Постанова від 09.06.2021 по справі 640/24867/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/24867/19 Головуючий у І інстанції - Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Карпушової О.В, Степанюка А.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ІНОФОРУМ на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2020 року за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ІНОФОРУМ до Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю ІНОФОРУМ звернулось до суду з даним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.08.2019 № 00000010502, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 37 500, 00 грн. та № 00000020502, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 66 874, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки, ґрунтуються на припущеннях, оскільки не підтверджені належними і допустимими доказами, в той час, як позивачем до перевірки надано всі бухгалтерські документи про реальність господарських операцій. На час, коли позивач мав господарські взаємовідносини зі своїми контрагентами, відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про таких контрагентів були підтвердженими, такі особи були зареєстровані як платники податку.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2020 року у задоволені адміністративного позову відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що факт отримання позивачем послуг від контрагентів не підтверджено належними первинними документами, які б розкривали зміст операції та рух активів у процесі її здійснення.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким адміністративний позов задовольнити у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги аналогічні тим, що викладені у позовній заяві.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що Головним управлінням ДФС у м. Києві було проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ КАРТЕЛЬ АЛЬЯНС при визначенні за травень 2017 показників декларації з податку на додану вартість та за 2017 - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємства, по взаємовідносинах з ТОВ ЛАМЕНА ПЛЮС за 2016 - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємства.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 02.08.2019 № 514/26-15-14-02-02/36797593, в якому зафіксовано порушення, а саме:

- пп. 134.1.1, п. 134.1 ст. 134, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 53 499, 00 грн. (в т.ч. за 2016 - 26 499, 00 грн., за 2017 - 27 000, 00 грн.);

- п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 30 000, 00 грн. у тому числі за травень 2017 - 30 000, 00 грн.

На підставі акту перевірки ГУ ДПС в м.Києві прийняті податкові повідомлення-рішення від 30.08.2019 № 00000010502, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 37 500, 00 грн. (у т.ч. 30 000, 00 грн. - за податковим зобов`язання та 7 500, 00 грн. - за штрафними санкціями) та № 00000020502, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємців у розмірі 66 874, 00 грн. (у т.ч. 53 499, 00 грн. - за податковим зобов`язання та 13 375, 00 грн. - за штрафними санкціями).

Вказані податкові повідомлення-рішення є предметом цього позову, оскільки позивач вважає їх протиправними.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відмовляючи у задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень довів суду, що діяв правомірно, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Так, згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п.185.1. ст.185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно, враховуючи визначення виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту, встановленого абз. а п.198.1 ст.198 ПК України, необхідно врахувати п.198.2 ст.198 Кодексу, яким встановлено дату виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту.

За визначенням п.198.6 ст.198 Кодексу не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11ст.201 цього Кодексу. При цьому, відповідно до п.201.7 ст.201 Кодексу податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Наведені свідчить про те, що податкові наслідки у вигляді формування витрат та податкового кредиту є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності інформації про юридичний факт і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції.

Відповідно до п. 2.1 розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 року № 88, - 2.1. Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Проведення господарських операцій суб`єкта господарювання, за змістом ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , повинен підтверджуватися первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно ч. 2 ст. 3 цього Закону на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність.

Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, водночас, господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Як вказує Верховний Суд, зокрема, в постанові від 28.04.2020 у справі № 826/15568/16, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності.

Так, за встановленими обставинами справи між ТОВ ІНОФОРУМ (замовник) та ТОВ ЛАМЕНА ПЛЮС (виконавець) укладено договори про надання послуг від 01.06.2016 № 1306, №1206 та № 0106.

На підтвердження взаємовідносин із вказаним контрагентом позивачем надано наступні документи: договори про надання послуг, додатки до договорів, акти здачі-прийняття робіт, звіти до акта прийому-передачі наданих послуг, договори оренди та додатки до них, акти прийому, додаткові угоди до договорів оренди, податкові накладні, платіжні доручення.

Проте, за наслідками перевірки, контролюючий орган зробив висновок про безтоварність операцій позивача з ТОВ ЛАМЕНА ПЛЮС , оскільки зі сторони останнього договори підписані директором Додоном Д.А. , який, згідно з даними ІС Податковий блок , працює директором лише з 10.06.2016, тобто, станом на дату підписання договорів не був уповноважений діяти від імені ТОВ ЛАМЕНА ПЛЮС .

Крім того, відповідно до звіту до акта прийому-передачі наданих послуг № 62 до Договору про надання послуг від 01.06.2016 № 1306 послуги надавались за адресою: м. Київ, вул. Лінійна 17, яка не відповідає адресі, зазначеній в договорі.

В акті перевірки вказано, що позивач орендував нежилі приміщення у ТОВ МЛП-ЧАЙКА за адресою: с. Чайки, вул. Антонова, 1А та у ТОВ ЕФ АЙ ЕМ РІЕЛІТ за адресою: м. Київ, вул. Лінійна, 17.

Водночас, відповідно до ЄРПН позивач окрім орендної плати зобов`язаний щомісячно здійснювати платежі за послуги по обслуговуванню орендних приміщень та операційні витрати.

Відповідно до Договору оренди від 30.11.2018, укладеного між ТОВ ІНОФОРУМ та ТОВ МЛП-Чайка , до послуг обслуговування відносяться прибирання, утримання, дезінфекція, дератизація місць загального користування та інше.

Згідно з договором оренди нежитлового приміщення від 01.11.2014 № 01/11/2014/02 укладеного між ТОВ ІНОФОРУМ та ТОВ ЕФ АЙ ЕМ РІЕЛІТ до операційних витрат відносяться: прибирання приміщень загального користування і прилеглої території (включаючи миття фасадних вікон), вивіз сміття, організація обслуговування персоналу будівлі (технічний персонал) та інше.

Отже, подібні послуги прибирання в орендованому приміщенні, які позивач сплачує орендодавцю, він повторно придбаває у ТОВ ЛАМЕНА ПЛЮС .

Відповідно до звіту до акта прийому-передачі наданих послуг за договором № 0106 сукупна тривалість наданих послуг позивачу за червень 2016 складає 475 годин.

Проте, відповідно до вимог законодавства тривалість робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень, що відповідно у червні 2016 не могло перевищувати 159 годин.

З огляду на вказане відповідач наголошує, що для виконання наданих послуг необхідною є наявність 3 працівників, але їх кількість у червні складала 2 особи.

Крім того, в акті перевірки вказано, що відповідно до договорів від 01.06.2016р № 1306, 1206 одночасно протягом червня 2016 клінінгові послуги було надано одночасно за двома адресами.

Також, відповідач в акті посилається на відкриті кримінальні провадження, фігурантом яких є ТОВ ЛАМЕНА ПЛЮС , та на протокол допиту засновника ТОВ ЛАМЕНА ПЛЮС , який заперечує свою причетність до фінансово-господарської діяльності Товариства.

Крім того, 03.05.2017 між ТОВ ІНОФОРУМ (замовник) та ТОВ КАРТЕЛЬ АЛЬЯНС (виконавець) укладено договір про надання послуг № 1216, за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується надати юридичні послуги.

На підтвердження взаємовідносин із вказаним контрагентом позивачем надано наступні документи: договір про надання послуг, додаток № 1 до договору, акт здачі-прийняття робіт, звіт до акта прийому-передачі наданих послуг, податкові накладні.

Відповідно до звіту до акта прийому-передачі наданих послуг сукупна тривалість наданих послуг позивачу за травень 2017 складає 465 годин.

Проте, відповідно до вимог законодавства тривалість робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень, що відповідно у травні 2017 не могло перевищувати 159 годин.

З огляду на вказане відповідач наголошує, що для виконання наданих послуг необхідною є наявність 3 працівників, при цьому, такі послуги потребують наявності спеціальних знань, фаху працівника та високого рівня оплати праці.

Проте, ТОВ КАРТЕЛЬ АЛЬЯНС юридичні послуги відповідно до відомостей з ЄРПН у травні 2017 не придбавало і про наявні трудові ресурси за травень 2017 не подавало.

Крім того, в акті йдеться посилання на відкриті кримінальні провадження, фігурантом яких є ТОВ КАРТЕЛЬ АЛЬЯНС , та на протокол допиту засновника, директора та бухгалтера ТОВ КАРТЕЛЬ АЛЬЯНС в одній особі, яка заперечує свою причетність до фінансово-господарської діяльності Товариства.

Проаналізувавши подані позивачем документи та дослідивши всі наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, колегія суддів зазначає, що формальна наявність договорів, додатків до них, актів, звітів тощо, за встановлених у справі обставинами, не є достатніми та беззаперечними документальними підтвердженнями фактичного виконання договірних відносин, і не дає можливості дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій.

Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.05.2020 у справі № 823/1538/16.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що факт отримання позивачем послуг від контрагентів не підтверджено належними первинними документами, які б розкривали зміст операції та рух активів у процесі її здійснення, що є обов`язковою умовою для визнання господарських операцій товарними.

Крім того, у постанові від 26.03.2020 у справі 826/9563/17 Верховний Суд зазначив, що податкові накладні, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатись належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами.

Колегія суддів зауважує, що наявність у платника податку первинних документів, які не мають дефекту форми, не є безумовною підставою для визнання за платником податку права на податковий кредит. Обов`язковою умовою є достовірність цих документів. Якщо документи складені від імені суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), створеного з метою фіктивного підприємництва, вони не можуть бути підставою бухгалтерського та/чи податкового обліку, оскільки статус нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Відповідно, вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках не може надавати встановлені законом податкові вигоди.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №440/422/19 та від 20.12.2019 у справі №826/16776/18.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 234, 250, 308, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ІНОФОРУМ - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: Л.В. Губська

Судді: О.В. Карпушова

А.Г. Степанюк