Постанова

від 08.06.2021 по справі 280/4198/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 червня 2021 року м. Дніпросправа № 280/4198/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Прокопчук Т.С. (доповідач),

суддів: Шлай А.В., Кругового О.О.,

за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року (головуючий суддя: Сацький Р.В.) по адміністративній справі № 280/4198/19, розглянутої у порядку загального позовного провадження

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Укрнасінняпром до Головного управління ДФС у Запорізькій області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Запорізькій області, про скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Укрнасінняпром (далі ТОВ Укрнасінняпром ) 29 серпня 2019 року звернувся до суду з позовом до відповідача Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ГУ ДФС у Запорізькій області), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати прийняті 30.05.2019 року податкові повідомлення - рішення відповідача №0007271407, №0007281407, якими відповідно збільшено суму грошового зобовязаня за платежем податок на додану вартість на 497 512,50 грн та зменшено суму від`ємного значення на 1 990 050,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю висновків акту документальної позапланової виїзної перевірки № 248/08-01-14-07/36413781 від 02.05.2019 року щодо відсутності реального виконання господарських угод з контрагентами з ТОВ Торгівельне підприємство МАА , ТОВ Промислова корпорація МАШМ дійсним обставинам фінансово-господарських операцій.

У відзиві на позов відповідач ГУ ДФС у Запорізькій області посилається на неправомірність доводів позивача та відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Ухвалою суду першої інстанції від 21.10.2020 року здійснена заміна відповідача ГУ ДФС у Запорізькій області на ГУ ДПС у Запорізькій області.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року позов задоволено, визнані протиправними та скасовані прийняті 30.05.2019 року ГУ ДФС у Запорізькій області податкові повідомлення - рішення №0007271407, №0007281407. На користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача стягнутий судовий збір у розмірі 19 210 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем ГУ ДПС у Запорізькій області подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення скасувати з підстав порушення судом норм матеріального права, та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає про правомірність прийнятого судом першої інстанції рішення, в зв`язку з чим просить залишити його без змін, а скаргу без задоволення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права , правової оцінки обставин у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, ст.2 та ч.4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду першої інстанції відповідає, в зв`язку з чим вимоги апеляційної скарги є не обґрунтованими з огляду на наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що ГУ ДФС у Запорізькій області проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ Укрнасінняпром з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні показників декларацій з податку на додану вартість та за 2018 рік - фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємства, за результатами перевірки складено акт від 02.05.2019 року №248/08-01-14-07/36415181.

Відповідно до викладених в акті висновків позивачем порушено приписи п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 ПК України в результаті чого завищенно суму збитків за 2018 рік на суму 1 990 050 грн; пп. 14.1.36, пп. 14.1.181, пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п.44.1 ст.44, п.198.1. п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.І98, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України , що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до державного бюджету на загальну суму 398 010 грн, у т.ч.: жовтень 2018 року на суму 260 843 грн; листопад 2018 року на суму 1371667 грн.

На підставі Акту перевірки ГУ ДФС у Запорізькій області прийняті 30.05.2019 року податкове повідомлення-рішення № 0007271407, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязаня за платежем податок на додану вартість у розмірі 497 512,50 грн., із яких за податковими зобов`язаннями 398 010 грн., за штрафними(фінансовими) санкціями 99 502,50грн.; та податкове повідомлення-рішення № 0007281407, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 990 050,00 грн.

Не погодившись з податковими повідомленнями - рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарги позивача податкові повідомлення - рішення залишено без змін, а скарга без задоволення, після чого позивач звернувся до суду з позовними вимогами щодо визнання протиправними та скасування зазначених податкових повідомлень - рішень.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до положень п.14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Базою оподаткування визначено грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із ст. 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п.135.1 ст.135 ПК України), а звітним для цілей податку на прибуток періодом - календарний рік (п.137.4 ст.137 ПК України).

Приписами пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1 - 198.3,198.6 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Положеннями п. 200.1 , п.200.4 ст. 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду; при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума:а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою; податкова накладна, складена та зареєст рована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.44.1, п.44.2 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством Украї ни. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абз. 1 цього пункту;

для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Приписами ст.1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звіт ність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснен ня господарських операцій.

Викладене свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають фактично відбутись, вони повинні підтверджуватись належним чином оформлени ми первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, а також такі операції мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За змістом акту перевірки позивача здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій із контрагентами ТОВ Торгівельне підприємство МАА , ТОВ Промислова корпорація МАШМ у перевірений період. Такі висновки ґрунтуються на підставі неможливості встановлення походження товару по ланцюгу постачання; перерахування коштів позивачем на підставі платіжних доручень з недостовірним зазначенням даних в їх реквізитах (призначення платежу за товари, роботи (послуги), які фактично не отримано від ТОВ Торгівельне підприємство МАА та/або отримання яких у майбутньому виходячи з об`єктивних обставин нереальним) та відсутня можливість достовірно ідентифікувати реальне призначення платежу по вказаній операції, наявності кримінальних проваджень, фігурантом якого є ТОВ АГРОКОМФОРТ - контрагент контрагента ТОВ ТОРГІВЕЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "МАА" , та не відповідності наданих первинних документів фактичним обставинам здійснення господарських операцій.

У зв`язку з наведеним, контролюючий орган розцінив наданні позивачем до перевірки первинні документи складеними всупереч вимогам чинного законодавства та такими, що не можуть підтвердити реальність вчинення господарських операцій позивача з контрагентами.

Висновок податкого органу щодо нереальності здійснення позивачем фінансово-господарських операцій з вищезазначеними контрагентами спростовується наступними матеріалами справи.

Судом першої інстанції встановлено, що у період який перевірявся, позивач мав фінансово-господарські відносини з ТОВ Торгівельне підприємтсво МАА , ТОВ Промислова корпорація МАШМ .

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та контрагентами укладені договори, а саме: з ТОВ Торгівельне підприємство МАА договір купівлі-продажу №14/09 від 14.09.2018 року, у виконання якого у контрагента придбано необхідні для ремонту зерноочищувального обладнання позивача механізми: сегментні циліндри, блок системи автоматики та вібруюча рама,загальна вартітсь якого склала суму 1 565 060,02 грн., у т. ч. ПДВ - 260 843,34 грн.

з ТОВ Промислова корпорація МАШМ договір купівлі-продажу №126/10 від 26.10.2018 року, у виконання якого у контрагента придбано норію зернову за ціною 823 000 грн. у т. ч. ПДВ - 137 166,67 грн.

Здійснення поставки товару контрагентами підтверджено видатковими накладними, товаро транспортними накладними, платіжними дорученнями на оплату, за результатами яких постачальниками виставлено податкові накладні, що зареєстровані контролюючим органом в Єдиному реєстрі податкових накладних, актами приймання-передачі товару від 22.10.2018 року, та 26.11.2018 року відповідно, банківськими виписками про оплату товару тощо.

Облік, придбання, оплата, списання старого обладнання, та подальше введення в експлуатацію придбаних ТМЦ відображено в бухгалтерському обліку ТОВ УКРНАСІННЯПРОМ в оборотно - сальдових відомостях по рахунку 631, наказами по підприємству, та відповідними актами.

Посилання відповідача в акті перевірки як обставини нереальності здійснення поставок товару на неможливості встановлення походження товару по ланцюгу постачання, судом першої інстанції правомірно оцінено як підставу, яка не може бути доказом нереальності фінансово-господарської діяльності позивача по взаємовідносинам з вищезазначеними контрагентами, так як в акті перевірки не наведено доказів проведення документальної перевірки чи зустрічних звірок контрагентів по ланцюгу постачання на предмет реальності господарських операцій з постачання вказаних товарів , їх походження та документальне підтвердження первинними документами цих юридичних осіб.

Відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні товарно - транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обілку, а тому висновки контролюючого органу щодо сумнівності господарської операції не можуть грунтуватись виключно на недоліках товарно - транспортних накладних.

Виходячи з вимог Податкового кодексу України, підтвердженням факту здійснення господарської операції є відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та підставою для нарахування податкового кредиту і податкового зобов`язання з податку на додану вартість є податкова накладна. А тому на реальність господарських операцій жодним чином не впливає наявність у контрагента платника податку виробничих, трудових та інших ресурсів, оскільки останній має право їх залучати на підставі цивільно правових угод.

Правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин.

Такі правові позиції викладені у постановах Верховного суду по справам № 815/3526/17 від 18.01.2018 року, № 814/937/15 від 08.05.2018 року, № 815/3526/17 від 08.05.2018 року, № 826/11879/13-а від 12.06.2018 року, №808/3412/16 від 29.03.2019 року.

Матеріали справи свідчать, що операції позивача з контрагентами ТОВ Торгівельне підприємство МАА , ТОВ Промислова корпорація МАШМ , відповідають дійсному економічному змісту та господарській меті, підтверджуються необхідними первинними бухгалтерськими документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань та фінансових ресурсів.

Матеріалами справи підтверджено, і зазначені обставини не спростовані відповідачем, що придбані товари використані позивачем у власній господарській діяльності, наслідком чого був фактичний рух активів/зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, що підтверджено документально.

Оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на формування показників податкової звідності в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів, контрагенти позивача ТОВ ТОРГІВЕЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "МАА", ТОВ Промислова корпорація МАШМ , у перевірений період були зареєстровані як юридичні особи, мали свідоцтво платників ПДВ, у відповідності до приписів чинного податкового законодавства належно відображали у податковому обліку (у складі податкових зобов`я зань) господарські операції з позивачем і подавали податкову звітність, яка прийнята контролюючим органом, складені ними податкові накладні зареєстровані в ЄРПН, викладене свідчить, що позивач виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів до складу податкового кредиту, та мав право на формування податкового кредиту за операціями з участю контрагентів.

Наявність кримінальних проваджень, фігурантом яких є контрагент ТОВ ТОРГІВЕЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "МАА" - ТОВ АГРОКОМФОРТ при відсутності обвинувального вироку щодо винних осіб не є належним та допустимим доказом нереальності фінансово-господарських операцій позивача з вищезазначеним контрагентом.

Таким чином, твердження контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ Торгівельне підприємство МАА , ТОВ Промислова корпорація МАШМ . у період, що перевірявся, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

В силу викладеного є вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позову, винання протиправними та скасування прийнятих відповідачем 30.05.2019 року оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №0007271407, №0007281407.

У відповідності до приписів ст.139 КАС України суд першої інстанції правомірно стягнув на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати на оплату судового збору в розмірі 19 210 грн.

Доводами апеляційної скарги зазначені обставини не спростовуються.

Оскільки судом першої інстанції рішення прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року по адміністративній справі № 280/4198/19 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили 08 червня 2021 року, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду на протязі 30 діб.

Повний текст постанови складений 09 червня 2021 року.

Головуючий - суддя Т.С. Прокопчук

суддя А.В. Шлай

суддя О.О. Круговий