Постанова від 11.06.2021 по справі 921/521/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2021 р. Справа №921/521/20

М. Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого - судді Матущака О.І.

суддів: Бонк Т.Б.

Якімець Г.Г.

без виклику сторін.

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ №39/5-128-21 від 11.01.2021

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 18.12.2020, повний текст 28.12.2020 (суддя М.С. Стадник)

у справі № 921/521/20

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго",

м. Тернопіль

про стягнення 25 543, 91 грн., з яких: 18 113,88 грн пені, 3 518,86 грн 3% річних, 3 911,17 грн інфляційні втрати.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору.

Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулося із позовом до Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради Тернопільтеплокомуненерго про стягнення 25 543,91 грн., з яких: 18 113,88 грн. пені, 3 518,86 грн. 3% річних, 3 911,17 грн. інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконував умови договору постачання природного газу №8454/1718-БО-30 від 20.09.2017, підтвердженням чого є акти приймання передачі природного газу, поставленого за період жовтень 2017 - березень 2018, та проведення відповідачем оплати з порушенням строків передбачених умовами договору.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 18.12.2020 позов задоволено частково. Cтягнуто з Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради Тернопільтеплокомуненерго на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України 9056, 94 грн. пені, 3518, 86 грн. 3% річних, 3911,17 грн. інфляційних втрат та 2102 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджено, що за поставлений газ відповідачем проведена повна оплата у розмірі 1 641 961,71 грн. з пропуском встановленого договором терміну, а тому заявлені нарахування у вигляді пені, 3 %річних та інфляційних є правомірними.

Рішення суду в частині відмови у стягненні 50% пені мотивоване правом наданим суду ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України, виходячи із матеріальних інтересів обох сторін, їх фінансового стану, співмірності належних до сплати відповідачем штрафних санкцій і суми заборгованості та ступеня вини відповідача у виникненні спору, а також те, що позивач не надав суду доказів на підтвердження понесених збитків по договору поставки.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. У своїй апеляційній скарзі скаржник покликається на те, що суд не мав права застосовувати до спірних правовідносин ст.233 Цивільного кодексу України та зменшувати пеню, не з`ясувавши всіх обставин, зокрема, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, а не лише відповідача, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Відповідачем відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Інших клопотань, заяв в порядку ст.207 ГПК України сторонами заявлено не було.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ та повідомлено сторін про розгляд справи у письмовому провадженні без виклику сторін.

Фактичні обставини справи.

Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, між ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (постачальник) та КП теплових мереж Тернопільської обласної ради Тернопільтеплокомуненерго (споживач), керуючись Законом України Про ринок природного газу , Положенням про покладення спеціальних обов`язків на суб`єкти ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2017 №187 та іншими нормативно-правовими актами, укладено 20.09.2017 договір постачання природного газу №8454/1718-БО-30 з врахуванням додаткових угод №1 від 11.01.2018, №2 від 06.04.2018.

Відповідно до умов вищевказаного договору сторони взяли на себе зобов`язання:

- природний газ, що постачається за договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями. Постачальник передає споживачу з 01.10.2017 по 31.03.2018 природний газ обсягом до 211 тис. куб. метрів та з 01.04.2018 по 31.05.2018 - природний газ обсягом до 12 тис. куб. метрів у тому числі за місяцями (тис. куб. метрів): жовтень 2017 - 13; листопад 2017 - 37; грудень 2017 - 42; січень 2018 - 50; лютий 2018 - 39; березень 2018 - 30; квітень 2018 - 12 , а споживач зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах договору (п.п. 1.2, 2.1 договору);

- приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформляється актом приймання-передачі (п. 3.1 договору);

- ціна за 1000 куб.м. газу за цим договором на дату його укладання становить 7907,20 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) 20 %, усього до сплати разом 9488,64 грн. (п. 5.2 договору);

- оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 договору);

- сторони погоджуються, що під час перерахування коштів у призначення платежу посилання на номер договору є обов`язковим. Оплата за природний газ здійснюється таким чином:

1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, у разі коли на споживача станом на 30.09.2015 поширювалася дія статті 19-1 Закону України Про теплопостачання ;

2) в будь-якому випадку споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 6.1 договору в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу;

3) з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, у разі коли на споживача станом на 30.09.2015 не поширювалася дія статті 19-1 Закону України Про теплопостачання в частині відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання;

4) шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості за наявності заборгованості у споживача за договором (п.п. 6.2, 6.3 договору);

- у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 8.2 договору);

- строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років (п. 10.3 договору);

- згідно п. 12.1 договору, такий набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 по 31.05.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

Постачальник, на виконання умов договору, протягом жовтня 2017 - березня 2018 року поставив споживачу природний газ в кількості 173,045 тис. куб.м. на загальну суму 1 641 961,71 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 31.10.2017 в обсязі 11,197 тис. куб. м на суму 106244,30 грн., від 30.11.2017 в обсязі 34,275 тис. куб. м на суму 325 223,14 грн., від 31.12.2017 в обсязі 35,743 тис. куб. м на суму 339152,46 грн., від 31.01.2018 в обсязі 40,280 тис. куб. м на суму 382202,42 грн., від 28.02.2018 в обсязі 34,340 тис. куб. м на суму 325839,90 грн., від 31.03.2018 в обсязі 17,210 куб. м на суму 163299,49 грн., які підписані представниками сторін без заперечень, підписи яких скріплені печатками сторін договору.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідачем повністю здійснено оплату за поставлений природний газ з порушенням строків оплати, що підтверджується довідкою здійснених операцій за договором №8454/1718-БО-30 від 20.09.2017 з 01.09.2017 по 31.01.2020, яка підписана заступником головного бухгалтера позивача та скріплено печаткою товариства.

У зв`язку з порушенням строків виконання грошових зобов`язань, позивачем нараховані пеня, три проценти річних та інфляційні втрати, які просить стягнути з відповідача.

Оцінка суду.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вимоги ст. 269 ГПК України щодо розгляду вимог в межах апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у сумі 9056, 94 грн. пені, оскільки такі вимоги обмежені в апеляційній скарзі.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України .

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позивач свої зобов`язання щодо передачі товару за вищевказаним договором виконав повністю, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу.

Водночас відповідач свої зобов`язання за вказаним договором поставки виконав невчасно, що і стало підставою звернення до суду, зокрема, щодо стягнення пені.

Згідно ст. ст. 610, 611, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 193, 230 ГК України, порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Необхідно зазначити, що відповідно до приписів ч.1 ст. 626, ч.1 ст.628, ст.629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як правомірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, право на нарахування пені сторони узгодили у п. 8.2. договору (з наступними змінами відповідно до додаткової угоди), згідно з яким у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що пеня в розмірі 18 113,88 грн нарахована обґрунтовано.

Водночас на підставі клопотання відповідача, місцевий господарський суд зменшив пеню на 50%.

Щодо вказаного клопотання, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічне право суду визначено і ч. 3 ст. 551 ЦК України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін. При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд повинен об`єктивно та комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (вказаної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 у справі №909/1240/19 (909/1076/19).

Колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про необхідність зменшенні пені на 50%, з огляду на такі обставини:

- відповідачем кошти були перераховані постачальнику на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання відповідно до вимог Порядку №217 від 18.06.2014, а тому відповідач не міг самостійно впливати на порядок оплати послуг з постачання природного газу, що надавались йому на підставі договору постачання природного газу №8454/1718-БО-30 від 20.09.2017, оскільки у даному випадку у відповідача була відсутня можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за природний газ, а всі кошти, які надходять на рахунок споживача, уповноваженим банком самостійно розподіляються згідно з затвердженим постановами НКРЕП алгоритму та перераховуються на рахунок позивача;

- відповідно до балансу (звіту про фінансовий стан) на 30.09.2020 та звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2020 року, у КП теплових мереж Тернопільської обласної ради Тернопільтеплокомуненерго поточні зобов`язання всього складають 34369 тис. грн. (за попередній аналогічний період 37891тис.грн.), збиток 8107 тис.грн. (за попередній аналогічний період -5 161 тис. грн.);

- ступінь виконання основного зобов`язання;

- відсутність в матеріалах справи доказів понесення позивачем прямих збитків пов`язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язання за договором;

- відсутність в матеріалах справи доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача;

- стягнення пені не є основним доходом АТ НАК Нафтогаз України і не може безпосередньо впливати на його господарську діяльність;

- пеня є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

А отже, рішення суду першої інстанції в частині зменшення пені на 50% від заявленого розміру та стягнення з відповідача пені у розмірі 9056, 94 грн. пені, є законним та обґрунтованим.

Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 74, 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281- 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 18.12.2020 у справі №921/521/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу АТ НАК Нафтогаз України - без задоволення.

2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку і строки, визначені ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України .

Справу повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя О.І. Матущак

Судді Т.Б. Бонк

Г.Г. Якімець