Постанова

від 07.06.2021 по справі 910/18593/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2021 р. Справа№ 910/18593/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Євсікова О.О.

Попікової О.В.

за участю секретаря судового засідання: Костяк В.Д.

за участю представника(-ів): згідно протоколу судового засідання від 07.06.2021,

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Завод 410 ЦА"

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2021, повний текст якої складено 25.02.2021

у справі №910/18593/20 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка"

до Державного підприємства "Завод 410 ЦА"

про стягнення 381 739,48 грн,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

26.11.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Промелектроніка з вимогами до Державного підприємства Завод 410 ЦА про стягнення 381 739,48 грн, з яких 307492,00 грн основного боргу, 21524,44 грн штрафу, 20602,19 грн 3% річних та 32120,85 грн інфляційних втрат.

Позов мотивовано тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору №УМТЗ-18-156/2 купівлі-продажу від 07.05.2018 не здійснив оплату за товар, поставлений позивачем за видатковими накладними, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 307492,00 грн. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 21524,44 грн, 3% річних у розмірі 20602,19 грн та інфляційні втрати у розмірі 32120,85 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.02.2021 у справі №910/18593/20 позов задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства "Завод 410 ЦА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" суму основного боргу у розмірі 307492 грн 00 коп., 3% річних у розмірі 20 563 грн 02 коп., інфляційні втрати у розмірі 32 120 грн 85 коп., судовий збір у розмірі 5 402 грн 64 коп. та витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 10 567 грн 34 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Щодо вимог про стягнення основного боргу суд виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог у цій частині. Частково відмовив у задоволенні 3% річних та інфляційних втрат, оскільки встановлено помилковість розрахунку позивача. У задоволені позовної вимоги по стягненню штрафу суд відмовив, у зв`язку із спливом спеціального строку позовної давності в один рік.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство "Завод 410 ЦА" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2021 у справі №910/18593/20 в частині задоволеного позову скасувати повністю та прийняти нове рішення в цій частині,яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Також, в прохальній частині апеляційної скарги викладено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник стверджує, що матеріали справи не містять доказів виконання позивачем умов договору належним чином та прийняття (отримання) товару відповідачем у кількості та якості відповідно до норм ст.ст. 673, 674 Цивільного кодексу України, в тому числі не надано документів, які передбачені авіаційними правилами та умовами договору, що підтверджують якість, комплектність та відповідність товару вимогам підприємства-виробника та доказів надходження таких документів покупцю. Також, відповідач зазначив, що позивачем не надано суду доказів проведення відповідачем ВТК (внутрішнього технічного контролю) поставленого товару, у зв`язку з чим відсутні підстави оплачувати такий товар.

Серед іншого, скаржник не погоджується із висновком суду в частині задоволення заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 567,00 грн. Скаржник наголосив, що матеріали справи не містять належних доказів фактично витраченого адвокатом часу за стандартним позовом шаблонної якості, оскільки такі витрати є не співрозмірними у порівнянні із ринковими цінами адвокатських послуг у м. Запоріжжя, тому їх розмір не є розумним та виправданим, відповідно підстави для покладення витрат на професійну правничу допомогу адвоката на відповідача відсутні.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2021, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Попікова О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 апеляційну скаргу залишено без руху.

Після усунення недоліків, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2021 поновлено Державному підприємству "Завод 410 ЦА" пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2021 у справі №910/18593/20. Відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 07.06.2021 о 15:20 год. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 26.05.2021. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 26.05.2021. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання є необов`язковою.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Позивач у відзиві зазначає, що оскаржене рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування відсутні. Позивач вказав, що товар було поставлено ним належної якості, про що свідчить відсутність з боку відповідача будь-яких зауважень щодо товару, вимог щодо усунення недоліків товару. Крім того, відповідач не висував жодних вимог з приводу неотримання будь-яких супровідних документів до товару.

Явка представників сторін.

В судове засідання від 07.06.2021 з`явилися представники усіх учасників справи.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржене рішення у даній справі залишити без змін, виходячи з наступного.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

07.05.2018 між Державним підприємством Завод 410 ЦБА (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Промелектроніка (продавець) укладено Договір №УМТЗ-18-156/2 купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець зобов`язується протягом строку дії договору поставити покупцю товари, зазначені у п. 1.3 цього договору, а покупець - прийняти і оплатити товари.

Поставка товарів здійснюється окремими партіями згідно з заявкою покупця, переданою факсимільним зв`язком або електронною поштою, у рамках Специфікації, які є невід`ємними частинами цього договору (п. 1.2 Договору №УМТЗ-18-156/2 купівлі-продажу від 07.05.2018).

Відповідно до п. 2.1 Договору №УМТЗ-18-156/2 купівлі-продажу від 07.05.2018 продавець повинен поставити покупцю товари, якість яких відповідає технічним умовам заводу-виробника, відповідним ГОСТам, характеристикам та вимогам держаних стандартів, встановленим для цієї групи товарів.

Відповідно до п. 2.2 Договору №УМТЗ-18-156/2 купівлі-продажу від 07.05.2018 продавець зобов`язаний на товари, які постачаються за цим договором, видати документ (паспорт, сертифікат якості, бірку, тощо з мокрою печаткою відділу технічного контролю (ВТК), підтверджуючий якість із посиланням на відповідні ГОСТи, ОСТи, ТУ, або інші, видаткову накладну, податкову накладну. В разі надання копій документів, що підтверджують якість та відповідність товару, продавець повинен завірити такі документи відповідним чином своєю печаткою та підписом керівника із зазначенням ПІБ, посади, дати встановлення підпису та написом з оригіналом згідно .

У п. 3.1 Договору №УМТЗ-18-156/2 купівлі-продажу від 07.05.2018 зазначено, що загальна ціна договору на момент укладення становить 17582,40 грн.

Відповідно до п. 3.2 Договору №УМТЗ-18-156/2 купівлі-продажу від 07.05.2018 ціна договору може бути змінена за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди до договору.

Як зазначено у п. 4.1 Договору №УМТЗ-18-156/2 купівлі-продажу від 07.05.2018, умови оплати вказуються у Специфікації до договору.

Відповідно до п. 5.5 Договору №УМТЗ-18-156/2 купівлі-продажу від 07.05.2018 продавець здійснює поставку кожної партії товару з додаванням необхідної документації на товар (податкова накладна, видаткова накладна, паспорт (сертифікат) якості виробника на товар).

Право власності на товар, а також ризики випадкової втрати або пошкодження товару переходять від продавця до покупця в момент передачі товару на склад покупця з підписанням відповідних супровідних документів (п. 5.6 Договору №УМТЗ-18-156/2 купівлі-продажу від 07.05.2018).

Відповідно до п. 10.1 Договору №УМТЗ-18-156/2 купівлі-продажу від 07.05.2018 цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018, а в частині виконання зобов`язань - до повного виконання сторонами.

В подальшому між сторонами були укладені додаткові угоди, яким, зокрема, вносились зміни щодо ціни Договору №УМТЗ-18-156/2 купівлі-продажу від 07.05.2018.

Так, 08.05.2018 між сторонами укладено Додаткову угоду №1, відповідно до якої сторонами погоджено ціну договору - 325074,40 грн; 30.05.2018 - Додаткову угоду №2, відповідно до якої ціна договору становить 400928,67 грн; 01.06.2018 - Додаткову угоду №3, відповідно до якої ціна договору становить 550928,67 грн; 04.06.2018 - Додаткову угоду №4, відповідно до якої ціна договору становить 587191,83 грн; 11.06.2018 - Додаткову угоду №5, відповідно до якої ціна договору становить 596 774,36 грн.

При цьому, сторонами були складені Специфікації до Договору №УМТЗ-18-156/2 купівлі-продажу від 07.05.2018, в яких визначено вартість товару, його найменування, кількість, умови оплати.

Специфікацією №1 сторони погодили, що позивач поставляє відповідачу товар загальною вартістю 17582,40 грн; умови оплати - 100% оплата після поставки та проходження вхідного контролю на Державному підприємству Завод 410 ЦА з відстрочкою платежу - 15 банківських днів.

Специфікацією №2 сторони погодили, що позивач поставляє відповідачу товар загальною вартістю 307492,00 грн; умови оплати - 100% оплата після поставки та проходження вхідного контролю на Державному підприємству Завод 410 ЦА з відстрочкою платежу - 15 банківських днів.

Специфікацією №3 сторони погодили, що позивач поставляє відповідачу товар загальною вартістю 75854,27 грн; умови оплати - 100% оплата після поставки та проходження вхідного контролю на Державному підприємству Завод 410 ЦА з відстрочкою платежу - 15 банківських днів.

Специфікацією №4 сторони погодили, що позивач поставляє відповідачу товар загальною вартістю 150000,00 грн; умови оплати - 100% оплата після поставки та проходження вхідного контролю на Державному підприємству Завод 410 ЦА з відстрочкою платежу - 15 банківських днів.

Специфікацією №5 сторони погодили, що позивач поставляє відповідачу товар загальною вартістю 36263,16 грн; умови оплати - 100% оплата після поставки та проходження вхідного контролю на Державному підприємству Завод 410 ЦА з відстрочкою платежу - 15 банківських днів.

Специфікацією №6 сторони погодили, що позивач поставляє відповідачу товар загальною вартістю 9582,53 грн; умови оплати - 100% оплата після поставки та проходження вхідного контролю на Державному підприємству Завод 410 ЦА з відстрочкою платежу - 15 банківських днів.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору №УМТЗ-18-156/2 купівлі-продажу від 07.05.2018 не здійснив оплату за товар, поставлений позивачем за видатковою накладною №РН-0000817 від 11.05.2018, видатковою накладною №РН-0000908 від 25.05.2018, видатковою накладною №РН-0000978 від 05.06.2018, видатковою накладною №РН-0001081 від 15.06.2018 та видатковою накладною №РН-02349 від 04.12.2018, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 307492,00 грн. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 21524,44 грн, 3% річних у розмірі 20602,19 грн та інфляційні втрати у розмірі 32120,85 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення заявлених позивачем сум.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору №УМТЗ-18-156/2 купівлі-продажу від 07.05.2018, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.05.2018 позивач поставив відповідачу товар на суму 29444,62 грн, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000817 від 11.05.2018; 25.05.2018 - товар на суму 129397,28 грн, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000908 від 25.05.2018; 05.06.2018 - товар на суму 9428,15 грн, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000978 від 05.06.2018; 15.06.2018 - товар на суму 29444,62 грн, що підтверджується видатковою накладною №РН-0001081 від 15.06.2018; 04.12.2018 - товар на суму 109777,33 грн, що підтверджується видатковою накладною №РН-02349 від 04.12.2018.

Судом встановлено, що вказані накладні підписані уповноваженими представниками сторін, та позивачем долучено до позовної заяви копії довіреностей на отримання матеріально-технічних цінностей, якими відповідачем було уповноважено своїх працівників та отримання товару, поставленого позивачем.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, вказав на те, що матеріали справи не містять доказів виконання позивачем умов договору належним чином та прийняття (отримання) товару відповідачем у кількості та якості відповідно до норм ст.ст. 673, 674 Цивільного кодексу України, в тому числі не надано документів, які передбачені авіаційними правилами та умовами договору, що підтверджують якість, комплектність та відповідність товару вимогам підприємства-виробника та доказів надходження таких документів покупцю.

Крім того, відповідач зазначив, що позивачем не надано суду доказів проведення відповідачем ВТК (внутрішнього технічного контролю) поставленого товару, у зв`язку з чим відсутні підстави оплачувати такий товар.

Надаючи оцінку вказаним аргументам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається із специфікацій до Договору №УМТЗ-18-156/2 купівлі-продажу від 07.05.2018, умовами поставки є СРТ, Нова пошта згідно з Інкотермс-2010.

Згідно з правилами Інкотермс 2010 CPT (Carriage Paid To (... named place of destination) Фрахт/перевезення оплачені до (... назва місця призначення). Термін "фрахт/перевезення оплачено до" означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані із перевезенням товару до названого пункту призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики втрати чи пошкодження товару, як і інші витрати після передачі товару перевізнику. За змістом терміна СРТ на продавця покладається обов`язок з митного очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися під час перевезення товару будь-яким видом транспорту, у тому числі під час змішаних перевезень.

Позивачем долучено до позовної заяви відповідні копії експрес-накладних ТОВ Нова пошта про пересилання на адресу відповідача продукції.

У ч. 2 ст. 664 Цивільного кодексу України зазначено, якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач, передавши товар перевізнику (TOB Нова пошта ), фактично виконав обов`язок з поставки товару. При цьому відповідач не надав жодних доказів того, що за зазначеними позивачем експрес-накладними TOB Нова пошта відповідач отримав будь-який інший товар за іншим договором.

Відповідно до визначення термінів, що містяться в статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами першою та другою статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що видаткові накладні, експрес-накладні ТОВ Нова пошта та довіреності на отримання товару, є належними та допустимими доказами, які підтверджують факт поставки позивачем та отримання відповідачем на умовах Договору №УМТЗ-18-156/2 купівлі-продажу від 07.05.2018 товару, який був погоджений сторонами у специфікаціях до договору поставки.

У ст. 662 Цивільного кодексу України зазначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Згідно з п. 2.1 Договору №УМТЗ-18-156/2 купівлі-продажу від 07.05.2018 продавець повинен поставити покупцю товари, якість яких відповідає технічним умовам (ТУ) заводу-виробника, відповідним ГОСТам, характеристикам та вимогам державних стандартів, встановленим для цієї групи товарів.

У п. 2.2 Договору №УМТЗ-18-156/2 купівлі-продажу від 07.05.2018 зазначено, що продавець зобов`язаний на товари, які постачаються за цим договором, видати документ (паспорт, сертифікат якості, бірку, тощо, з мокрою печаткою відділу технічного контролю (ВТК)), підтверджуючий якість із посиланням на відповідні ГОСТи, ОСТи, ТУ або інші, видаткову накладну. В разі надання копій документів, що підтверджують якість та відповідність товару, продавець повинен завірити такі документи відповідним чином: своєю печаткою та підписом керівника із зазначенням ПІБ, посади, дати встановлення підпису та написом з оригіналом згідно .

Відповідно до п. 5.5 Договору №УМТЗ-18-156/2 купівлі-продажу від 07.05.2018 продавець здійснює поставку кожної партії товару з додаванням необхідної документації на товар (податкова накладна, видаткова накладна, паспорт (сертифікат) якості виробника на товар).

Враховуючи викладене, суд зазначає, що обов`язок продавця (позивача) передати відповідачу всі документи, які стосуються товару, одночасно з поставкою товару встановлений ст. 662 Цивільного кодексу України та умовами Договору №УМТЗ-18-156/2 купівлі-продажу від 07.05.2018 (п.п. 2.2, 5.5 договору).

При цьому, у випадку непередання позивачем (продавцем) документів, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром, відповідач мав право встановити розумний строк для їх передання та відмовитись від договору (якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк).

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції правомірно відхилив доводи відповідача стосовно того, що позивачем не були передані відповідачу всі документи, які повинні були передаватись позивачем одночасно з поставкою продукції. Ці доводи суд вважає необгрунтованими та недоведеними, враховуючи відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів звернення відповідача до позивача щодо ненадання (надання не у повному обсязі) документів на товар від дати поставки товару.

Щодо доводів відповідача відносно того, що позивачем не надано суду доказів проведення відповідачем ВТК (внутрішнього технічного контролю) продукції, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети (ч. 2 ст. 673 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 674 Цивільного кодексу України відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 1 ст. 687 Цивільного кодексу України перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства. Якщо нормативно-правовими актами встановлено вимоги щодо порядку перевірки кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару, порядок перевірки, визначений договором, має відповідати цим вимогам.

Згідно з п. 2.5 Договору №УМТЗ-18-156/2 купівлі-продажу від 07.05.2018 у випадку виявлення невідповідності товарів при прийманні або в період гарантійного строку вимогам, передбаченим п. 2.1 цього договору, або поставки не укомплектованого товару покупець направляє повідомлення продавцю про направлення уповноваженого представника для складання Акту рекламації. Продавець зобов`язаний направити свого уповноваженого представника протягом 3-х робочих днів з моменту отримання повідомлення.

У пункті 5.7 Договору №УМТЗ-18-156/2 купівлі-продажу від 07.05.2018 сторони встановили, що приймання товару за кількістю та якістю проводиться відповідачем відповідно до Інструкції від 15.06.195 № П-6 "О порядке прийомки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по количеству" та Інструкції від 25.04.1966 № П-7 "О порядке прийомки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству" (далі - Інструкція П-7), затвердженими Держарбітражем, із наступними змінами та доповненнями.

Згідно з пунктом 16 Інструкції П-7 у разі виявлення невідповідності якості, комплектності, маркування вхідної продукції, тари або пакування вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам), договору або даним, зазначеним у маркуванні та у супровідних документах, на підтвердження якості продукції (пункт 14 цієї Інструкції П-7), отримувач призупиняє подальше приймання та складає акт, в якому зазначає кількість оглянутої продукції та характер виявлених під час приймання дефектів.

Отримувач зобов`язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, що запобігають погіршенню її якості та змішуванню з іншою однорідною продукцією. Отримувач також зобов`язаний викликати для участі у продовженні приймання продукції та складання двостороннього акта представника міжміського виробника (відправника), якщо це передбачено в Основних та Особих умовах поставки, інших обов`язкових правилах або договорі.

У договорах можуть бути передбачені випадки, коли явка міжміського виробника (відправника) для участі у приманні продукції за якістю і комплектності та складанні акта є обов`язковими.

У разі поставки в межах одного міста виклик представника виробника (відправника) та його явка для участі у перевірці якості та комплектності продукції та складанні акта є обов`язковими.

У пунктах 18-20 Інструкції П-7 передбачено, що у повідомленні про виклик, направленому виробникові (відправнику), повинно бути зазначено, зокрема: а) найменування продукції, дата та номер рахунка-фактури або номер транспортного документа, якщо на момент виклику рахунок не отримано; б) основні недоліки, виявлені в продукції; в) час, на який призначено прийняття продукції за якістю або комплектністю (у межах визначеного для приймання строку); г) кількість продукції неналежної якості або некомплектної продукції.

Повідомлення про виклик представника виробника (відправника) повинно бути направлено (передано) йому телеграфом (телефоном) не пізніше 24 години, а стосовно швидкопсувної продукції - невідкладно після виявлення невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, тари або пакування визначеним вимогам, якщо інші строки не встановлені в Основних та Особливих умовах поставки, інших обов`язкових для сторін правилах або договорі.

У разі неявки представника виробника (відправника) на виклик отримувача (покупця) у визначені строки та у випадку, коли виклик представника міжміського виробника (відправника) не є обов`язковим, перевірка якості продукції проводиться представником відповідної галузевої інспекції з якості продукції, а перевірка якості товару - експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції з якості.

У разі відсутності відповідної інспекції з якості або бюро товарних експертиз у місці знаходження отримувача (покупця), у разі їх відмови направити представника або у разі неявки його на виклик отримувача (покупця) перевірка проводиться: а) за участю конкретного представника іншого підприємства (організації), направленого керівником або заступником керівника підприємства (організації), або б) за участю компетентного представника громадськості підприємства-отримувача, призначеного керівником підприємства із переліку осіб, затвердженого рішенням фабричного, заводського або місцевого комітету профсоюзу цього підприємства, або в) односторонньо підприємством-отримувачем, якщо виробник (відправник) надав згоду на одностороннє приймання продукції.

Згідно з пунктами 20, 30 Інструкції П-7 за наслідками приймання продукції за якістю та комплектністю за участю представників, зазначених у пунктах 19 та 20 цієї Інструкції, складається акт про фактичну якість та комплектність отриманої продукції. Акт має бути складено у день закінчення приймання продукції за якістю та комплектністю.

Акт повинен бути підписаний всіма особами, які брали участь у перевірці якості та комплектності продукції. Особа, не згодна зі змістом акта, зобов`язана підписати його із зауваженням про свою незгоду та викласти свою позицію.

В акті перед підписом осіб, які брали участь у прийманні, повинно бути зазначено, що ці особи попереджені про те, що вони несуть відповідальність за підписання акта, який містить дані про невідповідність дійсності.

Якщо між виробником (відправником) та отримувачем виникнуть розбіжності стосовно характеру виявлених дефектів і причин їх виникнення, для визначення якості продукції отримувач зобов`язаний запросити експерта бюро товарних експертиз, представника відповідної інспекції з якості або іншої компетентної організації.

З огляду на викладене та за умовами договору передбачено обов`язок відповідача у разі виявлення факту поставки позивачем неякісного товару обов`язково письмово викликати представника позивача для участі в прийманні такого товару (повідомлення про виклик має містити певний перелік відомостей), а у випадку якщо позивач не направить представника для участі у прийманні продукції за якістю, приймання продукції (товару) необхідно проводити за участю представника відповідної галузевої інспекції з якості продукції, або експерта бюро товарних експертиз, або представника відповідної інспекції з якості, і лише у випадку відсутності відповідної інспекції з якості, або бюро товарних експертиз в місці знаходження покупця, або у випадку відмови таких осіб направити представника, або у випадку неявки такого представника на виклик перевірка проводиться за участю компетентного представника іншого підприємства або компетентного представника громадськості.

Доказів вчинення вище вказаних дій відповідачем суду не надано, тому доводи відповідача в цій частині суд вважає безпідставними та необґрунтованими.

Разом з тим, суд першої інстанції також доцільно зауважив, що відповідачем не обґрунтовано, що такі докази (докази проходження ВТК) повинні бути у позивача (продавця товару), оскільки проведення внутрішнього технічного контролю є обов`язком саме відповідача, а умовами договору не обумовлено, яким саме чином оформлюється результати проведення ВТК.

Матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем дій, які б свідчили про виявлення відповідачем при прийманні товару від позивача ознак невідповідності такого товару вимогам щодо якості (відповідно до Інструкції про прядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю).

За змістом положень статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи №902/761/18, від 20.08.2020 зі справи №914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

В той же час, відповідачем на підтвердження своїх аргументів, не надано жодного належного та допустимого доказу, що свідчить про їх необгрунтованість та недоведеність.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, у специфікаціях до Договору №УМТЗ-18-156/2 купівлі-продажу від 07.05.2018 зазначено, що оплата здійснюється на наступних умовах: 100% оплата після поставки та проходження вхідного контролю з відстрочкою платежу 15 банківських днів.

Беручи до уваги дати поставки позивачем товару за спірними видатковими накладними, суд дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний був оплатити товар, отриманий від позивача за видатковою накладною №РН-0000817 від 11.05.2018 у строк до 04.06.2018 включно; товар, отриманий за видатковою накладною №РН-0000908 від 25.05.2018, у строк до 18.06.2018 включно; товар, отриманий за видатковою накладною №РН-0000978 від 05.06.2018, у строк до 25.06.2018 включно; товар, отриманий за видатковою накладною №РН-0001081 від 15.06.2018, у строк до 09.07.2018 включно; товар, отриманий за видатковою накладною №РН-02349 від 04.12.2018, у строк до 26.12.2018 включно.

Доказів сплати грошових коштів у розмірі 307 492,00 грн відповідачем суду не надано.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На підставі викладеного вище, зважаючи на те, що факт та розмір заборгованості Державного підприємства Завод 410 ЦА за Договором №УМТЗ-18-156/2 купівлі-продажу від 07.05.2018 у сумі 307492,00 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 307492,00 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 21 524,44 грн суд встановив наступне.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

У п. 7.3 Договору №УМТЗ-18-156/2 купівлі-продажу від 07.05.2018 зазначено, що за прострочення виконання зобов`язань за договором понад 30 днів з винної сторони додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

З огляду на те, що відповідачем було прострочено виконання зобов`язання з оплати товару, поставленого позивачем за спірними видатковими накладними, більше ніж на 30 днів, обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу, нарахованого на підставі п. 7.3 Договору №УМТЗ-18-156/2 купівлі-продажу від 07.05.2018, - у сумі 21524,44 грн.

Разом з тим, відповідачем 16.01.2021 було подано заяву про застосування позовної давності до позовних вимог щодо стягнення штрафу.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно з ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. У п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України зазначено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України). Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як встановлено судом, відповідач зобов`язаний був оплатити товар, отриманий від позивача за видатковою накладною №РН-0000817 від 11.05.2018 у строк до 04.06.2018 включно; товар, отриманий за видатковою накладною №РН-0000908 від 25.05.2018, у строк до 18.06.2018 включно; товар, отриманий за видатковою накладною №РН-0000978 від 05.06.2018, у строк до 25.06.2018 включно; товар, отриманий за видатковою накладною №РН-0001081 від 15.06.2018, у строк до 09.07.2018 включно; товар, отриманий за видатковою накладною №РН-02349 від 04.12.2018, у строк до 26.12.2018 включно.

Враховуючи дату звернення позивача з даним позовом до суду (20.11.2020 - відповідно до накладної АТ Укрпошта на поштовому конверті, в якому позовна заява була надіслана до суду), позивачем було пропущено позовну давність щодо заявлення позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу, нарахованого на підставі п. 7.3 Договору №УМТЗ-18-156/2 купівлі-продажу від 07.05.2018.

Доказів переривання позовної давності та/або поважності причин її пропуску позивачем суду не наведено.

Отже, за викладених обставин, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 21 524,44 грн у зв`язку з пропуском позовної давності.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 20602,19 грн, а саме: 3% річних у розмірі 2171,12 грн за період з 05.06.2018 по 18.11.2020, нарахованих за видатковою накладною №РН-0000817 від 11.05.2018; 3% річних у розмірі 9424,21 грн за період з 16.06.2018 по 18.11.2020, нарахованих за видатковою накладною №РН-0000908 від 25.05.2018; 3% річних у розмірі 677,37 грн за період з 28.06.2018 по 18.11.20202, нарахованих за видатковою накладною №РН-0000978 від 05.06.2018; 3% річних у розмірі 2093,68 грн за період з 07.07.2018 по 18.11.2020, нарахованих за видатковою накладною №РН-0001081 від 15.06.2018; 3% річних у розмірі 6235,81 грн за період з 28.12.2018 по 18.11.2020, нарахованих за видатковою накладною №РН-02349 від 04.12.2018.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунки 3% річних, викладені позивачем у позовній заяві, суд дійшов висновку щодо їх необґрунтованості в частині нарахування 3% річних за видатковою накладною №РН-0000908 від 25.05.2018 та за видатковою накладною №РН-0001081 від 15.06.2018, оскільки позивачем було неправильно визначено початок періоду прострочення.

Суд, здійснивши розрахунок 3% річних, дійшов висновку, що обґрунтованим розміром 3% річних за видатковою накладною №РН-0000908 від 25.05.2018 є 9392,30 грн та за видатковою накладною №РН-0001081 від 15.06.2018 - 2086,42 грн.

Розрахунки 3% річних за прострочення оплати відповідачем товару, отриманого за видатковою накладною №РН-0000817 від 11.05.2018, видатковою накладною №РН-0000978 від 05.06.2018 та видатковою накладною №РН-02349 від 04.12.2018 є арифметично правильними.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 20 602,19 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 20 563,02 грн.

Щодо заявлених до стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 32 120,85 грн суд встанови наступне.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Дослідивши розрахунок інфляційних втрат, викладений позивачем у позовній заяві, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо його обгрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 32120,85 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування оскарженого рішення скаржником не наведено. Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, наданих у суді першої інстанції, у розмірі 11 200,00 грн.

У позовній заяві позивач зазначив, що орієнтовний розрахунок адвокатських витрат становить 30 000,00 грн.

07.05.2019 між Адвокатським бюро Сергія Жечева (адвокатське бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю Промелектроніка (клієнт) укладено Договір-доручення про надання правової допомоги, предметом якого є надання адвокатським бюро усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані з захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів.

У п. 4.2 Договору зазначено, що гонорар адвоката погоджується за взаємною згодою сторін та оформлюється актом приймання-передачі наданої правової допомоги.

Додатковою угодою №1 від 01.10.2019 до Договору сторони погодили найменування та вартість послуг, які надаються адвокатським бюро клієнту, зокрема, вказавши, що вартість написання претензії становить 700,00 грн за 1 годину; вартість підготовки позову, відзиву, відповіді на відзив, клопотань, звернень - 800,00 грн за 1 годину; представництво інтересів в судовому засіданні - 3000,00 грн за 1 засідання в м. Запоріжжі, 4000,00 грн за 1 засідання за межами м. Запоріжжя.

11.01.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 11200,00 грн.

При цьому, позивачем було долучено до матеріалів справи копію Акту №ОУ-000П193 приймання-передачі від 29.12.2020, складеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Промелектроніка та адвокатським бюро, з якого вбачається, що вартість наданих адвокатом послуг становить 11200,00 грн (підготовка відповіді на відзив у справі №910/18593/20 - 4800,00 грн та підготовка позовної заяви у справі №910/18593/20 - 6400,00 грн).

В розрахунку суми гонорару за надану правову допомогу (Додаток №1 до Акту) зазначено, що адвокатом були надані наступні послуги: підготовка відповіді на відзив у справі №910/18593/20 - 4800,00 грн, підготовка позовної заяви у справі №910/18593/20 - 6400,00 грн.

Судом встановлено, що на підставі виставленого адвокатським бюро рахунку-фактури №СФ-0000223 від 29.12.2020 на суму 11 200,00 грн позивачем 29.12.2020 були сплачені на користь адвокатського бюро грошові кошти у розмірі 11 200,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №7749 від 29.12.2020 (призначення платежу - за надання правової допомоги згідно з рахунком №223 від 29.12.2020, Акт №193 від 29.12.2020).

Заперечуючи щодо розміру адвокатських витрат, заявленого позивачем, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що з наданих позивачем документів не вбачається, що заявлені витрати мають характер необхідних, а їх розмір є розумним та виправданим.

Судом враховано те, що за приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.

Оцінивши заперечення відповідача суд дійшов висновку, що жодними належними та допустимим доказами відповідачем не доведено суду наявності обставин, що є підставами для зменшення розміру адвокатських витрат, заявлених до відшкодування позивачем, а саме не доведено, що заявлені витрати не мають характер необхідних, їх розмір не є розумним та виправданим.

З огляду на те, що відповідачем не доведено суду належними та допустимим доказами наявності тих обставин, які є підставами (критеріями) для зменшення розміру адвокатських витрат, та які безпосередньо вказані у ч. 4 ст. 126 ГПК України (складність справи та виконані адвокатом роботи (надані послуги); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони, в тому числі вплив вирішення справи на репутацію сторони або публічний інтерес до справи), суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу адвоката, які були понесені позивачем у даній справі, та обов`язок відшкодування яких покладається на відповідача.

Як зазначено у ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на висновок суду про часткове задоволення позову, на користь позивача з відповідача підлягають стягненню витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 10 567,34 грн.

Колегія суддів вважає такий висновок суду законним та обґрунтованим, підстав для скасування судового рішення в цій частині судом не встановлено, тому аргументи скаржника в цій частині є безпідставними.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, доводи апеляційного оскарження є необґрунтованими, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на скаржника.

В ході апеляційного перегляду справи, у відзиві на апеляційну скаргу відповідач заявив про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу , наданих у суді апеляційної інстанції в сумі 8 000,00 грн.

Щодо цієї заяви позивача суд зазначає про наступне.

У відповідності до частин 1-4 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2021 між Адвокатським бюро Сергія Жечева (адвокатське бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю Промелектроніка (клієнт) укладено Договір-доручення про надання правової допомоги, предметом якого є надання адвокатським бюро усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані з захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів.

У п. 4.2 Договору зазначено, що гонорар адвоката погоджується за взаємною згодою сторін та оформлюється актом приймання-передачі наданої правової допомоги.

Додатковою угодою №1 від 01.12.2021 до Договору сторони погодили найменування та вартість послуг, які надаються адвокатським бюро клієнту, зокрема, вказавши, що вартість підготовки відзиву становить 5000,00 грн за один документ, представництво інтересів в судовому засіданні - 3000,00 грн за 1 засідання в м. Запоріжжі, 4000,00 грн за 1 засідання за межами м. Запоріжжя.

05.05.2021 до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 8000,00 грн.

Суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статті 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

В якості доказів здійснення витрат на послуги адвоката у даній справі у розмірі 8000,00 грн, позивачем було долучено до матеріалів справи копію Акту №ОУ-0000080 приймання-передачі від 29.04.2021, складеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Промелектроніка та адвокатським бюро, з якого вбачається, що вартість наданих адвокатом послуг становить 8000,00 грн (підготовка відзиву у справі №910/18593/20 - 5000,00 грн та участь у судовому засіданні від 07.06.2021 у справі №910/18593/20 -3000,00 грн).

В розрахунку суми гонорару за надану правову допомогу (Додаток №1 до Акту) зазначено, що адвокатом були надані наступні послуги: підготовка відзиву у справі №910/18593/20 - 5000,00 грн, участь у судовому засіданні від 07.06.2021 у справі №910/18593/20 - 3000,00 грн.

Судом встановлено, що на підставі виставленого адвокатським бюро рахунку-фактури №СФ-0000080 від 29.04.2021 на суму 8000,00 грн позивачем 29.04.2021 були сплачені на користь адвокатського бюро грошові кошти у розмірі 8000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №8050 від 29.04.2021 (призначення платежу - за надання правової допомоги згідно з рахунком №80 від 29.04.2021, Акт №80 від 29.04.2021.

Суд зазначає, що аналіз норм частини четвертої статті 126 ГПК України, а також статті 129 цього Кодексу дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Зважаючи на викладене, дослідивши подані позивачем докази, з огляду на ціну позову та заявлений позивачем розмір витрат на послуги адвоката, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг, а також час, витрачений адвокатом на такі послуги, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що заявлений до відшкодування розмір судових витрат відповідає, як принципам матеріального (договірного) права, так і процесуального права (оскільки висвітлює затрати по роботі адвоката у даній справі), що відповідає правовим позиціям, викладеним Верховним Судом у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та у постановах від 25.04.2018 у справі №922/3142/17, від 02.05.2018 у справі №910/22350/16, від 11.06.2018 року у справі №923/567/17.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу понесених за розгляд справи у суді апеляційної інстанції підлягає задоволенню повністю у сумі 8000,00 грн.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2021 у справі №910/18593/20 залишити без змін.

2. Стягнути з Державного підприємства Завод 410 ЦА (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 94; ідентифікаційний код: 01128297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Промелектроніка (69002, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Грязнова, буд. 4-А; ідентифікаційний код: 24510970) витрати на правову допомогу у розмірі 8000 (вісім тисяч) грн 00 коп., понесених у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

3. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови суду складено та підписано - 14.06.2021.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді О.О. Євсіков

О.В. Попікова