Постанова

від 09.06.2021 по справі 320/5440/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/5440/19 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г. В.

суддів: Лічевецького І.О., Оксененко О.М.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби

на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020року

у справі №320/5440/19 (розглянуто у письмовому провадженні)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ріо Верде

до відповідача Київської митниці Держмитслужби

про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2019 року до Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Ріо Верде (надалі - позивач, ТОВ Ріо Верде ) з адміністративним позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби (надалі - відповідач, Київська митниця ДФС), в якому просило суд: визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості № UA125000/2019/000435/2 від 10.07.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, позивачем визначено його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту). Цей показник було заявлено у митній декларації, до якої додавалися усі необхідні документи для підтвердження митної вартості. Однак, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товару. Позивач вказує на недотримання відповідачем порядку щодо черговості застосування методів визначення митної вартості.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Ріо Верде - задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 10.07.2019 №UA125000/2019/000435/2.

Стягнуто з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (ідентифікаційний код 43337359, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд. 8А) суму судового збору у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріо Верде" (ідентифікаційний код 38824792; місцезнаходження: 04119, м. Київ вул. Дегтярівська,б. 21а офіс 107).

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Київською митницею Держмитслужби (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в цілому та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів позивача встановлено, що додані позивачем до митної декларації документи надані не в повному обсязі і містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

На адресу суду апеляційної інстанції від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з тим, що представник позивача буде у службовому відрядженні.

Колегією суддів досліджено матеріали справи та встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази того, що представник позивача перебуває в службовому відрядженні, а квиток не свідчить перебування останнього у відрядженні, а отже клопотання є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що позивач реалізував своє право, шляхом подання відзиву (заперечення) на апеляційну скаргу.

Позивач та відповідач у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були належним чином повідомлені, про причини неявки суду не повідомили.

За таких обставин колегія суддів, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Частиною 4 статті 229 КАС України встановлено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги .

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 05.02.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю "Ріо Верде" (покупець) та компанія "BRADAS" Adam I Jan Tyrala Spolka Jawna 46-300 Olesnoul. M. Konopnickiej 5 (Польща) (продавець) уклали зовнішньоекономічний контракт №016PL (надалі - Контракт), предметом якого визначено, що продавець продав, а покупець придбав товари по цінах, обсягах згідно з умовами, що узгоджені в даному контракті (стор. 55-59 том І).

Підпунктом 3.1.1 Контракту визначено, що продавець продає, а покупець купує: хомути для шлангів, частини поливальних систем та систем зрошення для сільського присадибного господарства, садові та промислові шланги, фітинги, садові інструменти, муфти та інше у різних формах, кількості та різноманітності (далі - Товар) за цінами зазначеними у рахунках-фактурах до контракту, які є частиною цього Контракту. Асортимент товарів договорів може бути розширений за взаємною згодою сторін.

Пунктом 5 Контракту визначено умови поставки: FCA м. Олесно, Польща ("Ікотермс-2010"), або буде визначатися додатковими письмовими угодами до контракту, або буде прямо вказувати в рахунках.

Відповідно до п. 7 Контракту покупець повинен перевести на рахунок продавця 100 % вартості партії товару згідно рахунку продавця відповідно реквізитів (п. 13.1 даного контракту) на протязі 730 днів після митного оформлення товару покупцем. Базові умови поставки можуть бути змінені по взаємній письмовій згоді сторін як доповнення до цього договору. Фактом оплати є дата відправки грошового переказу, яка зазначена в платіжному дорученні. За домовленістю сторін умови платежу може бути змінені та зазначені в доповненнях до цього контракту. Фактом митного оформлення товару вважається оформлення імпортної вантажної митної декларації покупцем. Продавець має право вимагати забезпечити платіж на іншу компанію або на інший рахунок, та такі зміни мають бути погоджені на взаємній основі сторонами як доповнення до цього договору.

Термін дії контракту: до 31 грудня 2018 р. включно, до повного виконання зобов`язань обох сторін контракту. Строк контракту може буде продовжено за вказаною згодою сторін (п. 3.3 Контракту).

Додатково, сторонами було підписано Доповнення до Контракту № 1 від 05.02.2016, №2 від 05.02.2016, № 3 від 05.02.2016, № 4 від 05.02.2016, № 5 від 05.02.2016 року.

Відповідно до відомостей Доповнення до Контракту №1 сторони домовились визначити прайс лист від 23.02.2016 діючим прайс листом до Контракту №016PL (стор. 60 том І).

В Доповненні до Контракту № 2 від 05.06.2018 продавець повідомляє про перереєстрацію форми власності та зміну назви "BRADAS" Adam і JanTyrala Spolka Jawna на BRADAS Sp z o.o Spolka komandytowa (стор. 61 том І).

Згідно з доповненням до Контракту №3, сторони заявили про згоду на продовження строку дії цього контракту, пункт 3.3 до 31.12.2020 року (стор. 62 том І).

Відповідно до Доповнення до Контракту №4 від 10.05.2019 сторони домовились визначити прайс-лист від 10.05.2019 (додаток 1) діючим прайс-листом до Контракту №016PL від 05.02.2016 (стор. 63 том І).

У Доповненні до Контракту №5 сторони домовились визначити прайс лист від 11.06.2019 діючим прайс листом до Контракту №016PL (стор. 64 том І).

Позивачем до відповідача подано електронну митну декларацію № UA125110/2019/412740. Цією декларацією позивачем заявлено до митного оформлення в режимі імпорт товари (стор. 17-48 том ІІ).

На підтвердження митної вартості згаданих товарів позивачем до митного оформлення разом з митною декларацією № UA125110/2019/412740 відповідно до вимог Митного кодексу України надано наступний перелік наявних у нього документів, а саме:

- контракт № 016PL від 05.02.2016 між позивачем, м. Київ, та BRADAS Spzо.о, Польща та доповнення 1, 2, 3, 4;

- інвойс EX/HU/181/2019 від 05.07.2019;

- рахунок-фактура-інвойс EX/HU/182/2019 від 05.07.2019;

- специфікація до інвойсу ЕХ/HU/181/2019 від 05.07.2019;

- пакувальний лист від 05.07.2019;

- автотранспортна накладна б/н від 05.07.2019;

- експортна митна декларація Республіки Польща (№ 19PL 331020Е0387864 від 08.07.2019;

- сертифікат походження товару № PL/MF/AN 0092304 від08.07.2019;

- сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR-1 № PL/MF/AN 0429220 від 08.07.2019;

- заявка на перевезення вантажу від перевізника - ФОП ОСОБА_1 №14 від 01.07.2019;

- договір перевезення вантажу №003 від 09.03.2017 укладений між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Ріо Верде";

- акт виконаних робіт № 86 від 08.07.2019 на послуги транспортування вантажу від перевізника - ФОП ОСОБА_1 ;

- довідка про транспортні витрати від 04.07.2019 №27 на заявку № 14 від 01.07.2019;

- рахунок на сплату транспортування вантажу № 86 від 05.07.2019 на суму 38000 грн.;

- копію платіжного доручення № 1284 від 05.07.2019 про сплату послуг перевізника Олесно (Польща), Київ;

- прейскурант (прайс-лист) виробника від 11.06.2019;

- договір про надання послуг митного брокера від 22.02.2016;

- лист-характеристика 26-19 та 4-18,4-24 від 08.072019.

За результатами розгляду поданих документів, 10.07.2019 року Київською митницею ДФС прийнято Рішення про коригування митної вартості № UA125000/2019/000435/2, яким застосовано резервний метод для визначення митної вартості товару.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості товару, позивач звернувся за захистом порушених прав та інтересів до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача щодо відсутності документального підтвердження заявленої позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості є протиправним, адже, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено. Крім того, відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України (надалі - МК України).

Згідно статті 248 Митного кодексу України (надалі - МК України) митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Відповідно до статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до статті 53 МК України, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини 3 статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим п.п. 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України" про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК України).

Відповідно до частини 3 статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з частини 1-3 статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 статті 55 МК України передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05 грудня 2019 року по справі №826/3102/16 і в постановах Верховного Суду України від 31.03.2015 року по справі № 21-127а15, від 30.06.2015 року по справі № 21-591а15) та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

Судом першої інстанції встановлено, що в контракті № 016PL від 05.02.2016 в п. 6.1 вказано, що сума контракту визначена в Доларах США. Усі основні документи - інвойси, паркінг листи та інше номіновані в Доларах США. Усі розрахунки проводяться у Доларах США. Злоті Польщі можуть використовуватися продавцем для якихось своїх розрахунків або як якась допоміжна для продавця інформація. Продавець може використовувати для своїх внутрішніх розрахунків та званих "комерційний курс" Злотого Польщі, який може не співпадати з офіційним курсом Нацбанку Польщі, а експортна декларація прив`язана до офіційного курсу та видається митницею Польщі на день митного оформлення.

Згідно з вимогами п. 5 Контракту № 016PL від 5 лютого 2016 р. визначено умови поставки: FCA м. Олесно, Польща ("Iнкотермс -2010"), або буде визначатися додатковими письмовими угодами до контракту, або буде прямо вказуватися в рахунках.

Базисом і умовами поставки FCA встановлено, що якщо відвантаження відбувається безпосередньо на складі продавця, то останній несе всі витрати з навантаження. Коли в якості франко-місця визначені термінал або інше місце, не те що на праві власності або оренди постачальника, то витрати на навантаження повинен сплатити покупець.

Оскільки за умовами контракту позивач проводив завантаження товару зі складу продавця - адреса продавця - BRADAS Spolkakomandytowa Olesno-46-300 ul. M. Konopnickiej 5 Польща, то продавець проводить завантаження за свій рахунок, що відповідає умовам поставки FCA.

На підтвердження перевезення вантажу позивачем було надано договір перевезення вантажу № 003 від 09 березня 2017 року, укладений між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 ; заявку № 14 від 01.07.2019 року на перевезення вантажу автомобільним транспортом до договору № 003 від 09.03.2017 (стор. 146-150 том ІІ).

Відповідно до умов Заявки визначено маршрут Олесно (Польща)-Київ (Україна), адреса завантаження 46-300Olesno ul. Targowa 13 Firma BRADAS, дата завантаження 25-26 липня 2019 р., вантажоодержувач ТОВ "Ріо Верде", вартість перевезення 38000,00 грн., марка та номер автомобіля НОМЕР_1 , номер напівпричепа НОМЕР_2 .

Згідно Акту виконаних робіт № 86 по здійсненню транспортних послуг від 0829.07.2019, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 виконано міжнародні перевезення вантажів за маршрутом Олесно (Польща) - Київ (Україна), автомобіль НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , дата завантаження 04-05 липня 2019 р., вартість транспортування від м.Олесно (Польща) до п.п. Ягодин (Україна) складає 20000,00 грн., до м. Київ (Україна) 18000,00 грн. (стор. 151 том ІІ).

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було виставлено за міжнародні перевезення вантажів за маршрутом Олесно (Польща) - Київ (Україна), автомобіль НОМЕР_1 / НОМЕР_2 рахунок-фактура № 86 від 05.07.2019 на суму 38000,00 грн. (стор. 155 том ІІ).

Оплата позивачем за міжнародні перевезення вантажів за маршрутом Олесно (Польща) - Київ (Україна), автомобіль НОМЕР_1 / НОМЕР_2 в розмірі 38000,00 грн. здійснено згідно платіжного доручення № 1284 від 05.07.2019 (том ІІ. стор. 156 том ІІ).

Згідно довідки про транспортні витрати від 04.07.2019 № 27, транспортування вантажу згідно замовлення № 14 від 01.07.2019 року автопоїздом державний номер НОМЕР_1 / НОМЕР_2 від м. Олесно Польща до п/п Ягодин Україна складає 20000,00 грн. (стор. 64 том ІІ).

Отже, доводи відповідача є необґрунтованими і безпідставними.

Крім того, колегією суддів звертає увагу, що в п. 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості вказано, що відповідачем застосовано другорядний метод відповідно до статті 64 Кодексу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка що найбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях товар № 12 - 3,87 USD/кг (митна декларація від 13.03.2019 №UA100050/2019/279692); товар № 27 - 11,93 USD/кг (митна декларація від 03.06.2019 №UA100010/2019/334819); товар № 37 - 6,16 USD/кг (митна декларація від 30.06.2019 №UA3052000/2019/332000).

З аналізу матеріалів справи колегія суддів доходить висновку, що твердження відповідача (апелянта), які ним зазначені в оскаржуваному рішенні та в апеляційній скарзі є лише його суб`єктивними судженнями за відсутності жодних належних та допустимих доказів, зокрема не подання всіх документів для підтвердження митної вартості товару.

Колегія суддів звертає увагу, що зміст винесеного відповідачем рішення про коригування митної вартості не містить обґрунтування того, що іменовані ним "розбіжності" будь-яким чином впливають на митну вартість товару. Крім того, не зазначив відповідач і про те, які саме обставини мали б підтвердити документи, які він запропонував позивачу надати додатково.

Окрім цього, у рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами.

За наведеного, винесене відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам п. 2 та п. 4 ч. 2 ст. 55 МК України, а відповідачем не було виконано обов`язку щодо зазначення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом.

Відсутність витребуваних відповідачем додаткових документів не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що, в свою чергу, підтверджується наданими до митного оформлення документами. Крім того, неподання позивачем (декларантом) запитуваних відповідачем документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості.

Отже, наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньою для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Таким чином, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, у своєму рішенні про коригування митної вартості товарів не перелічив наявні у нього докази того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що визначення відповідачем митної вартості товару за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та рішення суду прийнято у відповідності до вимог законодавства, а апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Колегія суддів доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним відзиву на адміністративний позов, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення .

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку з підстав, зазначених у ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Г. В. Земляна

Судді: І. О. Лічевецький

О. М. Оксененко