Постанова

від 11.06.2021 по справі 428/4471/20

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 428/4471/20

Провадження № 22-ц/810/422/21

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2021 року м. Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кострицького В.В.,

суддів: Назарова М.В., Лозко Ю.П.

за участю секретаря судового засідання Сінько А.І.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю Сервісне підприємство

Хімконцерн

третя особа ОСОБА_2

представник відповідача та третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження справу

за апеляційною скаргою ТОВ Сервісне підприємство Хімконцерн та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє ОСОБА_3

на рішення Сєвєродонецького міського суду від 02 квітня 2021 року, ухваленого у складі судді Кордюкової Ж.І. у м. Сєвєродонецьк, Луганської області

у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ СП Хімконцерн , третя особа ОСОБА_2 про поновлення на роботі,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

01 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ СП Хімконцерн , третя особа ОСОБА_2 про поновлення на роботі .

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що працював у відповідача водієм автотранспортних засобів з 05.06.2019 року. Проте 12.04.2020 року він був звільнений з роботи на підставі п. 5 ст.40 КЗпП України . Своє звільнення вважає незаконним, оскільки йому не була запропонована інша легша робота на підприємстві і він не відмовлявся від переведення на легшу роботу , хоча він міг би виконувати роботу сторожа, трудову книжку вручили через місяць після звільнення, копію наказу про звільнення не вручили взагалі.

Просив суд поновити його на роботі водієм автотранспортних засобів Товариства з обмеженою відповідальністю Сервісне підприємство Хімконцерн з 12.04.2020 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 02 квітня 2021 року в позовних вимогах ОСОБА_1 задоволено .

Мотивуюче таке рішення суд першої інстанції виходив з того, що було передчасним видання наказу №2/1-к про звільнення позивача з роботи 12.04.2020 року, та вважав, що за встановлених обставин наказ про звільнення позивача з роботи міг бути виданий відповідачем не раніше 13.04.2020 року. Аналізуючи встановлені обставини у сукупності з положеннями ст.43 Конституції України , ст.ст. 40 , 235 КЗпП України , суд прийшов до висновку, що звільнення позивача ОСОБА_1 з роботи мало місце з порушенням порядку, встановленого законом, тобто було незаконним, таким, що порушує його права та інтереси. Таким чином суд першої інстанції вважав, з урахуванням наведеного та відповідно до вимог ч. 1 ст. 235 КЗпП України , що ОСОБА_1 має бути поновлений на роботі на посаді водієм автотранспортних засобів Товариства з обмеженою відповідальністю Сервісне підприємство Хімконцерн , а наказ відповідача від 12.04.2020 року №2/1-к є протиправним та таким, що не відповідає вимогам закону

Доводи апеляційної скарги

Не погоджуючись з таким рішенням суду ТОВ Сервісне підприємство Хімконцерн та ОСОБА_2 звернулись з апеляційною скаргою в якій просять рішення суду скасувати та ухвалити рішення яким відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ТОВ Сервісне підприємство Хімконцерн , третя особа ОСОБА_2 .

Апеляційна скарга мотивована тим, що скаржник вважає, що суд першої інстанції, у своєму рішенні зазначив, та відповідач повністю погоджується з його висновками, що 12.04.2020 року у відповідача виникло право звільнити ОСОБА_1 внаслідок нез`явлення його на роботу протягом більш ніж чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності. Але яку норму закону порушено при звільненні було порушено відповідачем, суд у своєму рішенні не зазначив. На думку скаржника, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи організації. Судом першої інстанції чітко було встановлено щодо неможливості запропонувати позивачу, який є непрацездатним в професії водія, іншу, більш легшу роботу, оскільки на підприємстві іншої роботи, яку б міг виконувати позивач немає. Зазначене об`єктивно спростовує доводи позивача щодо того, що він міг би виконувати роботу сторожа, оскільки такої посади в штаті підприємства немає. На думку скаржника суд першої інстанції не дослідив всі обставини справи і доводи представника відповідача адвоката Циби Д.М. та третьої особи, щодо того факту, що на підприємстві 12.04.2020 року був робочий день і з цього приводу є відповідні документи, які підтверджують вказані обставини та помилковість прийнятого судом рішення . А, у рішенні йдеться про встановлення судом обставин, що наказ про звільнення позивача з роботи був виданий 12.04.2020 року, яке було неділею та вихідним днем на підприємстві. Згідно з табелем обліку робочого часу за квітень 2020 року директор ОСОБА_2 , був у цей день вихідний, доказів того, що в цей день він працював суду надано не було і за таких обставин, суд дійшов висновку про передчасність видання наказу № 2\1-к про звільнення позивача з роботи 12.04.2020 року, та вважає, що за встановлених обставин наказ про звільнення з роботи міг бути виданий відповідачем не раніше 13.04.2020 року. Не погоджуючись з таким висновком Сєвєродонецького міського суду Луганської області, сторона відповідача надає свої доводи відповідно до фактичних обставин справи, наявних документів та вимог діючого законодавства і вважає, що такі висновки не відповідають вимогам закону на підставі статті 8 Конституції України та статей 263, 264 ЦПК України що судом, не в повному об`ємі виконано рішення вказаних статей. На думку скаржника суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та розглянув факт видання наказу №2/1-к про звільнення позивача у неділю 12.04.2020 року, зробивши висновок, що вказаний день є вихідним, і директор підприємства ОСОБА_2 , відповідно видав наказ перебуваючи у вихідному, і доказів, що в цей день він працював суду надано не було. Як вважає скаржник, позивач взагалі не посилався в позовній заяві на вказаний факт, він акцентував увагу суду на тому, що було порушено п.5.ч.1. ст. 40 КЗпП України, щодо недотримання чотиримісячного строку звільнення, тобто наказ видано передчасно - саме з цього приводу. Судом першої інстанції не перевірено чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються та чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази які їх підтверджують. В рішенні суду вказано, що згідно табелю обліку робочого часу за квітень 2020 року директор ОСОБА_2 був 12.04.2020 року вихідний і відповідно не міг видавати будь які укази, але представнику відповідача та третій особі не було надано судом можливості надати докази які підтверджують правомірність видання наказу №2/1-к саме у вказаний день, так як директор ТОВ СП Хімконцерн - ОСОБА_2 у цей день працював і є відповідний наказ № 10/04 від 10 квітня 2020 року, у якому йдеться про те, що у зв`язку з виробничою необхідністю відповідно до ст. 71 КЗпП України п.З. для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у дальшому нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або окремих підрозділів , встановлено 11-12 квітня 2020 року робочим днем по 4 години для директора ТОВ СП Хімконцерн ОСОБА_2 . У цей день необхідно було перевірити працівників підприємства, а саме водіїв на предмет їх відряджень, відповідно замовлень які надійшли та підготовку автомобілів для виїзду, вирішити інші виробничі питання, у тому числі, було видано наказ про звільнення водія ОСОБА_1 , який не працював понад встановлені законодавством, а саме п.5.4.1 .ст. 40 КЗпП України, чотири місяці. У допиті свідка, головного бухгалтера ТОВ СВ Хімконцерн , ОСОБА_4 , яка могла пояснити про те. що директор ОСОБА_2 працював 12.04.2020

року, суд відмовив, що на нашу думку вказує на неповне встановлення всіх обставин по справі. Слід зауважити що лист непрацездатності Серії АДР № 012642 було закрито 12.04.2020 року, тобто саме у вихідний день, хоча лікування позивач проходив амбулаторно ( копія листа додається).

Відзив на апеляційну скаргу

Відзиву на апеляційну скаргу надійшов 21 травня 2021 року на адресу Луганського апеляційного суду. Мотивуючи який ОСОБА_1 зазначив, що в період з 12.12.2019 року по 15.05.2020 року позивач був непрацездатний, що підтверджується копіями листків непрацездатності серії НОМЕР_1 , серії АДР №012178 , серії АДР №012348, серії АДР №004291, серії АДР №012522, серії АДР №012642, серії АДР №005762. 12.04.2020 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи за п. 5 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з нез`явленням на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання 12.12.2019 року і по цей час, що підтверджується даними трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 . 18.05.2020року ОСОБА_1 пройшов первинний огляд Сєвєродонецькою м/р МСЕК та йому було встановлено третю групу інвалідності на період до 01.06.2021 року, про що відповідачу було направлено відповідне повідомлення №400. Згідно з копією довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №141843 ОСОБА_1 протипоказана важка фізична праця, тривале перебування на ногах та у вимушеному положенні. Відповідно до положень ст.43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Як вбачається з матеріалів справи, що позивач був непрацезданим в період з 12.12.2019 року по 15.05.2020 року. Наказ про його звільнення з роботи був виданий 12.04.2020 року, тобто на 1 день раніше чотирьохмісячного строку, передбаченого п.5 ч.І ст. 40 КЗпП України, після спливу якого, у відповідача виникало право на розірвання за власною ініціативою трудового договору з ОСОБА_1 . Таким чином передчасність видання наказу про звільнення позивача з роботи від 12.04.2020 року №2/1-к, виходячи з того, що чотиримісячний безперервний термін тимчасової непрацездатності позивача обліковується з 12.12.2019 року, а тому 12.04.2020 року є останнім днем цього строку. Тому наказ про звільнення позивача з роботи міг бути виданий відповідачем не раніше 13.04.2020 року. З встановлених обставини у сукупності з положеннями ст.43 Конституції України, ст.ст. 40, 235 КЗпП України, звільнення позивача ОСОБА_1 з роботи мало місце з порушенням порядку, встановленого законом, тобто було незаконним, таким, що порушує його права та інтереси. Таким чином, з урахуванням наведеного та відповідно до вимог ч. 1 ст. 235 КЗпП України ОСОБА_1 має бути поновлений на роботі на посаді водієм автотранспортних засобів Товариства з обмеженою відповідальністю Сервісне підприємство Хімконцерн , а наказ відповідача від 12.04.2020 року №2/1-к є протиправним та таким, що не відповідає вимогам закону. Слід зазначити, лист непрацездатності серії АДР№012642 було закрито 12.04.2020 року у неділю, та відкрито (продовжено) 13.04.2020 року у понеділок для нарахування нових виплат від Фонду Соціального страхування. Усі листи непрацездатності були неприривними (кожен лист непроцездатності - це продовження листка за номером) так як ОСОБА_1 продовжував хворіти з 12.12.2019 року по 15.05.2020 року. Також 15.05.2020 року Товариству з обмеженою відповідальністю Сервісне підприємство Хімконцерн було відправлено заказний лист 9341201497722,який вони не отримали за власним бажанням, з проханням вислати копію приказа про звільнення. Декілька разів ОСОБА_1 у телефонній размові просив надати копію наказа про звільнення, але йому було відмовлено. Відомо про звільнення ОСОБА_1 стало через місяць12.05.2020 року коли отримував трудову книжку, без наказа про звільнення, підпис за отримування трудової книжки не ставив. Крім цього відповідач не заперечував проти виконання рішення Сєвєродонецького міського суду луганської області від 02 квітня 2021 року у справі №428/4471/20 , провадження №2/428/774/2-21 , що підтверджується листами від 05.04.2021 року та 20.04.2021 року (додаються). Щодо решти доводів позивача позивач відзначає, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ССПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Щодо явки сторін.

Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання. В судове засідання зявились та надали пояснення суду.

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, виступи сторін, та представника , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегією суддів встановлено, що 05.06.2019 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу водієм автотранспортних засобів Товариства з обмеженою відповідальністю Сервісне підприємство Хімконцерн , що підтверджується даними трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 .

В період з 12.12.2019 року по 15.05.2020 року позивач був непрацездатний внаслідок загального захворювання, що підтверджується копіями листків непрацездатності серії НОМЕР_1 , серії АДР № 012178, серії АДР №012348, серії АДР №004291, серії АДР №012522, серії АДР №012642, серії АДР №005762.

12.04.2020 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи за п. 5 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з нез`явленням на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання 12.12.2019 року і по цей час, що підтверджується даними трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 .

18.05.2020 року ОСОБА_1 пройшов первинний огляд Сєвєродонецькою м/р МСЕК та йому було встановлено третю групу інвалідності на період до 01.06.2021 року, про що відповідачу було направлено відповідне повідомлення №400.

Згідно з копією довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №141843 ОСОБА_1 протипоказана важка фізична праця, тривале перебування на ногах та у вимушеному положенні.

Згідно з копією індивідуальної програми реабілітації інваліда №633 ОСОБА_1 в професії водія непрацездатний.

У Товаристві з обмеженою відповідальністю Сервісне підприємство Хімконцерн профспілка не створювалась, що підтверджується довідкою від 01.04.2021 року №2.

Згідно з табелями обліку робочого часу за грудень 2019 року по квітень 2020 року водій автотранспортних засобів ОСОБА_1 був відсутній на роботі в період з 12.12.2019 року по 12.04.2020 року внаслідок тимчасової непрацездатності.

Згідно зі штатним розписом, введеним в дію з 01.01.2020 року в Товаристві з обмеженою відповідальністю Сервісне підприємство Хімконцерн обліковується 8 штатних одиниць (директор -1, комерційний директор -1, головний бухгалтер -1, водій автотранспортних засобів -5).

Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Судом встановлено, що позивач був непрацездатним в період з 12.12.2019 року по 15.05.2020 року. Наказ про його звільнення з роботи був виданий відповідачем 12.04.2020 року на підставі п.5 ч.1 ст. 40 КЗпП України .

Суд вважає, що 12.04.2020 року у відповідача виникло право звільнити ОСОБА_1 з роботи внаслідок нез`явлення його на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, яка виникла внаслідок загального захворювання.

При цьому аналіз штатного розкладу дає суду підстави зробити висновок про слушність доводів представника відповідача та третьої особи щодо неможливості запропонувати позивачу, який є непрацездатним в професії водія, іншу, більш легшу роботу, оскільки на підприємстві іншої роботи, яку б міг виконувати позивач, немає. Зазначене спростовує доводи позивача щодо того, що він міг би виконувати роботу сторожа, оскільки такої посади в штаті підприємства немає.

Проте судом було встановлено, що наказ про звільнення позивача з роботи був виданий 12.04.2020 року, яке було неділею та вихідним днем на підприємстві. Згідно табелю обліку робочого часу за квітень 2020 року директор ОСОБА_2 був у цей день вихідний, доказів того, що в цей день він працював суду надано не було.

За таких обставин суд дійшов висновку про передчасність видання наказу №2/1-к про звільнення позивача з роботи 12.04.2020 року, та вважає, що за встановлених обставин наказ про звільнення позивача з роботи міг бути виданий відповідачем не раніше 13.04.2020 року.

Аналізуючи встановлені обставини у сукупності з положеннями ст.43 Конституції України , ст.ст. 40 , 235 КЗпП України , судова колегія погоджується із висновками суду першої інстанції та приходить до висновку, що звільнення позивача ОСОБА_1 з роботи мало місце з порушенням порядку, встановленого законом, тобто було незаконним, таким, що порушує його права та інтереси.

Таким чином, з урахуванням наведеного та відповідно до вимог ч. 1 ст. 235 КЗпП України ОСОБА_1 має бути поновлений на роботі на посаді водієм автотранспортних засобів Товариства з обмеженою відповідальністю Сервісне підприємство Хімконцерн , а наказ відповідача від 12.04.2020 року №2/1-к є протиправним та таким, що не відповідає вимогам закону.

Судова колегія вважає клопотання відповідача про допит свідка ОСОБА_5 яка заповнювала документи про звільнення позивача та про роботу директора у цей день необгрунтованим так як позивач не заперечував зазанчених фактів. Крім того відповідач не заперечував факт звільнення позивача у вихідний день для позивача під час тимчасової непрацездатності.

Доводи апеляційниої скарги про те, що відповідачу невідомо яку норму закону порушено відповідачем при звільненні , так як суд у своєму рішенні не зазначив таку норму на думкуу колегії суддів не є слушними. Так судова колегія звертає увагу апелянта на ту обставину , що при звільнені позивача мало місце порушенням порядку звільнення, встановленого законом, тобто звільнення у вихідний день який відповідно до табелю використання робочого часу з квітень 2020 року (а.с.149) був останнім днем тимчасової непрацездатності позивача а тому такє звільнення було незаконним, таким, що порушує права та інтереси позивача.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 259 , 367 , 374 , 375 , 382 , 384 ЦПК України , апеляційний суд-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сервісне підприємство Хімконцерн та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 02 квітня 2021 року залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Дата складання повного тексту постанови - 11 червня 2021 року.

Головуючий

Судді: