Постанова

від 08.06.2021 по справі 924/1016/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2021 року Справа № 924/1016/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Маціщук А.В.

суддя Гудак А.В.

при секретарі судового засідання Орловській Т.Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на рішення господарського суду Хмельницької області від 04.02.2021 р. у справі №924/1016/20 (суддя Кочергіна В.О., повний текст складено 15.02.2021 р.)

за позовом заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації, Державного агентства рибного господарства України та державного підприємства "Укрриба"

до 1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях

2) фізичної особи-підприємця Нестерової Анжели Людвігівни

про визнання недійсним Договору №2080 оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності - гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми ставу "Бражинці" (реєстровий номер 25592421.84.ААЕЖАЖ774 інвентаризаційний №1-307), що розташовані за межами с. Бражинці, на території Полонської об`єднаної територіальної громади Полонського району Хмельницької області та перебувають на балансі Державного підприємства "Укрриба", укладений 13.03.2019р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Хмельницькій області та фізичною особою-підприємцем Нестеровою Анжелою Людвігівною;

- повернення фізичною особою-підприємцем Нестеровою Анжелою Людвігівною на баланс Державного підприємства "Укрриба" гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми ставу "Бражинці" (реєстровий номер 25592421.84.ААЕЖАЖ774 інвентаризаційний №1-307), що розташовані за межами с. Бражинці, на території Полонської об`єднаної територіальної громади Полонського району Хмельницької області

за участю представників:

позивача 1 - не з`явився,

позивача 2 - не з`явився,

позивача 3 - не з`явився,

відповідача 1 - Стецюк Т.Л.,

відповідача 2 - не з`явився,

прокуратури - Ренковського С.О.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 04.02.2021 р. у справі №924/1016/20 у задоволенні позову заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації, Державного агентства рибного господарства України та державного підприємства "Укрриба" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях та фізичної особи-підприємця Нестерової Анжели Людвігівни відмовлено.

В обґрунтування рішення судом першої інстанції зазначено, зокрема, що укладення договору оренди від 13.03.2019р. відбувалось в межах наданих повноважень регіональному відділенню Фонду державного майна України та у спосіб, передбачений законодавством. Уклавши спірний договір, сторони договору діяли за вільним волевиявленням, яке відповідало їх внутрішній волі, володіли необхідною цивільною дієздатністю, мали на меті настання реальних правових наслідків та виключно тих прав та обов`язків, які передбачені договором. Відтак, підстав для визнання укладеного між сторонами договору оренди від 13.03.2019р. недійсним суд не вбачає.

Щодо доводів прокуратури про те, що надання в оренду гідроспоруди без права користування водним об`єктом суперечить нормам діючого законодавства та створює передумови до користування водним об`єктом без правовстановлюючих документів або отримання водного об`єкту в оренду без проведення земельних торгів (аукціону), суд першої інстанції зазначив, що чинне законодавство з трьох складових (земля, вода та гідроспоруди) не визначає первинне або пріоритетне значення кожному з них, тобто не визначає порядок та черговість набуття прав користування зазначеними об`єктами. Враховуючи те, що чинним законодавством не визначеного чіткого порядку дій під час набуття права оренди на гідротехнічні споруда та водний об`єкт, не визначено пріорітетного значення кожного з цих об`єктів, місцевий господарський суд дійшов висновку, що такий порядок не порушено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, перший заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.

В обґрунтування апеляційної скарги прокурор зазначає, зокрема, що приймаючи рішення господарським судом не враховано, що такі об`єкти, як контурна дамба, обвідний канал, шлюз-регулятор, водовипуск, контурна дамба, роздільна дамба, водовипуск є нерухомим майном, оскільки вони нерозривно пов`язані із землею та їх переміщення в інше місце може призвести до надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру. Також судом безпідставно не застосовано положення законодавства, яким визначені подільні та неподільні речі, зокрема, ст. ст.183, 187 ЦК України. Зазначає, що відмовляючи в позові господарським судом не враховано, що гідротехнічні споруди водного об`єкта є цілісними з водоймою, на якій вони знаходяться, що унеможливлює їх відокремлення та використання окремо від водного об`єкту.

На думку апелянта, поза увагою суду залишилось те, що передачею в оренду гідротехнічних споруд у такий спосіб створено умови для набуття у строкове платне користування рибогосподарської технологічної водойми на підставі ч.2 ст.134 ЗК України поза передбаченою законом процедурою - без проведення земельних торгів.

Державним підприємством Укрриба надано суду письмові пояснення щодо апеляційної скарги, в яких зазначено, зокрема, що доводи наведені в апеляційній скарзі є безпідставними, натомість рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому скасуванню не підлягає.

Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач-1 просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники позивачів та відповідача-2 в судове засідання 08.06.2021р. не з`явились, про причини неявки суд не повідомили. Враховуючи, що вказані учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, їх явка в судове засідання обов`язковою не визначалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи без їх участі.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

13.03.2019р. між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Хмельницькій області (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Нестеровою Анжелою Людвігівною (орендар) було укладено договір №2080 оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності (далі - договір), відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально-визначене (нерухоме) майном - гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми ставу "Браженці" (реєстровий номер 25592421.84.ААЕЖАЖ774, інв. № 1-307) у складі: контурна дамба, обвідний канал, шлюз-регулятор, водовипуск, контурна дамба, роздільна дамба, водовипуск (далі майно), яке розміщене за межами с. Бражинці, в межах земель Полонської міської об`єднаної територіальної громади Полонського району, Хмельницької області та перебуває на балансі державного підприємства "Укрриба" (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 30.11.2018р. і становить за незалежною оцінкою 364735грн. 00коп. (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 1.2 договору, майно передається в оренду з метою здійснення рибогосподарської діяльності (аквакультура).

У п. 10.1 договору визначено, що його укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 13.03.2019р. до 12.02.2022р. включно.

У додатку 2 до договору від 13.03.2019р. міститься акт приймання-передачі індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 13.03.2019р., згідно якого балансоутримувач та орендодавець передали, а орендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене (нерухоме) майно - гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми ставу "Браженці" (реєстровий номер 25592421.84.ААЕЖАЖ774, інв. № 1-307) у складі: контурна дамба, обвідний канал, шлюз-регулятор, водовипуск, контурна дамба, роздільна дамба, водовипуск, яке розміщене за межами с. Бражинці, в межах земель Полонської міської об`єднаної територіальної громади Полонського району, Хмельницької області та перебуває на балансі Державного підприємства "Укрриба".

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що спірний договір оренди укладено відповідачами з порушенням вимог Закону України Про аквакультуру , Водного та Земельного кодексів України, що відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання вказаного договору недійсним, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ст.215 ЦК України).

Згідно із ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України також визначено, що господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушення хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно зі статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч.3 ст. 326 Цивільного кодексу України, управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про фонд державного майна України" фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Частиною 1 ст.6 вказаного закону визначено, що Фонд державного майна України здійснює свої повноваження безпосередньо і через регіональні відділення в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та представництва у районах та містах, створених Фондом державного майна України, у разі необхідності.

Згідно ч.3 ст.6 Закону України "Про фонд державного майна України" регіональні відділення та представництва діють на підставі положень, що затверджуються Головою Фонду державного майна України.

Відповідно до п.5.3 Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області, затвердженого Головою Фонду державного майна України від 16.07.2012р., Регіональне відділення виступає орендодавцем цілісних (єдиних) майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло у процесі приватизації (корпоратизації) до статутного капіталу господарських товариств, що перебувають у державній власності;

Отже, правомочності щодо передачі в оренду майна державної власності належать регіональному відділенню ФДМУ, яким на час укладення спірного договору було Регіональне відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області.

Доводи апеляційної скарги про те, що укладаючи спірний договір з ФОП Нестеровою А.Л., регіональне відділення ФДМУ розпорядилося не лише гідроспорудами, а також і земельною ділянкою під ним, перевищивши таким чином належні йому повноваження, спростовуються умовами договору, відповідно до яких предметом оренди є індивідуально-визначене (нерухоме) майном - гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми ставу "Браженці" у складі: контурна дамба, обвідний канал, шлюз-регулятор, водовипуск, контурна дамба, роздільна дамба, водовипуск (п. 1.1. договору).

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про те, що укладення договору оренди від 13.03.2019 відбувалось в межах наданих повноважень регіональному відділенню Фонду державного майна України, що унеможливлює визнання недійсним договору з наведених підстав.

Передача в оренду об`єктів нерухомості, які є державною та комунальною власністю, а також набуття права оренди на такі об`єкти, відносини між орендодавцями та орендарями, порядок укладення відповідного договору та його істотні умови регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Пунктом 2 частини 1 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", об`єктами оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.

Водночас, згідно з ч.2 ст.4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не можуть бути об`єктами оренди, у тому числі, захисні гідроспоруди (греблі, дамби, вали, моли, насипи) та системи сигналізації, портові системи інженерної інфраструктури і споруди зв`язку, енерговодопостачання та водовідведення, залізничні колії (до першого розгалуження за межами території порту), навчальний та гідрографічний флоти. Частиною 2 ст.4 Закону встановлено, що об`єктами оренди не можуть бути, захисні споруди цивільного захисту, в т.ч. водосховища та водогосподарські канали комплексного призначення, міжгосподарські меліоративні системи, гідротехнічні захисні споруди (крім гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ні договір оренди, ні витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права не містять інформації про те, що гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми ставу "Браженці" у складі: контурна дамба, обвідний канал, шлюз-регулятор, водовипуск, контурна дамба, роздільна дамба, водовипуск, є захисними.

Згідно наявного у матеріалах справи Паспорту рибогосподарського технологічної водойми нагульного ставка "Браженці" у п.4.8 розділу 4 "Склад та характеристики гідротехнічних споруд водойми" відображено, що відсутні гідротехнічні споруди загально-державного і захисного призначення.

У звіті про оцінку окремого індивідуально-визначеного майна - гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми ставу "Браженці" (реєстровий номер 25592421.84.ААЕЖАЖ774, інв. № 1-307) у складі: контурна дамба, обвідний канал, шлюз-регулятор, водовипуск, контурна дамба, роздільна дамба, водовипуск вказано, що гідротехнічні споруди загальнодержавного і захисного значення відсутні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що рибогосподарська технологічна водойма ставу "Браженці" у складі: контурна дамба, обвідний канал, шлюз-регулятор, водовипуск, контурна дамба, роздільна дамба, водовипуск (далі майно), не віднесена до захисних, а тому прокурором необґрунтовано заявлено про визнання недійсним спірного договору з наведених підстав.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про виключну черговість набуття права користування землею, водою та гідротехнічними спорудами з посиланням на ст. 14 Закону України Про аквакультуру , колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 14 Закону України Про аквакультуру встановлено, що рибогосподарська технологічна водойма для цілей аквакультури надається юридичній чи фізичній особі органом, який здійснює розпорядження земельною ділянкою під водою (водним простором) відповідно до Земельного кодексу України, за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом. При передачі юридичній чи фізичній особі в оренду рибогосподарської технологічної водойми такій особі одночасно можуть передаватися в користування гідротехнічні споруди.

Таким чином, статтею 14 Закону України Про аквакультуру передбачено лише можливий варіант, а не обов`язок передачі гідротехнічних споруд разом з водоймою та земельною ділянкою в оренду.

При цьому, ні Законом України Про аквакультуру , ні Законом України Про оренду державного та комунального майна , гідротехнічні споруди не віднесено до будь-якої головної речі, в т.ч. й ставка або іншого водного об`єкту, що спростовує доводи апелянта про неврахування судом першої інстанції ст.ст. 186, 188 Цивільного кодексу України, якими визначено поняття подільних та неподільних речей, а також приналежність слідування другорядної за головною річчю.

Враховуючи те, що чинним законодавством не визначеного чіткого порядку дій під час набуття права оренди на гідротехнічні споруди та водний об`єкт, не визначено пріорітетного значення кожного з цих об`єктів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що укладений між сторонами договір оренди від 13.03.2019 року не суперечить чинним нормам законодавства, що унеможливлює визнання укладеного між сторонами договору оренди від 13.03.2019 недійсним з наведених підстав.

Доводи прокуратури про те, що надання в оренду гідроспоруди без права користування водним об`єктом створює передумови до користування водним об`єктом без правовстановлюючих документів оцінюється судом апеляційної інстанції критично, оскільки передача в оренду гідротехнічних споруд та водного об`єкту з земельною ділянкою належить до сфер повноважень різних органів управління.

Водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними ст. 122 Земельного кодексу України та в даному випадку орендодавцем, який має право укладати договір оренди водного об`єкту та земельної ділянки під ним є Хмельницька обласна державна адміністрація.

При цьому, матеріалами справи підтверджується, що 25.05.2020 року між Хмельницькою обласною державною адміністрацією (орендодавець) та Нестеровою А.Л. (орендар) укладено договір оренди водного об`єкта (рибогосподарської технологічної водойми) №107/12, за яким передано в оренду водний об`єкт для рибогосподарських потреб: нагульний став "Браженці", площею 56,9134га), за межами населених пунктів Бражинецької сільської ради Полонського району (т.1, 176-182).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що прокурором не доведено поданими суду доказами порушення відповідачами вимог чинного законодавства при укладенні договору оренди, а тому вимога про визнання недійсним договору оренди від 13.03.2019, як і похідна вимога про зобов`язання ФОП Нестерову Анжелу Людвігівну повернути орендоване нерухоме майно державної власності - гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми ставу "Браженці", задоволенню не підлягають.

Згідно з ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 ГПК України.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.

Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 04.02.2021 р. у справі №924/1016/20 залишити без змін, апеляційну скаргу першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "10" червня 2021 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Гудак А.В.