Справа № 500/180/18
Провадження № 2/946/1516/21
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 травня 2021 року
Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого Жигуліна С.М.
при секретарі Ткач І.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізмаїлі
справу за позовом
ОСОБА_1
до
товариства з обмеженою відповідальністю Злагода ,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору
Одеської регіональної філії Центру Державного земельного кадастру,
комунального підприємства Новоселівської сільської ради Регіональне бюро державної реєстрації
про
визнання договору оренди земельної ділянки недійсним
В С Т А Н О В И В:
Позивач та її представник в судове засідання не з?явились, повідомлені про дату, час і місце судового засідання, надали заяву про розгляд справи за їхньої відсутності. у позовній заяві вказали, що державним актом на право приватної власності на землю серії 1-ОД № 047429, виданим на підставі рішення 16 сесії XXIII скликання Кислицької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області від 22 березня 2000 року за № 164 підтверджене право власності позивача на земельну ділянку площею 4,59 гектари в межах згідно з планом на території Кислицької сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. На вказану земельну ділянку у 2017 році укладено письмовий договір оренди з селянським фермерським господарством Ніколенко Ігор Степанович , представник якого займався реєстрацією вказаного договору. Разом із тим реєстрація договору не відбулась з причини наявності в Державному реєстрі інформації права оренди частини земельної ділянки на користь товариства з обмеженою відповідальністю Злагода від 08 липня 2009 року і зареєстрованим 27 квітня 2017 року зі строком дії 10 років на частину земельної ділянки площею 2,4028 гектари кадастровий номер 5122082900:01:004:0307. Позивач вказаний договір не укладала та не підписувала, у зв`язку із им просить визнати договір оренди недійним та скасувати державну реєстрацію і стягнути судові витрати 704,80 грн.
Представник товариства з обмеженою відповідальністю Злагода в судове засідання не з`явився, повідомлений про дату, час і місце судового засідання, надав заяву про відкладення розгляду справи через розірвання договору про надання правничої допомоги з адвокатським товариством та укладення договору з іншим адвокатом, який на час розгляду справи хворіє.
Представники третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Одеської регіональної філії Центру Державного земельного кадастру, комунального підприємства Новоселівської сільської ради Регіональне бюро державної реєстрації в судове засідання не з?явились, повідомлені про дату, час і місце судового засідання, про причину неявки не повідомили.
Разом із тим дії головуючого у справі є предметом дослідження дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя через скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода" на тривалий час розгляду. З урахуванням вказаного, зважаючи на наявність у позивача чотирьох адвокатів, що представляють інтереси товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода", які повинні узгодити свої позиції, неявка представника судом визнається такою, що у відповідності до вимог ст. 44 ЦПК України є зловживанням процесуальними правами. Вказані обставини суд визнає такими, що надають можливість дослідження доказів у справі за наявності позовних вимог.
За результатами дослідження суд вважає, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити.
У відповідності до вимог ст. 13 ч.1 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи в межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих у порядку, передбаченому ст. 81-89 ЦПК України.
Долученою до матеріалів справи документацією доведено, що державним актом на право приватної власності на землю серії 1-ОД № 047429, виданим на підставі рішення 16 сесії XXIII скликання Кислицької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області від 22 березня 2000 року за № 164 підтверджене право власності позивача на земельну ділянку площею 4,59 гектари в межах згідно з планом на території Кислицької сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Суд також звертає увагу на те, що будь-яке судове рішення повинно бути направлене на настання відповідних юридичних наслідків, а судовий розгляд повинен мати ознаки ефективності. За наявними доказами суд повинен задовольнити вимоги або ж відмовити в їх задоволенні, належним чином вмотивувавши таке рішення. При цьому, суд у процесі розгляду справи повинен керуватися реальними, а не уявними мотивами ухвалюючи відповідне рішення, унеможливлюючи зловживання сторонами своїх прав, спрямоване на затягування процесу. Відповідно до ст.ст. 1-2, 11-13 ЦПК України сторона, звертаючись до суду з відповідними вимогами, повинна чітко дотримуватися основних засад судочинства, враховуючи специфіку відповідного процесу, виконувати свої обов`язки та користуватися наданими їй процесуальними правами, не допускаючи при цьому зловживання ними. Окрім вказаного суд зауважує, що цивільний процес має змагальний характер, а тому на сторону покладається відповідний набір процесуальних обов`язків, в тому числі щодо надання необхідних доказів стосовно спірного питання, включно з власного ініціативою в процесі збирання цих доказів.
Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з номером витягу НВ-5105658032017 від 18 грудня 2017 року визначено про наявність договору позивача на користь товариства з обмеженою відповідальністю Злагода на оренду земельної ділянки з кадастровим номером 5122082900:01:004:0307 площею 2,4028 гектарів на 10 років з датою державної реєстрації речового права 27 квітня 2017 року. Органом, який здійснив державну реєстрацію речового права визначено комунальне підприємство Новоселівської сільської ради Регіональне бюро державної реєстрації , державним реєстратором визначено Бондар Олексія Миколайовича.
Договором оренди земельної ділянки від 08 липня 2009 визначено площу вказаної земельної ділянки 2,40 гектарів, додатками визначені умови договору, актом передачі земельної ділянки 06 червня 2011 року визначена вказана земельна ділянка.
Вказаний договір оренди землі набрав чинності та діяв протягом строку на час звернення позивача до суду, відповідач (орендар) щороку сплачував позивачу орендну плату, що не заперечувалось сторонами у судовому засіданні та підтверджено відповідними письмовими доказами. Позивач (орендодавець) протягом всього періоду отримувала орендну плату, заперечень щодо її розміру та строку її виплати не мала, з пропозицією до відповідача щодо внесення змін до договору оренди щодо конкретизації його положень або внесення додаткових умов не зверталась.
Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Виходячи з висновків Європейського суду з прав людини, викладених в рішенні у справі Бочаров проти України від 17 березня 2011 року (остаточне - 17 червня 2011 року), в пункті 45 якого зазначено, що суд при оцінці доказів керується критерієм поза розумним сумнівом (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі Ірландія проти Сполученого королівства ). Проте таке доведення може впливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між особою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів, про що визначено в рішенні у справі Салман проти Туреччини ).
Аналізуючи зазначені норми матеріального та процесуального права, роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, з`ясовуючи вказані обставини, що мають значення для правильного вирішення спору та оцінюючи належність, допустимість, достовірність наявних у справі доказів кожний окремо й у їх сукупності, керуючись критерієм поза розумним сумнівом, суд вважає докази, надані позивачем неналежними та недостатніми, й вважає, що вказані докази не підтверджують те, що договір оренди земельної ділянки укладений з порушенням закону щодо строку дії договору та сплати орендної плати.
Усуваючи розбіжності у застосуванні норм матеріального права, а саме, статті 15 ЦК України та статті 15 Закону України Про оренду землі , Верховній Суд України у постанові від 09 грудня 2015 року у справі 6-849цс15 дійшов до висновку, що з урахуванням частини першої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України, частини першої статті 15 Цивільного кодексу України правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Отже, у справі про визнання недійсним договору оренди землі з підстав відсутності в ньому істотної умови, передбаченої пунктом першим частини першої статті 15 Закону України Про оренду землі - об`єкта оренди суд повинен установити: чи дійсно порушують права орендодавця у зв`язку з відсутністю в договорі таких умов, передбачених статтею 15 вказаного Закону, визначити істотність цих умов, а також з`ясувати, у чому саме полягає порушення його законних прав.
За своєю юридичною природою позов - це матеріально-правова вимога до суду заінтересованої особи (позивача) про здійснення правосуддя в цивільній справі на захист прав, свобод чи інтересів, порушених чи оспорюваних іншого особою (відповідачем).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відтак зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.
Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.
Таким чином, підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту є порушення, невизнання або оспорення відповідного права.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. А також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або держави та суспільні інтереси , що передбачено ст. ст. 45, 46 ЦПК України.
У абзаці 2 п. 11 постанови № 14 Пленуму Про судове рішення у цивільній справі від 18 грудня 2009 року Верховний Суд України роз`яснив, що, оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
Таким чином, суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи та інтереси цих осіб, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
За таких обставин суд визнає, що відповідачем в судовому засіданні не доведено належним чином підстави, передбачені ст. ст. 203, 215 ЦК України та ст. 15 Закону України Про оренду землі , для визнання спірного договору оренду землі недійсним. Спірний договір оренди землі укладений у встановленій законом формі та порядку й законних підстав для визнання його недійсним немає. Тому права орендодавця у зв`язку з укладеним договором оренди землі не порушені й у відповідності до статей 15, 16 ЦК України не підлягає захисту судом.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 03 вересня 2014 року у справі №6-84цс14, а також у постанові від 30 березня 2020 року у справі за № 500/3202/17-ц.
Відповідно до вимог ст. 141-142 ЦПК України розподіляються судові витрати.
Керуючись ст. 263-267 ЦПК України
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку у порядку, передбаченому ст.354 ч.2 ЦПК України.
Суддя С.М. Жигулін
Суд | Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області |
Дата ухвалення рішення | 26.05.2021 |
Оприлюднено | 14.06.2021 |
Номер документу | 97606684 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
Жигулін С. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні