Рішення

від 03.06.2021 по справі 904/4895/20 (405/2138/20)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2021м. ДніпроСправа № 904/4895/20 (405/2138/20) за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОСФЕРА СЕРВІС" (49127, Дніпропетровська область, м.Дніпро, Амур-Нижньодніпровський район, вул.Маршала Малиновського 2, вежа А5-7, приміщення 6, ідентифікаційний номер юридичної особи 39218616)

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (04070, м.Київ, вул.Іллінська, 8, ідентифікаційний номер юридичної особи 20474912)

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )

про відшкодування матеріальної та моральної шкоди

Суддя Суховаров А.В.

За участю секретаря судового засідання Стронгіної О.О.

Представники:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - Песиголовець М.Л., ордер серії ВІ №1026876 від 04.11.2020;

від третьої особи-1 - не з`явився;

від третьої особи-2 - не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м.Кіровограда з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОСФЕРА СЕРВІС", за змістом якого просить суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОСФЕРА СЕРВІС" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 100 736, 06 грн.;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОСФЕРА СЕРВІС" на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 20 000, 00 грн.;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОСФЕРА СЕРВІС" на користь ОСОБА_1 судових витрат у розмірі 8 256, 08 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про скоєння ДТП особою, яка перебувала в трудових відносинах з відповідачем, у зв`язку із чим позивачу завдано матеріальну шкоду у вигляді механічних пошкоджень автотранспортного засобу та моральної шкоди.

Ухвалою Ленінського районного суду м.Кіровограда від 24.02.2021 по справі №405/2138/20 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОСФЕРА СЕРВІС" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди передано до господарського суду Дніпропетровської області відповідно до положень частин 2, 3 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства для розгляду в межах справи №904/4895/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОСФЕРА СЕРВІС".

Ухвалою суду від 05.04.2021 господарським судом прийнято справу №405/2138/20 до розгляду в межах справи №904/4895/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОСФЕРА СЕРВІС", призначено підготовче засідання на 27.04.2021.

26.04.2021 від відповідача надійшли пояснення по справі, згідно яких ліквідатор ТОВ "БІОСФЕРА СЕРВІС" вказує, що станом на 06.10.2019, автомобіль "Renault Logan" (номерний знак НОМЕР_2 ) перебував у строковому платному користуванні відповідача за відповідним договором оренди транспортного засобу. Разом з тим, за змістом пояснень відповідача, останній вказує, що станом на 06.10.2019, ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах з ТОВ "БІОСФЕРА СЕРВІС", яким закріплено за нею службовий автомобіль "Renault Logan" (номерний знак НОМЕР_2 ) за відповідним наказом про надання транспортного засобу та призначення відповідальної особи за експлуатацію автомобіля.

Ухвалою суду від 27.04.2021 залучено до участі у справі №904/4895/20(405/2138/20) у якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 ; відкладено підготовче засідання на 13.05.2021.

11.05.2021 від третьої особи-2 надійшли пояснення по справі, за змістом яких остання підтверджує факт визнання її винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбачено ст. 124 КУпАП, згідно постанови Ленінського районного суду м. Кіровограда від 09.12.2019 по справі №405/7582/19, яку залишено без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 21.02.2020 по справі №405/7582/19. Разом з тим, за змістом наданих пояснень, третя особа-2 просить суд здійснити розгляд справи без її участі.

Ухвалою суду від 13.05.2021 підготовче провадження у справі №904/4895/20(405/2138/20) закрито; справу призначено до розгляду по суті на 03.06.2021.

Позивач не забезпечив явку уповноваженого представника в судове засіданні 03.06.2021, про час та місце розгляду справи повідомлений належно.

Третя особа-1, -2, не забезпечили явку уповноважених представників в судове засіданні 03.06.2021, про час та місце розгляду справи повідомлені належно.

В судовому засіданні 03.06.2021 присутній представник відповідача.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

06.10.2019 ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки Renault Logan , номерний знак НОМЕР_3 , на перехресті вулиць Миколи Смоленчука з вулицею Михайлівська в м.Кропивницькому, в порушення п. 16.11 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №4 306 від 10 жовтня 2001 року, не надала переваги в русі транспортному засобу марки Volkswagen Golf , номерний знак НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався по головній дорозі, та скоїла з ним зіткнення, внаслідок чого автомобіль Volkswagen Golf став некерованим та здійснив наїзд на опору зовнішнього освітлення СВ95.

Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 09.12.2019 року у справі №405/7582/19 (провадження номер 3/405/1684/19), залишеною без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 21.02.2020 року, ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП; накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу.

Згідно висновку звіту про оцінку майна №65 від 03.03.2020 року вартість матеріального збитку, нанесеного в результаті ДТП власнику колісного транспортного засобу марки Volkswagen Golf номерний знак НОМЕР_4 складає 266 818, 41 грн.

За змістом вказаного звіту експертом встановлено наступне:

- ринкова вартість транспортному засобу марки Volkswagen Golf номерний знак НОМЕР_4 , на момент пошкодження - 266 818,41 грн.;

- вартість відновлювального ремонту автомобіля - 370 920,32 грн.;

- вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу - 200 736,06 грн.

13.11.2019 страховиком - ПАТ "Страхова компанія "АРКС", здійснено виплату позивачу страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності, у розмірі 100 000, 00 грн. (а.с.54, т.1).

Позивач вказує, що ДТП скоєно особою, яка перебуває у трудових відносинах з відповідачем, що свідчить про наявність у позивача права на стягнення з відповідача залишку матеріальної шкоди у розмірі 100 736,06 грн. (200 736, 06 грн. - 100 000, 00 грн. = 100 736, 06 грн.).

За викладених обставин, позивач звернувся з даним позовом до господарського суду, згідно якого просить суд стягнути з відповідача 100 736,06 грн. матеріальної шкоди, а також 20 000, 00 грн. моральної шкоди.

На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми заборгованості.

Згідно приписів ч.ч. 1, 2 ст. 1187 Цивільного Кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В силу положень п.1 ч.1 ст.1188 Цивільного Кодексу України шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої особи відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст.993 Цивільного Кодексу України та ст.27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник, що отримав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно з п.36.4 ст.36 Закону виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу - марки Renault Logan , номерний знак НОМЕР_3 , станом на 06.10.2019, застрахована в АТ СК АРКС згідно поліса №АО3474482 (а.с.58), яким здійснено виплату страхового відшкодування потерпілій особі на суму 100 000, 00 грн.

Згідно положень статті 1194 Цивільного Кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди, зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно наказу від 13.09.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "БІОСФЕРА СЕРВІС" закріплено за співробітником ОСОБА_2 автомобіль марки Renault Logan , номерний знак НОМЕР_3 (а.с.114, т.2), який передано в оренду останньому на підставі актів приймання-передачі транспортних засобів від 30.07.2014, від 11.12.2019, згідно договору оренди №01/07/2014 від 01.07.2014, в редакції Додаткової угоди №1 від 01.07.2014 (а.с.106-114, т.2)

За викладених обставин, суд дійшов висновку щодо правомірності вимог позивача щодо стягнення з відповідача розміру матеріального збитку на суму 100 736, 06 грн.

Щодо вимог позивача в частині стягнення на свою користь моральної шкоди у розмірі 20 000, 00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини - головним обов`язком держави.

Саме закріплення за державою обов`язку забезпечення прав і свобод людини дає можливість, у випадку порушення останніх, звернутися до суду з метою їх захисту та відновлення, а також за компенсацією шкоди, завданої таким порушенням.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (частина 1). Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина 2).

За змістом частин 3, 4 статті 23 ЦК розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно з частиною 1 статті 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У частині 2 зазначеної статті визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Отже, за змістом наведеної норми зобов`язання відшкодувати моральну шкоду виникає лише за умови, що ця шкода є безпосереднім наслідком певної протиправної дії (бездіяльності). Тобто заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Згідно ст.13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно приписів ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як вище вказано приписами положеннями частини 4 статті 23 ЦК України встановлено, що при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

З огляду на те, що "розумність" і "справедливість" є оціночними поняттями, господарсткий суд, який заслуховує сторін та встановлює фактичні обставини справи, має широкий діапазон розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Так, позивач зазначає, що внаслідок пошкодження автомобіля він зазнав моральної шкоди, яка полягає в моральних переживаннях, у т.ч. нервовому стресі, занепокоєнні, моральному напруженні, а також витратах додаткового часу для захисту своїх прав та інтересів, у т.ч. в судовому порядку, що в свою чергу порушило хід його звичайного життя. Вказані негативні наслідки пошкодження автомобіля призвели до порушення нормальних життєвих зв`язків позивача через неможливість продовження ним протягом тривалого часу активного громадського життя.

Відповідно до частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України застосовується судами України як частина національного законодавства, гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява N40450/04, п.64, від 15.10.2009) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.

При цьому, господарський суд зазначає, що участь у ДТП, пошкодження власного майна позивача безумовно негативно вплинуло на його моральний стан та призвело до душевних страждань. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 22.04.2019 по справі №761/14285/16-ц.

За викладених обставин, враховуючи те, що внаслідок ДТП за участю транспортного засобу під керуванням особи, яка станом на час скоєння ДТП, перебувала у трудових відносинах з підприємством відповідача, пошкоджено належний позивачу транспортний засіб, що вбачається з відповідного звіту про оцінку вартості майна, у зв`язку з чим, позивач позбавлений можливості його використання протягом тривалого часу, що спричинило відчуття позивачем негативних наслідків, при цьому, пошкодження майна особи, у будь-якому разі, призводить до втрат немайнового характеру та душевних страждань, пов`язаних з необхідністю вчинення відповідних дій, спрямованих на відновлення майна або інших дій, спрямованих на відновлення своїх порушених прав, господарський суд, з огляду на встановлені обставини справи, враховуючи принцип розумності та справедливості, вважає за можливе стягнути з відповідача грошові кошти на відшкодування моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн.

Наведене є підставою для задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат, заявлених до стягнення позивачем, суд зазначає наступне.

За змістом клопотання від 26.10.2020 позивачем заявлено до стягнення з відповідача 4 000, 00 грн. витрат на адвокатські послуги, на підтвердження чого надано договір про надання правової допомоги від 21.03.2020, укладений між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро "Паритет", акт про надану правову допомогу від 26.10.2020, а також квитанцію №0.0.1669112553.1 від 06.04.2020 про сплату адвокатських послуг у розмірі 4 000, 00 грн.

За результатом дослідження матеріалів справи та наданих відповідачем доказів на підтвердження заявлених вимог, суд зазначає наступне.

Згідно положень ч.8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом з тим, згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України):

- подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи;

- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

За результатом дослідження поданих матеріалів, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості вимог заявника в частині стягнення з ТОВ "БІОСФЕРА СЕРВІС" витрат на професійну правничу у розмірі 4 000, 00 грн., у зв`язку з чим такі вимоги позивача підлягають задоволенню судом.

Разом з тим, до складу судових витрат, понесених позивачем, останнім включено витрати позивача, пов`язані з отриманням витягу з Єдиного державного реєстру МВС (а.с.55) на суму 48, 68 грн. та витрати, пов`язані зі здійсненням оцінки пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу, вартістю 3 000, 00 грн. (а.с.19, т.1).

Враховуючи встановлені судом обставини справи, вказані витрати, з огляду на приписи ст. 123 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача, оскільки понесені позивачем внаслідок ДТП, винною у якому визнано особу, яка, станом на час скоєння ДТП, перебувала трудових відносинах з відповідачем.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 185, 191, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОСФЕРА СЕРВІС" (49127, Дніпропетровська область, м.Дніпро, Амур-Нижньодніпровський район, вул.Маршала Малиновського 2, вежа А5-7, приміщення 6, ідентифікаційний номер юридичної особи 39218616), за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (04070, м.Київ, вул.Іллінська, 8, ідентифікаційний номер юридичної особи 20474912) за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача- ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 100 736, 06 грн., моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн., 8 256, 08 грн. судових витрат задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОСФЕРА СЕРВІС" (49127, Дніпропетровська область, м.Дніпро, Амур-Нижньодніпровський район, вул.Маршала Малиновського 2, вежа А5-7, приміщення 6, ідентифікаційний номер юридичної особи 39218616) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_1 ) суму 100 736, 06 грн. матеріальної шкоди, 20 000, 00 грн. моральної шкоди, 8 256, 08 грн. судових витрат.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Центрального апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням пп. 17.5 п.17 ч.1 розділу ХІ ГПК України

Повний текст рішення складено 14.06.2021.

Суддя А.В. Суховаров