Рішення

від 10.06.2021 по справі 480/2340/21

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2021 року Справа № 480/2340/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/2340/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Сумській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.04.2018 року № 90111-1308-1819, від 11.04.2019 року № 50082-5413-1819 та від 12.05.2020 року № 47914-5433-1819.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач вважає, що у нього відсутній обов`язок щодо сплати земельного податку з фізичних осіб. Адже, ОСОБА_1 не має у власності чи у постійному користуванні жодних земельних ділянок, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за № 247652595 від 11 березня 2021 року.

Також зі змісту оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не можливо встановити на яку земельну ділянку нараховані податкові зобов`язання.

Крім того, позивач зазначає, що зі зворотного поштового повідомлення не можливо встановити факт направлення податкових повідомлень-рішень, адже в повідомленнях про вручення рекомендованого поштового відправлення не зазначено дату подання та дату вручення або причини невручення.

Ухвалою суду від 26.04.2021 відкрито провадження у даній справі та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник відповідача надав суду відзив в якому проти позову заперечує та зазначає, що між фізичними особами ОСОБА_2 та позивачкою було укладено договір дарування нежитлового приміщення, яке знаходиться на земельній ділянці площею 0.0403 га, кадастровий номер - 5910136600:05:005:0036. У п.1.8 зазначеного договору вказано, що відповідно до ст.120 Земельного кодексу України та ст.7 Закону України Про оренду землі до ОСОБА_1 , якій перейшло за цим договором право власності на нежитлове приміщення, площею 149,3 кв. м., що розташоване на орендованій земельній ділянці, також переходить право користування (оренди) на земельну ділянку, на якій розміщене нежитлове приміщення. Однак, ОСОБА_1 не оформлено договору оренди земельної ділянки, у зв`язку з переходом права користування земельною ділянкою.

Відповідач зазначає, що відповідно до вимог частини другої статті 120 Земельного Кодексу, у разі, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Крім того, відповідач вказує, що контролюючим органом було прийнято Рішення про зменшення нарахування від 02.11.2020 року № 593/18-28-04-17. В результаті чого, податкове повідомлення - рішення від 12.05.2020 року № 47914-5433-1819 на суму 16 780,48 грн. було скасоване.

Позивач своїм правом щодо надання відповіді на відзив не скористався.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, Головним управлінням ДПС у Сумській області прийняті податкові повідомлення-рішення, якими позивачу нараховано податкові зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб:

- податковим повідомлення-рішення № 90111-1308-1819 від 20.04.2018 року нараховано земельний податок за 2018 рік на суму 16 780,48 грн. (а.с. 7);

- податковим повідомлення-рішення № 50082-5413-1819 від 11.04.2019 року нараховано земельний податок за 2019 рік на суму 16 780,48 грн. (а.с. 8);

- податковим повідомлення-рішення № 47914-5433-1819 від 12.05.2020 року нараховано земельний податок за 2020 на суму 16 780,48 грн. (а.с. 9).

Позивач звернувся до суду з даним позовом оскільки вважає, що у нього відсутній обов`язок щодо сплати земельного податку з фізичних осіб вз`язку із відсутністю у власності чи у постійному користуванні земельних ділянок.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд зазначає про таке.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За змістом підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК України.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 - 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі. А в силу вимог підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Підпунктом 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

За положеннями статі 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (пункт 286.1). Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу (пункт 286.5).

Згідно з пунктом 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Таким чином обов`язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Згідно зі статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Як визначено статтею 126 ЗК України, право власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються статтею 120 ЗК України і статтею 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Цими нормами чітко встановлено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

Принцип економічної обґрунтованості справляння плати за землю як майнового податку пов`язується саме з фактичним отриманням особою права користування земельною ділянкою.

З моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об`єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду.

Аналіз змісту вищенаведених правових норм свідчить про те, що фізична особа - власник жилого будинку, будівлі або споруди є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

З матеріалів справи судом встановлено, що між фізичними особами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір дарування нежитлового приміщення від 29.08.2012 року № 1412, відповідно до якого позивач отримала у власність нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 149,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 26 - 27).

Відповідно до п.1.2 зазначеного договору, нежитлове приміщення знаходиться на земельній ділянці площею 0.0403 га, кадастровий номер - 5910136600:05:005:0036.

У п.1.8 зазначеного договору вказано, що відповідно до ст.120 Земельного кодексу України та ст.7 Закону України Про оренду землі до ОСОБА_1 , якій перейшло за цим договором право власності на нежитлове приміщення, площею 149,3 кв. м., що розташоване на орендованій земельній ділянці, також переходить право користування (оренди) на земельну ділянку, на якій розміщене нежитлове приміщення. Відповідно до ч.3 ст.7 Закону України Про оренду землі з укладенням цього Договору, укладений ОСОБА_2 договір оренди земельної ділянки від 04.09.2007 року припиняється щодо неї як до попереднього орендаря. Обдарована зобов`язується відповідно до чинного законодавства вирішити всі питання, пов`язані з переходом права користування земельною ділянкою, на якій розташоване нежитлове приміщення.

Разом з тим, відповідно до матеріалів справи право користування чи право власності на вказану земельну ділянку за позивачем не зареєстровано.

Отже судом встановлено, що позивач з 29 серпня 2012 року є власником нежитлового приміщення з побутовими приміщеннями, на земельну ділянку під якими контролюючим органом нараховано земельний податок. За таких обставин, незважаючи на те, що позивач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належним йому на праві власності нерухомим майном, виходячи з принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, обов`язок зі сплати земельного податку виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Суд зазначає, що вказане питання неодноразово було предметом розгляду у Верховному Суді.

Так, аналогічний висновок щодо застосування наведених норм викладено в постановах Верховного Суду від 19 березня 2021 року у справі № 804/7986/17, від 14 травня 2019 року у справі № 826/13773/16, від 12 березня 2019 року у справі № 826/11633/16, від 12 листопада 2020 року у справі № 826/9673/18, від 6 листопада 2020 року у справі № 826/10186/17 тощо.

Також судом встановлено, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення, відповідачем щорічно відправлялись рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на податкову адресу позивачки - АДРЕСА_2 , що підтверджується доданими до відзиву на позовну заяву копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень та копіями поштових конвертів (а.с. 27 - 28).

Крім того, суд враховує, що рішенням про зменшення нарахування від 02.11.2020 року № 593/18-28-04-17 відповідач скасував нарахування земельного податку, визначені податковим повідомленням - рішення від 12.05.2020 року № 47914-5433-1819 на суму 16 780,48 грн. в зв`язку з тим, що відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 30.01.2020 року, згідно договору купівлі-продажу №357 здійснено продаж нежитлового приміщення загальною площею 149,3 кв. м. за адресою АДРЕСА_1 , фізичній особі ОСОБА_3 (а.с. 25, 29).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги необгрунтовані та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.04.2018 року № 90111-1308-1819, від 11.04.2019 року № 50082-5413-1819 та від 12.05.2020 року № 47914-5433-1819 - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.О. Павлічек