивачу встановлено III (третю) групу інвалідності від загального захворювання, терміном до 01.04.2021 року, видано довідку до акту огляду МСЕК серії 12 ААБ №195529.

Позивачем на огляд МСЕКів було надано і довідку №1246 від 16.07.2019 року, видану ВЛК Військово-медичного клінічного центру Південного регіону, і довідку №423 від 04.11.2019 року, видану ВЛК Ковельського ОМВК, які знаходяться у медико-експертній справі позивача.

Відповідач зазначає що вищевказані довідки не є підставою для встановлення причинного зв`язку травми з проходженням військової служби, про що позивача було повідомлено при проходженні огляду МСЕК.

Причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні ВЛК; у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні ВЛК цих військових формувань та оформлюють протоколом за формою, наведеною в додатку 19 (п. 21.3. наказ МОУ від 14.08.2008 року №402).

ВЛК Військово-медичного клінічного центру Південного регіону є госпітальною (позаштатною) ВЛК.

Відтак, оскільки ВЛК Військово-медичного клінічного центру Південного регіону є позаштатною ВЛК, то довідка, на яку посилається позивач, а саме №1246 від 16.07.2019 року повинна бути затверджена штатною ВЛК, що зазначено на бланку довідки.

Крім того. відповідно до наказу Міністерства оборони Ураїни від 14.08.2008 року №402 ВЛК військових комісаріатів відносяться також до позаштатних ВЛК. А тому, довідка №423 від 04.11.2019 року, видана позаштатною ВЛК Ковельського ЮМВК повинна також бути затверджена штатною ВЛК, без цього вона не може бути підставою для встановлення причинного зв`язку травми позивача з проходженням військової служби.

Таким чином, згідно з п. 13 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року №1317, для прийняття відповідного рішення позивачу необхідно надати на МСЕК свідоцтво про хворобу (Додаток №11 Положення від 14.08.2008 року №402) або довідку ВЛК (додаток №4 до Положення від 14.08.2008 року №402), які відповідно до п. 20.2. Положення від 4.08.2008 року №402 затверджуються штатними ВЛК.

Отже, враховуючи вищевказане, відповідач під час прийняття рішення про встановлення ОСОБА_1 групу інвалідності діяв законно і правомірно, підстав для встановлення причинного зв`язку травми з проходженням військової служби на підставі наданих ним документів на МСЕК немає.

Інших заяв по суті справи від сторін не надходили. Сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи.

Відповідно до частини другої статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Згідно із частиною першою статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відтак, справу розглянуто по суті відповідно до вимог частини першою статті 258 та частини другої статті 262 КАС України.

Перевіривши письмовими доказами доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_1 за контрактом на посаді помічника начальника штабу військової частини НОМЕР_1 у військовому званні капітан-лейтенанта. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 09.10.2019 №258 капітана-лейтенанта ОСОБА_1 , помічника начальника штабу, звільненого наказом командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 19.07.2019 №167 у запас за підпунктом «ж» (у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», вважати таким що справу здав і направити для зарахування на військовий облік до Ковельського РВК Волинської області. Також з 09.10.2019 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с.19).

Під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , а саме 01.07.2019 року, позивачем було отримано травму: відкрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку важкого ступеня, лінійного перелому лобної та тім`яної кістки по середній лінії з розповсюдженням на основу черепа. Травматичний субарахноїдальний крововилив. Забій м`яких тканин лобної та тім`яної ділянок. Закрита травма грудної клітини, забій грудної клітки справа.

01.07.2019 року, командуванням військової частини НОМЕР_1 було видано Наказ № 370 «Про призначення комісії з проведенням розслідування нещасного випадку (травмування), що стався із капітан-лейтенантом ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ». За результатами вищевказаного розслідування, командуванням військової частини НОМЕР_1 було складено «Акт проведення розслідування нещасного випадку (травмування)» та 02.08.2019 року видано наказ №466 «Про результати розслідування нещасного випадку (травмування), що стався із капітан-лейтенантом ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 » (а.с.11-17).

Військово-лікарська комісія Військово-медичного клінічного центру Південного регіону видала ОСОБА_1 . Довідку від 16.07.2019 року № 1246 де у розділі «Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок, захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва)» крім поточного діагнозу позивача зазначено: «Травма. ТАК, пов`язана з проходженням військової служби» (а.с.18).

В подальшому з метою з`ясування придатності до проходження військової служби у запасі та вимог ВЛК Ковельського ОМВК, ОСОБА_1 пройшов медичний огляд військово-лікарської комісії Ковельського об`єднаного міського військового комісаріату. За висновками вищевказаної військово-лікарської комісії, позивачу було видано Довідку від 04.11.2019 року № 423, де у розділі «Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок, захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва)» крім поточного діагнозу, який ідентичний діагнозу зазначеному у Довідці ВЛК військово-медичного клінічного центру Південного регіону від 16.07.2019 року № 1246, також зазначено що травма отримана позивачем при проходженні військової служби (а.с.21).

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Волинського обласного бюро медико-соціальної експертизи для встановлення йому групи інвалідності.

02.03.2020 року, на підставі Акту огляду МСЕК № 2, відповідачем було встановлено позивачу третю групу інвалідності «загальне захворювання». На підтвердження цього позивачу було надано Довідку «до акта огляду медико-соціальною експертною комісією» Серії 12 ААБ № 195529 (а.с.22).

Вважаючи бездіяльність відповідача, щодо неврахування Довідки ВЛК військово-медичного клінічного центру Південного регіону від 16.07.2019 року № 1246 та Довідка ВЛК Ковельського об`єднаного міського військового комісаріату від 04.11.2019 року № 423, для встановлення причини інвалідності як «під час проходження військової служби», - протиправною, звернувся до суду за захистом своїх прав з даним позовом.

Суд зазначає, що спірними у даному випадку є дії Волинського обласного бюро медико-соціальної експертизи, які полягають у відмові врахувати довідку Військово-лікарської комісії військово-медичного клінічного центру Південного регіону від 16.07.2019 №1246 при визначенні причин інвалідності ОСОБА_1 .

У відповідності до приписів статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходить з наступного.

Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (ст. 3 Конституції України).

Статтею 21 Конституції України визначено, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2 розділу І Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03.04.2017 №285 (надалі - Положення №285 у редакції, яка діяла станом на момент звернення із заявою), медичні (військово-лікарські) комісії МВС (далі - ВЛК) - спеціальні підрозділи, що утворюються в закладах охорони здоров`я МВС та Національної гвардії України (далі - НГУ) для проведення лікарської та військово-лікарської експертизи.

Основними завданнями ВЛК, зокрема, є визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, травм, контузій і каліцтв у поліцейських, що проходять службу, звільняються зі служби та звільнились зі служби, військовослужбовців НГУ, колишніх військовослужбовців, колишніх осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - колишні особи рядового й начальницького складу) (пп. 3 п. 3 розділу І Положення №285).

Постанови ВЛК щодо причинного зв`язку захворювання, поранення (контузії, травми, каліцтва) приймаються згідно з вимогами відповідних розділів цього Положення та Положення про ВЛЕ у ЗС України (п. 5 розділу І Положення №285).

Так, наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (надалі - Положення №402 у редакції, яка діяла станом на момент звернення із заявою), п. 1.2 розділу 1 якого визначено, що військово-лікарська експертиза - це:

медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I - II груп патогенності; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України);

визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом;

установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.

У силу п. 2.1 розділу 2 Положення №285, для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

Разом з тим, порядок встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, які призвані на збори, та колишніх військовослужбовців зі службою у Збройних Силах України визначено положеннями 21 розділу Положення №402, п.п. 21.1-21.5 якого передбачено, що у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв`язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення.

Причинний зв`язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов`язаних і резервістів, призваних військовими комісаріатами на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК.

Причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні ВЛК; у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні ВЛК цих військових формувань та оформлюють протоколом за формою, наведеною в додатку 19.

У випадку відсутності підстав для зміни або визначення причинного зв`язку захворювань, поранень (контузій, травм або каліцтв) у формулюваннях, передбачених пунктами 21.5, 21.6 цієї глави, протокол не складається, а заявнику надається письмове роз`яснення.

При медичному огляді військовослужбовців, призваних на збори військовозобов`язаних, резервістів під час навчальних зборів, кандидатів на навчання у ВВНЗ, направлених військовими комісаріатами, коли їм встановлено діагноз і постанова оформлюється свідоцтвом про хворобу або довідкою, ВЛК встановлюється причинний зв`язок захворювання (поранення, контузії, каліцтва, травми).

Постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:

а) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Великої Вітчизняної війни та війни з Японією (Другої світової війни), участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни (Другої світової війни), при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань, а також під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

б) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане (крім випадків протиправного діяння), у разі фактичного виконання службових обов`язків під час проходження військової служби в частинах, які не входили до складу діючої армії.

При ураженнях, зумовлених дією ДІВ, КРП, джерел ЕМП, ЛВ, мікроорганізмів I - II груп патогенності, а також токсичних речовин, які виникають у зв`язку з виконанням обов`язків військової служби, приймається постанова - «Травма (зазначити фактор), ТАК, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби».

Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, у випадках, передбачених частиною 3 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

в) «Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби» - якщо воно одержане за обставин, не пов`язаних з виконанням обов`язків, або одержане внаслідок правопорушення.

г) «Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії» - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.94 N 63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (із змінами), далі - Перелік країн), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.

Зазначена постанова приймається також, коли наявне захворювання за зазначений період служби досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби. Постанова в такому формулюванні приймається при хронічних, повільно прогресуючих захворюваннях, за наявності медичних документів, виданих у перші десять років після вибуття військовослужбовця з країни, де велись бойові дії, або пізніше, але за даними за зазначені десять років, якщо вони дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання на період участі в бойових діях.

ґ) «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини», якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, що входять до складу діючої армії, або коли захворювання, яке виникло до цього, у період служби у військових частинах і установах, які входять до складу діючої армії, досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби.

Постанова в такому формулюванні приймається щодо військовослужбовців, які брали участь у бойових діях, зазначених у підпункті «а» цього пункту.

Зазначена постанова приймається також при хронічних повільно прогресуючих захворюваннях за наявності медичних документів, виданих у перші десять років після вибуття військовослужбовця з діючої армії або пізніше, але за даними за зазначені десять років, якщо вони дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання на період перебування в діючій армії.

д) «Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби» - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, які не входять до складу діючої армії, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.

У такому самому формулюванні приймаються постанови при медичному огляді військовослужбовців за результатами поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних ними в період проходження військової служби, коли документи про обставини їх одержання на момент медичного огляду відсутні.

е) «Захворювання, НІ, не пов`язане з проходженням військової служби» - якщо воно виникло в того, хто пройшов медичний огляд, до призову на військову службу, прийняття на військову службу за контрактом (у тому числі і захворювання, не діагностовані при призові (під час прийому на військову службу), але патогенетично їх розвиток почався до призову (до прийому) на військову службу), і військова служба не вплинула на вже наявне захворювання і придатність до військової служби.

Постанова в такому формулюванні приймається також за наслідками поранень (травм, контузій, каліцтв), якщо вони одержані до призову на військову службу, прийняття на військову службу за контрактом і військова служба не вплинула на вже наявні наслідки поранення (травми, контузії, каліцтва) і придатність до військової служби.

є) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби під час участі в бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН» - якщо поранення (контузія, травма, каліцтво) отримане військовослужбовцем при виконанні миротворчих операцій Місії ООН на території інших держав, де велись бойові дії, і він визнаний учасником бойових дій.

ж) «Захворювання, ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби під час участі в бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН» - якщо захворювання виникло у військовослужбовця при виконанні миротворчих операцій Місії ООН на території інших держав, де велись бойові дії, або захворювання, що виникло до виконання миротворчих операцій, за період служби у складі миротворчого контингенту досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі і тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності і він визнаний учасником бойових дій.

Постанова в такому формулюванні приймається при хронічних, повільно прогресуючих захворюваннях, за наявності медичних документів, виданих у перші десять років після вибуття військовослужбовця з країни, де велись бойові дії, або пізніше, але за даними за зазначені десять років, якщо вони дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання на період участі в бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН.

з) «Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби у складі Миротворчих Сил ООН» - якщо захворювання виникло у військовослужбовця при виконанні миротворчих операцій Місії ООН на території інших держав, де не велись бойові дії, або захворювання, що виникло до виконання миротворчих операцій Місії ООН, за період служби у складі миротворчого контингенту досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі і тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.

и) «Поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби у складі миротворчого персоналу» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час виконання обов`язків військової служби у складі миротворчого персоналу.

к) «Поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби у складі Миротворчих Сил ООН» - якщо поранення (травму, контузію, каліцтво) отримано військовослужбовцем під час виконання миротворчих операцій Місії ООН на території інших держав, де не велись бойові дії.

З приводу викладеного суд звертає увагу, що згідно Довідки Військово-лікарської комісії військово-медичного клінічного центру Південного регіону від 16.07.2019 №1246 Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок, захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва), зазначено: стан після відкритої черепно-мозкової травми (01.07.2019), забою головного мозку важкого ступеня, лінійного перелому лобної та тім`яної кістки по середній лінії з розповсюдженням на основу черепа. Травматичний субарахноїдальний крововилив. Забій м`яких тканин лобної та тім`яної ділянок. Закрита травма грудної клітки, забій грудної клітки справа. Травма, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби (а.с.18).

Відтак з урахуванням викладеного, у вищевказаній довідці, зроблено висновок про підтвердженого того, що травма яку отримав позивач, пов`язана з проходженням ним військової служби у військовій частині НОМЕР_1 та розпочато процедуру встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у ОСОБА_1 , як колишнього військовослужбовця, з проходженням ним військової служби.

Також, у матеріалах справи міститься копія довідки ВЛК КОМВК від 04.11.2019 №423, складена за результатами проведеного медичного огляду позивача, в якому зазначено, що ВЛК КОМВК вважає, що травма отримана ОСОБА_1 при проходженні ним військової служби (а.с.21).

Отже, у межах вже розпочатої процедури встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у ОСОБА_1 , як колишнього військовослужбовця, з проходженням ним військової служби складено довідки, в яких викладено висновок щодо наявності підстав для встановлення причинного зв`язку захворювання ОСОБА_1 з проходженням військової служби. Проте, у порушення наведених вище приписів відповідачем не взято до уваги довідку Військово-лікарської комісії військово-медичного клінічного центру Південного регіону від 16.07.2019 №1246 де у розділі «Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок, захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва)» зазначено: «Травма, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби».

Як наслідок, суд вказує про протиправність дій відповідача щодо визначення причин інвалідності ОСОБА_1 , а саме «загальне захворювання», без врахування наданої довідки Військово-лікарської комісії військово-медичного клінічного центру Південного регіону від 16.07.2019 №1246.

Відтак рішення ВОБМСЕ від 30.03.2020 оформлене на ОСОБА_1 у вигляді довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААБ №195529 про третю групу інвалідності, встановлену на строк до 01.04.2021, в частині запису про причини інвалідності: «загальне захворювання» підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Волинське обласне бюро медико-соціальної експертизи повторно розглянути питання щодо встановлення причини інвалідності ОСОБА_1 з урахуванням довідки Військово-лікарської комісії військово-медичного клінічного центру Південного регіону від 16.07.2019 №1246 де у розділі «Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок, захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва)» зазначено: «Травма, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби», суд зазначає наступне.

Дані правовідносини регулюються Основами законодавства України про охорону здоров`я, Законами України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про реабілітацію інвалідів в Україні», Положенням про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи», Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05 вересня 2011 року № 561, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 року за № 1295/20033, наказом Міністерства охорони здоров`я України від 30 липня 2012 року № 577 «Про затвердження форм первинної облікової документації, що використовується в медико-соціальних експертних комісіях», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 вересня 2012 року за № 1504/21816.

Так, згідно статті 1 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» медико-соціальна експертиза - визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров`я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров`я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи.

Статтею 3 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» визначено, що інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських організацій осіб з інвалідністю.

Постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року №1317 затверджено Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності (далі Положення №1317)

Пунктом 3 Положення №1317 визначено, що медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. Медико-соціальна експертиза потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання проводиться після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112, висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, суду чи прокуратури.

При цьому, згідно п. 11 Положення №1317, встановлено, що ступінь втрати професійної працездатності працівників (у відсотках), ушкодження здоров`я яких пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків, та потреба у медичній і соціальній допомозі визначаються на підставі направлення лікувально-профілактичного закладу, роботодавця або уповноваженого ним органу чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, суду чи прокуратури.

Відповідно до пункту 12 Положення №1317, причинний зв`язок інвалідності колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті або з виконанням ними інших обов`язків військової служби встановлюється на підставі документів, виданих військово-лікувальними закладами, а також інших документів, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання).

Згідно п. 13 Положення №1317, ступінь втрати працездатності військовослужбовців і військовозобов`язаних у період проходження ними служби (зборів) встановлюється у відсотках метою виплати страхових сум за державним обов`язковим особистим страхуванням у день огляду комісією таких документів:

1) копії свідоцтва про хворобу, виданого за затвердженою оборони формою військово-лікувальним закладом або районним військовим комісаріатом у визнання військово-лікарською комісією військовослужбовця або військовозобов`язаного в од проходження служби (зборів) не придатним за станом здоров`я для подальшого проходження служби (зборів) унаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання. Ступінь втрати працездатності застрахованого військовослужбовця або військовозобов`язаного встановлюється з дня проведення військово-лікарською комісією його огляду, але не пізніше дати звільнення такого військовослужбовця або військовозобов`язаного з військової служби;

2) довідки про придатність військовослужбовця або військовозобов`язаного до військової служби, що видана військоволікувальним закладом або районним закладом чи військовим комісаріатом за затвердженою Міноборони формою, якщо:

застрахованого визнано обмежено придатним до військової служби (зборів) або професійної діяльності у разі втрати ним здоров`я внаслідок поранений (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаного у період проходження військової служби (зборів), але не підлягає звільненню з військової служби (зборів);

ступінь втрати працездатності військовослужбовця або військовозобов`язаного встановлюється на підставі поданих військово-лікарською комісією документів;

застрахованого визнано військово-лікарською комісією придатним до військової служби (зборів) у разі втрати ним здоров`я внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаного у період проходження військової служби (зборів). Ступінь втрати працездатності застрахованого встановлює комісія після закінчення його лікування.

Як зазначено вище Військово-лікарською комісію військово-медичного клінічного центру Південного регіону видано позивачу довідку від 16.07.2019 №1246 (у формі Додатка 4 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом МО України від 14.08.2008 №402).

Також, відповідно до п. 20.2 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджену наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 р. за №1109/15800 (далі - Положення ВЛК) та на який посилається відповідач, штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону: ВЛК евакуаційного пункту; ВЛК пересувної госпітальної бази.

Пунктом 2.4 Положення ВЛК визначаються права та обов`язки ВЛК регіону, а саме у п.п. 2.4.3. Положення ВЛК, за рішенням ЦВЛК на ВЛК регіону покладається розгляд, контроль, затвердження постанов позаштатних постійно діючих ВЛК. організованих при військових частинах, які дислокуються на території регіону, незалежно від підпорядкування.

Від так, ВЛК регіону делеговано право ЦВЛК самим контролюють та затверджують постанови позаштатних ВЛК. Від так, ВЛК регіону автоматично не підпадає під перелік позаштатних ВЖ.

До того ж, відповідно до п. 2.4.5. пп.9 Постанови ВЛК, ВЛК регіону має право: приймати постанови, а за необхідності переглядати свої постанови про причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтві та смерті у осіб, звільнених з військової служби, з військовою службою (крім постанов ЦВЛК).

Також, відповідно до п. 2.4.8. Положення ВЛК, на ВЛК Південного регіону, крім військово-лікарської експертизи, згідно з цим Положенням, покладена організація та проведення військово-лікарської експертизи у Військово-Морських Силах Збройних Сил України.

Перелік позаштатних ВЛК чітко визначений п. 2.6.1. Положення ВЛК, до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛК; ВЛК високомобільних десантних військ; ВЛК військових комісаріатів; ВЛК територіального центру комплектування (далі - ВЛК ТЦК); ВЛК цивільного лікувального закладу з правами госпітальної ВЛК.

Отже наведені вище обставини спростовують твердження відповідача, про те, що довідка №423 від 04.11.2019 року, видана позаштатною ВЛК Ковельською ОМВК повинна також бути затверджена штатною ВЛК, та без цього вона не може бути підставою для встановлення причинного зв`язку травми позивача з проходженням військової служби.

Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі Швидка проти України від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Таким чином, позивач зазначає, що опинився в ситуації, що відповідно позбавила його можливості забезпечити належний захист своїх прав, а відповідач Волинське обласне бюро медико-соціальної експертизи не врахував наданих позивачем доказів щодо визначенні причин інвалідності.

Вирішуючи спір суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

За обставин справи відповідачем, Волинським обласним бюро медико-соціальної експертизи, не наведено достатньо вагових та суттєвих доводів проти позовної заяви та не доведено правомірності встановлення інвалідності.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії», «Тошкуце та інші проти Румунії»).

За приписами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до положень частини 1 статті 9 Кодексу, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що Волинським обласним бюро медико-соціальної експертизи не доведено правомірність визначення причин інвалідності позивача.

Суд звертає увагу на те, що відповідач не дослідила правову норму, яка міститься в положенні п. 13 Положення №1317, а також не проаналізувала обставини, на які посилається позивач, щодо визначення причин інвалідності та подання документів до МСЕК, вдавшись до надто формального тлумачення Положення №1317.

Таким чином, вирішенню підлягає питання того, чи правомірно встановлено причину інвалідності.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 27.02.2018 (справа №816/591/15-а, адміністративне провадження №К/9901/4844/18) зазначив, що поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, встановити інвалідність, або ні. Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин.

В той же час, суд не може підмінити установлену законодавством процедуру розгляду документів.

Таким чином, з огляду на вищенаведене випливає, що процедура встановлення інвалідності є дискреційним повноваженням, яка проводиться відповідно до визначених законом етапів, встановленню такої передує перевірка поданих документів на їх відповідність вимогам законодавства.

В контексті викладеного, враховуючи той факт, що суд не може підміняти повноваження МСЕК, уповноваженої на виконання функцій з проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача, буде зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд враховує, що позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 908,00 грн. що підтверджується дублікатом квитанції №0.0.2014926936.1 від 15.02.2021 (а.с.1), який зараховано до спеціального фонду державного бюджету України від 16.02.2021 (а.с.53).

Оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинського обласного буро медико-соціальної експертизи судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908,00 грн.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дій Волинського обласного буро медико-соціальної експертизи щодо визначення причин інвалідності ОСОБА_1 , а саме «загальне захворювання», без врахування наданої довідки Військово-лікарської комісії військово-медичного клінічного центру Південного регіону від 16.07.2019 №1246.

Скасувати рішення Волинського обласного буро медико-соціальної експертизи від 30.03.2020 оформлене на ОСОБА_1 у вигляді довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААБ №195529 про третю групу інвалідності, встановлену на строк до 01.04.2021, в частині запису про причини інвалідності: «загальне захворювання».

Зобов`язати Волинське обласне буро медико-соціальної експертизи повторно розглянути питання щодо встановлення причини інвалідності ОСОБА_1 з урахуванням довідки Військово-лікарської комісії військово-медичного клінічного центру Південного регіону від 16.07.2019 №1246, та з урахуванням викладених у даному рішенні суду висновків.

Стягнути з Волинського обласного буро медико-соціальної експертизи (43025, Волинська область, місто Луцьк, проспект Волі, будинок 1а, код ЄДРПОУ 20129948) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати у сумі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень нуль копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський