Рішення

від 09.06.2021 по справі 242/2113/21

СЕЛИДІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 242/2113/21

Провадження № 2/242/800/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2021 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Переясловської Ю.А., за участю секретаря судового засідання Каменської А.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Селидове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Селидіввугілля про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати, належних виплат при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати, належних виплат при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з ДП Селидіввугілля . Позовна заява мотивована тим, що позивач у період з 26.01.1988 року по 05.09.2019 рік перебував у трудових відносинах з ВП Шахта Котляревська ДП Селидіввугілля . 05.09.2019 року позивач був звільнений за власним бажанням. Після звільнення відповідач заборгував їй заробітну плату та не виплатив ці суми до теперішнього часу. У зв`язку із вищезазначеними порушеннями позивач вважає, що, окрім виплати заборгованості по заробітній платі, відповідач повинен виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 06.09.2019 року по день ухвалення рішення суду. За таких обставин, просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 39 830 грн. 51 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку, а саме, 06.09.2019 року (наступний день після звільнення) по день ухвалення судового рішення, та судові витрати.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 23.04.2021 року вищевказану позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 11.05.2021 року прийнято справу до розгляду, відкрито провадження по справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином, надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав повністю та просить суд слухати справу у його відсутність.

Представник відповідача ДП Селидіввугілля (ВП Шахта Котляревська ) в судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином, надав до суду відзив на позов, відповідно до якого позов визнає в частині стягнення заборгованості в сумі 39 830 грн. 51 коп. (сума визначена з урахуванням проведених утримань прибуткового податку з громадян, внесків й інших обов`язкових платежів), які складаються з: вихідної допомоги при звільненні за багаторічну працю у вугільній промисловості у зв`язку із виходом на пенсію в розмірі 35 270 грн. 16 коп.; допомоги по тимчасовій непрацездатності у сумі 4560 грн. 35 коп. Крім того, просить в задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовити в повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 надав відповідь на відзив, в якому зазначив, що при оформленні його звільнення відповідач свій обов`язок із проведення з працівником розрахунку не здійснив, тому вважає, що є підстави для застосування до відповідача відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, передбаченої ст. 117 КЗпП України. Також зазначає, що посилання відповідача на той факт, що позивач після звільнення не звернувся до відповідача з вимогою про розрахунок, є безпідставними, оскільки законодавством України не передбачений обов`язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні, а також даний факт не звільняє роботодавця від виконання норм КЗпП України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 43 Конституції передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов`язки, в рівній мірі кореспондується обов`язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.

Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків,встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 21 Закону України Про оплату праці , працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону, суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Згідно запису № 24 трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 05.09.2019 року звільнено із займаної посади на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (з виплатою допомоги), згідно наказу № 1365к від 05.09.2019 року.

З довідки № 04-22/904 від 24.02.2020 року, виданої ВП Шахта Котляревська ДП Селидіввугілля , вбачається, що заборгованість по заробітній платі позивача станом на 25.02.2021 року складає 39 830 грн. 51 коп.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган, повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно до ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Стаття 117 КЗпП України застосовується у разі несвоєчасної виплати належних працівнику від підприємства сум незалежно від наявності клопотання працівника про таку виплату.

Оформивши звільнення позивача та видавши йому трудову книжку, відповідач свій обов`язок із проведення з працівником повного розрахунку не здійснив, а тому є підстави для застосування до відповідача відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Згідно п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , за своєю структурою заробітна плата складається: з основної - винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов`язків); із додаткової - винагороди за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці (доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій); а також із заохочувальних та компенсаційних виплат - винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційних та інших грошових і матеріальних виплат, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад установлені цими актами норми.

Відповідно до роз`яснень, які надані Верховним судом України в постанові Пленуму № 13 від 24 грудня 1999 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , у разі застосування ст. 117 КЗпП України перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Суд, вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, приходить до висновку, що вони підлягають задоволенню, оскільки дана сума заборгованості підтверджується довідкою, виданою відповідачем, і ніким не оспорюється. Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість по заробітній платі у розмірі 39 830 грн. 51 коп.

Вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд встановив наступне.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи 26 червня 2019 року справу №761/9584/15-ц, прийшла до правового висновку щодо зменшення суми відшкодування, визначеного позивачу відповідно до ст.117 КЗпП України. Зокрема, в постанові зазначено, що відповідно до частини першої статті 9 Цивільного кодексу України, його положення застосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами. Таким чином, положення ЦК України мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин. Враховуючи наведене та вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, Велика Палата Верховного Суду взяла до уваги, що звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач. З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві ОСОБА_2 Палата Верховного Суду доходить висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України. Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

З урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Також у своїй постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Однак, відповідно ст. 117 КЗпП України , механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Велика Палата Верховного Суду також погодилась з тим, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і що таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.

Згідно довідки № 04-22/903 від 24.02.2021 року, виданої ВП Шахта Котляревська ДП Селидіввугілля , середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 412 грн. 24 коп.

Відповідно до п. 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом від 29 липня 1993 року № 58, прямо зазначається, що днем звільнення вважається останній день роботи .

Тобто, день звільнення позивача це останній день, коли працівник перебуває у трудових відносинах з роботодавцем.

Отже, оскільки останнім днем роботи ОСОБА_1 був 05.09.2019 року , тому суд вважає, що необхідно здійснити розрахунок середнього заробітку з наступного дня після його звільнення, а саме, з 06.09.2019 року.

Як вбачається зі змісту позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, позивач просить стягнути середній заробіток за весь період розрахунку по день ухвалення судового рішення.

З урахування листів: № 78/0/206-18 від 08.08.2018 року Мінсоцполітики України Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2019 році ; № 1133/0/206-19 від 29.07.2019 року Мінсоцполітики України Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2020 році ; № 3501-06/219 від 12.08.2020 року Мінсоцполітики України Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2021 році , кількість робочих днів позивача, з урахуванням святкових та вихідних днів, із розрахунку з 06.09.2019 року (з наступного дня після звільнення) по 09.06.2021 року (день ухвалення рішення) складає 440 днів, тому сума середнього заробітку за затримку розрахунку складає 181 385 грн. 60 коп. з розрахунку 412 грн. 24 коп. (середньоденна заробітна плата) Х 440 (кількість робочих днів з дня звільнення по день ухвалення судового рішення).

Однак, враховуючи принципи співмірності і пропорційності, а також беручи до уваги, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем по заробітній платі, складає 39 830 грн. 51 коп., враховуючи висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №761/9584/15-ц, суд вважає за необхідне застосувати принцип співмірності щодо визначення розміру середнього заробітку за затримку розрахунку, оскільки сума середнього заробітку в розмірі 181 385 грн. 60 коп., на думку суду, носить надкомпенсаційний характер відповідальності роботодавця в порівнянні із орієнтовним розміром майнових втрат позивача в призмі недоотриманої ним при звільненні заробітної плати.

Суд також враховує, що позивач не був позбавлений права звернутись до суду з даним позовом раніше, ніж він це зробив (19.04.2021 р.), оскільки час звернення позивача до суду за захистом своїх прав впливає на розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку, який підлягає стягненню з відповідача. Отже, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку, який підлягає стягненню з відповідача, залежить, в тому числі, і від процесуальної поведінки позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам справи, визначити розмір відповідальності відповідача за прострочення належних при звільненні позивача виплат в сумі 25 000 грн. 00 коп. Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було б передбачити з урахуванням розміру заборгованості по заробітній платі та періоду затримки розрахунку.

Таким чином, суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини по справі, надані суду докази, які були досліджені в судовому засіданні, прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання зокрема, чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає суму, що підлягає стягненню, без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при зверненні із позовною заявою до суду сплачено судовий збір в сумі 908 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір , позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, від сплати судового збору звільняються.

Відповідно до ст. 4 Закону України Про судовий збір , якою закріплені ставки судового збору, за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивач у відповідності до положень п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір звільнений від сплати судового збору за вимогою про стягнення заробітної плати, тому відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути судовий збір в дохід держави за цією вимогою в розмірі 908 грн. 00 коп., згідно до ставки судового збору передбаченої Законом України Про судовий збір в редакції на час звернення позивача до суду.

Враховуючи те, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір , не поширюється на вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, та оскільки позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908 грн. 00 коп., згідно із ставкою судового збору, передбаченою Законом України Про судовий збір , тому відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 125 коп. 15 коп. пропорційно розміру задоволених в цій частині вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 38, 40, 116, 117, 232, 237-1, 264, 430 КЗпП України,ст.ст. 12, 13, 76, 81, 133, 137, 141, 258, 259, 265, 268ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Державного підприємства Селидіввугілля (місцезнаходження: Донецька область, м. Селидове, вул. К. Маркса, буд. 41, ЄДРПОУ 33426253) про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства Селидіввугілля (ЄДРПОУ 33426253) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 ) заборгованість по заробітній платі в сумі 39 830 (тридцять дев`ять тисяч вісімсот тридцять) грн. 51 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 25 000 (двадцять п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Суми, що підлягають стягненню, визначені судом з урахуванням утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів.

Допустити негайне виконання рішення в межах платежів за один місяць.

Стягнути з Державного підприємства Селидіввугілля (ЄДРПОУ 33426253) на користь користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 125 (сто двадцять п`ять) грн. 15 коп.

Стягнути з Державного підприємства Селидіввугілля (ЄДРПОУ 33426253) на користь держави судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

В решті позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а після початку її функціонування, безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.А. Переясловська