Рішення

від 27.05.2021 по справі 905/501/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.05.2021р. Справа №905/501/21

за позовом: Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (01135, м.Київ, пр.Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Маріупольської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Маріупольського морського порту) (87510, Донецька область, м.Маріуполь, пр.Адмірала Луніна, 3, код ЄДРПОУ 38728439)

до відповідача: Військової частини НОМЕР_1 (87521, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Гагаріна, 150-А, код ЄДРПОУ 14321726)

про стягнення 13133,70 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Державне підприємство «Адміністрація морських портів України», м.Київ в особі Маріупольської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Маріупольського морського порту), м.Маріуполь звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Військової частини НОМЕР_1 , м.Маріуполь про стягнення заборгованості за рахунком №2551 від 28.12.2020р. відповідно до договору на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням орендованого приміщення №73-П-МАФ-20 від 20.01.2020р. на загальну суму 13133,70 грн, яка розрахована станом на 16.03.2021р. (в тому числі 12831,01 грн основний борг з урахуванням індексу інфляції за січень-лютий 2021 року, 242,91 грн пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 59,78 грн 3% річних) на наступні реквізити: Маріупольська філія Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Маріупольського морського порту), ідентифікаційний код (ЄДРПОУ) 38728439; п/р № НОМЕР_2 у відділенні 313/04 АБ «Укргазбанк», м.Маріуполь.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов`язань за договором №73-П-МАФ-20 від 20.01.2020р. на відшкодування витрат Маріупольській філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», пов`язаних з утриманням орендованого приміщення в частині своєчасної та в повному обсязі компенсації фактично понесених витрат заявнику позову, що стало підставою для нарахування пені, інфляційних та відсотків річних.

Ухвалою суду від 29.03.2021р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/501/21, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач у відзиві на позов зазначив, що позовні вимоги Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Маріупольської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Маріупольського морського порту) в частині стягнення заборгованості є обґрунтованими і визнав їх у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Як свідчать матеріали справи, 20.01.2020р. між позивачем (адміністрація) та відповідачем (військова частина НОМЕР_1 ) підписано договір №73-П-МАФ-20, за змістом п.п.1.1, 1.2 якого військова частина 9937 зобов`язується своєчасно відшкодувати адміністрації витрати, пов`язані з утриманням орендованих приміщень загальною площею 461 кв. м будівлі Б-2, Б-1, а саме: споживання електроенергії, теплової енергії, водоспоживання та скидання стоків в міську каналізацію, сплату земельного податку, вивіз сміття (витрати), за встановленими тарифами у строки та на умовах, передбачених договором. Вказані витрати здійснюється для приміщень, які знаходяться у будівлі за адресою: пр.Луніна, 5, м.Маріуполь, Донецька область.

Сума договору на 2020 рік дорівнює 259308,12 грн (з урахуванням ПДВ 43218,02 грн) та складається з:

-відшкодування витрат з електроспоживання 146000 грн (у т.ч. ПДВ 24333,33 грн),

-відшкодування витрат з водоспоживання та скидання стоків в міську каналізацію 17000 грн (у т.ч. ПДВ 2833,33 грн);

-відшкодування витрат за спожиту теплову енергію 80000 грн (у т.ч. ПДВ 13333,33 грн);

-відшкодування витрат з податку на землю 14696,88 грн (у т.ч. ПДВ 2449,48 грн);

-відшкодування витрат по сплаті вивозу сміття 1611,24 (у т.ч. ПДВ 268,54 грн) (п.2.7 договору №73-П-МАФ-20 від 20.01.2020р.).

За змістом п.7.1 укладеного сторонами правочину останній набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2020р. включно, а в частині обов`язків оплати витрат, що підлягають відшкодуванню до повного їх виконання.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги вказаний вище договір як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до п.п.2.3, 2.4 договору №73-П-МАФ-20 від 20.01.2020р. сторони щомісячно складають акти на відшкодування витрат, що зазначені у п.1.1 цього договору. Для складання акту військова частина НОМЕР_1 зобов`язується забезпечити явку свого представника до відділу енергозабезпечення адміністрації, що знаходиться за адресою: пр.Луніна, 77, каб104, а також до відділу майнової роботи юридичної служби адміністрації, що знаходиться за адресою: пр.Луніна, 3, каб.105, м.Маріуполь, Донецька область 87510, у останній робочий день поточного місяця. Розмір відшкодування витрат адміністрації за спожиту електроенергію, тепло- та водоспоживання визначається на підставі показників лічильників та розраховується відповідно до укладених договорів з підприємствами постачальниками послуг та державних тарифів, затверджених відповідними постановами НКРЕКП, за вивезення сміття на підставі тарифів, затверджених Маріупольською міською радою. Розмір відшкодування витрат адміністрації з податку на землю розраховується пропорційно кількості одиниць площі оподаткування земельної ділянки, які використовуються військовою частиною 9937.

28.12.2020р. сторонами був оформлений акт №12/7-2 на відшкодування витрат, пов`язаних з електро-, водо-, теплопостачання та послуги водовідведення за грудень 2020р. на суму 12540,94 грн.

Вищевказаний документ підписаний представниками сторін без зауважень та заперечень, скріпленй печатками адміністрації та військової частини НОМЕР_1 , містить посилання на договір №73-П-МАФ-20 від 20.01.2020р.

Зважаючи на викладені вище обставини, матеріалами справи підтверджується виникнення у відповідача обов`язку щодо відшкодування позивачу витрат в сумі 12540,94 грн знідно з договором №73-П-МАФ-20 від 20.01.2020р.

В силу норм ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.2.2 договору №73-П-МАФ-20 від 20.01.2020р. відшкодування витрат здійснюється військовою частиною НОМЕР_1 на підставі рахунків та підписаних сторонами актів на відшкодування витрат, протягом десяти банківських днів з моменту надання адміністрацією оригіналів рахунків.

Як вбачається з матеріалів справи, рахунок №2551 від 28.12.2020р. на оплату витрат, понесених у грудні 2020 року за договором №73-П-МАФ-20 від 20.01.2020р. вручений представнику відповідача 28.12.2020р., про що свідчить відмітка та підпис останнього у відомості за грудень 2020р. Факт отримання цього рахунку Військовою частиною НОМЕР_1 не заперечується.

Відтак, враховуючи наведене вище, зобов`язання з оплати згідно з рахунком №2551 від 28.12.2020р. мало бути виконано не пізніше 16.01.2021р. включно.

При цьому, як вказує позивач та проти чого відповідач в порядку норм ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України не заперечує, Військова частина 9937 суму витрат не відшкодувала.

Як вказувалось судом, відповідач у відзиві зазначив, що позовні вимоги Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Маріупольської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Маріупольського морського порту) в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими і визнав їх у повному обсязі.

За змістом п.1 ч.2 ст.46, ч.1 ст.191 Господарського процесуального кодексу України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч.4 ст.191 вказаного нормативно-правового акту, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Наразі, судом не встановлено в діях відповідача, пов`язаних з визнанням позову в частині стягнення основного боргу, конкретних порушень закону, а також фактів, які б доводили порушення визнанням позову прав і законних інтересів інших осіб.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, позовні вимоги про стягнення суми заборгованості за договором №73-П-МАФ-20 від 20.01.2020р. у розмірі 12540,94 грн підлягають задоволенню.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу норм ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України).

Частиною 3 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У разі порушення договірних зобов`язань за вимогою адміністрації може встановлюватись наступна відповідальність військової частини 99378: за невиконання зобов`язань у строки визначені п.2.2 договору у розмірі суми боргу, скоригованого на індекс інфляції за час прострочення (враховуючи день погашення зобов`язання), трьох відсотків річних від простроченої суми, пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла на момент виникнення зобов`язання) за кожен день прострочення платежу (підп.5.2.1 п.5.2 договору №73-П-МАФ-20 від 20.01.2020р.).

Відтак, позивачем заявлено до стягнення пеню за період з 17.01.2021р. по 16.03.2021р. в розмірі 242,91 грн.

За розрахунком суду сума пені за вказаний період є фактично більшою, ніж заявлена позивачем до стягнення. Проте, враховуючи, що суд обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд чи спонукати до їх уточнення, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 242,91 грн.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, позивачем заявлено до стягнення 59,78 грн 3% річних за період з 17.01.2021р. по 16.03.2021р.

За розрахунком суду сума процентів річних за наведений період є фактично більшою, ніж заявлена позивачем до стягнення. Проте, враховуючи, що суд обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд чи спонукати до їх уточнення, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних у розмірі 59,78 грн.

Крім того, Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» в особі Маріупольської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Маріупольського морського порту) також заявлено до стягнення 290,07 грн інфляційних за період січень лютий 2021 року.

Як встановлено, платіж за зобов`язанням грудня 2020 року мав бути здійснений не пізніше 16.01.2021р. включно. Відтак, період прострочення для нарахування інфляційних втрат за ним починається з лютого 2021 року. При цьому, позивачем відповідне нарахування здійснено, в тому числі, у січні 2021 року. Відтак, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні нарахування на суму боргу 12540,94 грн за лютий 2021 року (в межах визначеного позивачем періоду) у розмірі 125,41 грн.

Щодо розподілу судових витрат, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.130 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма міститься в ч.3 ст.7 Закону України «Про судовий збір».

При цьому за змістом ч.2 ст.252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Як встановлено, відзив Військової частини НОМЕР_1 , у якому відповідач визнав позовні вимоги, поданий до суду до початку розгляду справи по суті, а саме 26.04.2021р.

Тобто, враховуючи наведене, з огляду на викладені вище положення закону, 50% суми судового збору в розмірі 1135 грн підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України.

В той же час, приймаючи до уваги, що суд дійшов висновку про наявність підстав для частково задоволення вимог позивача, з огляду на положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 1135 грн підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

Разом з цим, суд не вбачає підстав для наведення у резолютивній частині рішення конкретного рахунку позивача, на який підлягають стягненню кошти, оскільки у ч.5 ст.238 Господарського процесуального кодексу України відсутні вимоги про зазначення таких відомостей.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 129, 191, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (01135, м.Київ, пр.Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Маріупольської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Маріупольського морського порту) (87510, Донецька область, м.Маріуполь, пр.Адмірала Луніна, 3, код ЄДРПОУ 38728439) суму заборгованості за договором №73-П-МАФ-20 від 20.01.2020р. на відшкодування витрат Маріупольській філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», пов`язаних з утриманням орендованого приміщення в розмірі 12540,94 грн, пеню 242,91 грн, 3% річних 59,78 грн, інфляційні втрати 125,41 грн, а також судовий збір в сумі 1120,77 грн.

Повернути Державному підприємству «Адміністрація морських портів України» (01135, м.Київ, пр.Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Маріупольської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Маріупольського морського порту) (87510, Донецька область, м.Маріуполь, пр.Адмірала Луніна, 3, код ЄДРПОУ 38728439) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 1135 грн, сплачений на підставі платіжного доручення №327 від 15.03.2021р.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Вступну та резолютивну частини рішення складено 28.05.2021р.

Повний текст рішення складено 02.06.2021р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.О.Паляниця