Постанова

від 01.06.2021 по справі 2-887/2006

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

01 червня 2021 року

м. Київ

справа № 2-887/2006

провадження № 61-10176св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Відкрите акціонерне товариство Запорізький асфальтобетонний завод ,

відповідачі: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю фірма ВВС ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 05 червня 2020 року у складі судді Ткаченко І. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

04 травня 2020 року до Дніпровського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга заступника прокурора Дніпропетровської області, який діє в інтересах держави в особі: Державного навчального закладу Дніпровський технолого-економічний коледж Міністерства освіти і науки України, Дніпровської міської ради, на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2006 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства Запорізький асфальтобетонний завод (далі - ВАТ Запорізький асфальтобетонний завод ), м. Запоріжжя, до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю фірма ВВС (далі - ТОВ фірма ВВС ), м. Дніпропетровськ, про розірвання договору купівлі-продажу.

06 травня 2020 року ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду апеляційна скарга заступника прокурора Дніпропетровської області, який діє в інтересах держави в особі: Державного навчального закладу Дніпровський технолого-економічний коледж Міністерства освіти і науки України, Дніпровської міської ради, залишена без руху до надходження справи із суду першої інстанції, оскільки з отриманих матеріалів справи апеляційний суд не може встановити, чи відповідає апеляційна скарга вимогам статті 356 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

20 травня 2020 року до Дніпровського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2006 року.

На запит Дніпровського апеляційного суду Кіровський районний суд м. Дніпропетровська повідомив, що цивільна справа № 2-887/2006 за позовом ВАТ Запорізький асфальтобетонний завод до ОСОБА_1 , ТОВ фірма ВВС про розірвання договору купівлі-продажу, 12 березня 2012 року знищена за закінченням строку зберігання у суді з вилученням з неї процесуальних документів, а саме: оригіналів ухвали суду від 15 лютого 2006 року та мирової угоди від 15 лютого 2006 року, копії яких, належним чином завірені, направлені до апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 05 червня 2020 року повернуто апеляційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області, який діє в інтересах держави в особі: Державного навчального закладу Дніпровський технолого-економічний коледж Міністерства освіти і науки України, Дніпровської міської ради, та апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2006 року у справі за позовом ВАТ Запорізький асфальтобетонний завод до ОСОБА_1 , ТОВ фірма ВВС про розірвання договору купівлі-продажу. Повернуто прокуратурі Дніпропетровської області судовий збір у сумі 2 102,00 грн, внесений згідно з платіжним дорученням від 12 травня 2020 року № 1140. Повернуто ОСОБА_2 судовий збір у сумі 3 930,00 грн, який сплачений згідно з квитанцією від 20 травня 2020 року.

Вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами, апеляційний суд дійшов висновку, що вони мають бути повернуті особам, які їх подали, оскільки матеріали цивільної справи № 2-887/2006 знищено.

Ураховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції вказав, що апелянтам у порядку статей 488, 489 ЦПК України слід звернутись до суду першої інстанції із заявою про відновлення провадження у цивільній справі № 2-887/2006 за позовом ВАТ Запорізький асфальтобетонний завод до ОСОБА_1 , ТОВ фірма ВВС про розірвання договору купівлі-продажу, а вже потім за результатами вирішення заяви про відновлення знищеного провадження визначитись із подальшими процесуальними діями.

Зазначивши, що суд апеляційної інстанції позбавлений можливості вирішити питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами, посилаючись на статтю 357 ЦПК України, апеляційний суд вирішив повернути подані апеляційній скарги та сплачений апелянтами судовий збір.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У липні 2020 року заступник прокурора Дніпропетровської області звернувся засобами поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 05 червня 2020 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду в частині повернення апеляційної скарги заступника прокурора Дніпропетровської області та передати справу на розгляд до апеляційного суду.

У касаційній скарзі заявник посилається на те, що стаття 357 ЦПК України не містить такої підстави повернення апеляційної скарги, як ненадходження справи із суду першої інстанції; апеляційний суд взагалі не посилається на норму процесуального права, на підставі якої ним прийнято рішення про повернення скарги прокурору; особи, в інтересах яких прокурором подано апеляційну скаргу, не були залучені судом до участі у справі, отже, відповідно до статті 489 ЦПК України позбавлені можливості ініціювати відновлення втраченого судового провадження у справі; враховуючи, що суд першої інстанції самостійно не ініціював питання про відновлення втраченого судового провадження у справі, апеляційний суд мав повернути апеляційну скаргу прокурора до суду першої інстанції для належного оформлення матеріалів справи, у тому числі шляхом вирішення витання про відновлення втраченого провадження.

У грудні 2020 року на адресу Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області, в якій, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, співвідповідач просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду - без змін, оскільки вона є законною.

Станом на дату розгляду справи Верховним Судом інших відзивів на касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області не надходило.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 14 липня 2020 року касаційна скарга заступника прокурора Дніпропетровської області передана на розгляд судді-доповідачу Штелик С. П.

Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2020 року (з урахуванням ухвали Верховного Суду від 22 липня 2020 року про надання строку для усунення недоліків) відкрито касаційне провадження у справі (на підставі абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України), витребувано із Дніпровського апеляційного суду провадження № 22-ц/803/5908/20 за апеляційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

У листопаді 2020 року матеріали провадження № 22-ц/803/5908/20 надійшли до Верховного Суду.

Розпорядженням керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 15 грудня 2020 року № 3146/0/226-20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку обранням суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду до Великої Палати Верховного Суду.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 15 грудня 2020 року касаційна скарга заступника прокурора Дніпропетровської області та матеріали провадження № 22-ц/803/5908/20 передані на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексумежах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала апеляційного суду - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За змістом статті 357 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо:

1) апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено;

2) до постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження особа, яка подала скаргу, подала заяву про її відкликання;

3) скаргу подано в інший спосіб, ніж до суду апеляційної інстанції;

4) скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Питання про залишення апеляційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги. Питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Про повернення апеляційної скарги постановляється ухвала, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.

Копія ухвали про повернення апеляційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 272 цього ЦПК України. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення апеляційної скарги разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія апеляційної скарги залишається в суді апеляційної інстанції.

Згідно зі статтею 488 ЦПК України відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до статті 489 ЦПК України втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду.

На підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити (частина перша статті 494 ЦПК України).

За повідомленням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська на запит апеляційного суду цивільна справа № 2-887/2006 за позовом ВАТ Запорізький асфальтобетонний завод до ОСОБА_1 , ТОВ фірма ВВС про розірвання договору купівлі-продажу знищена 12 березня 2012 року за закінченням строку зберігання у суді з вилученням з неї процесуальних документів, а саме: оригіналів ухвали суду від 15 лютого 2006 року та мирової угоди від 15 лютого 2006 року.

Завірені судом першої інстанції копії зазначених ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2006 року та мирової угоди від 15 лютого 2006 року направлені до апеляційного суду та містяться в матеріалах апеляційного провадження.

Повертаючи заступнику прокурора Дніпропетровської області подану ним апеляційну скаргу (поряд з поданою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 апеляційною скаргою), суд апеляційної інстанції вказав, що, враховуючи те, що матеріали цивільної справи знищено, апелянтам у порядку статей 488, 489 ЦПК України спочатку слід звернутись до суду першої інстанції із заявою про відновлення провадження у цивільній справі № 2-887/2006 за позовом ВАТ Запорізький асфальтобетонний завод до ОСОБА_1 , ТОВ фірма ВВС про розірвання договору купівлі-продажу, а вже потім, за результатами вирішення заяви про відновлення втраченого провадження, визначитись з подальшими процесуальними діями.

Колегія суддів погоджується із таким висновком апеляційного суду, ураховуючи те, що матеріали цивільної справи № 2-887/2006 за позовом ВАТ Запорізький асфальтобетонний завод до ОСОБА_1 , ТОВ фірма ВВС про розірвання договору купівлі-продажу знищено та суд апеляційної інстанції був позбавлений можливості дослідити матеріали справи та вирішити питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області.

При цьому Верховний Суд враховує, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень, відкритих для загального доступу, втрачене судове провадження у цивільній справі № 2-887/06 за позовом ВАТ Запорізький асфальтобетонний завод до ОСОБА_1 , ТОВ фірма ВВС про розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна в частині укладення мирової угоди від 15 лютого 2006 року, а також постановлення ухвали від 15 лютого 2006 року про визнання мирової угоди, вже відновлено за заявою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про що свідчить ухвала Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 серпня 2020 року, постанова Дніпровського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2021 року.

Згідно із зазначеною постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2021 року у справі задоволено частково апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , скасовано ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2006 року та справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Посилання апеляційного суду на статтю 357 ЦПК України, якою врегульовано питання залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, у якій не зазначено про таку підставу повернення апеляційної скарги як знищення судового провадження, на що посилається у своїй касаційній скарзі заявник, не спростовує правильність висновків суду апеляційної інстанції та не є підставою для скасування правильної за своєю суттю оскаржуваної ухвали апеляційного суду.

У тексті оскаржуваної ухвали апеляційного суду містяться посилання на норми статей 357, 488, 489 ЦПК України, Закону України Про судовий збір , а тому немає підстав вважати, що вона є необґрунтованою, на чому наполягає заявник.

З огляду на те, що знищене судове провадження вже відновлено за заявою інших апелянтів, доводи касаційної скарги про те, що особи, в інтересах яких прокурором подано апеляційну скаргу, не були залучені судом до участі у справі, тому позбавлені можливості ініціювати відновлення втраченого судового провадження у справі; відхиляються.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд мав повернути апеляційну скаргу прокурора до суду першої інстанції для належного оформлення матеріалів справи, не приймаються, оскільки чинним ЦПК України не передбачено такої процесуальної дії для суду апеляційної інстанції у випадку втраченого судового провадження через закінчення строку його зберігання, і апеляційним судом було роз`яснено порядок дій для учасників справи у даному випадку.

Не є спроможними доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом узагальнень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, оскільки при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду (а не Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ), про що зазначено в частині четвертій статті 263 ЦПК України.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував, та не можуть бути підставами для скасування постановленого у справі судового рішення.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі Проніна проти України , від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).Оскаржувана постанова відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Верховний Суд, застосувавши правило частини третьої статті 401 ЦПК України, вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського апеляційного судувід 05 червня 2020 року в частині повернення апеляційної скарги заступника прокурора Дніпропетровської області залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик