Ухвала

від 10.06.2021 по справі 756/8903/21

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

10.06.2021 Справа № 756/8903/21

Справа №756/8903/21

Провадження № 1-кс/756/1441/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2021 року, слідчий суддя Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотанняначальника відділенння слідчого відділу Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві капітан поліції ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12020100050003227 від 21.05.2020 р., за ознаками кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 365-2 КК України,

У С Т А Н О В И В:

Начальник відділенння слідчого відділу Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_3 09.06.2021 звернувся до слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва з клопотанням, погодженим з прокурором, в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12020100050003227 від 21.05.2020 р., за ознаками кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 365-2 КК України, про накладення арешту на майно, а саме: земельну ділянку з кадастровим номером 3221888800:38:103:0029, площею 1,01 га., що належить ОСОБА_4 , РНОКПП - НОМЕР_1 , шляхом заборони відчуження, користування та розпорядження.

Клопотання мотивованетим, що у провадженні СВ Оболонського УП ГУНП в м. Києві знаходяться матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100050003227 від 21.05.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 365-2 КК України за фактом заволодіння за попередньою змовою групою осіб, до складу якої входить приватний виконавець виконавчого округу міста Києва ОСОБА_5 , об`єктами нерухомості за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 , земельною ділянкою з кадастровим номером: 3221888800:38:103:0029 та іншими об`єктами нерухомості на території України.

У своєму клопотанні начальник відділення слідчого відділу зазначає, що під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16.03.2007, № 2-706, став власником земельної ділянки з кадастровим номером 3221888800:38:103:0029. Згідно Державного реєстру актів цивільного стану громадян, 21.08.2013 ОСОБА_6 помер, про що було зареєстровано актовий запис № 00106455159 від 03.09.2013.

03.12.2020 реєстратор Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області ОСОБА_7 зареєструвала договір купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер: б/н, виданий 08.04.2008 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 , на бланку серії НОМЕР_2 , згідно якого ОСОБА_6 продав земельну ділянку ОСОБА_9 .

Проте, 31.05.2021, було отримано відповідь з Київського державного нотаріального архіву, згідно якої вбачається що договір купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер: б/н, виданий 08.04.2008 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 на бланку серії НОМЕР_3 , згідно якого земельну ділянку з кадастровим номером 3221888800:38:103:0029, площею 1,01 га, придбав ОСОБА_9 , нотаріусом не посвідчувався.

Таким чином, у слідства існують усі підстави вважати, що вказаний договір є підробленим, а земельною ділянкою незаконно заволоділи.

Крім того, у клопотанні зазначено, що у подальшому у період з 2018 року по 2020 рік на майно боржника ОСОБА_9 , зокрема, на земельну ділянку з кадастровим номером 3221888800:38:103:0029, в рамках виконавчих проваджень на підставі рішень державних та приватних виконавців накладалися арешти та знімалися обтяження.

02.12.2020 ОСОБА_9 , який став власником земельної ділянки на підставі підроблених документів, на підставі заяви отримав витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, серія та номер: НОМЕР_4 та інші документи на земельну ділянку які в подальшому було використано для незаконної реєстрації права власності. Вказані документи останній отримав у відділі у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, який відноситься до юридичної особи Головне управління Держгеокадастру у Київській області, що за адресою: АДРЕСА_4 , ідентифікаційний код юридичної особи 39817550.

Також слідством встановлено, що 21.03.2008 року земельну ділянку було зареєстровано в Вишгородському районному відділі земельних ресурсів, ідентифікаційний код юридичної особи 24221059, діяльність якого припинена та повноваження якого перейшли до юридичної особи Головне управління Держгеокадастру у Київській області, що за адресою: АДРЕСА_4 , ідентифікаційний код юридичної особи 39817550.

У подальшому 03.12.2020 реєстратором Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області ОСОБА_7 зареєстровано договір купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер: б/н, виданий 08.04.2008 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 , на бланку серії НОМЕР_2 та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, серія та номер: НОМЕР_4 , виданий 02.12.2020 відділом у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області та зареєстровано право власності на земельну ділянку за ОСОБА_9 .

13.05.2021 приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_10 зареєстровано свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів (серія та номер: 714), видане на підставі акта про проведення електронних торгів, складеного 12.05.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва ОСОБА_5 в рамках виконавчого провадження № 64975068, у результаті чого право власності на земельну ділянку перейшло до ОСОБА_4 .

З урахуваннямнаведеного слідчийпросить накластиарешт наземельну ділянкуз кадастровимномером 3221888800:38:103:0029,площею 1,01га,що належить ОСОБА_4 , оскільки вона є предметом вчинення кримінального правопорушення та відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 КПК України. Клопотання слідчий просив розглянути без повідомлення власника майна з метою забезпечення арешту на майна на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України.

Прокурор ОСОБА_11 надав заяву про розгляд клопотання за його відсутністю, вимоги клопотання підтримав.

Клопотання слідчого розглянуто в порядку ч. 2 ст. 172 КПК України без участі власника майна з метоюзабезпечення арештумайна.

Дослідивши клопотання та додані до нього документи слідчий суддя встановив наступне.

У провадженні СВ Оболонського УП ГУНП в м. Києві знаходяться матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100050003227 від 21.05.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 365-2 КК України за фактом заволодіння за попередньою змовою групою осіб, до складу якої входить приватний виконавець виконавчого округу міста Києва ОСОБА_5 , об`єктами нерухомості за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 , земельною ділянкою з кадастровим номером: 3221888800:38:103:0029 та іншими об`єктами нерухомості на території України.

Постановою начальника відділенння слідчого відділу Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві капітан поліції ОСОБА_3 від 04.06.2021 земельну ділянку з кадастровим номером 3221888800:38:103:0029, площею 1,01 га, що належить ОСОБА_4 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 10, 11 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

За приписами ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

В силуст. 41 Конституції України, ст. 1 протоколу № 1 доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі"АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. The United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

У справі Раймондо проти Італії (Raimondo v. Italy, рішення 24.01.1994), в яких заявники скаржилася на контроль за використанням власності в зв`язку з провадженням кримінального розслідування, не знайшовши у цьому випадку порушення ст.1 протоколу № 1, Суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань (п.35).

Відповідно до ч.4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Враховуючи, що слідчим у клопотанні доведено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221888800:38:103:0029, площею 1,01 га, яка належить ОСОБА_4 , має значення речового доказу по даному кримінальному провадженню, оскільки існують реальні підстави вважати, що вказана земельна ділянка є предметом злочинів та може бути відчужена на користь третіх осіб, з метою запобігання її відчуженню, враховуючи приписи п.5 ч.2 ст. 173, ч.4 ст. 173 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність часткового задоволення клопотання та накладення арешту на вказане майно шляхом заборони його відчуження та розпорядження, що буде відповідати завданням кримінального провадження та принципам розумності та спів розмірності обмеження права власності.

При цьому, слідчий суддя вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання в частині заборони користування земельною ділянкою, оскільки начальником відділу не наведені обставини, які б свідчили про необхідність заборони такого виду правомочності як користування вищевказаною земельною ділянкою з боку її власника ОСОБА_4 .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 170, 171, 172, 173, 309, 392, 395 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання клопотанняначальника відділенння слідчого відділу Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві капітан поліції ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12020100050003227 від 21.05.2020 р., за ознаками кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 365-2 КК України,задовольнити частково.

Накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3221888800:38:103:0029, площею 1,01 га, яка належить ОСОБА_4 , шляхом заборони відчуження та розпорядження.

У задоволенні решти вимог клопотання відмовити.

Організацію виконання ухвали покласти на Оболонську окружну прокуратуру м. Києва.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1