Ухвала

від 11.06.2021 по справі 640/10772/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про забезпечення адміністративного позову

11 червня 2021 року м. Київ № 640/10772/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., ознайомившись із заявою Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення Укрспецекспорт про забезпечення позову у справі за позовом Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення Укрспецекспорт до Державної служби експортного контролю України про визнання протиправним та скасування постанови від 02.04.2021 року №42/21,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебуває адміністративна справа за позовом Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення Укрспецекспорт (далі - Позивач та/або Заявник) до Державної служби експортного контролю України (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування постанови від 02.04.2021 року №42/21 про накладення на суб`єкта здійснення міжнародних передач товарів - юридичну особу штрафу за порушення вимог законодавства в галузі державного експортного контролю (далі - Постанова).

10.06.2021 року від Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення Укрспецекспорт надійшла заява про забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваної Постанови, заборони Шевченківському відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вчиняти дії, що стосуються виконання Постанови та зупинення стягнення на підставі Постанови.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що застосування заходів забезпечення позову в даному випадку спрямоване лише на недопущення примусового виконання оскаржуваної Постанови та стягнення коштів з Позивача, оскільки 10.06.2021 року Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження № 65766007 з примусового виконання Постанови Відповідача, в рамках якого накладено арешт на кошти Позивача в обсязі суми, визначеної у Постанові, отже вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії Постанови а також зупинення стягнення буде мати наслідком лише збереження існуючого становища до закінчення розгляду справи по суті.

Також, Позивач обґрунтовує заяву тим, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів Позивача, за захистом яких він звернувся до суду, що, у відповідності до вимог статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, є самостійною підставою для вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову.

Дослідивши викладені у заяві мотиви, а також з урахуванням поданих до адміністративної справи матеріалів, суд вбачає підстави для її часткового задоволення з огляду на наступне.

Статтею 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до положень статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з приписами статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду у разі задоволення позову; для задоволення судом заяви про забезпечення позову заявник має обґрунтувати необхідність задоволення такої заяви, подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, а також довести, що незадоволення заяви призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другою статті 150 КАС України.

Згідно ч. 2 ст. 151 КАС України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

З аналізу вказаних норм вбачається, що прийняття рішення про забезпечення позову доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття подібних заходів може привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням. Забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього та тимчасового судового захисту.

Так, предметом судового розгляду в даній справі є правомірність прийняття Відповідачем рішення про накладення на суб`єкта здійснення міжнародних передач товарів - юридичну особу штрафу за порушення вимог законодавства в галузі державного експортного контролю.

Згідно з ч. 7 ст. 26 Закону України Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання у разі несплати штрафу в зазначений термін він стягується державним виконавцем у порядку, визначеному законодавством.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону Про виконавче провадження відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України Про виконавче провадження постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, є виконавчими документами та підлягають примусовому виконанню відповідно до цього Закону.

Отже, Постанова Відповідача є виконавчим документом в розумінні Закону України Про виконавче провадження та підлягає примусовому виконанню згідно з вказаним Законом.

В той же час, ч. 8 ст. 26 Закону України Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання визначено, що рішення про накладення штрафу в справах про порушення, передбачені цим Законом, може бути оскаржено в суді. При цьому виконання постанови про накладення штрафу зупиняється до прийняття відповідного рішення суду.

Відтак, у зв`язку з відкриттям судом провадження у справі № 640/10772/21 за позовом про визнання протиправним та скасування рішення про накладення штрафу, суд вважає, що виконання оскаржуваної Постанови зупинено з дати постановлення ухвали суду про відкриття провадження у даній справі, тобто з 11.05.2021 року.

Таким чином, суд вважає відсутніми підстави для задоволення заяви Позивача в частині зупинення дії Постанови, оскільки дія такої зупиняється в сили приписів Закону України Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання та не потребує додаткової легалізації судом.

Проте, 10.06.2021 року Шевченківським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження №65766007 з примусового виконання Постанови Відповідача.

У зв`язку з відкриттям виконавчого провадження №65766007, суд вважає цілком обґрунтовані очікування Позивача, що виконавцем згідно покладених на нього обов`язків статтею 18 Закону України Про виконавче провадження буде вжито заходів задля примусового виконання оскаржуваного рішення, зокрема, шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності боржника та на майно боржника.

Водночас, підстави зупинення виконавцем вчинення виконавчих дій передбачені виключно нормами ст. 34 Закону України Про виконавче провадження . Серед визначених вказаною нормою підстав зупинення вчинення виконавчих дій відсутня така підстава, як зупинення виконання постанови про накладення штрафу до прийняття відповідного рішення суду.

Разом з тим, ч. 4 ст. 150 КАС подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі про оскарження постанови про накладення штрафу не є підставою для зупинення вчинення виконавцем виконавчих дій в межах виконавчого провадження №65766007.

Відтак, у разі незастосування заходів забезпечення позову у даній справі, суд вважає, що існує реальна загроза істотного ускладнення/унеможливлення в майбутньому виконання рішення суду, ефективного захисту та поновлення порушених прав або інтересів Заявника, оскільки оскаржувана Постанова буде виконана в межах виконавчого провадження №65766007, предмет спору стане відсутнім, у зв`язку з тим, що акт індивідуальної дії вичерпає спою дію, з Позивача додатково крім суми штрафу буде стягнуто виконавчий збір та витрати виконавчого провадження.

До того ж, у разі задоволення даного позову після виконання Постанови та стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, Позивачу знадобиться вжиття додаткових заходів з метою повернення стягнути коштів та/або майна, в тому числі шляхом звернення до суду, що потребуватимуть значних зусиль та витрат для відновлення прав та інтересів Позивача.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви Позивача в частині заборонити іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору, шляхом зупинити стягнення на підставі Постанови.

В той же час, суд зазначає, що після завершення розгляду справи у майбутньому, Відповідач не позбавлений права та буде мати можливість виконати оскаржувану Постанову у примусовому порядку у відповідності до норм Закону України Про виконавче провадження .

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Аналогічна норма міститься у ст. 19 Закону України Про міжнародні договори .

Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Верховна Рада України ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), взявши на себе зобов`язання гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І Конвенції (стаття 1 Конвенції).

Реалізація таких гарантій відбувається шляхом застосування українськими судами під час розгляду справ практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерела права, що передбачено положеннями статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини (далі - Закон № 3477-IV), а також закріплено у відповідних процесуальних законах, зокрема в частинах першій та другій статті 6 КАС.

Відповідно до статті 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Салах Шейх проти Нідерландів , ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ право на суд, захищене ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі Горнсбі проти Греції , від 19 березня 1997 року).

Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.

Тому, виходячи зі змісту заяви про вжиття заходів забезпечення позову, беручи до уваги в цілому правомірність й обґрунтованість відповідних дій, які підлягають дослідженню лише під час судового вирішення справи, а виконання таких дій може призвести до невідворотних наслідків - заподіяння значної шкоди правам та законним інтересам Заявника, що є підставою за правилами ч. 2 ст. 150 КАС України для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд з метою захисту прав та законних інтересів Позивача дійшов висновку щодо доцільності вжиття заходів забезпечення позову.

Крім цього, за приписами ч. 1 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження у виконавчому документі повинні бути зазначені окрім іншого: повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; строк пред`явлення рішення до виконання.

Відповідно, вірність та повнота зазначення такої інформації є вимогою до форми ухвали в розумінні ст. 156 КАС України.

За змістом частини 1 статті 12 Закону Про виконавче провадження виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Тому, враховуючи що Заявником й відповідно - стягувачем, не є суб`єкт владних повноважень, тому такий строк встановлено терміном 3 роки.

Керуючись статтями 150-154, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково заяву Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення Укрспецекспорт про забезпечення позову.

Заборонити Шевченківському відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вчиняти дії, що стосуються виконання постанови Державної служби експортного контролю України від 02.04.2021 року № 42/21.

Зупинити стягнення на підставі постанови Державної служби експортного контролю України від 02.04.2021 року № 42/21.

Дана ухвала підлягає негайному виконанню згідно з ч. 1 статті 156 КАС України.

Стягувачем у виконавчому провадженні, відкритому на підставі даної ухвали, є Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення Укрспецекспорт (Ідентифікаційний код юридичної особи 21655998, місцезнаходження: вул. Дегтярівська, 36, м. Київ, Україна, 04119), а боржниками: Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (Ідентифікаційний код юридичної особи 34967593, місцезнаходження: вул. Саксаганського, 110, м. Київ, 01032); Державна служба експортного контролю України (Ідентифікаційний код юридичної особи 00010300, місцезнаходження: вул. Кирилівська, 19-21, м. Київ, Україна, 04080).

Строк пред`явлення ухвали до виконання до 12 червня 2024 року.

Ухвала суду, відповідно до ч. 2 статті 256 КАС України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом 15 днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції Закону №2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.І. Келеберда