Постанова

від 11.06.2021 по справі 640/19526/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/19526/18 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (правонаступник Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві) на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.01.2021 у справі за адміністративним позовом державного підприємства Головний інформаційно-обчислювальний центр Державної адміністрації залізничного транспорту України до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ДП Головний інформаційно-обчислювальний центр Державної адміністрації залізничного транспорту України звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо неподання до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про повернення на поточний рахунок Державного підприємства Головний інформаційно-обчислювальний центр Державної адміністрації залізничного транспорту України надміру сплачених грошових зобов`язань з частини чистого прибутку на суму 981 330, 00 грн., єдиного соціального внеску на суму 34 960, 67 грн. та з податку на додану вартість на суму 12 751, 88 грн.

- зобов`язати ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві підготувати та подати до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про повернення переплат Державного підприємства Головний інформаційно-обчислювальний центр Державної адміністрації залізничного транспорту України : з частини чистого прибутку на суму 981 330, 00 грн. повернути на інтегрований рахунок правонаступника - ПАТ Укрзалізниця , код ЄДРПОУ 40075815; з податку на додану вартість в сумі 12 751, 88 грн. перерахувати на реквізити Казначейства України, рахунок в системі електронного ПДВ № 37510000259194 , МФО 899998, отримувач: ПАТ Укрзалізниця , код ЄДРПОУ 40075815; з єдиного соціального внеску суму 34 960, 67 грн. перерахувати за реквізитами: Поточний рахунок № НОМЕР_2 у Територіально відокремленому без балансовому відділені № 10026/0187 філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ Ощадбанк , МФО 322669, отримувач: філія Головний інформаційно-обчислювальний центр ПАТ Укрзалізниця , код ЄДРПОУ 40081258.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.01.2021 позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (правонаступник Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві) звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі Закону України Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування № 4442-VI від 23.02.2012 та постанови КМ України № 200 державне підприємство Головний інформаційно-обчислювальний центр Державної адміністрації залізничного транспорту України є одним із підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворилося ПАТ Укрзалізниця , у зв`язку з чим відбулося припинення шляхом реорганізації (злиття).

Відповідно до ст. 2 Закону України Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування державне підприємство Головний інформаційно-обчислювальний центр Державної адміністрації залізничного транспорту України є правонаступником усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.

У свою чергу, у ДП Головний інформаційно-обчислювальний центр Державної адміністрації залізничного транспорту України виникла переплата на загальну суму 1 029 042, 55 грн. за наступними платежами:

- з частини чистого прибутку на суму 981 330, 00 грн.;

- з єдиного соціального внеску на суму 34 960, 67 грн.;

- з податку на додану вартість на суму 12 751, 88 грн.

01.08.2018 з метою повернення надміру сплачених платежів позивач звернувся до ГУ ДФС у м. Києві.

Листом від 21.08.2018 № 49819/10/26-15-13-09-13 ГУ ДФС у м. Києві щодо повернення коштів з єдиного внеску позивачу повідомлено про відсутність правових підстав для повернення єдиного соціального внеску на суму 34 960, 67 грн.

Листом від 28.08.2018 № 53005/10/26-15-17-01-13 щодо платежу з чистого прибутку та щодо податку на додану вартість позивачу повідомлено, що перерахування коштів, які реорганізовуються шляхом злиття, на електронний рахунок платника податку-правонаступника не передбачено Податковим кодексом України та про можливість розгляду питання після повного погашення податкового боргу.

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує законні права та інтереси, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки жодних обставин та доказів, визначених податковим законодавством, для відмови позивачу у поверненні надміру сплачених грошових коштів контролюючим органом не наведено, то позовні вимоги підлягають задоволенню.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення, судом порушено правильність застосування норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України врегульовує відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Згідно з пп. 17.1.10 п. 17.1 ст. 17 ПК України платникам податків надано право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

При цьому, умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені визначені у ст. 43 ПК України.

Відповідно до п. 43.1 статті 43 вказаного Кодексу помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Пунктом 43.3 цієї ж статті передбачено, що обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

За приписами п. 43.4 ст. 43 ПК України платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Згідно з п. 43.5 ст. 43 ПК України контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

При цьому, Порядок взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені визначений Наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року № 1146 (чинним, на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок № 1146).

Так, пунктом 5 Порядку №1146 повернення помилково та/або надмiру сплачених сум грошових зобов`язань та пені у випадках, передбачених законодавством, здiйснюється виключно на пiдставi заяви платника податку (за винятком повернення надмiру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фiзичних осiб, якi розраховуються органом ДФС на пiдставi поданої платником податкiв податкової декларацiї за звiтний календарний рiк шляхом проведення перерахунку за загальним рiчним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надмiру сплаченої суми протягом 1095 днiв вiд дня її виникнення.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 1146, у разі якщо вказана у заяві платника сума (її частина) за даними інформаційних систем обліковується як помилково та/або надміру сплачена, орган Державної фіскальної служби готує: висновок на повернення такої суми (її частини) за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку; два примірники реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету, за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку; три примірники реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку.

Пункт 15 Порядку № 1146 визначає, що у разі якщо вказана у заяві платника сума за даними інформаційних систем в повному обсязі відсутня як помилково та/або надміру сплачена, орган ДФС у строки, передбачені пунктом 8 цього Порядку для формування та передачі висновку до органу Казначейства, готує та направляє платнику письмову відмову у поверненні коштів з бюджету з пропозицією щодо проведення звірення його стану розрахунків за відповідним платежем.

Аналіз вказаних норм дає змогу дійти висновку, що обов`язковою передумовою повернення платнику податків надміру/помилково сплачених коштів, є одночасна наявність наступних обставин: 1) відсутність у такого платника податкового боргу; 2) подання платником податків заяви про повернення коштів протягом 1095 днів від дня виникнення переплати; 3) відповідність поданої заяви вимогам пункту 43.4 Податкового кодексу України. За наслідками подання відповідної заяви орган ДФС у визначені законом строки повинен або підготувати висновок про повернення такої суми, або надати письмову відмову у поверненні коштів з бюджету з пропозицію проведення звірення стану рахунків (у разі відсутності в інформаційних базах даних ДФС відомостей щодо розміру заявленої до повернення суми).

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 826/4844/18, від 08 жовтня 2019 року у справі № 1540/3759/18, від 18 червня 2019 року у справі № 826/3490/18, від 13 червня 2019 року у справі № 812/1017/16, від 11 червня 2019 року у справі № 826/8802/16, від 5 березня 2019 року у справі 814/3233/15, від 28 лютого 2019 року у справі № 805/1218/16-а, від 5 лютого 2019 року у справі № 826/7672/17).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції, до відповідача із заявою про повернення надміру сплачених платежів позивач звернувся в межах 1095 днів від дня виникнення надміру сплаченої суми сум грошового зобов`язання, що власне не заперечується відповідачем, як і не заперечується наявність надміру сплачених грошових зобов`язань.

Щодо податкового боргу позивача, то колегія суддів зауважує, що згідно даних інформаційної системи органів ДФС по ДП "Головний інформаційно-обчислювальний центр Державної адміністрації залізничного транспорту України" обліковувся податковий борг у сумі 20 330 094, 66 грн. з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності.

В той же час, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.02.2019 у справі № 826/15097/17, яке набрало законної сили, податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 14.07.2016 № 0004031402 визнано протиправним та скасовано.

Також, відповідно до наданих матеріалів справи встановлено, що позивачем сплачено грошове зобов`язання в розмірі 42 236, 04 грн., а також пеня за несвоєчасність за податком на прибуток у розмірі 206 459, 92 грн.

Відтак, податковий борг за позивачем станом на час подання заяви про повернення надміру сплачених платежів не обліковувався.

Таким чином, висновки відповідача про неможливість повернення надміру сплачених коштів позивачу у зв`язку з наявністю податкового боргу є необґрунтованими.

Щодо доводів відповідача, що перерахування коштів, які реорганізовуються шляхом злиття, на електронний рахунок платника податку-правонаступника не передбачено Податковим кодексом України, колегія суддів зазначає наступне.

Звернення позивача про перенесення відповідних облікових показників з ДП "Головний інформаційно-обчислювальний центр Державної адміністрації залізничного транспорту України" на ПАТ "Укрзалізниця", яке, як встановлено, є правонаступником, підтверджується наданими матеріалами справи (листи від 15.02.2018 № 36/1, 36/2, 36/4 від 01.08.2018 № 36/9, від 20.09.2018 № 36/12).

Відтак, відмова відповідача повернути надміру сплачені грошові кошти позивачем з вказаної підстави є такою, що суперечить положенням чинного законодавства.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що жодних обставин та доказів, визначених податковим законодавством, для відмови позивачу у поверненні надміру сплачених грошових коштів з частини чистого прибутку на суму 981 330, 00 грн. та з податку на додану вартість в сумі 12 751, 88 грн., контролюючим органом не наведено.

Щодо повернення надміру сплачених грошових коштів з єдиного соціального внеску, колегія суддів зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до положень статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Частиною 2 статті 6 Закону № 2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини 4 статті 8 Закону № 2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

За змістом частин 5 та 7 статті 9 Закону № 2464-VI сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування; єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Відповідно до ч. 13 ст. 9 Закону № 2464-VI суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статей 9 та 11 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" розроблено Порядок зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016 № 6 (далі - Порядок № 6).

Вказаний Порядок № 6 визначає процедуру зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) або повернення платникам, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску.

Відповідно до п. 3 Порядку № 6 надміру сплачені суми єдиного внеску - суми коштів, які на певну дату зараховані на відповідний рахунок 3719 понад нараховані суми єдиного внеску на таку дату (крім сум авансових платежів, граничний строк сплати яких не настав, сплачених відповідно до абзацу другого частини восьмої статті 9 Закону); помилково сплачені суми єдиного внеску - суми Коштів, які на певну дату зараховані на невідповідний рахунок 3719 та/або сплачені з рахунку неналежного Платника; рахунок 3719 - відповідні небюджетні рахунки за балансовим рахунком 3719 "Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування", відкриті в органах Державної казначейської служби України.

Пунктами 4-7 Порядку № 6 встановлено, що у випадку надмірної сплати сум єдиного внеску на рахунок 3719 органом доходів і зборів здійснюється зарахування цих коштів у рахунок майбутніх платежів за тим самим рахунком відповідно до встановленого розміру єдиного внеску та у порядку календарної черговості виникнення зобов`язань платника з цього платежу.

Повернення коштів здійснюється у випадках:

1) надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на відповідний рахунок 3719;

2) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на невідповідний рахунок 3719;

3) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на рахунок з обліку доходів бюджету;

4) помилкової сплати податкових зобов`язань з податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій та пені, передбачених Податковим кодексом України, на рахунок 3719.

В даному випадку, відсутні докази помилкової сплати ЄСВ з підстав, визначених пп. 2-4 п. 5 Порядку № 6, а відтак ЄСВ сплачено на відповідний рахунок 3719.

Згідно п. 6 Порядку, повернення коштів здійснюється на підставі заяви платника про таке повернення.

У випадках, передбачених підпунктами 1, 2 та 4 пункту 5 цього Порядку, заява подається до органу доходів і зборів, на рахунок якого сплачено кошти, за формою, визначеною у додатку 1 до цього Порядку.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем правильність оформлення заяви позивача не заперечується.

Відповідно до п. 7 Порядку № 6 у разі надходження заяви про повернення коштів з рахунку 3719, як то має місце в рамках даного юридичного спору, підрозділ органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, у строк не більше ніж десять робочих днів з дати реєстрації заяви проводить перевірку наданої платником інформації.

У разі відмови в задоволенні заяви про повернення коштів з рахунку 3719 платнику єдиного внеску підрозділом органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, надається повідомлення за підписом посадової особи із зазначенням причин відмови.

Аналіз наведених норм в контексті спірних правовідносин дає змогу дійти висновку про те, що повернення надміру сплачених сум єдиного внеску здійснюється відповідним підрозділом органу доходів і зборів на підставі заяви платника податків у випадках, визначених пунктом 5 Порядку № 6, за умови відсутності у платника податків заборгованості зі сплати єдиного внеску та/або фінансових санкцій. При цьому, перелік підстав, з яких платнику податків може бути відмовлено у задоволенні його заяви, передбачений пунктом 7 Порядку № 6, є вичерпним.

Враховуючи, що матеріалами справи не встановлено наявність податкового боргу у позивача, а відповідачем подання відповідної заяви позивачем не заперечується, то підстави відмови у поверненні надміру сплачених сум єдиного внеску, викладені у листі Головного управління ДФС у м. Києві від 21.08.2018 № 49819/10/26-15-13-09-13 є необґрунтованими, а відмова протиправною.

Отже, з огляду на викладене вище та те, що позивач виконав усі умови, передбачені статтею 43 Податкового кодексу України, які необхідні для повернення надміру сплачених сум, при цьому, відповідачем не надано жодних нормативно та документально обґрунтованих обставин, які могли б слугувати підставою для відмови у поверненні позивачу надміру сплачених грошових зобов`язань та, відповідно, підставою для неподання контролюючим органом до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про таке повернення, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, що вірно було встановлено судом першої інстанції.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 826/4844/18.

При цьому, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову та вважає, що судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 159 КАС України

Також, аналізуючи доводи апеляційної скарги, колегія враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 21.01.1999 по справі Гарсія Руїз проти Іспанії , де суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Враховуючи вищевикладене та перевіривши рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст. 308 КАС України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Щодо повернення надмірно сплаченого судового збору за подання даної апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 № 3674-VІ (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно з ч. 2 статті 7 Закону України Про судовий збір у випадках, установлених пунктом 1 частини 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною 1 цієї статті, - повністю.

Частиною 5 ст. 7 Закону України Про судовий збір визначено, що повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Отже, враховуючи те, що ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2021 встановлено, що за подачу апеляційної скарги на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.01.2021 позивач повинен сплатити судовий збір у розмірі 2 643, 00 грн., а відповідно до поданого платіжного доручення № 529 від 16.03.2021 апелянтом було сплачено судовий збір у сумі 23 153, 46 грн., колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для повернення надмірно сплаченого судового збору в розмірі 20 510, 46 грн. (23 153, 46 грн. - 2 643, 00 грн.).

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (правонаступник Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві) залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.01.2021 - без змін.

Повернути з Державного бюджету України на користь Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19 код ЄДРПОУ - 44116011) надмірно сплачений судовий збір в розмірі 20 510, 46 грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Кузьменко В.В.