Постанова

від 07.06.2021 по справі 325/1962/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

07 червня 2021 року

м. Київ

справа № 325/1962/19

провадження № 61-8485 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду : Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

учасники справи :

позивач - фермерське господарство Кільджиєв М. М. ;

відповідачі: ОСОБА_1 , фермерське господарство Чайка ;

треті особи : Приазовська районна державна адміністрація Запорізької області, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області ;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу фермерського господарства Кільджиєв М. М. на рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 29 січня 2020 року у складі судді Васильцової Г. А. та постанову Запорізького апеляційного суду від 13 травня 2020 року у складі колегії суддів: Маловічко С. В., Гончар М. С., Подліянової Г. С.,

ВСТАНОВИВ :

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2019 року фермерське господарство Кільджиєв М. М. (далі - ФГ Кільджиєв М. М. ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , фермерського господарства Чайка (далі - ФГ Чайка ), треті особи: Приазовська районна державна адміністрація Запорізької області, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та визнання договору оренди земельної ділянки поновленим .

Позовна заява мотивована тим, що 11 січня 2010 року між ним (орендарем) та ОСОБА_1 (орендодавцем) строком на 10 років було укладено договір оренди земельної ділянки площею 7,4500 га, для ведення особистого селянського господарства на території Ботіївської сільської ради Приазовського району Запорізької області, кадастровий номер 2324581400:02:001:0044.

За умовами пункту 8 договору після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк, для чого повинен не пізніше, ніж за 20 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити договір оренди.

Відповідно до пункту 41 договору оренди він набув чинності з дня його реєстрації 09 серпня 2010 року. За весь час дії договору від ОСОБА_1 жодних претензій з приводу невиконання орендарем умов договору не надходило.

04 липня 2019 року ОСОБА_1 направив орендарю повідомлення про своє небажання продовжувати дію договору оренди землі, хоча термін дії договору спливає тільки у 2020 році. На це повідомлення позивач 10 липня 2019 року направив ОСОБА_1 лист про намір користуватись земельною ділянкою до кінця строку дії договору.

Відповідно до статті 33 Закону України Про оренду землі орендар 03 вересня 2019 року направив ОСОБА_1 повідомлення про намір на поновлення договору оренди. Але 04 жовтня 2019 року з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання лист повернувся позивачу. Отже, заперечень від відповідача проти поновлення договору оренди землі позивач не отримував.

12 серпня 2019 року із даних Державного земельного кадастру позивачем встановлено, що 26 квітня 2019 року ОСОБА_1 передав в оренду цю ж земельну ділянку іншому орендарю - ФГ Чайка , про що уклав договір оренди, який повинен бути визнаний недійсним, так як право оренди позивача на час його укладення не закінчилось.

Ураховуючи викладене, позивач просив суд: визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 7,4497 га для ведення особистого селянського господарства на території Ботіївської сільської ради Приазовського району Запорізької області, кадастровий номер земельної ділянки 2324581400:02:001:0044, укладений між ОСОБА_1 та ФГ Чайка 26 квітня 2019 року; визнати поновленим договір оренди земельної ділянки площею 7,4500 га для ведення особистого селянського господарства на території Ботіївської сільської ради Приазовського району Запорізької області, кадастровий номер земельної ділянки 2324581400:02:001:0044, укладений між ФГ Кільджиєв М. М. та ОСОБА_1 11 січня 2010 року, зареєстрований 09 серпня 2010 року Запорізькою регіональною філією державного підприємства Центр Державного Земельного кадастру за № 041027700034, на умовах оренди, визначених договором оренди тієї ж земельної ділянки, укладеним між ОСОБА_1 та ФГ Чайка 26 квітня 2019 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 29 січня 2020 року позов ФГ Кільджиєв М. М. задоволено частково. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 7,4497 га для ведення особистого селянського господарства на території Ботіївської сільської ради Приазовського району Запорізької області, кадастровий номер земельної ділянки 2324581400:02:001:0044, що укладений між ОСОБА_1 та ФГ Чайка 21 лютого 2019 року та зареєстрований 26 квітня 2019 року. В іншій частині позовних вимог ФГ Кільджиєв М. М. відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на час укладення (21 лютого 2019 року) та реєстрації (26 квітня 2019 року) оспорюваного договору оренди земельної ділянки між відповідачами був чинним договір оренди цього ж об`єкта, укладений між позивачем та ОСОБА_1 , який зареєстрований 09 серпня 2010 року зі строком дії на 10 років і в установленому законом порядку не припинений, не розірваний, не визнаний недійсним.

Таким чином, право користування земельною ділянкою, яке виникло та існує в позивача на підставі договору з одним із відповідачів, було порушено внаслідок укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки між відповідачами, і таке право підлягає захисту в обраний позивачем спосіб.

У зв`язку з тим, що спірний договір оренди не відповідає вимогам частини другої статті 24 Закону України Про оренду землі , наявні законні підстави, передбачені частиною першою статті 203 ЦК України, для визнання його недійсним, відповідно до статті 215 ЦК України.

До закінчення строку дії договору оренди землі орендодавець повідомив орендаря про відмову в продовженні дії договору оренди, тому підстави для його поновлення відсутні.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 13 травня 2020 року апеляційну скаргу ФГ Кільджиєв М. М. залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що на час укладення (21 лютого 2019 року) та реєстрації (26 квітня 2019 року) оспорюваного договору оренди земельної ділянки між відповідачами був чинним договір оренди цього ж об`єкта, укладений між позивачем та ОСОБА_1 , який зареєстрований 09 серпня 2010 року зі строком дії на 10 років і в установленому законом порядку не припинений, не розірваний, не визнаний недійсним.

Таким чином, право користування земельною ділянкою, яке виникло та існує в позивача на підставі договору з одним із відповідачів, було порушено внаслідок укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки між відповідачами, і таке право підлягає захисту в обраний позивачем спосіб.

У зв`язку з тим, що спірний договір оренди не відповідає вимогам частини другої статті 24 Закону України Про оренду землі , наявні законні підстави, передбачені частиною першою статті 203 ЦК України, для визнання його недійсним, відповідно до статті 215 ЦК України.

До закінчення строку дії договору оренди землі орендодавець повідомив орендаря про відмову в продовженні дії договору оренди, тому підстави для його поновлення відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2020 року ФГ Кільджєв М. М. подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове судове рішення, яким позов ФГ Кільджиєв М. М. задовольнити.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 18 березня 2015 року у справі № 6-3цс15 та від 10 червня 2015 року у справі № 6-70цс15, також у постанові Великої палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц, що не відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Також заявник вказує на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 16 червня 2020 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 325/1962/19 з Приазовського районного суду Запорізької області .

У червні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 не мав наміру самостійно обробляти земельну ділянку, а виявив бажання продовжити оренду цієї земельної ділянки шляхом укладення відповідного договору оренди землі.

При цьому, позивач, реалізуючи своє переважне право на поновлення договору оренди землі, виконав всі передбачені законодавством процедури. Відповідно до умов договору оренди та законодавства направив відповідачу ОСОБА_1 як власнику земельної ділянки повідомлення з проектом додаткової угоди. Повідомлення позивача про поновлення договору оренди залишене ОСОБА_1 без відповіді. Не підписана ОСОБА_1 і запропонована позивачем додаткова угода до договору оренди. При цьому, між відповідачами всупереч наявному переважному праву позивача укладений договір оренди тієї ж земельної ділянки на певних умовах.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2020 року ФГ Чайка подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими. Вважало висновки судів такими, що відповідають вимогам закону та обставинам справи.

В іншій частині судові рішення не оскаржується, а тому в силу частини першої статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 7,4500 га на території Ботіївської сільської ради Приазовського району Запорізької області для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2324581400:02:001:0044, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЗП № 039350.

Відповідно до копії договору оренди із реєстраційної справи № 041027700034 між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ФГ Кільджиєв М. М. було укладено договір оренди земельної ділянки від 11 січня 2010 року, за яким орендодавець надає в користування орендарю належну йому земельну ділянку загальною площею 7,4500 га, рілля, за плату строком на 10 років (у разі укладення договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - з урахуванням ротації культур).

В пунктах 35 і 36 договору зазначено, що дія договору припиняється у разі: закінчення строку; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності, в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи - орендаря; достроково за згодою сторін після грошової компенсації затрат орендарю по обробітку земельної ділянки; шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін після повідомлення орендатора у письмовій формі за 6 місяців, за взаємною згодою сторін після закінчення с/г робіт, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. При зміні власника земельної ділянки договір оренди залишається в силі до кінця терміну дії договору.

Пунктами 18, 41 договору передбачено, що передача земельної ділянки здійснюється без розроблення проекту її відведення та після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі, договір набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації у Приазовському районному відділі Запорізької регіональної філії Центру Державного земельного кадастру.

Вказаний договір був зареєстрований у Запорізькій регіональній філії державного підприємства Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09 серпня 2010 року за № 041027700034. Наявний підпис посадової особи, яка провела державну реєстрацію та печатка філії.

Тобто строк дії вказаного договору оренди закінчується 09 серпня 2020 року.

04 липня 2019 року ОСОБА_1 повідомив ФГ Кільджиєв М. М. про відсутність згоди на продовження дії договору оренди та попередив про те, щоб орендар не обробляв його земельну ділянку (а.с. 27).

10 липня 2019 ФГ Кільджиєв М. М. надіслано ОСОБА_1 відповідь на повідомлення від 04 липня 2019 року, в якій зазначено, що за умовами договору строк його дії складає 10 років та закінчується 09 серпня 2020 року, тому до вказаної дати він буде здійснювати господарську діяльність на орендованій земельній ділянці (а.с. 28).

03 вересня 2019 року ФГ Кільджиєв М.М. надіслане ОСОБА_1 повідомлення про намір продовжити дію договору оренди земельної ділянки з проектом додаткової угоди, яке повернулось за закінчення встановленого строку зберігання (а.с. 36-38).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 400 ЦПК України Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України Про оренду землі ).

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Дія такого договору припиняється, у тому числі, у разі закінчення строку, на який його було укладено (частина перша статті 31 Закону України Про оренду землі ).

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначені статтею 33 Закону України Про оренду землі , яка фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Так, відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами восьмою та дев`ятою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з частинами другою, третьою, четвертою та п`ятою цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц, провадження № 14-65цс18.

Відповідно до пункту 8 договору оренди земельної ділянки від 11 січня 2010 рокупісля закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 20 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово про намір продовжити його дію.

Судами встановлено, що 04 липня 2019 року ОСОБА_1 повідомив ФГ Кільджиєв М. М. про відсутність намірів продовжувати на новий строк договір оренди належної йому на праві власності земельної ділянки (а. с. 27).

10 липня 2019 року ФГ Кільджиєв М. М. надіслало ОСОБА_1 відповідь на вказане повідомлення, зазначивши, що строк дії договору складає 10 років, тобто до 09 серпня 2020 року. До вказаної дати договір оренди є чинним, що дає право орендарю здійснювати свою господарську діяльність відповідно до умов договору (а. с. 28).

03 вересня 2019 року ФГ Кільджиєв М. М. направило ОСОБА_1 повідомлення про намір продовження дії договору оренди земельної ділянки разом з проєктом додаткової угоди, яке повернулося 04 жовтня 2019 року з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання (а. с. 36-38).

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову ФГ Кільджиєв М. М. у частині визнання договору оренди земельної ділянки поновленим, обґрунтовано виходив із того, що переважне право позивача на поновлення договору оренди земельної ділянки не було порушено, оскільки відсутня воля орендодавця на поновлення такого договору, про що завчасно було повідомлено орендаря.

Наявність незгоди орендодавця щодо поновлення договору оренди земельної ділянки згідно з положеннями частини п`ятої статті 33 Закону України Про оренду землі виключає можливість визнання поновленим попереднього договору у вибраний позивачем спосіб.

До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 21 січня 2020 року у справі № 379/1354/18 (провадження № 61-17309св19); від 25 березня 2020 року у справі 379/1439/18 (провадження № 61-1715св20); від 06 квітня 2020 року у справі № 378/382/18 (провадження № 61-2684св19), від 20 серпня 2020 року у справі № 325/1951/19 (провадження № 61-7876св20).

Крім того, позивач, стверджуючи, що строк договору оренди земельної ділянки закінчується у серпні 2020 року, звернувся до суду з вимогою про визнання цього договору поновленим ще у жовтні 2019 року. Однак, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк лише по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі. Вказане свідчить про те, що позивач фактично ставив питання про захист його права (у частині визнання поновленим договору оренди земельної ділянки), яке може бути (могло бути) порушеним у майбутньому, після закінчення строку дії цього договору оренди землі.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях правильно застосували норми права з урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, і підстав для відступлення від застосованих правових висновків колегія суддів не вбачає.

Таким чином, доводи касаційної скарги у цій частині є безпідставними.

При цьому Верховний Суд відхиляє посилання касаційної скарги на відповідну судову практику Верховного Суду, оскільки у наведених заявником справах та у справі, яка переглядається, різні фактичні обставини щодо підстав розірвання та поновлення договорів оренди землі.

Колегія суддів вважає, що в силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судами першої та апеляційної інстанцій всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фермерського господарства Кільджиєв М. М. залишити без задоволення.

Рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 29 січня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 13 травня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара