Постанова

від 08.06.2021 по справі 310/4450/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 08.06.2021 Справа № 310/4450/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №310/4450/19 Головуючий у 1 інстанції: Білоусова О.М.

Провадження № 22-ц/807/982/21 Суддя-доповідач: Дашковська А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2021 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Дашковської А.В.,

суддів: Кримської О.М.,

Маловічко С.В.,

секретар: Волчанова І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 28 грудня 2020 року про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю Північазовбут до ОСОБА_1 , треті особи: Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області, Виконавчий комітет Бердянської міської ради Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Сусіди , про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом знесення, внесення змін до запису про державну реєстрацію права власності на квартиру,

ВСТАНОВИВ:

В червні 2019 року ТОВ Північазовбут звернулось до суду з позовом, який протягом розгляду справи уточнював, до ОСОБА_1 , треті особи: Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області, Виконавчий комітет Бердянської міської ради, про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом знесення, внесення змін до запису про державну реєстрацію права власності на квартиру.

Просило визнати самочинним будівництво капітальної цегляної прибудови: лоджія площею 51,8 кв.м та тераса площею 23.3 кв.м квартири АДРЕСА_1 ; зобов`язати ОСОБА_1 в місячний термін після набрання рішенням законної сили знести за власний рахунок та своїми силами самовільно збудовані нею на перекритті першого прибудованого поверху житлової будівлі А за адресою: АДРЕСА_2 , споруди, капітальні цегляні прибудови: лоджію площею 51,8 кв.м, терасу площею 23,3 кв.м, в разі невиконання відповідачем в визначений судом строк рішення суду, знесення самочинного будівництва провести за рахунок позивача з подальшим компенсуванням його витрат; внести зміни в інформацію, яка міститься в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно на квартиру в графі Опис об`єкта: Загальна площа (кв.м): 163 на Опис об`єкта: Загальна площа (кв.м): 106,2 , вирішити питання про судові витрати.

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05 листопада 2019 року залучено до участі у справі в якості третьої особи ОСББ Сусіди .

В грудні 2020 року ТОВ Північазовбут подало заяву про забезпечення позову, в якій просило накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить відповідачу ОСОБА_1 .

В обґрунтування вимог зазначило, що відповідач не має перепон для відчуження належної реконструйованої квартири, зміна власника під час слухання справи може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду, нанести шкоду правам та законним інтересам добросовісного набувача у разі придбавання квартири.

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 28 грудня 2020 року забезпечено позов.

Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 163 кв.м, житловою площею 56,6 кв.м, яка належить ОСОБА_1 .

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неналежність доказів, фактичне вирішення спору, порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися, своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися відповідно до вимог чинного законодавства, що підтверджується матеріалами справи.

ТОВ Північазовбут судову повістку отримало 21 травня 2021 року (а.с.200).

Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Судові повістки, направлені на адресу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, повернулись до апеляційного суду із відміткою адресат відсутній (а.с. 204-206, 210-212).

Клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили.

Згідно частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегією суддів вирішено розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами дійсно існує спір, обраний позивачем вид забезпечення позову відповідає позовним вимогам.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ Північазовбут звернулось до суду з позовом, який протягом розгляду справи уточнював, до ОСОБА_1 , треті особи: Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області, Виконавчий комітет Бердянської міської ради, про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом знесення, внесення змін до запису про державну реєстрацію права власності на квартиру та просило визнати самочинним будівництво капітальної цегляної прибудови: лоджія площею 51,8 кв.м та тераса площею 23.3 кв.м квартири АДРЕСА_1 ; зобов`язати ОСОБА_1 в місячний термін після вступу рішення в законну силу знести за власний рахунок та своїми силами самовільно збудовані нею на перекритті першого прибудованого поверху житлової будівлі А за адресою: АДРЕСА_2 , споруди, капітальні цегляні прибудови: лоджію площею 51,8 кв.м, терасу площею 23,3 кв.м, в разі невиконання відповідачем в визначений судом строк рішення суду, знесення самочинного будівництва провести за рахунок позивача з подальшим компенсуванням його витрат; внести зміни в інформацію, яка міститься в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно на квартиру в графі Опис об`єкта: Загальна площа (кв.м): 163 на Опис об`єкта: Загальна площа (кв.м): 106,2 , вирішити питання про судові витрати.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 11) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У ч. 10 ст. 150 ЦПК України передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні відповідності заходів забезпечення позову позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" ЄСПЛ зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, держава Україна несе обов`язок перед заінтересованими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, в якому зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

ЄСПЛ у рішенні від 20 липня 2004 року у справі "Шмалько проти України" вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 331/3944/18 (провадження № 61-11311св19).

Предметом позову ТОВ Північазовбуд є правовідносини щодо здійснення власником будинку безперешкодного користування своїм майном.

В порядку забезпечення позову ТОВ Північазовбут просило накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить відповідачу ОСОБА_1 , оскільки зміна власника квартири під час слухання справи може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду, нанести шкоду правам та законним інтересам добросовісного набувача у разі придбавання квартири.

Отже, обраний позивачем спосіб забезпечення позову є співмірним із заявленими вимогами.

Відсутність обтяжень спірної нерухомості не перешкоджатиме подальшій зміні речових прав на квартиру, що може стати дійсною перешкодою у ефективному захисті та поновленні прав, якщо факт їх порушення буде встановлений судом при вирішенні спору.

Наведений захід забезпечення позову відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Невжиття таких заходів забезпечення позову призведе до неможливості виконання судового рішення і виникнення між сторонами у справі конфліктних ситуацій. Будь-які права інших осіб, що не є учасниками судового процесу, не порушуються у зв`язку із вжиттям такого заходу.

За наведених обставин судом першої інстанцій на законних підставах вжито заходів забезпечення позову, які є співмірними із заявленими позовними вимогами.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо фактичного вирішення судом спору по суті спростовується змістом позовних вимог ТОВ Північазовбуд та застосованими судом заходами забезпечення позову, які за своєю суттю не є однаковими.

Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на неналежність доказів на підтвердження необхідності застосування заходів забезпечення позову, не заслуговують на увагу, оскільки обґрунтовуючи необхідність застосування судом заходів забезпечення позову, заявник посилався на те, що відповідач може відчужити спірне майно, тому саме накладення на них арешту, забезпечить утримання від недобросовісних дій із боку відповідачів та інших осіб, та може бути гарантією виконання можливого рішення суду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вжиття таких заходів забезпечить охоронювані законом права та інтереси позивача та виконання рішення суду у випадку задоволення позову, а також не порушить прав учасників процесу.

Також колегія суддів зазначає, що вжиті заходи забезпечення позову не порушують прав відповідача, оскільки вона не позбавлена права володіти й користуватись спірним майном. Крім того, згідно з частиною першою статті 159 ЦПК України заявник має право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживались.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів.

Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга не містить.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 28 грудня 2020 року про забезпечення позову у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 09 червня 2021 року.

Головуючий А.В. Дашковська

Судді: О.М. Кримська

С.В. Маловічко