Рішення

від 03.06.2021 по справі 761/24136/19

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/24136/19

Провадження № 2/761/718/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді: Осаулова А.А.

при секретарі судових засідань: Вольда М.А.,

за участю представника позивача: ОСОБА_1

та представника відповідача: ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом Обслуговуючого кооперативу Прогресс до ОСОБА_2 про визнання додаткової угоди укладеної та поновлення терміну дії договору про право користування земельною ділянкою, -

в с т а н о в и в:

В червні 2019 р. Обслуговуючий кооператив Прогресс звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 , в якому просило суд визнати укладеною додаткову угоду від 15.06.2018 р. до договору про право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 8000000000:91:111:0023, між ОК Прогресс та ОСОБА_3 . Поновити термін дії договору про право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 8000000000:91:111:0023, укладеного між ОК Прогресс та ОСОБА_3 , в редакції додаткової угоди , запропонованій з моменту набрання чинності судовим рішення у справі.

Позовні вимоги (з урахуванням уточненої позовної заяви, а.с.46-49) обґрунтовані тим, що 06.08.2015 р. між сторонами було укладено договір про право користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 8000000000:91:111:0023. За умовами вказаного договору після закінчення строку користування земельною ділянкою забудовник має переважне право укладення договору суперфіцію на новий строк або придбання земельної ділянки. Землевланик зобов`язується продовжити дію договору на новий строк за домовленістю сторін і в порядку встановленому договором та законодавством.

05.08.2016 року позивачем було зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт на будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

Наказом Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м.Києва №33 від 07.02.2018 року Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт реєстрацію вищенаведеної декларації було скасовано.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.09.2018 р., залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2018 р., у справі №826/5226/18 скасовано наказ Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м.Києва №33 від 07.02.2018 року, зобов`язано Дуржавну архітектурно-будівельну інспекцію Україну вчинити дії щодо поновлення реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт на будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

15.06.2018 р. позивач звернувся до відповідача з листом про продовження строку дії договору суперфіцію від 06.08.2015 р., до якого було надано проект додаткової угоди, які отримано відповідачем 18.06.2018 р. Відповіді на вказаний лист позивач не отримав.

Позивач зазначає, що з урахуванням належного виконання ним договору суперфіцію, повідомлення про намір реалізувати переважне право на поновлення договору суперфіцію на новий строк, не направлення відповідачем відмови у поновленні договору на новий строк, продовження використання позивачем земельної ділянки після закінчення строку дії договору, він має право на переважне право на поновлення договору суперфіцію на наовий строк.

Вказане стало підставою для звернення до суду з позовом.

У відзиві на позов відповідач заперечує щодо задоволення позову, зазначає, що будівництво будинку повинно було бути завершене у строку до 07.06.2018 р., строк дії договору сплинув 06.08.2018 р. За змістом договору суперфіцію від 06.05.2015 р. продовження дії договору може бути вчинене за домовленістю сторін. Відповідач згоди на продовження дії договору не надавав. Крім цього, зазначає, що відповідач порушував умови договору від 06.05.2015 р., протиправно володіє земельною ділянкою, будівництво житлового будинку у строк до 07.02.2018 р. не завершив. Звертає увагу, що на правовідносини, що виникають з договору суперфіцію, норми ст. 33 Закону України Про оренду не розповсюджуються. (а.с. 63-68)

Ухвалою судді від 19.08.2019 р. відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження? призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою судді від 02.12.2019 р. закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 28.01.2020 р. провадження у цивільній справі зупинено до встановлення правонаступника земельної ділянки земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді від 09.11.2020 р. відновлено провадження у цивільній справі, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 31.03.2021 р. замінено відповідача у справі за №761/24136/19 з ОСОБА_3 на ОСОБА_2 .

Протокольною ухвалою суду від 03.06.2021 р. закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 06.08.2015 року між ОК Прогресс та ОСОБА_3 було укладено договір про право користування чужою земельною ділянкою для забудови, за умовами якого ОК Прогресс отримало право користування чужою земельною, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 8000000000:91:111:0023, загальною площею 0,100 га, цільове призначення - будівництво та обслуговування житлового будинку і господарських споруд Згідно з п.3.1 Договору право забудовника користуватися належною землевласнику земельною ділянкою для забудови встановлено на 3 (три) роки, починаючи з дня його державної реєстрації, а саме: 1 (один) рік - до початку будівництва; 1,5 (півтора) року - будівництво будинку; 0,5 (половина) року - непередбачувані обставини. (а.с. 4-6)

На а.с.7 - акт приймання-передачі до договору про право користування чужою земельною ділянкою для забудови від 06.08.2015 р.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21.01.2019 р. у справі №761/28611/18, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 11.07.2019 р. та постановою Верховного Суду від 13.04.2021, відмовлено Обслуговуючому кооперативу ПРОГРЕСС в задоволенні позову до ОСОБА_3 про зміну умов договору про право користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 06.08.2015 року у зв`язку з істотною зміною обставин.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2018 р. у справі №826/5226/18 залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2018 року, яким визнано протиправним та скасувано наказ Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №33 від 07 лютого 2018 року Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт . Зобов`язано Державну архітектурно-будівельну інспекцію України вчинити дії щодо поновлення реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт Будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 від 05 серпня 2016 року №КВ 083162181341 шляхом внесення запису про реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт до Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів. (а.с. 8-17, 19-28)

Листом №-15/06 від 15.06.2018 р. ОК Прогресс направив ОСОБА_3 повідомлення про продовження строку дії договору суперфіцію від 06.08.2015 р. з проектом додаткової угоди договору від 06.08.2015 р, які ОСОБА_3 отримала 18.06.2018 р. (а.с. 31-34)

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. (а.с. 76)

Спадкоємцем майна - земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 . після смерті ОСОБА_3 є ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим 27.06.2020 р. (а.с. 97)

Згідно ст. 13 ч. 1, 3 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 р. у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 р. у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання додаткової угоди від 15.06.2018 р. укладеною та поновлення терміну дії договору про право користування земельною ділянкою.

Правове регулювання взаємовідносин сторін щодо права користування чужою земельною ділянкою для забудови містить глава 34 (ст. ст. 413-417) ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до ЦК України.

Право користування чужою земельною ділянкою для забудови може бути встановлено на визначений або на невизначений строк, крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

В свою чергу, Цивільним кодексом України визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (ч.1 ст.182). Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640). Згідно ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . Пунктом 2 ч. 1 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право забудови земельної ділянки (суперфіцій).

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 395 ЦК України речовими правами на чуже майно є, зокрема, право забудови земельної ділянки (суперфіцій).

Відповідно до ч. 1 ст. 413 ЦК України власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору суперфіцію від 06.08.2015 р. ОК Прогресс отримало право користування чужою земельною, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 8000000000:91:111:0023, загальною площею 0,100 га, цільове призначення - будівництво та обслуговування житлового будинку і господарських споруд.

Сторони фактично не заперечували, що будівництво будинку повинно бути завершено у строк до 07 лютого 2018 року, а строк дії договору - до 06.08.2018 р.

Відповідно до вимог ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

В пункті 5.9 договору від 06.08.2015 р. землевласник зобов`язується продовжити дію договору на новий строк за домовленістю сторін і в порядку встановленому договором та законодавством.

Між тим, згоди на продовження дії договору як ОСОБА_3 , так і відповідач ОСОБА_2 не надавали, що підтверджується відзивом на позов, листами ОСОБА_3 (а.с. 63-68, 86-87) та встановлено судом в судовому засіданні.

Стосовно посилання позивача на необхідність застосування до спірних правовідносин положень ч.6 ст. 33 Закону України Про оренду землі (в редакції на час звернення до суду), за яким у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, варто зазначити наступне.

Суперфіцій і оренда є окремими правовими інститутами, які регламентуються різними главами Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України і Закону України Про оренду землі .

Правове регулювання речового права на чуже майно - права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) здійснюється нормами глави 16-1 Земельного кодексу України та глави 34 Цивільного кодексу України, тоді як правове регулювання права оренди земельної ділянки здійснюється нормами глав 15, 22 Земельного кодексу України та Законом України Про оренду землі , зокрема, підстави припинення договору оренди землі визначені нормами статей 31, 32 вказаного закону. Водночас, нормами статті 416 Цивільного кодексу України та статті 102-1 Земельного кодексу України визначені підстави припинення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію).

Статтею 102-1 Земельного кодексу України передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникає на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 413 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту. При цьому право суперфіцію може бути безстроковим, окрім земель державної та комунальної власності, строк користування якими не може перевищувати 50 років.

Разом з тим за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату (частина 1 статті 792 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Договір про надання права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) також передбачає можливість одержання власником такої земельної ділянки плати за користування землекористувачем (суперфіціарієм) земельною ділянкою (частина 4 статті 414 Цивільного кодексу України). Проте ця плата не є орендною.

При цьому слід враховувати, що договір суперфіцію має особливу правову природу, відмінну від договору оренди.

У даному випадку судом встановлено, що керуючись принципом свободи договору сторони уклади саме договір суперфіцію з дотриманням норм чинного законодавства.

Наявності у спірних правовідносинах вищезазначених ознак правовідносин договору оренди не вбачається, а відтак підстави для застосування законодавства про оренду землі, в тому числі ч.6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , суд не вбачає.

Схожої позиції дійшов Верховний Суд у постанові від 28.03.2018 у справі №923/474/17.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Концепція майна в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися правом власності , а відтак і майном . До таких активів може відноситися право оренди (рішення у справі Іатрідіс проти Греції від 25.03.1999, заява №311107/96, п. 54).

Аналіз прецедентної практики Європейського суду з прав людини дає підстави для формування позиції, що при вирішенні питань щодо порушення державами - учасницями Ради Європи положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї велика увага акцентується на дотриманні державою принципу правомірних або законних очікувань та захисту прав людини через призму цього принципу. Зокрема, у справах Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії та Федоренко проти України ЄСПЛ констатував, що відповідно до прецедентного права органів, які діють на підставі Конвенції, право власності може бути існуючим майном або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні виправданими очікуваннями щодо отримання можливості ефективного використання права власності (c.f. Рressos Соmpania Naviera S.A. v. Belgium, Рішення від 20 листопада 1995 року, серія А, №332, с. 21, п. 31; пункт 21 Рішення ЄСПЛ у справі Федоренко проти України ).

У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття майно , а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як наявне майно , так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого права власності (пункт 74 Рішення ЄСПЛ від 2 березня 2005 року у справі Von Мaltzan and others v. Germany ), ЄСПЛ робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене вище, а також те, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами в розумінні ЦПК України обставин, на які він посилається, підстав для задоволення позовних вимог про визнання додаткової угоди укладеної та поновлення терміну дії договору про право користування земельною ділянкою, суд не вбачає.

Згідно п.п.15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Керуючись ст. ст. 319, 395, 413 ЦК України, ст. 102-1 ЗК України, ст.ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 60, 76-81, 187, 223, 258, 263, 264, 265, 268, 352 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позовну заяву Обслуговуючого кооперативу Прогресс до ОСОБА_2 про визнання додаткової угоди укладеної та поновлення терміну дії договору про право користування земельною ділянкою, - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників:

Позивач: Обслуговуючий кооператив Прогресс , код ЄДРПОУ 39904370, адреса знаходження: м.Київ, вул.Лук`янівська, 18.

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса АДРЕСА_3 .

Повне рішення виготовлено 11.06.2021 р.

Суддя: Андрій Анатолійович Осаулов