Рішення

від 14.06.2021 по справі 517/310/21

ФРУНЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 517/310/21

Провадження № 2/517/129/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2021 року смт. Захарівка Одеської області

Фрунзівський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Тростенюка В.А.,

при секретареві Грабовій І.Г.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт. Захарівка Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Корой І.Д. звернувся до суду із зазначеним позовом, у якому просить встановити факт того, що вона постійно проживала разом із своєю мамою ОСОБА_3 ) на день її смерті (час відкриття спадщини), яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Первомайськ Слободзейського району Республіки Молдова.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що після смерті матері відкрилася спадщина на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належну їй на підставі відповідного державного акту, щодо якої заповіт відсутній, а із спадкоємців за законом першої черги є тільки вона, як її дочка, а із спадкоємців за законом другої черги за правом представлення була відповідач, як племінник спадкодавця з боку батька.

Стверджує, що за фактом постійного проживання із матір`ю на день її смерті, вона вважається такою, що прийняла його спадщину, та від встановлення цього факту залежить виникнення у неї права на спадкування за законом майна матері та її переважне право у цьому перед відповідачкою, яка є спадкоємцем за законом наступної другої черги.

У судове засідання позивачка та її представник не з`явились, надали до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують і просять їх задовольнити повністю (а.с. 37).

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій позовні вимоги визнає і зазначає, що спадщину тітки не приймала і своїх прав на неї не заявляє, а тому у неї відсутній спір з позивачкою, як двоюрідною сестрою, щодо права на спадщину тітки ОСОБА_3 (а.с. 35).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши надані позивачкою та витребувані за клопотанням її представника докази, судом встановлено наступне.

Відповідно до дубліката свідоцтва про смерть НОМЕР_1 , виданого 08 лютого 2018 року Службою громадянського стану (ЗАГС) м. Варниця на підставі актового запису про смерть № 22 складеного 19 травня 2006 року Первомайською селищною радою Слободзейського району, ОСОБА_3 (далі - спадкодавець), яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Василівка Фрунзівського району Одеської області України, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Первомайськ Слободзейського району Республіки Молдова (а.с. 7-9).

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД № 074446, виданого 30 січня 2004 року Фрунзівською районною державною адміністрацією Одеської області на підставі власного розпорядження від 03 липня 2003 року № 256/2003, та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 1333, спадкодавцю як ОСОБА_3 належало право власності на земельну ділянку площею 4,02 га з кадастровим номером 5125280500:01:001:0037 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Василівської сільської ради Фрунзівського району Одеської області (а.с. 10).

Відповідно до п. 12 ч. 1 постанови Верховної Ради України Про перейменування окремих населених пунктів та районів від 19 травня 2016 року № 1377-VIII, яка була опублікована в газеті Голос України від 02.06.2016 року № 101 та набрала чинності з дня, наступного за днем її опублікування - з 03 червня 2016 року, в Одеській області перейменовано Фрунзівський район на Захарівський район; селище міського типу Фрунзівка Фрунзівського району на селище міського типу Захарівка.

Відповідно до п. 15 ч. 1 і п. 15 ч. 3 постанови Верховної Ради України Про утворення та ліквідацію районів від 17 липня 2020 року № 807-IX, утворено в Одеській області Роздільнянський район (з адміністративним центром у місті Роздільна) у складі територій, зокрема, Затишанської селищної, Захарівської селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України, а також ліквідовано, зокрема, і Захарівський район.

За інформацією від 31.05.2021 року № 1621с/01-16 Приморської районної державної нотаріальної контори у м. Одеса, спадкова справа після смерті спадкодавця не заводилась (а.с. 39).

Згідно свідоцтва про народження позивачки, виданого 10 березня 1954 року на підставі запису за № 4 зробленого 10 березня 1954 року в книзі записів актів громадянського стану про народження Василівської сільської ради Фрунзівського району Одеської області, її матір`ю вказана ОСОБА_3 (а.с. 11).

Щодо родинних відносин відповідачки зі спадкодавцем досліджені наступні документи:

витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про реєстрацію народження ОСОБА_4 за поновленим Фрунзівським райбюро ЗАГС Одеської області актовим записом № 1089 від 09 грудня 1952 року, за яким вона народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Василівка Фрунзівського району Одеської області від ОСОБА_5 і ОСОБА_6 (а.с. 12);

витяг з вказаного реєстру про реєстрацію шлюбу за актовим записом № 1, складеним 05 квітня 1953 року виконавчим комітетом Василівської сільської ради Фрунзівського району Одеської області, за яким ОСОБА_4 одружилась зі ОСОБА_7 і її прізвище після реєстрації шлюбу - ОСОБА_4 (а.с. 13);

витяг з вказаного реєстру про реєстрацію народження за актовим записом № 55, поновленим 08 лютого 1955 року Фрунзівським райбюро ЗАГС Одеської області, за яким ОСОБА_9 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Василівка Фрунзівського району Одеської області від ОСОБА_5 і ОСОБА_6 (а.с. 14);

свідоцтво про народження ОСОБА_10 , видане на підставі запису за № 10 складеного 10 лютого 1955 року Василівською сільською радою Фрунзівського району Одеської області, за яким вона народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 в селі Василівка Фрунзівського району Одеської області від ОСОБА_9 і ОСОБА_11 (а.с. 15);

свідоцтво про одруження, видане на підставі запису за № 2 складеного 18 травня 1975 року Василівською сільською радою Фрунзівського району Одеської області, за яким ОСОБА_10 одружилась з ОСОБА_12 і після реєстрації шлюбу їй присвоєне прізвище ОСОБА_13 (а.с. 16);

витяг з вказаного реєстру про реєстрацію актового запису про смерть № 14 складеного 16 березня 1991 року Виконавчим комітетом Кучурганської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, за яким ОСОБА_9 , 1919 р.н., помер ІНФОРМАЦІЯ_5 у віці 71 рік (а.с. 17).

За довідкою Кучурганської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, спадкодавець, ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 по день смерті (а.с. 18).

За довідкою № 01-14/33 від 20 січня 2020 року адміністрації селища Первомайськ Слободзейського району Придністровської Молдовської Республіки (Республіки Молдова), фактично з 2000 року спадкодавець без прописки (реєстрації) і до дня своєї смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживала однією сім`єю разом з позивачкою, як своєю дочкою, за адресою - АДРЕСА_2 (а.с. 18).

Вказана довідка видана на підставі акту від 20 січня 2020 року, підписаного депутатом Первомайської Ради народних депутатів від виборчого округу № 14 ОСОБА_14 у присутності сусідів ОСОБА_15 , яка проживає за адресою АДРЕСА_3 ; ОСОБА_16 , яка проживає за адресою АДРЕСА_4 ; підписи яких посвідчені ОСОБА_17 , головою Первомайської Ради народних депутатів Придністровської Молдовської Республіки (Республіки Молдова) (а.с. 19).

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію права від 13 листопада 2006 року Міністерства юстиції Придністровської Молдовської Республіки (Республіки Молдова), квартира АДРЕСА_5 перебувала у користуванні позивачки, громадянки ПМР, і в порядку приватизації квартир відомчого житлового фонду перейшла у її власність (а.с. 20).

Частиною 3 статті 12 і ч. 1 статті 81 ЦПК визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Цим Кодексом також передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 78); достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 79); достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80).

Виходячи із зазначених приписів процесуального законодавства, суд приймає та вважає надані позивачкою документи щодо постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини належними, допустимими та достатніми доказами виходячи з наступного.

Статтею 15 Договору між Україною і Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, який був ратифікований Законом України № 238/94-ВР від 10.11.94 року та набув чинності 24.02.1995 року, визначено, що документи, які підготував або засвідчив відповідний орган однієї з Договірних Сторін, скріплені гербовою печаткою і підписом уповноваженої особи, мають силу документа на території іншої Договірної Сторони без потреби будь-якого іншого засвідчення. Це стосується також копій і перекладів документів, які засвідчені відповідним органом.

Протоколом про взаємне визнання дії на території Придністров`я і Республіки Молдова документів, виданих компетентними органами Сторін, підписаним 16 травня 2001 року Президентами Республіки Молдова ОСОБА_18 і ОСОБА_19 , визначено визнавати на території Придністров`я і Республіки Молдова дію документів, виданих компетентними органами Сторін.

Можливість визнання документів, виданих на території Придністров`я Республіки Молдова органами самопроголошеної та не визнаної Придністровської Молдовської Республіки, як окупованої частини території Республіки Молдова, визначена застосуванням у судовій практиці так званих "намібійських винятків" Міжнародного суду ООН: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів .

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах Лоізіду проти Туречиини (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), Кіпр проти Туреччини (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать .

При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Зазначені висновки щодо застосування відповідних норм права викладені у постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 235/2357/17.

Оцінюючи досліджені докази та визначаючи існуючі між сторонами правовідносини, суд виходить з положень Цивільного кодексу України (далі - ЦК), якими визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (ч.ч. 1 і 3 ст. 1223).

Частиною 1 статт1 1261 ЦК передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частина 2 статті 1262 визначає, що у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері, а ч. 3 ст. 1266 цього Кодексу встановлено, що племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Частинами 1 і 2 статті 1258 ЦК передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Частина 1 статті 1268 ЦК визначає, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, а частинами 3 і 5 ст. 1268 ЦК встановлено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Визначаючи наявність підстав для встановлення у судовому порядку факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, суд виходить з положень ч. 2 ст. 315 ЦПК про те, що суд розглядає справи про встановлення факт ів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

За результатом дослідження описаних у цьому рішенні доказів та визначення згідно закону правовідносин сторін, суд приходить до висновку про доведеність факту постійного проживання позивачки з померлою матір`ю на день її смерті, який не заперечується відповідачкою і підтверджений наведеними вище актом та виданою на його підставі довідкою адміністрації селища Первомайськ Слободзейського району Придністровської Молдовської Республіки (Республіка Молдова).

Виходячи з наведених положень законодавства та встановлених обставин, суд приходить до висновку, що оскільки заповіт щодо свого майна спадкодавець не залишала, позивачка є спадкоємцем за законом першої черги, яка може вважатися такою, що прийняла спадщину своєї матері за встановленим судом фактом постійного проживання разом з нею на час відкриття спадщини, а відповідачка як спадкоємець за законом цієї спадщини не приймала - то від встановлення цього факту залежить виникнення у позивачки права на спадкування за законом майна своєї матері і законом не визначено іншого порядку його встановлення.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 259, 263-265, 315 ч. 2, 319 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини- задовольнити.

Встановити факт того, що ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_8 в селі Василівка Фрунзівського району Одеської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , постійно проживала разом із своєю мамою ОСОБА_3 ) на день її смерті (час відкриття спадщини), яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Первомайськ Слободзейського району Республіки Молдова.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду через Фрунзівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: