Ухвала

від 07.06.2021 по справі 1-2/2008

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

07 червня 2021 року

м. Київ

справа № 1-2/2008

провадження № 13-92зво21

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15

перевірила заяву засудженого ОСОБА_16 про перегляд вирокуАпеляційного судуСумської області від 18червня 2008 року та ухвали Верховного Суду України від 03лютого 2009 року за виключними обставинами і

встановила:

Вироком Апеляційного судуСумської області від 18червня 2008 року ОСОБА_16 було визнано винним і засудженоза ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 187, пунктами 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115Кримінального кодексу України(далі КК) із застосуванням положень частин 1 та 4 ст. 70 цього Кодексу до остаточногопокарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

Ухвалою Верховного Суду України від 03 лютого 2009 року вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_16 в частинізасудження його за ч.2 ст.121 КК змінено перекваліфіковано його дії з цієї статті на ч.2 ст. 122 КК та призначено йому за цією статтею покаранняу виді позбавлення волі на строк 5 років.На підставі частин 1та 4 ст.70 цього ОСОБА_17 визначеноостаточне покарання у виді довічного позбавлення волі зконфіскацією всього майна.

11 березня 2021 року Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) ухвалив остаточне рішення у справі «Дембо та інші проти України», яким констатував порушення щодо ОСОБА_16 (заява 15611/19) ст. 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) стосовно покарання у виді довічного позбавлення волі без перспективи звільнення. ЄСПЛ також постановив, що визнання існування порушення становить достатню справедливу сатисфакцію.

Посилаючись на вказане рішення ЄСПЛ, ОСОБА_16 звернувся до Великої Палати Верховного Суду (далі Велика Палата) із заявою про перегляд судових рішень щодо нього за виключними обставинами, у якій просить судові рішення скасувати в частині призначеного йому покарання у виді довічного позбавлення волі, ухвалити нове рішення, яким звільнити йоговід подальшого відбування покарання, оскільки він відбув майже 16 років позбавлення волі, що перевищує максимальну межу строкового покарання, встановленого ч. 2 ст. 63 КК.

Перевіривши наведені у заяві доводи, Велика Палата вважає, що у відкритті провадження за заявою ОСОБА_16 необхідно відмовити з огляду на таке.

Згідно з ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 459 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за виключними обставинами, однією з яких є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом.

11 березня 2021 року ЄСПЛ у справі «Дембо та інші проти України» встановив порушення Україною ст. 3 Конвенції щодо деяких осіб, зокрема і ОСОБА_16 (заява 15611/19), стосовно довічного ув`язнення без перспективи звільнення.

Загальні принципи, яких дотримувався ЄСПЛ при ухваленні цього рішення, а саме: оцінка та аналіз наведених ним фактів, констатований зміст порушення Конвенції та визнання порушення достатньо справедливою сатисфакцією свідчать про допущення щодо ОСОБА_16 таких порушень Конвенції, які за цих обставин неможливо відновити у вигляді того стану чи становища, що існували до вчинення порушень.

У таких випадках засобами компенсації можуть бути: сплата присудженого відшкодування моральної шкоди, аналіз причин порушення Конвенції та пошук шляхів усунення цих порушень, вжиття інших заходів загального характеру. Виконання цих заходів покладається на компетентні органи державної влади.

З урахуванням Рекомендації № R (2000) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень Європейським судом з прав людини від 19січня 2000 року, встановлене ЄСПЛ порушення Україною міжнародних зобов`язань може бути підставою для перегляду судових рішень лише в тому випадку, коли можна досягти на національному рівні restitutioinintegrum (повного відновлення), тобто відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який особа мала до порушення Конвенції.

Щодо ОСОБА_16 таке повне відновлення попереднього юридичного стану, зокрема шляхом перегляду судового рішення, не є можливим, оскільки ЄСПЛ констатував порушення Конвенції лише щодо довічного ув`язнення без перспективи звільнення та не зробив висновку про порушення конвенційних прав заявника під час розгляду в судах справи щодо нього.

Констатоване порушення Конвенції щодо заявника може бути усунуто лише шляхом вжиття заходів загального характеру з боку держави (внесення змін у відповідне законодавство).

Отже, підстави для відкриття провадження за заявою ОСОБА_16 про перегляд судових рішень щодо нього за виключними обставинами відсутні.

Керуючись статтями 459, 463, 464 КПК, Велика Палата

ухвалила:

Відмовити у відкритті провадження за заявою засудженого ОСОБА_16 про перегляд за виключними обставинами вирокуАпеляційного судуСумської області від 18червня 2008 року та ухвали Верховного Суду України від 03лютого 2009 року.

Заяву ОСОБА_16 з усіма доданими матеріалами повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2 ОСОБА_9

ОСОБА_3 ОСОБА_10

ОСОБА_4 ОСОБА_11

ОСОБА_5 ОСОБА_12

ОСОБА_6 ОСОБА_13

ОСОБА_7 ОСОБА_14

ОСОБА_8 ОСОБА_15