Постанова

від 01.06.2021 по справі 520/9587/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2021 р.Справа № 520/9587/2020

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Григорова А.М. , Бартош Н.С. ,

за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2020 року , повний текст складено 30.10.20 та на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2020 року, повний текст складено 10.11.20 головуючий суддя І інстанції: Кухар М.Д., м. Харків, по справі № 520/9587/2020

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеандр Груп"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Олеандр Груп" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд: скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківської області від 16.03.2020 року, а саме: №00000630518 форми «Р» , про сплату 87149 грн. податку на додану вартість і 43574,5 грн. штрафних санкцій; №00000640518 форми «В4» , про зменшення від`ємного значення, що зараховується до наступного звітного (податкового) періоду на суму ПДВ 113854 грн.; №00000650518 форми «Р1» , про зменшення розміру податкового зобов`язання на суму 1870203 грн. та зменшення податкового кредиту на суму 1941460 грн.; стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь підприємства ТОВ Олеандр Груп судові витрати, а саме судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2020 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеандр Груп" задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківської області від 16.03.2020 року № 00000630518 форми «Р» , про сплату 87149 грн. податку на додану вартість і 43574,5 грн. штрафних санкцій; №00000640518 форми «В4» , про зменшення від`ємного значення, що зараховується до наступного звітного (податкового) періоду на суму ПДВ 113854 грн.; № 00000650518 форми «Р1» , про зменшення розміру податкового зобов`язання на суму 1870203 грн. та зменшення податкового кредиту на суму 1941460 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43143704) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеандр Груп" (Гімназійна набережна, буд. 16, офіс 402, м. Харків, 61010, код ЄДРПОУ 38278407) суму сплаченого судового збору у розмірі 12956,0 грн.

Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2020 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеандр Груп" щодо розподілу судових витрат задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43143704) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеандр Груп" (Гімназійна набережна, буд. 16, офіс 402, м. Харків, 61010, код ЄДРПОУ 38278407) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,0 грн. (п`ятнадцять тисяч гривень). В задоволенні іншої частини заяви - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2020 року та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, з викладенням у ньому висновків, які не відповідають обставинам справи, що в силу положень ст. 317 КАС України є підставою для скасування оскаржуваного рішення та прийняття нового судового рішення. Вказує, що суд першої інстанції невірно застосував приписи пп. а п.198.1, абз. 1 та 2 пп.198.3 ст.198, п.201.1. п.201.10 ст.201 ПК України. Щодо взаємовідносин з контрагентами ТОВ Фінейро , TOB ТК - Інтерлогістик , ТОВ Джерело-Суми 2017 , TOB Сталь-Техно-Стройпостач , TOB Лідер Торг А , ТОВ Рейліт-Опт , ТОВ ПТО Талан , ТОВ Лігрус , ТОВ Несон , ТОВ Елерон НВП , стверджує, що податкові накладні реєструються поза межами податкової адреси контрагентів, що свідчить про неузгодженість даних та формальність оформлення первинних документів. Також зазначає про взаємовідносини з контрагентами ТОВ Фінейро , TOB ТК - Інтерлогістик , ТОВ Джерело-Суми 2017 , TOB Сталь-Техно-Стройпостач , TOB Лідер Торг А , ТОВ Рейліт-Опт , що реальність вчинення господарських операцій із зазначеними контрагентами за спірні періоди відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, таким чином, у ТОВ Олеандр Груп не було підстав для податкового обліку операцій, що досліджувались проведеною перевіркою. Зауважує, що переважна частина товарів, придбаних у TOB Фінейро , TOB ТК-Інтерлогістик , ТОВ Джерело-Суми 2017 , TOB СТС , TOB Лідер Торг А , TOB ПТО Талан , TOB Лігрус , TOB Несон , ТОВ Елерон НВП - це прилади, обладнання та комплектуючі для військової техніки та іншого. Відповідно до договорів, укладених з покупцями, якість та індивідуальність зазначеної продукції має бути підтверджена вичерпним переліком додаткових документів, а саме: паспорт (етикетка), в якому зазначаються номер (у разі його наявності), сертифікати відповідності (якості), декларацією (у тому числі декларацією про відповідність), протоколом (у тому числі проколом випробувань), звітом, висновком, свідоцтвом, сертифікатом (у тому числі сертифікатом відповідності), ТУ по якому виготовлено товар, комплект поставки, дата виготовлення, та інше. У разі відсутності таких документів - продукція вважається неналежної якості. Зазначає, що у договорах поставки, укладених з постачальниками TOB Фінейро , ТОВ ТК-Інтерлогістик , TOB Джерело-Суми 2017 , ГОВ СТС , ТОВ Лідер Торг А , ТОВ ПТО Талан , ТОВ Лігрус , ТОВ Несон , TOB Елерон НВП , відсутня інформація про вище перелічену додаткову технічну документацію, що може свідчити про формальність оформлення первинних документів у частині взаємовідносин з постачальниками. Крім того, встановлено, що у товарно-транспортних накладних, наданих до перевірки відсутня інформація про навантажувально - розвантажувальні роботи, а як наслідок неможливо встановити, ким саме та за яких умов здійснювались навантажувально - розвантажувальні роботи; у полі Маса брутто не зазначено масу ватажу; у полі Водій, номер посвідчення не зазначено номер посвідчення водія; у полі Бухгалтер (відповідальна особа вантажовідправника) П.І.Б., посада - відсутні, рахується підпис невстановленої особи; у полі Відпуск дозволив П.І.Б., посада - відсутні, рахується підпис невстановленої особи; у полі Пункт навантаження - зазначено АДРЕСА_1 не зазначено місто відправлення; у полі Прийняв водій\експедитор - відсутні підписи водіїв. До перевірки не надано документів, які підтверджують походження придбаного товару - сертифікатів якості та декларацій про відповідність. Вважає, що встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій з придбання ТОВ Олеандр Груп у вищенаведених постачальників товарно-матеріальних цінностей. Задекларовані господарські операції із придбання товарів, а також рух активів, на думку апелянта, не відбулись у дійсності. Вказує, що фактично мало місце лише документальне оформлення нібито проведеного придбання неіснуючих запасів (актив в дійсності не було сформовано) з віднесенням їх вартості на витрати. Стверджує, що основною первинною ознакою господарської операції є її реальність, а наявність первинних документів є вторинною, похідною ознакою. Належне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не свідчить про безумовну їх відповідність самому змісту операції. Правові наслідки створює саме господарська операція, а не первинні документи. Наголошує, що неврахування вказаних обставин свідчить про формальний підхід суду першої інстанції до з`ясування фактичних обставин даної справи, а судове рішення ґрунтується виключно на правовій позиції позивача, без урахування доводів та пояснень, наданих представником відповідача. Посилається на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 28.10.2019 року у справі №400/2670/18, від 27.01.2020 року у справі №640/19386/18.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Олеандр Груп" подало до суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, вважає доводи та обґрунтування апеляційної скарги помилковими та безпідставними, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2020 року без змін. Зазначає, що наявна у контролюючого органу податкова інформація про контрагентів не є належним доказом безтоварності господарських операцій такого контрагента із позивачем, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі реального характеру здійснених поставок/надання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 03.03.2020 року у справі №520/3580/19. Вказує, що твердження апелянта щодо відсутності документів, які підтверджують походження товарів, сертифікатів якості, є недоречними, оскільки немає необхідності у сертифікації товарів у зв`язку із скасуванням постанови Кабінету Міністрів України №46-93 від 10.05.1993 року. Так, продукція, яка входила до Переліку продукції, що підлягає обов`язковій сертифікації в Україні, затвердженому наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 28 від 01.02.2005 року, більше не підлягає обов`язковій сертифікації. Окрім того, навіть відсутність такої суто спеціалізованої технічної документації не може слугувати підставою для визнання господарської операції безтоварною. Стверджує, що документи, обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Відповідно, за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, навіть неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій. Посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 22.12.2020 року у справі №520/11672/18. Якщо неподання ТТН не може свідчити про безтоварність операції, то дефекти поданої ТТН, на які посилається апелянт, на думку позивача, також про безтоварність не свідчать. Зауважує, що висновок про дислокацію пристрою, з якого надсилалися податкова звітність та податкові накладні, апелянтом зроблено після проведеного аналізу локальних мережевих адрес контрагентів позивача. Однак апелянт не зазначає джерело інформації про відповідні ІР-адреси контрагента та дислокацію пристрою, який з цієї ІР-адреси здійснював певні дії. У відкритому і безкоштовному доступі дійсно наявна велика кількість сервісів для встановлення дислокації за ІР-адресою, однак достовірність такої інформації нічим не підтверджується. Крім того, саме лише надсилання контрагентом звітності та ПН з місця іншого, аніж зазначено в ЄДРПОУ, не може розцінюватися як доказ формальності подання звітності. Законодавством не встановлено будь-яких обмежень щодо подання платником податків звітності з ІР-адреси, дислокація якої не збігається із податковою адресою юридичної особи. Вказує, що апелянтом не зазначено як саме впливає інформація про місце, встановлене із сумнівною достовірністю, подання звітності на формальність/істинність такої звітності, а лише безпідставно стверджується, що це свідчить про формальність подання звітності та реєстрації ПН. Вважає, що апелянт у своїй апеляційній скарзі жодним чином не довів, що суд першої інстанції при винесені рішення не врахував надані апелянтом при розгляді справи факти, обставини, які на його думку можуть слугувати підставою для визнання його ППР правомірними та для відмови у задоволенні позовних вимог. Позивач при цьому надав належні, допустимі та достатні докази для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, а отже і відсутності підстави для донарахування йому ПДВ, застосування санкцій, зменшення податкового кредиту.

Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2020 року та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеандр Груп" щодо розподілу судових витрат. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що додаткове рішення суду першої інстанції прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, що в силу положень ст.317 КАС України, є підставою для скасування оскаржуваного рішення та прийняття нового судового рішення. Вказує, що за положеннями ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Зауважує, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Вважає, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг критеріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 17.09.2019 року у справі №810/3806/18.

Сторони про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційних скарг Головного управління ДПС у Харківській області, просив суд апеляційної інстанції відмовити у їх задоволенні.

Представник відповідача підтримував доводи поданих апеляційних скарг, просив суд апеляційної інстанції задовольнити їх вимоги в повному обсязі.

Головним управлінням ДПС у Харківській області подано до суду клопотання про заміну сторони відповідача по справі, в якому просило замінити відповідача - Головне управління ДПС у Харківській області на його правонаступника Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України.

Відповідно до ст.52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року № 893 "Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби" вирішено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком, до якого, у тому числі, включено Головне управління ДПС у Харківській області.

Абзацами 3 та 4 пункту 2 вказаної постанови встановлено, що територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною податковою службою після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної податкової служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови, як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій; права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи.

Наказом ДПС України від 30 вересня 2020 року № 529 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" утворено як відокремлені підрозділи Державної податкової служби територіальні органи за переліком згідно з додатком, до якого, зокрема, включено Головне управління ДПС у Харківській області.

30 вересня 2020 року проведено державну реєстрацію створення Головного управління ДПС у Харківській області як відокремленого підрозділу (код ЄДРПОУ ВП 43983495) юридичної особи - ДПС України (код ЄДРПОУ 43005393), про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис за № 1000741030008085321.

Наказом ДПС України від 24 грудня 2020 року № 755 "Про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій" розпочато з 01 січня 2021 року здійснення територіальними органами ДПС України, утвореними як її відокремлені підрозділи, повноважень і функцій територіальних органів ДПС України, що ліквідуються відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року № 893.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що правонаступником Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704) є Головне управління ДПС у Харківській області як відокремлений підрозділ (код ЄДРПОУ ВП 43983495) юридичної особи - ДПС України (код ЄДРПОУ 43005393).

На підставі викладеного, колегія суддів вважає за необхідне клопотання про заміну відповідача у справі задовольнити, замінити Головне управління ДПС у Харківській області на суб`єкта владних повноважень, який представляє інтереси органів ДПС України - Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код в ЄДРПОУ ВП: 43983495), як правонаступника.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін у судовому засіданні, перевіривши рішення та додаткове рішення суду, а також доводи апеляційних скарг, дослідивши письмові докази у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Головним управлінням ДПС у Харківській області, на підставі направлень від 30.01.2020 року №640, №641 та наказу від 27.01.2020 року №493, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеандр Груп" , з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість щодо господарських взаємовідносин з контрагентами-постачальниками ТОВ «Фінейро» за серпень 2017 року, ТОВ «ТК-Інтерлогістик» за вересень 2017 року, ТОВ «Джерело-Суми 2017» за жовтень 2017 року, ТОВ «Сталь-Техно- Стройпостач» за січень 2018 року, ТОВ «Лідер Торг А» за січень 2018 року, ТОВ «Рейліт- ОПТ» за лютий 2018 року, ТОВ ПТО «Талан» за квітень 2018 року, ТОВ «Лігрус» за травень 2018 року, ТОВ «Несон» за вересень, листопад 2018 року, ТОВ «Елерон НВП» за листопад 2018 року, ТОВ «НВП «Хіменергомаш» за лютий 2019 року, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг).

За результатами перевірки складено акт від 12.02.2020 року №371/20-40-05-18-09/38278407, яким встановлені наступні порушення позивачем:

- завищення податкових зобов`язань на загальну суму 1 870 203 грн., в тому в за серпень 2017 року на суму 175690 грн., за вересень 2017 року на суму 582312 грн., за жовтень 2017 року на суму 473120 грн., за січень 2018 року на суму 97085 грн., за квітень 2018 року на суму 76221 грн., травень 2018 року на суму 39003 грн., за вересень на суму 37572 грн.. за листопад 2018 року на суму 389200 грн., чим порушено п. 185.1 ст. 185 та п. 187.1 ст. 187 п.201.1, п. 201.7 ст.201 Податкового кодексу України № 2755-VI (зі змінами та доповненнями);

- завищення податкового кредиту на загальну суму 1 973 801 грн., у тому числі серпень 2017 року на суму 174424 грн., за вересень 2017 року у сумі 576002 грн., за жовтень 2017 року на суму 459000,0 грн., за січень 2018 року у сумі 185186 грн., за лютий 2018 року на суму 25753 грн., за квітень 2018 року у сумі 100011 грн., за травень 2018 року на суму 52787 грн., за вересень 2018 року у сумі 37400 грн., за листопад 2018 року у сумі 356650 грн., за липень 2019 року у сумі 6588 грн., чим порушено пп. а п. 198.1, абзаців першого і другого пп. 198.3 ст. 198. та п.201.1, п. 201.10 ст.201 Податкового Кодексу України, зі змінами та доповненнями.

Вищезазначене порушення призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету, у розмірі 87149 грн., у т.ч. за вересень 2017 року у сумі 39008 грн., за травень 2018 року у сумі 41553 грн., за липень 2019 року у сумі 6588 грн., чим порушено пп. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 (зі змінами та доповненнями).

Позивачем надавались заперечення на акт перевірки.

Рішенням від 11.03.2020 року висновки акту залишені без змін.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення рішення:

- № 00000630518 форми «Р» , про сплату 87149 грн. податку на додану вартість і 43574,5 грн. штрафних санкцій;

- № 00000640518 форми «В4» , про зменшення від`ємного значення, що зараховується до наступного звітного (податкового) періоду на суму ПДВ 113854 грн.;

- № 00000650518 форми «Р1» , про зменшення розміру податкового зобов`язання на суму 1870203 грн. та зменшення податкового кредиту на суму 1941460 грн.

Позивачем надавалась скарга на податкові повідомлення рішення.

Рішенням від 17.06.2020 року ДПС України скарга позивача залишена без задоволення, а податкові повідомлення рішення без змін (т.1 а.с. 28-41).

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, перевіривши податкові повідомлення-рішення на відповідність вимогами ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання їх протиправними та скасування.

Щодо поданої заяви позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції, враховуючи наявність документального підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, дійшов висновку, що заява позивача підлягає частковому задоволенню у загальній сумі 15000,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову , виходячи з наступного.

Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Відповідно до положень пп. 14.1.36 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Так, відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1. статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку (п. 22.1 ст. 22 ПК України).

Згідно п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Приписами п. 187.1 ст.187 Податкового Кодексу України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Положеннями п. 200.1. ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно вимог п.200.2. ст.200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

У відповідності до пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України № 996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов`язкові реквізити, визначені ч. 2 ст. 9 Закону України № 996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п. 2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704 (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Верховний Суд неодноразово (зокрема, у постановах від 19.04.2019 у справі №803/236/15-а, від 21.10.2019 у справі №0540/7843/18-а, від 09.10.2020 у справі №826/11085/18) зазначав, що мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податків, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

З матеріалів справи вбачається , що в перевіряємій період підприємство позивача мало господарські взаємовідносини з контрагентами-постачальниками ТОВ «Фінейро» , ТОВ «ТК-Інтерлогістик» , ТОВ «Джерело-Суми 2017» , ТОВ «Сталь-Техно- Стройпостач» , ТОВ «Лідер Торг А» , ТОВ «Рейліт- ОПТ» , ТОВ ПТО «Талан» , ТОВ «Лігрус» , ТОВ «Несон» , ТОВ «Елерон НВП» , ТОВ «НВП «Хіменергомаш» .

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Фінейро» , судом встановлено наступне.

Між позивачем (в якості покупця) та ТОВ «Фінейро» (в якості продавця) укладено договір купівлі - продажу №01/08-2017 від 23.08.2017 року(а.с.3-9 том 3).

Згідно п. 1.1 договору продавець зобов`язується передавати узгодженими партіями Товар у власність покупця, а покупець зобов`язується приймати Товар та сплачувати за нього певну грошову суму (ціну Товару.) Найменування Товару (номенклатура, асортимент), його кількість і ціна зазначаються у Специфікаціях (видаткових накладних), які є невід`ємною частиною цього Договору. Залежно від Товару, який поставляється, зазначені документи можуть не містити інформацію про асортимент та інші відомості. Специфікації (накладні) можуть містити й іншу інформацію про Товар. Сторони вважають за можливе погодити в зазначених документах тільки ту інформацію про Товар, яка їм необхідна. Якість Товару відповідає сертифікату якості або іншому обов`язковому документу, зазначеному у Специфікації (накладній).

Згідно видаткової накладної від 23.08.2017 року № ТК00042, рахунку на оплату товару від 23.08.2017 року №ТК000000027, Позивачем було отримано товар та перевезено на адресу Позивача автомобілем FORD Transin д.н.з. НОМЕР_1 , водієм ОСОБА_1 (найманим працівником Позивача), що підтверджується товарно- транспортною накладною №РТК00042 від 23.08.2017 року.

За вказаним фактом постачання товарів контрагентом- постачальником TOB "Фінейро" зареєстровано податкову накладну № 669 від 23.08.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідними квитанціями про її прийняття та реєстрацію.

В підтвердження реальності взаємовідносин з вказаними контрагентами позивачем надано суду копії податкових накладних, специфікацій, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень, рахунків на оплату, видаткових накладних(а.с.10-16 том 3).

В подальшому 29.08.2017 року позивач на виконання договору поставки №22/05/15 від 22.05.2015 року, згідно специфікації №05/17, було частково відвантажено придбаний товар контрагенту-покупцю ДП "Харківський бронетанковий завод" згідно видаткової накладеної №804 від 29.08.2017 року, рахунку на оплату №840 від 29.08.2017 року та перевезено на склад покупця на автомобілі FORD Transin д.н.з. НОМЕР_1 , водієм ОСОБА_2 (найманим працівником Позивача), що підтверджується товарно-транспортною накладною №Р804 від 29.08.2017 року.

31.08.2017 року Позивач на виконання договору поставки №22/05/15 від 22.05.2015 року, згідно специфікації №6/17, було частково відвантажено придбаний товар контрагенту-покупцю ДП "Харківський бронетанковий завод" згідно видаткової накладеної №807 від 31.08.2017 року, рахунку на оплату №841 від 31.08.2017 року та перевезено на склад покупця автомобілем FORD Transin, д.н.з. НОМЕР_1 , водієм ОСОБА_2 (найманим працівником Позивача), що підтверджується товарно-транспортною накладною №Р807 від 31.08.2017 року.

За вказаними фактами постачання товарів у відповідності до вимог п.п. "а" п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України позивачем зареєстровано податкові накладні № 70 від 29.08.2017 року, № 73 від 31.08.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідними квитанціями про їх прийняття та реєстрацію.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «ТК-Інтерлогістик» , судом встановлено наступне.

Між позивачем (в якості покупця) та ТОВ «ТК-Інтерлогістик» (в якості продавця) укладено договір купівлі - продажу №2-09/17 від 25.09.2017 року(а.с.43-48 том 3).

Згідно п. 1.1 договору продавець зобов`язується передавати узгодженими партіями Товар у власність Покупця , а Покупець зобов`язується приймати Товар та сплачувати за нього певну грошову суму (ціну Товару.) Найменування Товару (номенклатура, асортимент), його кількість і ціна зазначаються у Специфікаціях (видаткових накладних), які є невід`ємною частішою цього Договору. Залежно від Товару, який поставляється, зазначені документи можуть не містити інформацію про асортимент та інші відомості. Специфікації (накладні) можуть містити й іншу інформацію про Товар. Сторони вважають за можливе погодити в зазначених документах тільки ту інформацію про Товар, яка їм необхідна. Якість Товару відповідає сертифікату якості або іншому обов`язковому документу, зазначеному у Специфікації (накладній).

26.09.2017 року в рамках зазначеного договору Позивачем отримано від TOB "ТК-Інтерлогістик" товар згідно видаткових накладних від 26.09.2017 року №ТК00082, №ТК00083, №ТК00084, №ТК00085, №ТК00086, №ТК00087, рахунків на оплату від 26.09.2017 року ЖГК000000041, №ТК000000042, №ТК000000043, №ТК000000044, №ТК000000045, №ТК000000046, та перевезено на адресу Позивача автомобілем FORD Transin, д.н.з. НОМЕР_1 , водієм ОСОБА_3 (найманим працівником Позивача), що підтверджується товарно-транспортною накладною №РТК00086 від 26.09.2017 року.

В підтвердження реальності взаємовідносин з вказаними контрагентами позивачем надано суду копії податкових накладних №4 від 26.09.2017, №5 від 26.09.2017, №6 від 26.09.2017, №7 від 26.09.2017, №8 від 26.09.2017 №9 від 26.09.2017, товарно-транспортних накладних №РТК0086 від 26.09.2017, рахунків на оплату №ТК00000046 від 26.09.2017, №ТК00000045 від 26.09.2017, №ТК00000044 від 26.09.2017, №ТК00000043 від 26.09.2017, №ТК00000042 від 26.09.2017, №ТК00000041 від 26.09.2017, видаткових накладних №ТК00087 від 26.09.2017, №ТК00086 від 26.09.2017, №ТК000085 від 26.09.2017, №ТК00084 від 26.09.2017, №ТК00083 від 26.09.2017, №ТК00082 від 26.09.2017(а.с.49-77 том 3).

За вказаним фактом постачання товарів контрагентом- постачальником TOB "ТК-Інтерлогістик" зареєстровані податкові накладні від 26.09.2017 року №4, №5, №6, №7, №8, №9, від 05.10.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідними квитанціями про їх прийняття та реєстрацію.

В подальшому 27.09.2017 року позивач на виконання договору поставки №22/05/15 від 22.05.2015 року, згідно специфікацій №9/17, №10/17, №11/17, було частково відвантажено придбаний товар контрагенту-покупцю ДП "Харківський бронетанковий завод" згідно видаткової накладної від 27.09.2017 року №890, рахунку на оплату від 27.09.2017 року № 919 та перевезено на склад покупця автомобілем FORD Transin, д.н.з. НОМЕР_1 , водієм ОСОБА_3 (найманим працівником Позивача), що підтверджується товарно-транспортною накладною №Р890 від 27.09.2017 року

29.09.2017 року Позивач на виконання договору поставки №22/05/15 від 22.05.2015 року, згідно специфікацій №9/17, №10/17, №11/17, було частково відвантажено придбаний товар контрагенту-покупцю ДП "Харківський бронетанковий завод" згідно видаткової накладної від 29.09.2017 року №905, рахунку на оплату від 29.09.2017 року № 932 та перевезено на склад покупця автомобілем FORD Transin, д.н.з. НОМЕР_1 , водієм ОСОБА_3 (найманим працівником Позивача), що підтверджується товарно-транспортною накладною №Р905 від 29.09.2017 року

29.09.2017 року позивачем на виконання договору поставки №22/05/15 від 22.05.2015 року, згідно специфікацій №9/17, №10/17, №11/17 частково відвантажено придбаний товар контрагенту-покупцю ДП "Харківський бронетанковий завод" згідно видаткової накладної від 29.09.2017 року №908, рахунку на оплату від 29.09.2017 року № 935 та перевезено на склад покупця автомобілем FORD Transin, д.н.з. НОМЕР_1 , водієм ОСОБА_3 (найманим працівником Позивача), що підтверджується товарно-транспортною накладною №Р908 від 29.09.2017 року.

За вказаним фактом постачання товарів у відповідності до вимог п.п. "а" п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України позивачем зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 27.09.2017 року № 76 , від 29.09.2017 року № 80від 29.09.2017 року № 87, що підтверджується відповідними квитанціями про їх прийняття та реєстрацію.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Джерело-Суми 2017» , судом встановлено наступне.

Між позивачем (в якості покупця) та ТОВ «Джерело-Суми 2017» (в якості продавця) укладено договір купівлі - продажу №03-10/17 від 03.10.2017 року(а.с.109-115 том 3).

Згідно п. 1.1 договору продавець зобов`язується передавати узгодженими партіями Товар у власність Покупця , а Покупець зобов`язується приймати Товар та сплачувати за нього певну грошову суму (ціну Товару.) Найменування Товару (номенклатура, асортимент), його кількість і ціна зазначаються у Специфікаціях (видаткових накладних), які є невід`ємною частішою цього Договору. Залежно від Товару, який поставляється, зазначені документи можуть не містити інформацію про асортимент та інші відомості. Специфікації (накладні) можуть містити й іншу інформацію про Товар. Сторони вважають за можливе погодити в зазначених документах тільки ту інформацію про Товар, яка їм необхідна. Якість Товару відповідає сертифікату якості або іншому обов`язковому документу, зазначеному у Специфікації (накладній).

Позивачем отримано рахунки на оплату товарів від 05.10.2017 року №ТК000000087, від 06.10.2017 року №ТК000000088 та №ТК000000089.

Згідно видаткової накладної від 05.10.2017 року №ТК00164 позивачем отримано товар та перевезено його на адресу позивача на автомобілі FORD Transin Д.Н.З. НОМЕР_1 , водієм ОСОБА_3 (найманим працівником Позивача), що підтверджується товарно-транспортною накладною №РТК00164 від 05.10.2017 року.

За вказаним фактом постачання товарів контрагентом- постачальником TOB "Джерело-Суми" зареєстровано податкову накладну №80 від 05.10.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідними квитанціями про її прийняття та реєстрацію.

Згідно видаткових накладних від 06.10.2017 року №ТК00165 та №ТК00166 позивачем отримано товар та перевезено на адресу позивача на автомобілі FORD Transin д.н.з. НОМЕР_1 , водієм ОСОБА_3 (найманим працівником Позивача), що підтверджується товарно-транспортними накладними від 06.10.2017 року №РТК00165 та №РТК00166.

За вказаним фактом постачання товарів контрагентом- постачальником TOB "Джерело-Суми" зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 06.10.2017 року №81 та №82, що підтверджується відповідними квитанціями про їх прийняття та реєстрацію.

05.10.2017 року позивач на виконання договору поставки №22/05/15 від 22.05.2015 року, згідно специфікації №12/17, було частково відвантажено придбаний товар контрагенту-покупцю ДП "Харківський бронетанковий завод" згідно видаткових накладних від 05.10.2017 року №926 та №927, рахунку на оплату від 05.10.2017 року № 951 та перевезено на склад покупця на автомобілі VOLVO S40, д.н.з. НОМЕР_2 , водієм ОСОБА_4 (директором підприємства), що підтверджується товарно- транспортною накладною №Р927 від 05.10.2017 року.

За вказаним фактом постачання товарів у відповідності до вимог п.п. "а" п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України Позивачем зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 05.10.2017 року № 30 та № 31, що підтверджується відповідними квитанціями про їх прийняття та реєстрацію.

В підтвердження реальності взаємовідносин з вказаними контрагентами позивачем надано суду копії податкових накладних №80 від 05.10.2017, №81 від 06.10.2017, №82 від 06.10.2017, товарно-транспортних накладних №ТРК00164 від 05.10.2017, №ТРК00166 від 06.10.2017, №РТК00165 від 06.10.2017, виписки по рахунку, рахунків на оплату від 05.10.2017 від №ТК000000087, №ТК00000088 від 06.10.2017, №ТК000000089 від 06.10.2017, видаткових накладних №ТК00164 від 05.10.2017, №ТК00166 від 06.10.2017, №ТК00165 від 06.10.2017(а.с.116-135 том 3).

В подальшому 19.10.2017 року позивач на виконання договору поставки №22/05/15 від 22.05.2015 року, згідно специфікації №13/17, було частково відвантажено придбаний товар контрагенту-покупцю ДП "Харківський бронетанковий завод" згідно видаткової накладної від 19.10.2017 року №973, рахунку на оплату від 19.10.2017 року № 999, перевезено на склад покупця автомобільним перевізником ГОВ "Господар Харків" на автомобілі DAF, Д.Н.З. НОМЕР_3 , обладнаним маніпулятором, водієм ОСОБА_5 (працівник TOB "Господар Харків"), що підтверджується товарно- транспортною накладною №Р973 від 19.10.2017 року, наданими послугами маніпулятора з навантаження-розвантаження товарів згідно договору про надання транспортних послуг від 04.09.2017 року №4090-0г, рахунку на оплату від 19.10.2017 року №211, акту наданих послуг №208 від 20.10.2017 року.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Сталь-Техно-Стройпостач» , судом встановлено наступне.

Між позивачем (в якості покупця) та ТОВ «Сталь-Техно-Стройпостач» (в якості продавця) укладено договір купівлі - продажу №01/10-18 від 03.01.2018 року(а.с.158-164 том 3).

Згідно п. 1.1 договору продавець зобов`язується передавати узгодженими партіями Товар у власність Покупця , а Покупець зобов`язується приймати Товар та сплачувати за нього певну грошову суму (ціну Товару.) Найменування товару (номенклатура, асортимент), його кількість і ціна зазначаються у Специфікаціях (видаткових накладних), які є невід`ємною частішою цього договору. Залежно від Товару, який поставляється, зазначені документи можуть не містити інформацію про асортимент та інші відомості. Специфікації (накладні) можуть містити й іншу інформацію про товар. Сторони вважають за можливе погодити в зазначених документах тільки ту інформацію про товар, яка їм необхідна. Якість Товару відповідає сертифікату якості або іншому обов`язковому документу, зазначеному у специфікації (накладній).

05.01.2018 року позивач на виконання умов зазначеного договору отримав товар згідно видаткової накладної №11 від 05.01.2018 року, рахунку на оплату товару №10 від 05.01.2018 року та перевіз на свою адресу автомобілем FORD Transin д.н.з. НОМЕР_1 , водієм ОСОБА_3 (найманим працівником Позивача), що підтверджується товарно-транспортною накладною №Р11 від 05.01.2018 року.

11.01.2018 року позивач на виконання умов зазначеного договору отримав товар згідно видаткової накладної №10 від 11.01.2018 року, рахунку на оплату товару №9 від 11.01.2018 року та перевіз на свою адресу автомобілем FORD Transin д.н.з. НОМЕР_1 , водієм ОСОБА_3 (найманим працівником Позивача), що підтверджується товарно-транспортною накладною №Р10 від 11.01.2018 року.

В підтвердження реальності взаємовідносин з вказаними контрагентами позивачем надано суду копії податкових накладних №3 від 11.01.2018, №4 від 05.01.2018, товарно-транспортних накладних №Р11 від 05.01.2018, №Р10 від 11.01.2018, виписки по рахунку, рахунків на оплату №10 від 05.01.2018, №9 від 11.01.2018, видаткових накладних №11 від 05.01.2018, №10 від 11.01.2018(а.с.165-178 том 3).

За вказаним фактом постачання товарів контрагентом- постачальником TOB "Сталь-Техно-Стройпостач" зареєстровано податкові накладні №4 від 05.01.2018 року , №3 від 11.01.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідними квитанціями про їх прийняття та реєстрацію.

В подальшому 26.01.2018 року позивачам на виконання договору поставки №327/01 від 02.01.2018 року, згідно специфікацій №4 від 02.01.2018 року, частково відвантажено придбаний товар контрагенту-покупцю ДП "Львівський бронетанковий завод" згідно видаткової накладеної №21 від 26.01.2018 року, рахунку на оплату №19 від 26.01.2018 року.

Слід зазначити, що за домовленістю із представником покупця за довіреністю №54 від 24.01.2018 року ОСОБА_6 (заступник начальника відділу матеріально технічного постачання (скорочена назва відділу ВМТП) покупця), зазначений товар було перевезено на адресу покупця перевізником TOB "Нова пошта", що підтверджується товарно- транспортною накладною №Р21 від 26.01.2018 року та експрес накладною TOB Нова пошта №59 9980 5802 3599.

За вказаним фактом постачання товарів позивачем зареєстровано податкову накладну № 16 від 26.01.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідними квитанціями про її прийняття та реєстрацію.

27.04.2018 року позивачем на виконання договору поставки №22/05/15 від 22.05.2015 року, згідно специфікацій №5/18частково відвантажено придбаний товар контрагенту-покупцю ДП "Харківський бронетанковий завод" згідно видаткової накладної від 27.04.2018 року №131, рахунку на оплату від 27.04.2018 року № 143 та перевезено на склад покупця автомобілем FORD Transin, д.н.з. НОМЕР_1 , водієм ОСОБА_3 (найманим працівником Позивача), що підтверджується товарно- транспортною накладною №Р131 від 27.04.2018 року

За вказаним фактом постачання товарів позивачем зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 27.04.2018 року № 40, що підтверджується відповідною квитанцією про її прийняття та реєстрацію.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Лідер Торг А» , судом встановлено наступне.

Між позивачем (в якості покупця) та ТОВ «Лідер Торг А» (в якості продавця) укладено договір купівлі - продажу №01-2018 від 09.01.2018 року(а.с.1-7 том 4).

Згідно п. 1.1 договору продавець зобов`язується передавати узгодженими партіями Товар у власність Покупця , а Покупець зобов`язується приймати Товар та сплачувати за нього певну грошову суму (ціну Товару.) Найменування Товару (номенклатура, асортимент), його кількість і ціна зазначаються у Специфікаціях (видаткових накладних), які є невід`ємною частішою цього Договору. Залежно від Товару, який поставляється, зазначені документи можуть не містити інформацію про асортимент та інші відомості. Специфікації (накладні) можуть містити й іншу інформацію про Товар. Сторони вважають за можливе погодити в зазначених документах тільки ту інформацію про Товар, яка їм необхідна. Якість Товару відповідає сертифікату якості або іншому обов`язковому документу, зазначеному у Специфікації (накладній).

Згідно видаткової накладної від 10.01.2018 року № 2, рахунку на оплату товару від 10.01.2018 року №3 позивачем отримано товар та перевезено на склад позивача автомобілем FORD Transin д.н.з. НОМЕР_1 , водієм ОСОБА_3 (найманим працівником Позивача), що підтверджується товарно-транспортною накладною №Р2 від 10.01.2018 року.

За вказаним фактом постачання товарів контрагентом- постачальником TOB "Лідер Торг А" зареєстровано податкову накладну №1 від 10.01. 2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідними квитанціями про її прийняття та реєстрацію.

В підтвердження реальності взаємовідносин з вказаними контрагентами позивачем надано суду копії податкової накладної №1 від 10.01.2018, товарно-транспортної накладної №Р2 від 10.01.2018, виписки по рахунку, рахунку на оплату №3 від 10.01.2018, видаткової накладної №№2 від 10.01.2018(а.с.8-15 том 4).

В подальшому 11.01.2018 року позивачем на виконання договору поставки №327/01 від 02.01.2018 року, згідно специфікацій №3 частково відвантажено придбаний товар контрагенту- покупцю ДП "Львівський бронетанковий завод" згідно видаткової накладеної №4 від 11.01.2018 року, рахунку на оплату №6 від 11.01.2018 року та перевезено на склад покупця автомобілем Mersedes GLS350D д.н.з. НОМЕР_4 , водієм ОСОБА_4 (директором підприємства), що підтверджується товарно-транспортною накладною №Р4 від 11.01.2018 року.

За вказаним фактом постачання товарів позивачем зареєстровано податкову накладну № 2 від 11.01.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідною квитанцією про її прийняття та реєстрацію.

11.01.2018 року позивачем на виконання договору поставки №327/01 від 02.01.2018 року, згідно специфікацій №2 частково відвантажено придбаний товар контрагенту- покупцю ДП "Львівський бронетанковий завод" згідно видаткової накладеної №5 від 11.01.2018 року, рахунку на оплату №7 від 11.01.2018 року та перевезено на склад покупця автомобілем Mersedes GLS350D д.н.з. НОМЕР_5 , водієм ОСОБА_4 (директором підприємства), що підтверджується товарно-транспортною накладною №Р5 від 11.01.2018 року.

За вказаним фактом постачання товарів позивачем зареєстровано податкову накладну № 3 від 11.01.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідними квитанціями про її прийняття та реєстрацію.

11.01.2018 року позивачем на виконання договору поставки №332/01 від 03.01.2018 року, згідно специфікацій №2 частково відвантажено придбаний товар контрагенту- покупцю ДП "Львівський бронетанковий завод" згідно видаткової накладеної №6 від 11.01.2018 року, рахунку на оплату №8 від 11.01.2018 року та перевезено на склад покупця автомобілем Mersedes GLS350D д.н.з. НОМЕР_5 , водієм ОСОБА_4 (директором підприємства), що підтверджується товарно-транспортною накладною №Р6 від 11.01.2018 року.

За вказаним фактом постачання товарів позивачем зареєстровано податкову накладну № 4 від 11.01.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідною квитанцією про її прийняття та реєстрацію.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Рейліт-ОПТ» , судом встановлено наступне.

Між позивачем (в якості замовника) та ТОВ «Рейліт-ОПТ» (в якості виконавця) укладено договір про надання послуг №02/10-18 від 02.02.2018 року(а.с.167-170 том 2).

Згідно п. 1.1 договору у порядку та на умовах визначених цим договором, виконавець зобов`язується надати замовнику послуги, визначені у додатку до цього договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги.

12.02.2018 року згідно додатку №1 до договору надання послуг від 02.02.2018 року №02/10-18, видаткової накладної (у переробку) №5 матеріали (заготовка) були передані Позивачем на переробку підприємству TOB "Рейліт-ОПТ" та перевезені з адреси Позивача до міста Єєвєродонецьк на автомобілі FORD Transin, д.н.з. НОМЕР_1 , водієм ОСОБА_3 (найманим працівником Позивача), що підтверджується товарно- транспортною накладною №Р5 від 12.02.2018 року.

19.02.2018 року згідно рахунку на оплату № 12, акту здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 9, товар було перевезено з міста Єєвєродонецьк на адресу Позивача на автомобілі FORD Transin д.н.з. НОМЕР_1 , водієм ОСОБА_3 (найманим працівником Позивача), що підтверджується товарно-транспортною накладною №23 від 19.02.2018 року.

За вказаним фактом постачання товарів контрагентом- постачальником TOB "Рейліт-ОПТ" зареєстровано податкову накладну №16 від 19.02.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідними квитанціями про її прийняття та реєстрацію.

Слід зазначити, що матеріали (заготовка) яку буду перероблено підприємством TOB "Рейліт-ОПТ", Позивач придбав у підприємства-нерезидента Ksanka s.r.o. у відповідності до умов контракту від 01.01.2016 року з додатками, згідно специфікацій до контракту №32 від 05.11.2017 року, № 35 від 11.12.2017 року, яку було імпортовано (ввезено) Позивачем на територію України 23.11.2017 року та 12.01.2018 року відповідно, що підтверджується міжнародними транспортними накладними ЦМР № 154053, № 001631, та розмитнено, що підтверджується митними деклараціями UA807170/2017/344744 від 27.11.2017 року; UA205090/2018/001830 від 12.01.2018 року.

В підтвердження реальності взаємовідносин з вказаними контрагентами позивачем надано суду копії податкових накладних №16 від 19.02.2018, товарно-транспортних накладних №Р5 від 12.02.2018, №23 від 19.02.2018, платіжних доручень, рахунків на оплату №12 від 19.02.2018, видаткових накладних №5 від 12.02.2018, акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №9 від 19.02.2018(а.с.171-174, 184-193 том 2).

В подальшому 21.02.2018 року позивачем на виконання договору поставки №207-02/443 від

10.04.2015 року, згідно специфікації №1 частково відвантажено отриманий вище товар контрагенту-покупцю ДП завод "Електроважмаш" згідно видаткової накладеної №45 від 21.02.2018 року, рахунку на оплату №48 від 21.02.2018 року та перевезено на склад покупця автомобілем ДАФ, д.н.з. НОМЕР_6 , водієм ОСОБА_7 (працівником ФОП ОСОБА_8 ), що підтверджується товарно- транспортною накладною №Р45 від 21.02.2018 року.

За вказаним фактом постачання товарів позивачем зареєстровано податкову накладну № 22 від 21.02.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідною квитанцією про її прийняття та реєстрацію.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ ПТО «Талан» , судом встановлено наступне.

12.04.2018 року між позивачем та підприємством TOB ПТО "Талан" було укладено договір про надання послуг №05/04-18.

13.04.2018 року згідно додатку №1 до договору надання послуг від 12.04.2018 року №05/04-18, видаткової накладної (у переробку) №6 від 13.04.2018 року, матеріали (заготовка МТ160.415.2) були передані Позивачем на переробку підприємству TOB ПТО "Талан" та перевезені на його адресу автомобілем FORD Transin, д.н.з. НОМЕР_1 , водієм ОСОБА_3 (найманим працівником Позивача), що підтверджується товарно-транспортною накладною №Р6 від 13.04.2018 року.

16.04.2018 року згідно рахунку на оплату № 81 від 16.04.2018 року, акту надання послуг № 205 від 16.04.2018 року, після механічної переробки заготовки зроблений товар (конус натисний) було перевезено з міста Сєвєродонецьк на адресу Позивача автомобілем FORD Transin, д.н.з. НОМЕР_1 , водієм ОСОБА_3 (найманим працівником Позивача), що підтверджується товарно-транспортною накладною №205 від 16.04.2018 року.

За вказаним фактом постачання товарів контрагентом- постачальником TOB ПТО "Талан" зареєстровано податкову накладну №38 від 16.04.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідною квитанцією про її прийняття та реєстрацію.

Слід зазначити, що матеріали (заготовка МТ160.415.2) яку було механічне оброблено (перероблено) підприємством TOB ПТО "Талан" в товар (конус натисний), Позивачем було придбано у підприємства-нерезидента Ksanka s.r.o. згідно контракту від 01.01.2016 року № 01/01-2016, та імпортовано (ввезено) на територію України 22.03.2018 року та 13.04.2018 року, що підтверджується міжнародними транспортними накладними ЦМР №0071671, №0071678, та розмитнено, що підтверджується митними деклараціями UA807170/2018/012893 від 22.03.2018 року; UA807170/2018/0017028 від 13.04.2018 року.

Також, 18.04.2018 року між позивачем та контрагентом-постачальником підприємством TOB ПТО "Талан" було укладено договір купівлі-продажу №07/04-18.

23.04.2018 року позивачем отримано товар згідно видаткової накладної №206 від 23.04.2018 року, рахунку на оплату №182 від 23.04.2018 року та перевезено на адресу Позивача автомобілем FORD Transin д.н.з. НОМЕР_1 , водієм

ОСОБА_3 (найманим працівником Позивача), що підтверджується товарно- транспортною накладною №Р206 від 23.04.2018 року.

26.04.2018 року позивачем отримано товар згідно видаткової накладної №207 від 26.04.2018 року, рахунку на оплату №183 від 26.04.2018 року та перевезено на адресу Позивача автомобілем FORD Transin д.н.з. НОМЕР_1 , водієм ОСОБА_3 (найманим працівником Позивача), що підтверджується товарно- транспортною накладною №Р207 від 26.04.2018 року.

26.04.2018 року позивачем отримано товар згідно видаткової накладної №208 від 26.04.2018 року, рахунку на оплату №184 від 26.04.2018 року та перевезено на адресу Позивача автомобілем FORD Transin д.н.з. НОМЕР_1 , водієм ОСОБА_3 (найманим працівником Позивача), що підтверджується товарно- транспортною накладною №Р208 від 26.04.2018 року.

За вказаними фактами постачання товарів контрагентом- постачальником TOB ПТО "Талан" зареєстровано податкові накладні №36 від 23.04.2018 року , №40 від 26.04.2018 року , №41 від 26.04.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідними квитанціями про їх прийняття та реєстрацію.

В подальшому 16.04.2018 року позивачем на виконання договору поставки №207-02/443 від 10.04.2015 року, згідно специфікації №1 частково відвантажено зазначений вище товар контрагенту-покупцю ДП завод "Електроважмаш" згідно видаткової накладеної №112 від 16.04.2018 року, рахунку на оплату №125 від 16.04.2018 року та перевезено на адресу покупця автомобілем ЗИЛ 5301, д.н.з. НОМЕР_7 , водієм ОСОБА_9 (працівником ФОП ОСОБА_8 ), що підтверджується товарно-транспортною накладною №Р 112 від 16.04.2018 року. 24.04.2018 року на виконання договору поставки №207-02/443 від 10.04.2015 року, згідно специфікації №1 частково відвантажено зазначений вище товар контрагенту-покупцю ДП завод "Електроважмаш" згідно видаткової накладеної №122 від 24.04.2018 року, рахунку на оплату №133 від 24.04.2018 року та перевезено на адресу покупця автомобілем ДАФ, д.н.з. НОМЕР_6 водієм ОСОБА_7 (працівником ФОП ОСОБА_8 ), що підтверджується товарно- транспортною накладною №Р122 від 24.04.2018 року. 04.06.2018 року на виконання договору поставки №207-02/443 від 10.04.2015 року, згідно специфікації №1 частково відвантажено зазначений вище товар контрагенту-покупцю ДП завод "Електроважмаш" згідно видаткової накладеної №179 від 04.06.2018 року, рахунку на оплату №211 від 04.06.2018 року та перевезено на адресу покупця автомобілем КАМАЗ, д.н.з. НОМЕР_8 , водієм ОСОБА_10 (працівником ФОП ОСОБА_8 ), що підтверджується товарно- транспортною накладною №Р179 від 04.06.2018 року. 27.04.2018 року позивачем на виконання договору поставки №22/05/15 від 22.05.2015 року, згідно специфікації №14/18 частково відвантажено придбаний товар контрагенту-покупцю ДП "Харківський бронетанковий завод" згідно видаткової накладеної №132 від 27.04.2018 року, рахунку на оплату №144 від 27.04.2018 року та перевезено на склад покупця автомобілем FORD Transin, д.н.з. НОМЕР_1 , водієм ОСОБА_3 (найманим працівником Позивача), що підтверджується товарно-транспортною накладною №Р132 від 27.04.2018 року. 27.04.2018 року на виконання договору поставки №22/05/15 від 22.05.2015 року, згідно специфікації №12/18 частково відвантажено придбаний товар контрагенту-покупцю ДП "Харківський бронетанковий завод" згідно видаткової накладеної №136 від 27.04.2018 року, рахунку на оплату №146 від 27.04.2018 року та перевезено на склад покупця автомобілем FORD Transin, д.н.з. НОМЕР_1 , водієм ОСОБА_3 (найманим працівником Позивача), що підтверджується товарно-транспортною накладною №Р136 від 27.04.2018 року. 27.04.2018 року позивачем на виконання договору поставки №22/05/15 від 22.05.2015 року, згідно специфікації №15/18 частково відвантажено придбаний товар контрагенту-покупцю ДП "Харківський бронетанковий завод" згідно видаткової накладеної №137 від 27.04.2018 року, рахунку на оплату №147 від 27.04.2018 року та перевезено на склад покупця автомобілем FORD Transin, д.н.з. НОМЕР_1 , водієм ОСОБА_3 (найманим працівником Позивача), що підтверджується товарно-транспортною накладною №Р137 від 27.04.2018 року. 27.04.2018 року на виконання договору поставки №22/05/15 від 22.05.2015 року, згідно специфікації №6/18 частково відвантажено придбаний товар контрагенту-покупцю ДП "Харківський бронетанковий завод" згідно видаткової накладеної №139 від 27.04.2018 року, рахунку на оплату №159 від 27.04.2018 року та перевезено на склад покупця автомобілем FORD Transin, д.н.з. НОМЕР_1 , водієм ОСОБА_3 (найманим працівником Позивача), що підтверджується товарно-транспортною накладною №Р139 від 27.04.2018 року. 02.05.2018 року позивачем на виконання договору поставки №332/01 від 03.01.2018 року, згідно специфікації №4 частково відвантажено придбаний товар контрагенту- покупцю ДП "Львівський бронетанковий завод" згідно видаткової накладеної №141 від 02.05.2018 року, рахунку на оплату №161 від 02.05.2018 року. Слід зазначити, що за домовленістю із представником покупця за довіреністю №233 від 02.05.2018 року ОСОБА_11 (економіст з матеріально технічного забезпечення), зазначений товар було перевезено на адресу покупця перевізником TOB "Нова пошта", що підтверджується товарно-транспортною накладною №Р141 від 02.05.2018 року.

За вказаним фактом постачання товарів позивачем зареєстровані податкові накладні № 24 від 16.04.2018 року , № 32 від 24.04.2018 року, № 4 від 04.06.2018 року , № 41 від 27.04.2018 року , № 45 від 27.04.2018 року, № 46 від 27.04.2018 року, № 47 від 27.04.2018 року , № 1 від 02.05.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідними квитанціями про їх прийняття та реєстрацію.

В підтвердження реальності взаємовідносин з вказаними контрагентами позивачем надано суду копії податкової накладної №38 від 16.04.2018, додатку №1 до договору, рахунку на оплату №81 від 16.04.2018, виписки по рахункам, видаткової накладної №6 від 13.04.2018, товарно-транспортної накладної №Р6 від 13.04.2018, №205 від 16.04.2018, акту надання послуг(а.с.5-8, 19-28 том 2).

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Лігрус» , судом встановлено наступне.

Між позивачем (в якості покупця) та ТОВ «Лігрус» (в якості продавця) укладено договір купівлі - продажу №1103 від 11.05.2018(а.с.54-60 том 4).

Згідно п. 1.1 договору продавець зобов`язується передавати узгодженими партіями Товар у власність Покупця , а Покупець зобов`язується приймати Товар та сплачувати за нього певну грошову суму (ціну Товару.) Найменування Товару (номенклатура, асортимент), його кількість і ціна зазначаються у Специфікаціях (видаткових накладних), які є невід`ємною частішою цього Договору. Залежно від Товару, який поставляється, зазначені документи можуть не містити інформацію про асортимент та інші відомості. Специфікації (накладні) можуть містити й іншу інформацію про Товар. Сторони вважають за можливе погодити в зазначених документах тільки ту інформацію про Товар, яка їм необхідна. Якість Товару відповідає сертифікату якості або іншому обов`язковому документу, зазначеному у Специфікації (накладній).

Згідно видаткової накладної від 14.05.2018 року № 130, рахунку на оплату товару від 14.05.2018 року №155, Позивачем було отримано товар та перевезено на свою адресу автомобілем FORD Transin д.н.з. НОМЕР_1 , водієм ОСОБА_3 (найманим працівником Позивача), що підтверджується товарно-транспортною накладною №Р130 від 14.05.2018 року .

За вказаним фактом постачання товарів контрагентом- постачальником TOB "Ліргус" зареєстровано податкову накладну №3 від 14.05.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідними квитанціями про її прийняття та реєстрацію.

15.05.2018 року позивач на виконання договору поставки №332/01 від 03.01.2018 року, згідно специфікацій №5, №6 частково відвантажено придбаний товар контрагенту-покупцю ДП "Львівський бронетанковий завод" згідно видаткової накладеної №153 від 15.05.2018 року, рахунку на оплату №185 від 15.05.2018 року та перевезено на склад покупця автомобілем Mersedes GLS350D д.н.з. НОМЕР_5 , водієм ОСОБА_4 (директором підприємства), що підтверджується товарно- транспортною накладною №Р153 від 15.05.2018 року.

За вказаним фактом постачання товарів позивачем зареєстровано податкову накладну № 70 від 29.08.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідною квитанцією про її прийняття та реєстрацію.

В подальшому 21.05.2018 року позивач на виконання договору поставки №332/01 від 03.01.2018 року, згідно специфікацій №5, №6 частково відвантажено придбаний товар контрагенту-покупцю ДП "Львівський бронетанковий завод" згідно видаткової накладеної №160 від 21.05.2018 року, рахунку на оплату №193 від 21.05.2018 року.

Слід вказати, що за погодженням з представником покупця за довіреністю №249 від 15.05.2018 року ОСОБА_12 (економіст з матеріально-технічного забезпечення) товар було перевезено на склад покупця послугами поштового перевізника TOB "Нова пошта", що підтверджується товарно-транспортною накладною №Р160 від 21.05.2018 року.

За вказаним фактом постачання товарів позивачем зареєстровано податкову накладну № 23 від 21.05.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідними квитанціями про її прийняття та реєстрацію.

В подальшому 23.05.2018 року позивач на виконання договору поставки №22/05/15 від 22.05.2015 року, згідно специфікації №8/18 частково відвантажено придбаний товар контрагенту-покупцю ДП "Харківський бронетанковий завод" згідно видаткової накладеної №164 від 23.05.2018 року, рахунку на оплату №196 від 23.05.2018 року та перевезено на склад покупця автомобілем FORD Transin, д.н.з. НОМЕР_1 , водієм ОСОБА_3 (найманим працівником Позивача), що підтверджується товарно-транспортною накладною №Р164 від 23.05.2018 року.

23.05.2018 року позивач на виконання договору поставки №22/05/15 від 22.05.2015 року, згідно специфікації №9/18 частково відвантажено придбаний товар контрагенту-покупцю ДП "Харківський бронетанковий завод" згідно видаткової накладеної №163 від 23.05.2018 року, рахунку на оплату №195 від 23.05.2018 року та перевезено на склад покупця автомобілем FORD Transin д.н.з. НОМЕР_1 , водієм ОСОБА_3 (найманим працівником Позивача), що підтверджується товарно-транспортною накладною №Р163 від 23.05.2018 року.

За вказаним фактом постачання товарів позивачем зареєстровано податкові накладні № 25 від 23.05.2018 року , № 24 від 23.05.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідними квитанціями про їх прийняття та реєстрацію.

В підтвердження реальності взаємовідносин з вказаними контрагентами позивачем надано суду копії податкової накладної №3, товарно-транспортної накладної №Р130 від 14.05.2018, рахунку на оплату №155 від 14.05.2018, видаткової накладної №130 від 14.05.2018, виписки з рахунку(а.с.61-67 том 4).

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Несон» , судом встановлено наступне.

Між позивачем (в якості покупця) та ТОВ «Несон» (в якості продавця) укладено договір купівлі - продажу №1908 від 30.08.2018(а.с.118-124 том 4).

Згідно п. 1.1 договору продавець зобов`язується передавати узгодженими партіями товар у власність покупця, а покупець зобов`язується приймати товар та сплачувати за нього певну грошову суму (ціну Товару.) Найменування Товару (номенклатура, асортимент), його кількість і ціна зазначаються у специфікаціях (видаткових накладних), які є невід`ємною частішою цього Договору. Залежно від Товару, який поставляється, зазначені документи можуть не містити інформацію про асортимент та інші відомості. Специфікації (накладні) можуть містити й іншу інформацію про товар. Сторони вважають за можливе погодити в зазначених документах тільки ту інформацію про товар, яка їм необхідна. Якість Товару відповідає сертифікату якості або іншому обов`язковому документу, зазначеному у Специфікації (накладній).

05.09.2018 року згідно рахунку на оплату №148, видаткової накладної №19, Позивачем було отримано товар та перевезено на адресу Позивача автомобілем FORD Transin Д.Н.З. НОМЕР_1 , водієм ОСОБА_2 (працівник ФОП ОСОБА_3 ), що підтверджується товарно-транспортною накладною №Р19 від 05.09.2018 року.

08.11.2018 року згідно рахунку на оплату №954, видаткової накладної №916, Позивачем було отримано товар та перевезено на адресу Позивача автомобілем FORD Transin Д.Н.З. НОМЕР_1 , водієм ОСОБА_2 (працівник ФОП ОСОБА_3 ), що підтверджується товарно-транспортними накладними від 08.11.2018 року №916/1, №916/2.

14.11.2018 року згідно рахунку на оплату №954, видаткових накладних №920, №921, Позивачем було отримано товар та перевезено на адресу Позивача автомобілем MAN, д.н.з. НОМЕР_9 , водієм ОСОБА_13 (працівник ФОП ОСОБА_14 ), що підтверджується товарно-транспортною накладною від 14.11.2018 року №920.

За вказаним фактом постачання товарів контрагентом- постачальником TOB "Несон" в Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстровано податкову накладну від 05.09.2018 року №5, від 08.11.2018 року №2, від 14.11.2018 року №2 та №3, що підтверджується відповідними квитанціями про їх прийняття та реєстрацію.

Слід зазначити, що придбаний позивачем у підприємства ТОВ "Несон" товар, а саме круг Ф 180мм сталь 38Х2Н2ВА, в подальшому механічне перероблено у кільце на підприємстві ДП "Завод імені В.А. Малишева" згідно договору на виконання робіт №10/24Д-2015/1415дп від 09.04.2015 року, специфікації №7 (в нової редакції) від 08.02.2018 року, видаткової накладної від 08.11.2018 року №19, актів виконаних робіт від 14.11.2018 року №45, від 19.11.2018 року №46, від 04.12.2018 року №47, від 01.03.2019 року №04, перевезено на адресу Позивача згідно товарно-транспортних накладних від 14.11.2018 року №1-877, від 19.11.2018 року № 1-895, від 04.12.2018 року №953, від 01.03.2019 року №1-1122, та в подальшому реалізовано покупцю ДП завод "Електроважмаш".

В подальшому 06.09.2018 року позивачем на виконання договору поставки №207-02/443 від 10.04.2015 року частково відвантажено придбаний товар контрагенту-покупцю ДП завод "Електроважмаш" згідно видаткової накладеної №285 від 06.09.2018 року, рахунку на оплату №334 від 06.09.2018 року та перевезено на склад автомобілем Камаз, д.н.з. НОМЕР_10 , водієм ОСОБА_15 (фізична особа-підприємець), що підтверджується товарно-транспортною накладною №Р285 від 06.09.2018 року.

14.11.2018 року позивачем на виконання договору поставки №238-03/255-ВК від 24.09.2018 року частково відвантажено придбаний товар контрагенту-покупцю ДП завод "Електроважмаш" згідно видаткової накладеної №413 від 14.11.2018 року, рахунку на оплату №444 від 14.11.2018 року та перевезено на склад Покупця автомобілем ЗИЛ 5310, д.н.з. НОМЕР_7 , водієм ОСОБА_16 (працівник ФОП ОСОБА_8 ), що підтверджується товарно-транспортною накладною №Р413 від 14.11.2018 року. 19.11.2018 року позивачем на виконання договору поставки №238-03/255-ВК від 24.09.2018 року, було частково відвантажено придбаний товар контрагенту-покупцю ДП завод "Електроважмаш" згідно видаткової накладеної №418 від 19.11.2018 року, рахунку на оплату №452 від 19.11.2018 року та перевезено на склад Покупця автомобілем ЗИЛ 5310, д.н.з. НОМЕР_7 , водієм ОСОБА_16 (працівник ФОП ОСОБА_8 ), що підтверджується товарно-транспортною накладною №Р418 від 19.11.2018 року.04.12.2018 Позивачем на виконання договору поставки №238-03/255-ВК частково відвантажено придбаний товар контрагенту-покупцю ДП завод "Електроважмаш" згідно видаткової накладеної №537 від 04.12.2018 року, рахунку на оплату №469 від 04.12.2018 року та перевезено на склад Покупця автомобілем Камаз, д.н.з. НОМЕР_11 , водієм ОСОБА_15 (працівник ФОП ОСОБА_15 ), що підтверджується товарно-транспортною накладною №Р537 від 04.12.2018 року.05.03.2019 позивачем на виконання договору поставки №238-03/255-ВК частково відвантажено придбаний товар контрагенту-покупцю ДП завод "Електроважмаш" згідно видаткової накладеної№62 від 05.03.2019 року, рахунку на оплату №58 від 05.03.2019 року та перевезено на склад Покупця автомобілем Iveco, д.н.з. НОМЕР_12 , водієм ОСОБА_8 (фізична особа-підприємець), що підтверджується товарно-транспортною накладною №Р62 від 05.03.2019 року. 21.11.2018 року Позивач на виконання договору поставки №22/05/15 від 22.05.2015 року, було частково відвантажено придбаний товар контрагенту-покупцю ДП "Харківський бронетанковий завод" згідно видаткової накладеної №423 від 21.11.2018 року, рахунку на оплату №456 від 21.11.2018 року та перевезено на склад покупця автомобілем Mersedes GLS350D д.н.з. НОМЕР_4 , водієм ОСОБА_4 (директором підприємства), що підтверджується товарно-транспортною накладною №Р423 від 21.11.2018 року.

За вказаними фактами постачання товарів позивачем зареєстровано податкову накладну № 3 від 06.09.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідними квитанцією про її прийняття та реєстрацію; податкову накладну № 19 від 14.11.2018 року, реєстрацію якої було зупинена на підставі рішення ТУ ДПС у Х/о №1173772/38278407, але зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/5825/19; податкову накладну № 26 від 19.11.2018 року, реєстрацію якої було зупинене на підставі рішення ГУ ДПС у Х/о, але була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних на підставі рішення Комісії ДФС від 13.05.2019 року №1161522/38278407; податкову накладну № 6 від 04.12.2018 року, реєстрацію якої було зупинене на підставі рішення ГУ ДПС у Х/о № 1166167/38278407, але зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/5531/19; податкову накладну № 3 від 05.03.2019 року, реєстрацію якої було зупинене на підставі рішення ГУ ДПС у Х/о № 1261672/38278407, але зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/9605/19; податкову накладну № 30 від 21.11.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідною квитанцією про її прийняття та реєстрацію.

15.11.2018 року Позивач на виконання договору поставки №335/11-12 від 30.10.2018 року, згідно специфікацій від 30.10.2018 року, було частково відвантажено придбаний товар контрагенту-покупцю ДП "Львівський бронетанковий завод" згідно видаткової накладеної №402 від 15.11.2018 року, рахунку на оплату №443 від 12.11.2018 року та перевезено на склад покупця автомобілем MAN, д.н.з. НОМЕР_9 , водієм ОСОБА_13 (працівником ФОП ОСОБА_14 ), що підтверджується товарно-транспортною накладною №Р402 від 15.11.2018 року.

Слід зазначити, що між позивачем та ФОП ОСОБА_17 від 09.11.2018 року укладено договір б/н про надання послуг перевезення. Згідно заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 09.11.2018 року, рахунку №48 від 09.11.2018 року та акту здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №48, 15.11.2018 року згідно ТТН №Р402 на автомобіль MAN, д.н.з. НОМЕР_9 , (водій ОСОБА_13 ) у АДРЕСА_2 ) було завантажено товар який 16.11.2018 року розвантажено у АДРЕСА_3 ).

За вказаним фактом постачання товарів позивачем подано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 22 від 15.11.2018 року, реєстрацію якої було зупинене на підставі рішення ГУ ДПС у Х/о від 20.12.2018 року №1030725/38278407 , але зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/12049/18.

В підтвердження реальності взаємовідносин з вказаними контрагентами позивачем надано суду копії податкових накладних №5, №2, №3, товарно-транспортних накладних №Р19 від 05.09.2019, №918/1 від 08.11.2018, №916/2 від 08.11.2018, №920 від 14.11.2018, платіжних доручень №134 від 26.09.2018, №138 від 26.09.2018, 320 від 28.11.2018, №22 від 29.11.2018, №69 від 26.02.2019,№72 від 04.03.2019, рахунків на оплату №148 від 05.09.2018, №954 від 08.11.2018, видаткових накладних №19 від 05.09.2018, №916 від 08.11.2018, №920 від 14.11.2018, №921 від 14.11.2018(а.с.125-150 том 4).

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Елерон НВП» , судом встановлено наступне.

Між позивачем (в якості покупця) та ТОВ «Елерон НВП» (в якості продавця) укладено договір купівлі - продажу №3922-2018 від 09.11.2018(а.с.197-203 том 4).

Згідно п. 1.1 договору продавець зобов`язується передавати узгодженими партіями Товар у власність Покупця, а Покупець зобов`язується приймати Товар та сплачувати за нього певну грошову суму (ціну Товару.) Найменування Товару (номенклатура, асортимент), його кількість і ціна зазначаються у Специфікаціях (видаткових накладних), які є невід`ємною частішою цього Договору. Залежно від Товару, який поставляється, зазначені документи можуть не містити інформацію про асортимент та інші відомості. Специфікації (накладні) можуть містити й іншу інформацію про Товар. Сторони вважають за можливе погодити в зазначених документах тільки ту інформацію про Товар, яка їм необхідна. Якість Товару відповідає сертифікату якості або іншому обов`язковому документу, зазначеному у Специфікації (накладній).

Згідно видаткових накладних від 14.11.2018 року № 295, №296, №297, №298, та рахунку на оплату товару від 14.11.2018 року №304 Позивачем було отримано товар.

14.11.2018 року частину товару перевезено на адресу Позивача автомобілем MAN, д.н.з. НОМЕР_9 , водієм ОСОБА_13 (працівником ФОП ОСОБА_14 ), що підтверджується товарно-транспортною накладною №298 від 14.11.2018 року.

14.11.2018 року частину товару перевезено до м. Львів для отримання Позивачем послуг товару з обгумування автомобілем FORD Transin д.н.з. НОМЕР_1 , водієм ОСОБА_2 (працівником ФОП ОСОБА_3 ), що підтверджується товарно-транспортною накладною №Р295 від 14.11.2018 року.

За вказаним фактом постачання товарів контрагентом- постачальником ТОВ "Елерон НВП" в Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстровано податкові накладні від 14.11.2018 року №1, №2, №3, №4, що підтверджується відповідними квитанціями про їх прийняття та реєстрацію.

В подальшому 15.11.2018 року позивач на виконання договору поставки №335/11-12 від 30.10.2018 року, згідно специфікацій від 30.10.2018 року частково відвантажено придбаний товар контрагенту-покупцю ДП "Львівський бронетанковий завод" згідно видаткової накладеної №402 від 15.11.2018 року, рахунку на оплату №443 від 12.11.2018 року та перевезено на склад покупця автомобілем MAN, д.н.з. НОМЕР_9 , водієм ОСОБА_13 (працівник ФОП ОСОБА_14 ), що підтверджується товарно-транспортною накладною №Р402 від 15.11.2018 року.

26.11.2018 року позивач на виконання договору поставки №335/11-12 від 30.10.2018 року, згідно специфікацій від 30.10.2018 року, було частково відвантажено придбаний товар контрагенту-покупцю ДП "Львівський бронетанковий завод" згідно видаткової накладеної №439 від 26.11.2018 року, рахунку на оплату №461 від 26.11.2018 року та перевезено на склад покупця автомобілем Mersedes, д.н.з. НОМЕР_13 , водієм ОСОБА_18 (працівником TOB "Лідертранс Груп"), що підтверджується товарно- транспортною накладною №Р439 від 26.11.2018 року.

За вказаним фактом постачання товарів позивачем подано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 22 від 15.11.2018 року, реєстрацію якої було зупинене на підставі рішення ГУ ДПС у Х/о від 20.12.2018 року №1030725/38278407, яка в подальшому зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/12049/18; податкову накладну № 46 від 26.11.2018 року, реєстрацію якої було зупинене на підставі рішення ГУ ДПС у Х/о від 22.12.2018 року №1033689/38278407, яка була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/12049/18.

В підтвердження реальності взаємовідносин з вказаними контрагентами позивачем надано суду копії податкових накладних №1, №2, №3, №4, специфікацій, товарно-транспортних накладних ;Р295 від 14.11.2018, №298 від 14.11.2018, платіжних доручень №21 від 28.11.2018, №55 від 08.01.2019, рахунків на оплату №304 від 14.11.2018, видаткових накладних №295 від 14.11.2018,№296 від 14.11.2018, №297 від 14.11.2018, №298 від 14.11.2018(а.с.204-222 том 4).

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «НВП «Хіменергомаш» , судом встановлено наступне.

Між позивачем (в якості покупця) та ТОВ «НВП «Хіменергомаш» (в якості постачальника) укладено договір поставки №3183/18 від 09.11.2018(а.с.187-190 том 1).

Згідно п. 1.1 договору постачальник зобов`язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити продукцію виробничо-технічного призначення відповідно до додатків до цього договору: специфікацій до договору та/або накладних постачальника.

В підтвердження реальності взаємовідносин з вказаними контрагентами позивачем надано суду копії податкових накладних, специфікацій, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень, рахунків на оплату, видаткових накладних(а.с.192-226, 162-183 том 1).

Також матеріали справи містять документи, які підтверджують подальшу реалізацію придбаних товарів (послуг) за вказаними вище контрагентами(а.с.29-70, 99-166, 175-183, 193-207 том 2, а.с.1-2, 17-42, 78-108, 136-157, 179-209 том 3, а.с.16-53, 68-117, 151-196 том 4, 1-25 том 5).

Вирішуючи справи із застосуванням наведених правових норм, Верховний Суд у постановах від 27 лютого 2020 року (справи № 813/7081/14, № 814/120/15), від 3 жовтня 2019 року (справа № 813/4079/15), від 10 вересня 2019 року (справа №814/2412/17) визнав, що наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами.

Реальність здійснення позивачем господарських операцій з його контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи та належним чином дослідженими судом першої інстанцій первинними документами.

На час укладення договорів контрагенти позивача були зареєстрованими як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, мали індивідуальні податкові номери, що підтверджується Свідоцтвами про реєстрацію платника податку на додану вартість, отже, вони мали право видавати позивачу вищезазначені належним чином оформлені податкові накладні, які є підставою для формування позивачем податкового кредиту.

Оглянуті судом первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Податкового кодексу України та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, зазначені документи призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Колегія суддів звертає уваги, що окремі недоліки документів не можуть свідчити про нереальність господарських операцій.

До аналогічного висновку дійшов і Верховний суд у постанові від 12.04.2018 року у справі №804/698/16 зазначивши, що посилання відповідача на припущення, окремі недоліки в документах, аналітичні узагальнюючі висновки щодо діяльності контрагента, є неприйнятними у якості доказів конкретних податкових правопорушень позивача щодо підстав та порядку формування податкового кредиту, оскільки в основі формування податкового кредиту лежить факт здійснення конкретної господарської операції, який потребує доведення або спростування обставин саме здійснення цієї господарської операції.

Крім того, у відповідності до правової позиції, що міститься у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 822/2373/17, від 19.06.2018 року у справі № 808/2447/1, від 28.02.2018 у справі 806/1033/17, неістотні недоліки в первинних документах (описка, помарка, незаповнення окремого реквізиту), які не впливають на можливість ідентифікувати осіб, що брали участь у господарських операціях, їх зміст не свідчать про безтоварність господарських операцій.

При цьому у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною (а не податковим органом) факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Отже, деякі недоліки товарно-транспортних накладних, виписаних вантажовідправниками або перевізниками (не заповнення повної адреси завантаження і розвантаження, номеру посвідчення і підпису водія, загальної ваги, завантаження і розвантаження товару тощо) також не свідчать про нереальність господарської операції.

Крім того, слід зазначити, що ТТН не є первинним документом (у відповідності до змісту операцій договорів постачання, за умовами яких товар постачається за адресою Товариства), на підставі яких здійснюється бухгалтерський облік підприємства, оскільки вони не є такими у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» . ТТН лише підтверджує операцію з надання послуг з перевезення вантажів, і не містить відомості про господарські операції з постачання, факт їх здійснення.

Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції у цілому.

При цьому, відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду, зокрема, від 11 вересня 2018 року у справі №820/477/18, від 11 вересня 2018 року у справі №815/6105/17.

Незначні помилки в оформленні окремих документів не є безумовною підставою для висновків про відсутність господарської операції, оскільки досліджені судами первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства та мають необхідні обов`язкові реквізити.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року по справі № 813/947/18.

Стосовно посилань апелянта на відсутність документів, що підтверджували б якість придбаної продукції ( сертифікатів відповідності, паспортів якості тощо), колегія суддів зауважує, що сама по собі відсутність окремих документів, так само, як і помилки у їх оформленні, не є безумовною підставою для твердження про безтоварність господарських операцій, якщо з інших даних буде встановлено, що такі операції мали реальний характер.

З наведених доводів та доданих до адміністративного позову доказів вбачається рух активів між позивачем і його контрагентами (як продавцями, так і покупцями) та зміни у майновому стані позивача, а саме - понесення витрат на придбання товару, його оприбуткування та подальше використання у власній діяльності чи для подальшого продажу третім особам, отримання прибутку від продажу товарів контрагентам.

Саме вказані обставини є підтвердженням реальності господарської операції, з урахуванням того, що «визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що узгоджується зі змістом постанов Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 826/13029/14 та від 06.02.2018 у справі №826/22154/15.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові від 15.05.2018 у справі № 0870/9721/12 Верховний Суд дійшов висновку, що нереальність господарських операцій з придбання платником податків товару мають підтверджуватися належними та допустимими доказами і не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Варто зазначити, що сумнівність господарських операцій позивача обґрунтовується податковим органом виключно інформацією, викладеною в інформаційних базах даних податкового органу.

Колегія суддів зазначає, що така інформація не може слугувати підтвердженням нереальності господарської операції, оскільки така інформація містить лише загальну оцінку господарської діяльності контрагентів позивача та їх постачальників (покупців), без оцінки їх спільної діяльності, зокрема, щодо реальності здійснення досліджуваних господарських операцій.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними .

Аналогічний правовий висновок містяться в постановах Верховного суду від 27 травня 2021 року у справі № 820/6980/14 та від 12.03.2019 у справі № 804/9057/13-а.

Принцип індивідуальної податкової відповідальності - один з принципів, на яких базується чинне податкове законодавство України.

Так, відповідно до статті 47 Податкового кодексу України складання податкової звітності покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Також, суд зазначає, що, у відповідності до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що свідчить про те, що, у разі коли контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо неплатника, а не інших осіб, у т.ч. його контрагентів. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару (послуг) відповідних сум до складу податкового кредиту з ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таку ж правову позицію підтримано Верховним Судом у постановах, зокрема, від 24 січня 2018 року у справі №824/942/13, від 14 березня 2018 року у справі №803/1198/16.

Разом з тим, податкова інформація не є самостійною та достатньою підставою для висновку про нездійснення господарських операцій платників податків та про порушення саме позивачем податкового законодавства.

Отже, суд не може покласти в основу судового рішення документи та обґрунтування контролюючого органу щодо обставин нереальності господарських операцій, оскільки такі ґрунтуються виключно на припущеннях і у своїй сукупності не можуть беззаперечно підтверджувати такі обставини.

Процес аналізу інформаційних баз даних ДФС України та ЄРПН є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов`язань й податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджується податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку.

У свою чергу, програмне забезпечення (інформаційні бази контролюючого органу) до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься.

Аналогічний правовий висновок містяться в постанові Верховного суду від 27 травня 2021 року у справі № 808/3513/16.

В силу закону отримання податковим органом податкової інформації, акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов`язку щодо встановлення та доведення факту вчинення конкретним платником податків порушення закону.

Разом з тим, матеріали справи не містять аналізу конкретних обставин здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а також жодних доказів, які свідчили б про безтоварність таких операцій.

Таким чином, не можуть бути єдиним та безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати автоматизованого співставлення податкових зобов`язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України.

Податкова інформація щодо контрагентів позивача не є сама по собі документом, на підставі якого здійснюються висновки про ті чи інші порушення податкового законодавства, оскільки відповідно до ст.83 ПК України результатом застосування податкової інформації є акт податкової перевірки.

Зазначені у акті перевірки витяги з результатів опрацювання узагальненої податкової інформації, відомості з інформаційних баз ДФС/ДПС не містять відомостей щодо проведення податкової перевірки контролюючими органами контрагентів позивача, посилання на акти/довідки про результати проведення планових/позапланових перевірок, акти про неможливість проведення податкових перевірок з тих, чи інших причин, не приводиться текст запитів до контрагентів, що могли стати підставою для проведення перевірки тощо.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 21.06.2019 у справі № 803/817/14, від 14.05.2019 у справі № 826/13918/17, від 19.03.2019 у справі № 813/1814/17, від 12.03.2109 у справі №804/9057/13-а, від 19.02.2019 у справі № 826/12859/17, від 08.08.2018 у справі № 820/4428/17, від 17.04.2018 у справі № 808/1543/17, від 03.04.2018 у справі №820/13380/13-а, від 27.03.2018 у справі №816/809/17.

Така податкова інформація не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарських операції за умови наявності інших документів, що підтверджують реальність постачання товарів чи надання послуг і не може вважатися беззастережним та безперечним доказом на підтвердження доводів податкової інспекції про фіктивність спірних господарських операцій.

Суд апеляційної інстанції не приймає доводи апелянта з посиланням на наявну податкову інформацію про непідтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкову інформацію про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентами платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, оскільки така інформація не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 803/1712/13-а (провадження № К/9901/27172/18).

Дефектність та навіть фіктивність контрагента платника податків не свідчить про те, що платник податків, який укладав договори з таким контрагентом, знав про протиправний характер діяльності свого контрагента. Отже, аргументи податкової стосовно фіктивності контрагента не є вичерпним доказом нереальності операцій.

Також, колегія суддів зазначає, що позивач є відокремленою юридичною особою від своїх контрагентів, а тому не може нести податкову відповідальність за відсутності вини, оскільки це б порушувало конституційний принцип індивідуального характеру відповідальності.

Крім того, чинне станом на час виникнення спірних правовідносин законодавство не покладає на платника податків обов`язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування, чи формувати валові витрати.

Колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Суд зазначає, що на момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Статтею 204 Цивільного кодексу України та статтею 207 Господарського кодексу України закріплено принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого будь-який правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Контролюючим органом не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності та обережності та, що йому було відомо про порушення, які допускали його контрагенти або, що єдиною метою здійснення господарських операцій було одержання необґрунтованої вигоди.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Таку ж правову позицію підтримано Верховним Судом у постановах, зокрема, від 24 січня 2018 року у справі №824/942/13, від 14 березня 2018 року у справі №803/1198/16.

Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та інших податкових зобов`язань, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача.

Доводи апелянта з посиланням на дислокацію пристрою з якого надсилалися податкова звітність та податкові накладні до уваги судом не приймаються , оскільки вбачається , що такі висновки зроблено після проведеного аналізу локальних мережевих адрес контрагентів позивача.

При цьому , апелянт не зазначає джерело інформації про відповідні Ір- адреси контрагента та дислокацію пристрою, який з цієї Ір -адреси здійснював певні дії, достовірність такої інформації нічим не підтверджується.

Крім того, саме лише надсилання контрагентом звітності та ПН з місця іншого, аніж зазначено в ЄДРПОУ, не може розцінюватися як доказ формальності подання звітності.

Законодавством не встановлено будь-яких обмежень щодо подання платником податків звітності з Ір-адреси, дислокація якої не збігається із податковою адресою юридичної особи.

Так, апелянтом не зазначено як саме впливає інформація про місце, встановлене із сумнівною достовірністю, подання звітності на формальність/Істинність такої звітності, а лише безпідставно стверджується, що це свідчить про формальність подання звітності та реєстрації ПН.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Втім відповідачем не подано жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку або можливої фіктивності його безпосередніх контрагентів (вироків по кримінальній справі щодо контрагентів позивача, в якому досліджувались господарські операції позивача вищенаведеними контрагентами , не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект або інших відомостей, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Крім того, враховуючи встановлені обставини справи та підтвердження їх матеріалами справи, суд відхиляє посилання відповідача на рішення Верховного суду 28.10.2019 по справі № 400/2670/18, 27.01.2020 по справі № 9901/20121/19.

Отже, аналізуючи наведені контролюючим органом доводи у їх сукупності, суд вважає, що такі не свідчать про нереальність (безтоварність) господарських операцій позивача з контрагентами, а наведені позивачем аргументи та докази, надані на їх підтвердження,- повною мірою спростовують висновки контролюючого органу, покладені в основу оскаржуваних в цій справі податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач, відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірність винесених податкових повідомлень- рішень належним чином в суді не довів, у зв`язку з чим оскаржувані податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у цій справі у розмірі 15000,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст. 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України).

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, колегія суддів зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 04.02.2020 у справі № 280/1765/19, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, які входять до предмета доказування у справі, мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з аналізу статті 134 КАС України, впливає, що крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в т.ч. неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині 5 цієї статті. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Окрім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України"", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Так , Між АО «ЮР Прайд» та ТОВ «Олеандр Груп» 20.02.2020 укладено договір про надання правової допомоги №ЮП 20/02-2020(а.с.133-134 том 1).

Відповідно до п.1.1 договору виконавець зобов`язується надавати замовнику правову допомогу: захист, представництво та надання інших видів правової допомоги, передбачених Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» , іншими законами.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано до матеріалів справи:

детальний опис робіт наданих представником підприємства ТОВ «Олеандр Груп» адвокатом адвокатського об`єднання «Юр прайд» Шевченко О.О. в Харківському окружному адміністративному суді у справі № 520/9587/2020 за позовом ТОВ «Олеандр Груп» до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень, згідно договору про надання правової допомоги № 20/02-2020 від 20.02.2020 року;

акт приймання-передачі робіт (послуг) від 20.10.2020 року за фактом отримання підприємством ТОВ «Олеандр Груп» послуг з правничої допомоги згідно договору про надання правової допомоги № 20/02-2020 від 20.02.2020 року;

платіжне доручення № 1278 від 20.10.2020 року про сплату підприємством ТОВ «Олеандр Груп» послуг з правничої допомоги згідно договору про надання правової допомоги № 20/02-2020 від 20.02.2020 року, акту №01 від 20.10.2020 року;

платіжне доручення про отримання адвокатським об`єднанням «Юрпрайд» від підприємства ТОВ «Олеандр Груп» сплати послуг з правничої допомоги згідно договору про надання правової допомоги № 20/02-2020 від 20.02.2020 року, акту №01 від 20.10.2020 року.

Згідно акту приймання-передачі робіт (послуг) №01 виконавцем надані наступні послуги:

складання позовної заяви до Харківського окружного адміністративного суду про скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Х/о від 16.03.2020 року № 00000630518; № 00000640518 форми «В4» , про зменшення від`ємного значення, що зараховується до наступного звітного (податкового) періоду на суму ПДВ 113 854 грн.; № 00000650518;

адвокатське опитування в інтересах ОСОБА_19 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_14 , засновника контрагентів- постачальників Позивача: ТОВ НВП «Хіменергомаш» (код за ЄДРПОУ 36986864) та його колишнього директора (підписанта); підприємства- нерезидента компанії Ksanko s.r.o. (м. Прага, Чеська республіка) та його директора (підписанта); отримання копії документів з приводу фінансово-господарських взаємовідносин для подальшого використання у справі № 520/9587/2020 в Харківському окружному адміністративному суді;

ознайомлення з матеріалами справи №520/9587/2020 в Харківському окружному адміністративному суді в наслідок не надання відповідачем додатків до відзиву на позовну заяву;

складання відповіді на відзив на позовну заяву в інтересах позивача в адміністративній справі № 520/9587/2020 яка розглядається в Харківському окружному адміністративному суді;

адвокатське опитування в інтересах позивача - ОСОБА_3 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_15 , фізичної особи-підприємця який надавав послуги з перевезення вантажів Позивачу; отримання копії документів з приводу фінансово-господарських взаємовідносин для подальшого використання у справі № 520/9587/2020 в Харківському окружному адміністративному суді;

адвокатське опитування в інтересах позивача - ОСОБА_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_16 , найманого працівника ФОП ОСОБА_3 , який безпосередньо здійснював перевезення вантажів для Позивача; отримання копії документів для подальшого використання у справі № 520/9587/2020 в Харківському окружному адміністративному суді;

складання в інтересах позивача заяви про виклик в суд та допит свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 у справі №520/9587/2020 яка розглядається Харківським окружним адміністративним судом;

складання в інтересах позивача клопотання про застосування заходів процесуального примусу у справі № 520/9587/2020 яка розглядається Харківським окружним адміністративним судом;

участь представника позивача, адвоката АО «Юр Прайд» Шевченка О.О. 15.09.2020 року у судовому засіданні Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/9587/2020;

складання в інтересах позивача додаткових письмових пояснень на заперечення Відповідача надані у справі №520/9587/2020 яка розглядається Харківським окружним адміністративним судом;

участь представника позивача, адвоката АО «Юр Прайд» Шевченка О.О. 20.10.2020 року у судовому засіданні Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/9587/2020;

складання детального опису виконаних робіт (наданих послуг) адвоката по справі № 520/9587/2020 яка розглядалась в Харківському окружному адміністративному суді.

Здійснене адвокатом адвокатське опитування не впливало хід розгляду справи та висновків суду.

Щодо складання в інтересах позивача заяви про виклик в суд та допит свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 у справі № 520/9587/2020, слід вказати, що у задоволенні вказаного клопотання судом відмовлено.

Судове засідання, що призначене на 15.09.2020 року, згідно протоколу судового засідання проводилось 15 хвилин.

Суд вказує, що компенсація витрат часу адвоката на документальне оформлення наданих послуг є необґрунтованою, оскільки такі дії не є наданням правничої допомоги.

Колегія суддів зазначає , що відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В контексті наведеного суд звертає увагу на те, що наведені вище положення законодавства покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала на те, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

В цьому випадку принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний був навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24.04.2020 у справі № 400/478/19, від 22.04.2020 у справі № 440/1757/19, від 05.11.2020 у справі № 1.380.2019.002578.

Колегія суддів зазначає , що відповідач не скористався можливістю згідно ст. 134 КАС України довести неспівмірність заявлених вимог та не подав до суду першої інстанції та до суду апеляційної інстанції жодних заяв та доказів на спростування заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Слід також зазначити, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі справа №826/841/17.

Верховний Суд неодноразово викладав позицію про те, що можуть бути відшкодовані судові витрати на професійну правову допомогу після розгляду справи судом та подання відповідних доказів у строки, встановлені процесуальним законодавством.

У постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №813/481/18 зроблено такий висновок: "Зважаючи на положення частини сьомої статті 139 КАС України, суд касаційної інстанції констатує помилковість посилання суду апеляційної інстанції у якості аргументу для відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення на відсутність документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, адже у пункті 2 вищенаведеного додатку від 11 лютого 2019 року до договору про надання правової допомоги від 11 лютого 2019 року № 01/2019-02 сторони узгодили, що клієнт (позивач) зобов`язаний сплатити гонорар протягом шести місяців після ухвалення судом апеляційної інстанції рішення по суті."

За положеннями ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже за існуючого правового регулювання у сторін з`явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб`єктом владних повноважень).

При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів-суб`єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.

При вирішенні питання про наявність підстав для відшкодування на користь позивача витрат на правничу допомогу, колегія суддів враховує висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 по справі № 280/2635/20, відповідно до яких, однією з особливостей процедури відшкодування витрат на професійну правову допомогу є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Таким чином, враховуючи обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, витрачений час, значення цієї справи для особи, яка є іншою стороною у справі, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15000 грн., яка підтверджується належними доказами а тому, такі витрати на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Доводи апеляційних скарг є безпідставними , не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що постанова суду першої інстанції є незаконною, підлягає скасуванню у зв`язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зміст апеляційної скарги , який повністю дублює заперечення на позов, подані до суду першої інстанції , містить виключно суб`єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, апелянтом у скарзі абсолютно не зазначено в чому ж конкретно виявилося ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки обставинам справи, тобто які з них випали з поля зору суду, а які було досліджено невірно, а також не зазначено того, які ж висновки, натомість, повинні були б бути зроблені судом та не обґрунтовано в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано та яких процесуальних норм адміністративного судочинства не було дотримано судом під час розгляду даної адміністративної справи, а також не зазначено які з поданих доказів суд дослідив неправильно або неповно, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

При цьому, у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Суд зазначає, що доводи апеляційних скарг є ідентичними тим, які були висловлені в суді першої інстанції та з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи, інших обґрунтувань в апеляційних скаргах наведено не було.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2020 та додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2020 року по справі № 520/9587/2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді (підпис) (підпис) А.М. Григоров Н.С. Бартош Повний текст постанови складено 11.06.2021 року