Рішення

від 18.05.2021 по справі 369/14098/19

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/14098/19

Провадження № 2/369/164/21

РІШЕННЯ

Іменем України

18.05.2021 року

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвої І.О.,

при секретарі Юзюк С.В.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу №369/14098/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

30 жовтня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовною заявою до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя.

Свою позовну заяву обґрунтовує тим, що позивач перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою з 05 вересня 2003 року (актовий запис про шлюб №807 вчинений Відділом реєстрації актів громадянського стану Голосіївського РУЮ у м. Києві) по 07 листопада 2018 року (рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області про розірвання шлюбу у справі №369/11811/18).

Від цього шлюбу у сторін по справі народилося двоє доньок: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зазначає, що за час шлюбу за спільні сумісні кошти сторонами було придбано наступне майно:

- трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 95 кв.м. з них житлової 51,7 кв.м.

- легковий автомобіль KIA RIA, 2012 року випуску, сірого кольору, державний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1591.

Позивач вказує, що після розірвання шлюбу відповідачка не бажає у позасудовому порядку добровільно розділити в натурі спільне майно, зокрема шляхом спільного продажу майна, або компенсації їй Ѕ частини у спільному майні, вирішити це питання іншим взаємоприйнятим способом. У позасудовому порядку поділити спірне майно не можливо через відсутність згоди відповідача.

Шлюбний контракт між сторонами по справі не укладався.

На підставі вище наведеного ОСОБА_2 просив суд, в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на наступне майне:

Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 95 кв.м. з них житлової 51,7 кв.м.

Ѕ частину легкового автомобіля KIA RIA, 2012 року випуску, сірого кольору, державний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1591.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_3 право власності на наступне майно:

Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 95 кв.м. з них житлової 51,7 кв.м.

Ѕ частину легкового автомобіля KIA RIA, 2012 року випуску, сірого кольору, державний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1591.

05 листопада 2019 року Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області відкрито провадження у справі, призначено проведення підготовчого засідання.

24 січня 2020 року через канцелярію суду був зареєстрований відзив відповідачки на позовну заяву, в якому вона зазначила, що не погоджується з твердженням позивача, що майно: квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 95 кв.м. з них житлової 51,7 кв.м., легковий автомобіль KIA RIA, 2012 року випуску, сірого кольору, державний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1591 було придбане за рахунок коштів позивача.

Вказує, що за рахунок спільних коштів була обладнана та відремонтована зазначена квартира, безпосередньо фізично облаштувати квартиру весь час допомагав батько Відповідачки.

Крім того, зазначає, що за час спільного шлюбу подружжям було придбано предмети домашнього вжитку та побутову техніку на загальну суму 405 100 грн.

Також на рахунок Позивача, що були відкритті на ФОП ОСОБА_2 були накопичені зароблені родиною кошти, які він згодом взяв в повному обсязі та ФОП ОСОБА_2 закрив, намагаючись на думку відповідача приховати ці накопичення від поділу.

Відповідачка вказує, що не заперечує проти сплати їй половини вартості майна, визначеної за відповідними висновками експерта із врахуванням фактичного стану предмета продажу, але Позивач від проведення експертного дослідження відмовляється.

Також вказує, що напередодні розірвання шлюбу позивач вивіз з дому спільні накопичення в готівковій формі, які подружжя знімало з рахунків ФОП, за останніми даними 2 000 000 грн., залишилось після витрат на утримання родини та ведення спільного господарства. Зазначені кошти, не використовували у підприємницькій діяльності та родина їх накопичувала задля купівлі Відповідачці власного автомобіля, а також квартири на ім`я Відповідачки, яку подружжя планувало використовувати до повноліття старшої доньки для здачі в оренду.

Відповідачка не заперечує проти поділу майна подружжя в позасудовому порядку, або шляхом укладення мирової угоди із врахуванням поділу спільно нажитих накопичень та поділу в натурі предметів домашнього вжитку та техніки, як й не заперечує проти сплати їй частини вартості майна, визначеної на підставі експертного дослідження.

При цьому при недосягненні домовленостей щодо поділу майна шляхом укладення мирової угоди просила суд враховувати вартість майна ФОП - грошей отриманних під час здійснення підприємницької діяльності, при визначенні часток у трикімнатній квартирі.

Також позивачка вказувала, що точна сума коштів, що підлягає поділу буде конкретизована Відповідачем після отримання інформації про доходи та витрати Позивача за 2016-2018 роки та є предметом позову у цивільній справі №369/13802/19, провадження у якій булла відкрита 04 грудня 2019 року, що на думку позивача є підставою для об`єднання.

На підставі наведеного Відповідач просила суд, об`єднати в одне провадження цивільної справи №369/13802/19 та №369/14098/19, що перебувають в провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області, відмовити в позові та виділити ОСОБА_3 із спільного майна подружжя, визнавши за нею право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 95 кв.м. з них житлової 51,7 кв.м. вартістю 2 184 000 грн., предмети домашнього вжитку та побутову техніку на загальну суму 405 100 грн., загальна вартість - 2 392 700 грн., припинити право власності ОСОБА_3 на легковий автомобіль KIA RIA, 2012 року випуску, сірого кольору, державний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1591 в середньому 9 000 доларів США (240 000 грн.), припинити право власності на грошові кошти, отримані у вигляді доходу від підприємницької діяльності ФРП ОСОБА_2 у розмірі 2 000 000 грн., виділити ОСОБА_2 із спільного майна подружжя, визнавши за ним право особистої приватної власностіна: автомобіль KIA RIA, 2012 року випуску, сірого кольору, державний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1591, предмети домашнього вжитку та побутову техніку на загальну вартість 436 400 грн, право власності на грошові кошти, отриманні у вигляді доходу від підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2 у розмірі 2 000 000 грн. визнати за ОСОБА_2 . Вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

13 лютого 2020 року через канцелярію суду було зареєстровано заяву представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просив суд, в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на наступне майне:

Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 95 кв.м. з них житлової 51,7 кв.м.

Ѕ частину легкового автомобіля KIA RIA, 2012 року випуску, сірого кольору, державний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1591.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_3 право власності на наступне майно:

Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 95 кв.м. з них житлової 51,7 кв.м.

Ѕ частину легкового автомобіля KIA RIA, 2012 року випуску, сірого кольору, державний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1591.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 7 801,33 грн., в порядку регресу за виконання зобов`язання, яке виникло протягом шлюбу в інтересах сім`ї (придбання телевізора в кредит). Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 всі судові витрати, пов`язані з розглядом цього спору в суді.

13 лютого 2020 року через канцелярію суду було зареєстровано заяву представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 про об`єднання в одне провадження справ про поділ спільного майна подружжя, а саме цивільну справу №369/14098/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя та цивільну справу №369/13802/19 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя.

13 лютого 2020 року Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя - та цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя (справа №369/13802/19) - об`єднати в одне провадження. Цивільній справі присвоєно номер №369/14098/19, провадження № 2/369/1018/20.

09 вересня 2020 року Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області було закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя.

22 вересня 2020 року через канцелярію суду було зареєстровано клопотання представника позивача про долученя доказів.

Згідно з розпорядженням керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Дідура М.О. №964 від 28 грудня 2020 року щодо повторного автоматичного розподілу справи №369/14098/19 та протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 29 грудня 2020 року, який проведений, у зв`язку з перебуванням головуючого судді Пінкевич Н.С. у соціальній відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами, судді Фінагеєвій І.О. передано цивільну справу №369/14098/19.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Фінагеєвої І.О. від 04 січня 2021 року цивільну справу №369/14098/19 прийнято до розгляду.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Чучковська А.В. позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд задовольнити.

Відповідач в судове засідання не прибула, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином, що дає підстави суду у відповідності ч. 1 ст. 223 ЦПК України слухати справу у її відсутності.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу не здійснюється.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України , у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За відсутності заперечень позивача суд ухвалив, провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст.ст. 280-281 ЦПК України .

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 05 вересня 2003 року (актовий запис про шлюб №807 вчинений Відділом реєстрації актів громадянського стану Голосіївського РУЮ у м. Києві) по 07 листопада 2018 року (рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області про розірвання шлюбу у справі №369/11811/18), що підтверджується копією свідоцтва про одруження серія НОМЕР_3 , копією рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 листопада 2018 року про розірвання шлюбу.

Від шлюбу у сторін по справі народилося двоє доньок: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 .

За час шлюбу сторони придбали трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 95 кв.м. з них житлової 51,7 кв.м., легковий автомобіль KIA RIA, 2012 року випуску, сірого кольору, державний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1591, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 , копією договору міни від 11 серпня 2017 року серія НОМЕР_7 .

Позивачем ОСОБА_2 23 грудня 2017 року було укладено кредитний договір №2017474931, а саме придбано телевізор в кредит. Загальна сума зобов`язання склала 31 599 грн. 90 коп., який був сплачений позивачем у період з 23 січня 2018 року по 17 вересня 2019 року, що підтверджується копією кредитного договору №2017474931, копією довідки АТ ОТП БАНК від 13 лютого 2020 року №031-014/54.

Разом з тим, суд заслухавши доводи представника позивача, дослідивши матеріали справи, звертає увагу на ту обставину, що квартирою АДРЕСА_1 , після припинення сімейних стосунків і відповідно наявними у ньому предметами домашнього вжитку користувалася і могла розпоряджатись саме відповідач ОСОБА_3 .

Відповідач не надала доказів як про сам факт набуття, так і сам факт існування вказаного майна та його вартість. Також відповідач, на якого покладається обов`язок по доказуванню всіх обставин позову, заперечення позивача не спростувала і не довела ні факту набуття у спільну сумісну власність конкретних предметів домашнього вжитку, ні факту наявності вказаного майна станом на припинення сімейних стосунків і розірвання шлюбу.

З приводу твердження відповідача ОСОБА_3 , що напередодні розірвання шлюбу позивач вивіз з дому спільні накопичення в готівковій формі, які подружжя знімало з рахунків ФОП, за останніми даними 2 000 000 грн., залишилось після витрат на утримання родини та ведення спільного господарства і зазначені кошти, не використовували у підприємницькій діяльності та родина їх накопичувала задля купівлі Відповідачці власного автомобіля, а також квартири на ім`я Відповідачки, яку подружжя планувало використовувати до повноліття старшої доньки для здачі в оренду, суд вважає, що у зв`язку з не наданням відповідачем належних, допустимих доказів з цього приводу, відсутність цих доказів позбавляє суд можливості дійти до висновку, що зазначенні кошти існували, чи були коштами подружжя, зважаючи на наявні матеріали справи.

Таким чином, відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1ст. 13 ЦПК України,суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 12, 81, 82 ЦПК України стверджується, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, визнанні сторонами, не підлягають доказуванню.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316 , 317 , 319 ЦК України , аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України).

Частинами 1, 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшення, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. N 11).

Зі змісту п.п. 23,24 постанови Пленуму ВСУ від 21 грудня 2007 року №11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Відповідно до п.30 постанови Пленуму ВСУ від 21 грудня 2007 року №11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК.

При цьому суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз`яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.

При цьому суд підкреслює, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставі ст. 60 СК України.

Як встановлено в судовому засіданні, сторони з 2003 року по 07 листопада 2018 року перебували в зареєстрованому шлюбі та під час шлюбу 11 серпня 2017 року придбали нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 95 кв.м. з них житлової 51,7 кв.м. та рухоме майно - автомобіль KIA RIA, 2012 року випуску, сірого кольору, державний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1591, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серія НОМЕР_3 , копією рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 листопада 2018 року про розірвання шлюбу, копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 , копією договору міни від 11 серпня 2017 року серія НМІ 335194.

Отже, квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 95 кв.м. з них житлової 51,7 кв.м. та автомобіль KIA RIA, 2012 року випуску, сірого кольору, державний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 відповідно до ст. 60 СК України є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу. Оскільки добровільно сторони не домовилися про розмір часток, які мають бути визначені кожному з них, суд вважає, що частки майна дружини та чоловіка є рівними, а тому розділяє спільні квартиру та автомобіль на дві рівні частини, визнавши за позивачем та відповідачем право приватної власності на нерухоме майно - Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 95 кв.м. з них житлової 51,7 кв.м. та на рухоме майно - Ѕ частину автомобіля KIA RIA, 2012 року випуску, сірого кольору, державний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 кожному.

Також суд звертає увагу, що з матеріалів справи вбачається, що погашення позики за кредитним договором №2017474931 в період з 23 січня 2018 року по 08 грудня 2018 року здійснювалося із заробітної плати відповідача, яка відповідно до ч.2 ст.61 СК України є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. З 09 грудня 2018 року по 17 вересня 2019 року погашення позики здійснювалося за особисті кошті відповідача. Проте, за правиломч.4 ст.65 Сімейного кодексу України договір кредитний договір №2017474931 від 23 грудня 2017 року, укладений відповідачем з АТ ОТП БАК , створив права та обовязки не тільки для відповідача, але і позивача, виконання якого подружжя здійснює як солідарні боржники.

Так, у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.12.2007 року №11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , судам роз`яснено, що до складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї. Якщо наявність боргових зобов`язань підтверджується відповідними засобами доказування, такі боргові зобов`язання повинні враховуватись при поділі майна подружжя.

Щодо інших доводів сторін, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях представника відповідача, суд зазначає, що у п. 23 Рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року (заява №63566/00) Пронін проти України зазначено, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Судові витрати розподілити на підставі ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст.ст.60, 69-71 СК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимого ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя - задовольнити частково, позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя - залишити без задоволення.

Визнати за ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_8 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 95 кв.м. з них житлової 51,7 кв.м.

Визнати за ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_8 право власності на Ѕ частину легкового автомобіля KIA RIA, 2012 року випуску, сірого кольору, державний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1591.

Визнати за ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_9 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 95 кв.м. з них житлової 51,7 кв.м.

Визнати за ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_9 право власності на Ѕ частину легкового автомобіля KIA RIA, 2012 року випуску, сірого кольору, державний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1591.

Стягнути з ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_9 на користь ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_8 - 7001 (сім тисяч одну) грн. 03 коп. в порядку регресу за виконання зобов`язання, яке виникло протягом шлюбу в інтересах сім`ї (придбання телевізора в кредит).

Стягнути з ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_9 на користь ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_8 суму сплаченого ним судового збору у розмірі 9605 (дев`ять тисяч шістсот п`ять) грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області або безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено удень його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: І.О. Фінагеєва