Постанова

від 02.06.2021 по справі 420/4897/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/4897/20

Головуючий в 1 інстанції: Цховребова М.Г. рішення суду першої інстанції прийнято у м. Одеса 21 грудня 2020 року

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача: Яковлєва О.В.,

суддів Градовського Ю.М., Крусяна А.В.,

при секретарі Ісмієвій А.І.

за участі:

представника апелянта Коперсак М.С.,

представника відповідача Нетроніна Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Енергопостачальник до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю Енергопостачальник звернулось до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02 червня 2020 року № 0000760402 та № 0000750402.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року задоволено позовні вимоги.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог не відповідає встановленим обставинам справи, так як за наслідком проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача податковим органом обґрунтовано встановлено допущенні позивачем порушення вимог податкового законодавства у перевіряємому періоді.

При цьому, апелянт вважає, що у межах спірних правовідносин товариством проведено господарські операції з контрагентами ТОВ ІА Наблюдатель та ТОВ Джувел , які не підтверджено належними бухгалтерськими документами, а вже надані товариством документи складено формально та вони не відображають змісту проведених операцій.

В свою чергу, товариством подано відзив на отриману апеляційну скаргу у яких зазначено, що судом першої інстанції прийняте законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог, так як ним не порушено вимоги податкового законодавства у межах спірних правовідносин.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 21 квітня 2020 року Головним управлінням ДПС в Одеській області видано наказ № 1476 Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНИК .

В свою чергу, у період 24 квітня 2020 року по 30 квітня 2020 року, податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача, за результатами проведеної якої складено акт від 07 травня 2020 року № 397/15-32-04-02/42423070 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНИК (код ЄДРПОУ 42423070) з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. та визначеного в додатку 3 до декларації з ПДВ за лютий 2020 року . (а.с.15-36).

Проведеною перевіркою встановлено, що в порушення ст. 9 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України, ТОВ ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНИК завищено податковий кредит у перевіряємому періоді, на суму 298 076,00 грн.

При цьому, за наслідком проведення перевірки податковим органом складено та направлено товариству податкове повідомленням-рішенням від 02 червня 2020 року № 0000760402, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за лютий 2020 року, на суму 218 489,00 грн.

Крім того, податковим повідомленням-рішенням від 02 червня 2020 року № 0000750402 (а.с.9) занижено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість, на суму 79 587,00 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи), у розмірі 19 897,00 грн.

Не погоджуючись з правомірністю отриманих податкових повідомлень-рішень товариство звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком встановлених обставин справи судом першої інстанції зроблено висновок про задоволення позовних вимог, так як податковим органом не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Так, згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами, оскільки платники податків при здійсненні господарської діяльності не обмежені чинним законодавством у праві самостійно обирати найбільш оптимальний варіант ведення господарської діяльності, зокрема, не позбавлений права укладати договори із сторонніми особами щодо реалізації своїх окремих функцій.

Згідно п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників ПДВ з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов`язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв`язку).

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Частиною 2 ст. 3 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч. 2 ст. 9 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Колегією суддів встановлено, що у межах спірних правовідносин на податкові зобов`язання товариства, зокрема, вплинули його господарські операції з контрагентами ТОВ ІА Наблюдатель та ТОВ Джувел , які на думку податкового органу не мали реального характеру.

В свою чергу, переглядаючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів податкового органу, а також надаючи правову оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, необхідною умовою для визнання реальними проведені господарські операції є встановлення факту придбання товарів (отримання послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають зміст господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В свою чергу, позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог надано до суду належним чином складені первинні бухгалтерські документами, що підтверджують реальність проведених господарських операцій, а також дають змогу встановити факт придбання товарів (отримання послуг) від зазначених контрагентів.

В даному випадку, між ТОВ ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНИК (в особі замовника) та ТОВ Джувел (в особі виконавця) укладено договір № 0912/-2 від 09 грудня 2019 року про надання інформаційно-технічних та рекламних послуг.

Перелік робіт, обумовлених договором, визначено сторонами у додатку № 1 до договору, а саме просування сайту замовника, оптимізація сайту, розміщення рекламних банерів, поширення інформація про замовника в соціальних мережах.

Факт виконання вказаних послуг підтверджується актом надання послуг від 16 грудня 2019 року.

Крім того, між ТОВ ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНИК (в особі замовника) та ТОВ Інформаційне агентство Наблюдатель укладено договір про надання рекламних послуг від 25 листопада 2019 року.

Перелік робіт, обумовлених договором, визначено сторонами у замовленнях № 1 та № 2, а саме: розміщення рекламних банерів, поширення інформація про замовника в соціальних мережах, роздруківка банерів, виготовлення подарункових наборів рекламної продукції, розповсюдження рекламної продукції.

Факт виконання вказаних послуг підтверджується актом надання послуг № 172 від 29 листопада 2019 року.

Крім того, на підтвердження реальності проведення господарських операцій з вищевказаними контрагентами товариством надано: макети рекламних матеріалів; роздруківки сторінок позивача у мережі Фейсбук ; роздруківки сайту позивача; докази розміщення рекламних матеріалів позивача на сторінках видання Наблюдатель .

За наслідком проведення операції з вказаними контрагентами позивачем складено та зареєстровано відповідні податкові накладні.

В даному випадку, на переконання колегії суддів, усі зазначені документи досліджувались контролюючим органом у ході проведення перевірки товариства.

Крім того, на переконання колегії суддів, всі вищевказані операції узгоджуються з господарською діяльністю позивача та мають ділову мету.

Між тим, у справах з приводу оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, адміністративним судом не вирішується питання щодо притягнення особи до відповідальності, а перевіряється виключно законність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень у таких справах, за наслідками чого суд може визнати протиправним і скасувати оскаржуване рішення або відмовити у цьому.

В даному випадку, обов`язок щодо доказування правомірності оскаржуваних податкових-повідомлень рішень покладається на податковий орган, як на суб`єкта владних повноважень, що заперечує проти задоволення адміністративного позову.

При цьому, висновки про фіктивність господарських операцій з поставки товарів та надання послуг мають підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами.

Так, з акту перевірки податкового органу вбачається, що фактичною підставою для нарахування позивачу податкових зобов`язань за результатом проведених спірних господарських операцій став факт виявлення невеликої кількості працівників у контрагентів позивача.

Проте, колегія суддів вважає, що відсутність у підприємств-контрагентів певних основних засобів та великої кількості працівників не може свідчити про фіктивність проведених господарських операцій, за наявності достатніх доказів, що містять відомості про господарську операцію та розкривають її зміст.

При цьому, контрагенти позивача не позбавлені права залучати до проведення робіт тимчасово найманих працівників, орендувати приміщення та інші основні засоби.

Крім того, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку обов`язку донарахування йому певних податкових зобов`язання від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб`єктами господарювання.

Також, варто відзначити, що наявність будь-яких недоліків в наданих позивачем первинних бухгалтерських документах, при їхній наявності та в сукупності з іншими доказами, які підтверджують факт отримання спірного товару (послуг), не є підставою для нарахування йому додаткових податкових зобов`язань.

Тому, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає помилковими висновки податкового органу про відсутність реального характеру у проведених позивачем господарських операціях з відповідними контрагентами, а як наслідок вважає протиправними оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

При цьому, судом першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допущено, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року - без змін.

Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Головне управління ДПС в Одеській області.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів після складання повного судового рішення, відповідно до вимог ст. 243 КАС України.

Повний текст судового рішення складено 09 червня 2021 року.

Головуючий суддя Яковлєв О.В. Судді Градовський Ю.М. Крусян А.В.