Постанова

від 10.06.2021 по справі 191/2518/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5073/21 Справа № 191/2518/20 Суддя у 1-й інстанції - Твердохліб А. В. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2021 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - Свистунової О.В.

суддів - Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А.

за участю секретаря - Гулієва М.І.о.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроагроальянс"

на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2021 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроагроальянс" про розірвання договору оренди земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроагроальянс" про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до Державного акта Серії ДП №124579 від 04.11.1999 року, він є власником земельної ділянки, розташованої на території Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, загальною площею 8.060 га, кадастровий номер 1224855300:01:003:0195.

Між сторонами укладено договір оренди земельної ділянки без номера від 01.04.2014 року, предметом якого визначено вищевказану земельну ділянку.

Позивач зазначив, що відповідачем неодноразово порушувались строки виплат орендної плати, зокрема за періоди 2015-2018 років, за 2019 рік виплачена лише в кінці липня-початку серпня 2020 року, за 2018 рік - виплачена у лютому 2019 року.

У зв`язку із викладеним, посилаючись на Закон України Про оренду землі , ст. ст. 526, 611, 629 ЦК України, позивач ОСОБА_1 просив розірвати договір оренди земельної ділянки без номер від 01 квітня 2014 року (номер запису про право в Державної реєстрі прав - 21694652, предметом якого є земельна ділянка, розташована на території Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, загальною площею 8.060 га, кадастровий номер 1224855300:01:003:0195, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Дніпроагроальянс ; вирішити питання про стягнення з відповідача судового збору.

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2021 року позов задоволено.

Розірвано договір оренди земельної ділянки, загальною площею 8,060 га, розташованої на території Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, кадастровий номер: 1224855300:01:003:0195, укладений 01 квітня 2014 року між ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , і Товариством з обмеженою відповідальністю Дніпроагроальянс (код ЄДРПОУ 3459037), зареєстрований 29 травня 2015 року державним реєстратором Покровського районного управління юстиції Дніпропетровської області, номер запису про інше речове право: 21694652, з кінцевим строком дії до 31.12.2024 року.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ДНІПРОАГРОАЛЬЯНС , код ЄДРПОУ 34590337, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

У апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалите нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини.

Частиною 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та відповідно до ст. 9 Конституції України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним та безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків національного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У пункті 24 Рішення ЄСПЛ у справі Надточій проти України та пункті 23 Рішення ЄСПЛ Гурепка проти України ( № 2) наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Право на публічний розгляд справи позбавлене сенсу, якщо сторона, яка бере участь у справі, не повідомляється про судовий розгляд з таким розрахунком, що особа, яка викликається, мала достатньо часу для явки в суд, у тому випадку, якщо особа вирішить скористатися своїм правом, передбаченим національним законодавством (пункт 21 Рішення ЄСПЛ у справі Яковлєв проти Російської Федерації ).

Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи (ч. 1 ст. 8 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 6 ЦПК України суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.

Згідно зі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони й інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції у цій справі порушені принципи рівності учасників цивільного процесу та змагальності сторін, які є складовими права на справедливий суд як частини верховенства права.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи відсутнє належне сповіщення відповідача про час, дату та місце слухання справи.

За ст. 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є необов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями за адресою місця проживання особи чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку, та вручаються їм під розписку.

Судова повістка-повідомлення повинна містити найменування та адресу суду, назву справи, зазначення процесуального статусу особи, яка повідомляється, вказівку по те, яку дію буде вчинено, місце, дату і час її вчинення, а також про те, що участь у її вчиненні для цієї особи не є обов`язковою (ч. 3 ст. 129 ЦПК України).

Якщо разом із судовою повісткою надсилаються копії відповідних документів, у повістці повинно бути зазначено, які документи надсилаються і про право особи, яка повідомляється, подати заперечення та відповідні докази на їх підтвердження (ч. 4 ст. 129 ЦПК України).

Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду (ч. 2 ст. 130 ЦПК України).

Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів ( Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands ) від 27 жовтня 1993 року, заява N 14448/88, § 33).

З огляду на наявні у справі матеріали та докази колегія судів вважає встановленим факт неналежного повідомлення відповідача судом першої інстанції про розгляд справи у відповідності до зазначених вимог ЦПК України.

Суд першої інстанції, не повідомивши, відповідача належним чином про час і місце розгляду справи, фактично позбавив його права на участь в судовому засіданні, надання доказів та пояснень щодо поданої заяви. Внаслідок цього суд порушив принципи змагальності та рівності сторін, які є елементами права на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Отже, рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2021 рокупідлягає скасуванню з ухваленням нового рішення з підстав порушення норм процесуального права.

Встановлено, що відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю, серії IV-ДП №124579, виданого 04.11.1999 року на підставі рішення 4 сесії XXIII Іларіонівської селищної Ради народних депутатів від 06.11.1998 року, ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка площею 8,060 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території КСП Колос Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1224855300:01:003:0195 (а.с.10).

01 квітня 2014 року між позивачем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Дніпроагроальянс укладено договір оренди земельної ділянки площею 8,060 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1224855300:01:003:0195 (13-14).

Вказаний договір зареєстрований 29 травня 2015 року державним реєстратором Покровського районного управління юстиції Дніпропетровської області, номер запису про інше речове право: 21694652, строк дії до 31.12.2024 року (а.с.16).

Згідно з п.4.1 Договору оренди від 01.04.2014 року за кожен рік використання землі орендар виплачує оренду плату у грошовій формі в розмірі 6250,00грн. Сплачується орендна плата один раз на рік не пізніше 20 числа місяця останнього календарного року (а.с.13).

Відповідно до п.9.1 Договору, орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасної виплати орендної плати, а орендар, в свою чергу, в порядку п. 9.4 договору - у відповідності з пунктами 3.1 та 3.2 своєчасно сплачувати орендну плату (а.с.13).

Згідно п. 12.3 Договору дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема за рішенням суду, на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (а.с.14).

Пунктом 12.4 Договору визначено, що сторони погодились з тим, що коригування розміру орендної плати в зв`язку з індексацією нормативної грошової оцінки земельної ділянки здійснюється шляхом складання розрахунку розміру орендної плати, який складається на початок року та є невід`ємною частиною договору оренди земельної ділянки (а.с.14).

Як вбачається з акту приймання-передачі земельної ділянки від 01.04.2014 року земельна ділянка передана у стані, придатному для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.15).

Виплата орендної плати за 2018, 2019 роки відбулась з порушенням строку сплати, що встановлено із наданих суду копій відомостей про виплату готівки ТОВ Дніпроагроальянс за лютий 2019 року та липень 2020 року.

Доказів виплати орендної плати відповідачем за 2020 рік суду не надано.

Зазначені вище обставини свідчать про систематичну, несвоєчасну сплату та несплату орендної плати за 2020 рік орендарем на користь орендодавця, що є порушенням умов договору, укладеного між ними 01.04.2014 року.

Відповідач даний факт сплати орендної з затримкою підтвердив у своїй апеляційній скарзі у суді апеляційної інстанції.

Посилання апеляційної скарги про те, що орендна плата здійснювалася у більшому розмірі, ніж передбачено договором, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки дана обставина не підтверджена належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст.77-78 ЦПК України.

Пунктом 1 частини першої статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до частин першої, другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У пункті д частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Згідно зі ст.13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Приписами ст.24 Закону України Про оренду землі встановлено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Положеннями ст.32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Отже, розглядаючи спори про розірвання договору оренди з підстав заборгованості по орендній платі, слід мати на увазі, що згідно зі статтями13,15,21 Закону України Про оренду землі основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Таким чином, наведеними положеннями закону, які регулюють спірні відносини, передбачена систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, як підстава для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність. Враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

Відповідно до пункту 12.3 договору оренди землі, його дія припиняється шляхом розірвання: за взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також інших підстав, визначених законом.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оплата орендної плати є істотними обставинами, а її не отримання орендодавцем в повному обсязі згідно до умов договору, або несвоєчасне отримання, є істотним порушенням договірних умов, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

За таких умов доводи позивача мають правове значення для вирішення даного спору, що відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України Про оренду землі , ст.141 ЗК України, ст.651 ЦК України та умов договору є правовою підставою для розірвання цього договору.

Застосування такого правового наслідку як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) міститься висновок, що: враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку у справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає.

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність .

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зазначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Також, колегія не приймає до уваги надані відповідачем видаткові касові ордери та платіжні відомості (а.с.33-40) щодо сплати орендної плати, оскільки з останніх не вбачається за який самий період були сплачені кошти та саме за яку земельну ділянку та за яким договором.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки), при цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться-Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 листопада року у справі № 484/301/18.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зазначено, що: у пункті д частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .

Зважаючи на викладене та враховуючи те, що відповідач систематично затримував сплату орендної плати та сплачував її не у повному обсязі, визначеному договором, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог.

На підставі ст. 141 ЦПК України, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроагроальянс" підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору на користь ОСОБА_1 у розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст. 259,268,374,376,381-384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроагроальянс" - задовольнити частково.

Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2021 року - скасувати та ухвалити нове.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроагроальянс" про розірвання договору оренди земельної ділянки - задовольнити.

Розірвати договір оренди земельної ділянки, загальною площею 8,060 га, розташованої на території Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, кадастровий номер: 1224855300:01:003:0195, укладений 01 квітня 2014 року між ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , і Товариством з обмеженою відповідальністю Дніпроагроальянс (код ЄДРПОУ 3459037), зареєстрований 29 травня 2015 року державним реєстратором Покровського районного управління юстиції Дніпропетровської області, номер запису про інше речове право: 21694652, з кінцевим строком дії до 31.12.2024 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроагроальянс", код ЄДРПОУ 34590337, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: Т.П. Красвітна

І.А. Єлізаренко