Рішення

від 19.05.2021 по справі 907/339/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: 88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

19.05.2021 р. м. Ужгород Справа № 907/339/19

За позовом Мукачівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Мукачівської міської ради, м. Мукачево, Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, м. Ужгород, Кольчинської селищної ради, с. Кольчино Мукачівського району

до відповідача Мукачівського міського комунального підприємства "Мукачівводоканал", м. Мукачево

про стягнення збитків, заподіяних внаслідок здійснення самовільного використання водних ресурсів у розмірі 1 532 026 грн. 54 коп.,

Суддя господарського суду - Пригара Л.І.

Секретар судового засідання - Тягнибок К.О.

представники :

Прокуратури - без участі

Позивача Мукачівської міської ради - без участі

Позивача Державної екологічної інспекції у Закарпатській області - без участі

Позивача Кольчинської селищної ради - без участі

Відповідача - без участі

СУТЬ СПОРУ: Мукачівська місцева прокуратура звернулася до суду в інтересах держави в особі Мукачівської міської ради, м. Мукачево, Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, м. Ужгород, Павшинської сільської ради, с. Павшино Мукачівського району, Кольчинської селищної ради, с. Кольчино Мукачівського району до відповідача Мукачівського міського комунального підприємства "Мукачівводоканал", м. Мукачево про стягнення збитків, заподіяних внаслідок здійснення самовільного використання водних ресурсів у розмірі 1 532 026 грн. 54 коп. Ухвалою суду від 05.11.2020 року замінено позивача у справі № 907/339/19 - Павшинську сільську раду на його правонаступника - Мукачівську міську раду, м. Мукачево.

Позовні вимоги у даній справі обґрунтовані позивачами покликанням на те, що відповідач як суб`єкт спеціального водокористування після закінчення дії дозволів на спеціальне водокористування у період з 29.08.2017 року по 21.12.2017 року самовільно здійснював забір прісної води з підземних джерел водопостачання на території Мукачівської міської ради із водозагонів Центральний у кількості 352,15 тис. куб.м., Росвигово у кількості 178,54 тис. куб.м., І.Франка у кількості 37,83 тис. куб.м., Окружна у кількості 96,39 тис. куб.м., Севастопольський у кількості 160,09 тис. куб.м., Чернишевського у кількості 108,71 тис. куб.м., Ключарки у кількості 134,95 тис. куб.м. та на території Кольчинської сільської ради по водозабору Кольчино у кількості 884,21 тис. куб.м., що було встановлено позаплановою перевіркою Державної екологічної інспекції у Закарпатській області. Результати даної перевірки оформлені актом № 036/03 від 23.03.2018 року.

У зв`язку з наведеними порушеннями, відповідачеві на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків , заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів , нараховано загальну суму завданих збитків у розмірі 1 532 026 грн. 54 коп., яка не сплачена в порядку досудового врегулювання на вимогу Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, та є предметом спору у даній справі.

Прокурор та представники позивачів просять суд задоволити заявлений у даній справі позов повністю, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема стверджують, що використання відповідачем як суб`єктом спеціального водокористування водних ресурсів без дозволів на спеціальне водокористування є порушенням Кодексу України про надра, Водного кодексу України та Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив, про що подав суду письмовий відзив на позов від 13.08.2019 року. Зокрема, вказує на те, що ним здійснювались заходи по отриманню дозволу, однак, починаючи з 18.11.2016 року, після повторного направлення матеріалів на отримання спеціальних дозволів на використання прісних підземних вод водозаборів, в строки визначені ч. 8 ст. 49 Водного кодексу України відповідач не отримав ні дозволу, ні відмови у видачі дозволу на спеціальне водокористування. Окрім цього, звертає увагу суду на те, що він як добросовісний учасник у правовідносинах з державою, вживав заходів щодо отримання дозволу і не мав на меті порушення правил ліцензування. Таким чином, на його погляд, вина в заподіянні збитків відсутня, як і відсутня його протиправна поведінка.

Також відповідач посилається на приписи Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" , постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.2010 року № 77 "Деякі питання застосування принципу мовчазної згоди", якими встановлено, що у разі ненадання у визначений законом строк суб`єкту господарювання документа дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі, суб`єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без одержання документа дозвільного характеру через 10 робочих днів з дня закінчення строку, встановленого для видачі документа дозвільного характеру або прийняття рішення про відмову в його видачі, на підставі копії опису прийнятих документів з відміткою про дату їх прийняття. З врахуванням такої обставини відповідач вважає, що з 03.01.2017 року він мав право користуватися водними ресурсами на підставі прямої вказівки закону.

Що ж стосується дій Державної екологічної інспекції у Закарпатській області в частині нарахування збитків в розмірі 1 532 026 грн. 54 коп., то такі дії відповідач вважає неправомірними та необґрунтованими, так як на його погляд, відсутній будь - який акт або інший документ Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, де було б чітко зазначено, що саме в період з 29.08.2017 року по 21.12.2017 року було здійснено самовільний забір води без спеціального дозволу на користування надрами і в яких саме об`ємах.

За переконанням відповідача, позивачем невірно визначено період часу та об`єм води, що використаний відповідачем без дозвільних документів, а відтак, здійснений розрахунок збитків не відповідає вимогам п. 9.1. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків , заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.

Позивачі не погодились із аргументами відповідача, викладеними ним у відзиві на позовну заяву, та подали суду власні відповіді на відзив.

Відповіддю на відзив № 07.32-88-30-19 від 09.09.2019 року Мукачівська місцева прокуратура заперечила викладені відповідачем аргументи відзиву та вказує, що такі аргументи щодо недоліків та неправомірності акту відповідача є недоречними, оскільки на сьогоднішній день даний акт не скасований та навіть не оскаржений відповідачем ані до суду, ані до самої Державної екологічної інспекції у Закарпатській області. Твердження про те, що за результатами перевірки Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області відповідачу не було надано жодного розпорядчого документу, як стверджує прокуратура, не відповідає дійсності, оскільки відповідачу було надано претензію № 41/03/18 та розрахунок про суму коштів, яку необхідно сплатити за протиправний забір води.

Прокуратура також зазначає, що спеціальні дозволи на користування надрами № 4117-4124 надані були терміном у чотири роки, а після закінчення їх дії, нові дозволи відповідач отримав тільки 22.12.2017 року.

Письмовою відповіддю на відзив від 10.10.2019 року Мукачівська міська рада зазначає, що відповідачем хоча і вживались заходи по отриманню спеціальних дозволів, але станом на 29.08.2017 року такі останнім не отримано. Із покликанням на положення Водного кодексу України, Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 1166 Цивільного кодексу України, Мукачівська міська рада стверджує про обов`язок відповідача відшкодувати завдану ним шкоду, спричинену самовільним забором води без дозвільних документів.

У відповіді на відзив від 15.10.2019 року Державна екологічна інспекція у Закарпатській області стверджує, що відповідачем отримано спеціальний дозвіл на користування надрами з водозаборів "Центральний", "Росвигово", "Івана Франка", "Окружна", "Севастопольський", "Чернишевського", "Ключарки" та "Кольчино" 21.03.2012 року терміном на 4 роки. При цьому, дія вказаних дозволів закінчилась 21.03.2016 року, а отже, з 22.03.2016 року, відповідач здійснював видобування підземних прісних вод без спеціального дозволу на користування надрами.

Також Державна екологічна інспекція у Закарпатській області у відповіді на відзив зазначила, що матеріали для отримання нових дозволів на користування надрами Мукачівського міського комунального підприємства "Мукачівводоканал" були скеровані на адресу Держгеонадра України 25.03.2016 року, тобто, вже після закінчення терміну дії дозволів, що на переконання Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, є порушенням Порядку надання дозволів на користування надрами.

Щодо твердження відповідача про відсутність будь - яких документів Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, де було б чітко зазначено, що саме в період з 29.08.2017 року по 21.12.2017 року було здійснено самовільний забір води без спеціального дозволу на користування надрами і саме в яких об`ємах, то в даному випадку, Державна екологічна інспекція у Закарпатській області зазначила, що під такими документами слід розуміти претензію про відшкодування завданих збитків № 41/03/18 та розрахунок суми збитків. Вказані матеріали були скеровані Інспекцією на адресу відповідача.

В ході проведення підготовчого провадження у даній справі відповідач подав суду клопотання № 661 від 13.08.2019 року про залишення позовної заяви у даній справі без розгляду у зв`язку з тим, що матеріали позовної заяви у даній справі не містять доказів законності представництва прокурора у суді. Відповідач наголошує, що прокуратурою не доведено причин неможливості здійснення позивачами, які є самостійними юридичними особами з відповідною процесуальною дієздатністю, захисту своїх порушених та охоронюваних законом інтересів в судовому порядку. На переконання відповідача, прокурором при зверненні з позовом у даній справі не дотримано вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Доповненнями до клопотання про залишення позовної заяви без розгляду № 984 від 16.09.2019 року відповідач зазначає, що у даному спорі відсутні передбачені законом виключні випадки, в яких прокурор може звернутися з позовом до суду за захистом інтересів держави, а твердження прокурора, що позивачі неналежним чином не здійснюють захист прав, є безпідставним. Поряд з цим, відповідач оспорив належність доказів звернення прокурора до подання позову у даній справі до відповідних суб`єктів владних повноважень, оскільки матеріали справи не містять доказів надіслання таких листів. На переконання відповідача, прокурор звернувся до суду із даними позовом набагато раніше, ніж здійснив повідомлення суб`єктів владних повноважень листом від 18.01.2019 року.

Мукачівська місцева прокуратура заперечила проти поданого відповідачем клопотання про залишення позову у даній справі без розгляду, про що подала суду відповідні письмові заперечення № 07.32-88-30-19 від 09.09.2019 року. Вказує, що, звертаючись до суду з позовом у даній справі, прокурор відповідно до вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді, визначив в чому полягає порушення інтересів держави та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Додатковими поясненнями № 15-538-20 від 09.02.2021 року Закарпатська обласна прокуратура, якою здійснюється процесуальне представництво при розгляді даної справи, навела додаткові підстави відмови у задоволенні поданого відповідачем клопотання про залишення позовної заяви у даній справі. Вказує, що листами від 26.02.2019 року, які до долучено до матеріалів справи, скеровано на адреси позивачів у справі повідомлення про представництво інтересів держави в їх особі, в тому числі шляхом пред`явлення позову, заперечень на яке уповноважені органи не висловили. При цьому, із покликанням на позицію Великої Палати Верховного Суду прокуратура стверджує, що право на звернення до суду з метою захисту інтересів держави пов`язане не з наявністю згоди відповідного органу, а із встановленням факту невжиття або неналежного вжиття таким органом дієвих заходів щодо захисту державних інтересів.

Позивач - Мукачівська міська рада поданими суду письмовими поясненнями № 50/01-32 від 13.01.2021 року також заперечила проти поданого відповідачем клопотання про залишення без розгляду позовної заяви у даній справі. Із покликанням на лист прокуратури № 01-87-1634вих-19 від 26.02.2019 року позивач стверджує, що прокуратурою дотримано вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", оскільки такий лист на адресу Мукачівської міської ради направлявся ще до звернення з позовом у даній справі та був отриманий останньою 01.03.2019 року. В свою чергу, Мукачівська міська рада не заперечила повноважень прокуратури на звернення з даним позовом до суду.

Позивач - Державна екологічна інспекція свої заперечення проти клопотання відповідача про залишення позовної заяви у даній справі без розгляду виклала у поданих суду письмових запереченнях від 03.02.2021 року та зазначає, що отримувала лист прокуратури № 01-87-724вих. 19 від 18.01.2019 року ще до подання позову у даній справі. При цьому, наведені у позовній заяві обґрунтування звернення прокурора з даними позовом до суду позивач вважає належними та достатніми, а також такими, що підтверджують наявність підстав для здійснення такого представництва у суді.

На судове засідання 19.05.2021 року Закарпатська обласна прокуратура подала суду клопотання № 05/2-538-20 від 19.05.2021 року, яким просить замінити позивача у справі - Мукачівську міську прокуратуру на Мукачівську окружну прокуратуру.

За приписами частини 1 статті 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь - якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про прокуратуру" у системі прокуратури України діють окружні прокуратури, перелік та територіальна юрисдикція яких визначається наказом Генерального прокурора. Утворення, реорганізація та ліквідація окружних прокуратур, визначення їхньої компетенції, структури і штатного розпису здійснюються Генеральним прокурором.

Між тим, відповідно до вимог пунктів 3, 4 Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснювали відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором.

День початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур.

Вказані рішення публікуються у газеті "Голос України".

Наказом Генерального прокурора від 17.02.2021 року № 39 "Про окремі питання забезпечення початку роботи окружних прокуратур" затверджено перелік і територіальну юрисдикцію окружних прокуратур (п. 1).

Згідно додатку до вказаного наказу на території Закарпатської області функціонують Берегівська, Мукачівська, Тячівська, Ужгородська, Хустська окружні прокуратури.

Пункт 1 цього наказу набирає чинності з дня початку роботи окружних прокуратур відповідно до рішення Генерального прокурора, прийнятого в порядку, визначеному пунктом 4 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 року № 113-IX.

Наказом Генерального прокурора від 17.02.2021 року № 40 "Про день початку роботи окружних прокуратур" днем початку роботи окружних прокуратур, у тому числі Мукачівської окружної прокуратури, визначено 15.03.2021 року (опубліковано в газеті "Голос України" від 27.02.2021 року № 38).

Враховуючи вищенаведене, суд вбачає підстави для заміни Мукачівської місцевої прокуратури на Мукачівську окружну прокуратуру.

Клопотанням, поданим на судове засідання 19.05.2021 року, Прокуратура Закарпатської області просить суд розглянути дану справу за наявними у ній матеріалами та задоволити позов без участі представника прокуратури, у зв`язку із великим навантаженням та зайнятістю прокурорів у інших судових процесах.

Мукачівська міська рада через канцелярію суду подала клопотання б/н від 19.05.2021 року про проведення судового засідання без участі її уповноваженого представника. Заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Державна екологічна інспекція у Закарпатській області через канцелярію суду подала клопотання б/н від 19.05.2021 року про проведення судового засідання без участі її представника.

Клопотанням № 113 від 25.02.2021 року Мукачівське міське комунальне підприємство "Мукачівводоканал" просило суд розглядати дану справу без участі його уповноваженого представника за наявними у матеріалах справи документами.

Учасники справи розпоряджаються своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Згідно приписів ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивачів та відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами спору .

Вивчивши та дослідивши матеріали справи,

суд Встановив:

Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області в період часу з 20.03.2018 року по 23.03.2018 року проведено позапланову перевірку діяльності Мукачівського міського комунального підприємства "Мукачівводоканал" та встановлено, що останнє здійснювало забір води із наступних водозагонів: Центральний (дозвіл № 4873 від 22.12.2017 року), Кольчино (дозвіл № 4875 від 22.12.2017 року), Ключарки (дозвіл № 4874 від 22.12.2017 року), Росвигово (дозвіл № 4876 від 22.12.2017 року), Окружна (дозвіл № 4872 від 22.12.2017 року), Севастопольський (дозвіл № 4878 від 22.12.2017 року), Чернишевського (дозвіл № 4879 від 22.12.2017 року), І.Франка (дозвіл № 4877 від 22.12.2017 року). Спеціальні дозволи на користування надрами № 4872-4879 надані терміном на п`ять років.

Відповідач у справі - Мукачівське міське комунальне підприємство "Мукачівводоканал" є спеціальним водокористувачем, який з 29.08.2017 року по 21.12.2017 року без дозволу на спеціальне водокористування здійснював забір прісної води з підземних джерел водопостачання води по зазначених вище водозаборах на території Мукачівської міської територіальної громади в особі Мукачівської міської ради та Кольчинської селищної ради та використав 1 952,87 тис. куб.м . води, в тому числі по водозаборах на території Мукачівської міської ради: Центральний у кількості 352,15 тис. куб.м., Росвигово у кількості 178,54 тис. куб.м., І.Франка у кількості 37,83 тис. куб.м., Окружна у кількості 96,39 тис. куб.м., Севастопольський у кількості 160,09 тис. куб.м., Чернишевського у кількості 108,71 тис. куб.м., Ключарки у кількості 134,95 тис. куб.м. та на території Кольчинської сільської ради по водозабору Кольчино у кількості 884,21 тис. куб.м.

Наведене встановлено Актом перевірки Держекоінспекції у Закарпатській області, що складений за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природніх ресурсів № 036/03 від 23.03.2018 року .

З врахуванням складеного акту, Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області, відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків , заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року № 389 (надалі - Методика) здійснено розрахунок розміру збитків, заподіяних внаслідок самовільного використання відповідачем водних ресурсів за відсутності спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами).

За змістом вказаного розрахунку, загальна сума збитків становить 1 532 026 грн. 54 коп., в тому числі по водозаборах на території Мукачівської міської ради на суму 838 363 грн. 79 коп. та Кольчинської селищної ради - 693 662 грн. 75 коп.

Спірні відносини сторін у даній справі стосуються використання підземних вод, які відповідно до ст. ст. 3, 5 Водного кодексу України належать до державного водного фонду України та відносяться до об`єктів загальнодержавного значення, а згідно з Кодексом України про надра , вони є частиною надр.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

За приписами ст. ст. 19 , 42 , 48 , 49 Водного кодексу України, державний контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів здійснюється Кабінетом Міністрів України, державними органами охорони навколишнього природного середовища, до яких віднесено і Державну екологічну інспекцію у Закарпатській області.

На підставі ст. ст. 42, 48, 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування.

Статтями 16 , 19 , 21 Кодексу України про надра, унормовано, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.

Отже, чинним законодавством України передбачено обов`язок отримання господарюючими суб`єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому , спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування право на їх використання.

Переоформлення спеціальних дозволів на користування надрами, внесення до них змін, видача дублікатів, продовження терміну дії спеціальних дозволів на користування надрами, зупинення їх дії або анулювання, поновлення їх дії у разі зупинення здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр у встановленому законодавством порядку.

Приписами ч. ч. 1, 3 ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" унормовано, що використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, на пільгових умовах.

Статтями 149 , 151 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього кодексу та інших законів.

Суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Статтями 68 , 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим законом та іншим законодавством дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Аналогічно врегульовано питання відповідальності за порушення водного законодавства та законодавства про надра.

В силу приписів ст. 110 Водного кодексу України , порушення водного законодавства, зокрема, недотримання умов дозволу або порушення правил спеціального водокористування, тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно - правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

Приписами ст. 65 Кодексу України про надра встановлено, що порушення законодавства про надра, зокрема, самовільне користування надрами, тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно - правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

Надаючи правову оцінку поданим сторонами письмовим матеріалам та доказам, а також фактичним обставинам даної справи, суд дійшов висновку про порушення відповідачем наведених приписів водного законодавства та законодавства про надра при використанні у господарській діяльності природних ресурсів - підземних прісних вод у порядку спеціального природокористування, оскільки таке у період з 29.08.2017 року по 21.12.2017 року здійснювалося за відсутності дозволу на спеціальне водокористування, про що не заперечив і сам відповідач.

Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства (ст. 111 Водного кодексу України) та завданих внаслідок порушень законодавства про надра (ст. 67 Кодексу України про надра) підприємствами, установами, організаціями і громадянами України, а також іноземцями та особами без громадянства, іноземними юридичними особами здійснюється в розмірах і порядку, встановлених чинним законодавством України.

Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів у разі самовільного використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)) встановлено Методикою, на яку посилається позивач, та яка розроблена відповідно до Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та Водного кодексу України .

Пунктами 1.3, 1.4. зазначеної Методики встановлено єдині вимоги до визначення збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів фізичними особами, фізичними особами - підприємцями та юридичними особами.

Положення наведених пунктів Методики застосовуються державними інспекторами України з охорони навколишнього природного середовища та державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій (далі - державні інспектори) при розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які виявлені за результатами державного контролю за додержанням вимог фізичними особами, фізичними особами - підприємцями та юридичними особами природоохоронного законодавства.

Державні інспектори з дати встановлення факту порушення вимог законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів проводять збір і аналіз необхідних матеріалів і, на підставі цієї Методики, розраховують розмір відшкодування збитків.

Відповідно до розділу ІХ Методики, розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), здійснюється за формулою Зсам = 5 х W х Тар (грн.), де W - об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, м 3 ; Тар - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, кар`єрних та дренажних вод - грн/100 м 3 ).

При цьому фактичний об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки фізичної особи - підприємця або юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності).

Суд, вивчивши та перевіривши розрахунки Державної екологічної інспекції у Закарпатській області щодо стягнення з відповідача завданої шкоди, дійшов висновку про їх обґрунтованість, правильність та доведеність.

Поряд з цим, суд не приймає заперечення відповідача проти позову з посиланням на те, що ним завчасно були розпочаті заходи з отримання дозволів на спеціальне водокористування та на використання водних ресурсів на підставі принципу мовчазної згоди з огляду на наступне.

Законом України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" визначено, що під принципом мовчазної згоди слід розуміти принцип, згідно з яким суб`єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.

Постановою Кабінету Міністрів України № 615 від 30.05.2011 року, якою затверджено Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами, встановлено, що для продовження строку дії дозволу на видобування корисних копалин надрокористувач подає органу з питань надання дозволу заяву на видобування корисних копалин не пізніше ніж за шість місяців, на геологічне вивчення надр та геологічне вивчення, в тому числі дослідно - промислову розробку, - за три місяці до закінчення строку його дії. Надрокористувач, що не подав заяву в установлений строк, втрачає право на продовження строку дії дозволу (п. 14 Порядку) .

З долучених до матеріалів справи доказів вбачається, що пакет документів для одержання дозволів на спеціальне водокористування відповідачем був надісланий після спливу терміну дії попередніх дозволів, а відтак, відповідач не може посилатися на принцип мовчазної згоди.

З врахуванням вищевикладених обставин в сукупності, суд доходить висновку, що відповідачем не спростовано аргументів та доводів позовної заяви щодо підставності та законності позовних вимог, а тому , позов підлягає задоволенню повністю.

Оцінюючи обґрунтованість підстав представництва прокурором інтересів держави в суді, суд враховує наступні обставини.

Як встановлюють приписи п. 3 ч. 1 ст. 131 1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У Рішенні від 08.04.1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно .

Аналіз положень ч. ч. 3-5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у взаємозв`язку зі змістом ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Відповідно до ст. 35 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчими органами сільських, селищних, міських рад здійснюються державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Положенням про Державну екологічну інспекцію України, затвердженим Постановою кабінету міністрів України № 275 від 19.04.2017 року визначено, що Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Підпунктом 8 п. 4 "Положення про Державну екологічну інспекцію України", установлено, що Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами.

Матеріали справи свідчать про те, що Державна екологічна інспекція у Закарпатській області впродовж значного проміжку часу, а саме, з дня проведення перевірки, не вжила заходів для звернення до суду стосовно захисту інтересів держави.

Крім того, у відповідності до вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють їх від імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (ст. 10 Закону) .

До сфери повноважень міських, сільських рад входить, зокрема, забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку відповідної території, ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів; встановлення правил користування водозабірними спорудами, призначеними для задоволення питних, побутових та інших потреб населення, зон санітарної охорони джерел водопостачання, обмеження або заборони використання підприємствами питної води у промислових цілях; встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, послуги з постачання гарячої води, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), транспортні та інші послуги.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", однією з форм місцевого самоврядування є представництво спільних інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, може звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (ст. 18 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Згідно з пп. 1 п. "б" ч. 1 ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель.

Таким чином, органи місцевого самоврядування в особі сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів поєднують в собі охоронні (контрольні) функції та функції суб`єкта права власності з усіма належними йому правами щодо володіння, користування та розпорядження об`єктом права власності.

Із наведеного вбачається, що уповноваженими органами вживати заходи для захисту інтересів держави у даному спорі крім Державної екологічної інспекція у Закарпатській області є також Мукачівська міська рада, Кольчинська селищна рада , Павшинська сільська рада, правонаступником якої є Мукачівська міська рада.

Однак такими органами не вжито дій щодо самостійного подання до суду відповідного позову, спрямованого на захист інтересів держави.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, приймаючи до уваги наявність, передбачених законом виключних підстав, зокрема нездійснення позивачами захисту інтересів держави, прокурор правомірно звернувся до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, Мукачівської міської ради, Кольчинської селищної ради, Павшинської сільської ради, правонаступником якої є Мукачівська міська рада.

Враховуючи повноваження прокурора самостійно визначати, у чому полягає порушення інтересів держави, а також визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, суд вважає, що прокурор, у межах своїх повноважень, має право звернутися до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, Мукачівської міської ради, Кольчинської селищної ради, Павшинської сільської ради, правонаступником якої є Мукачівська міська рада.

Поряд з цим, досліджуючи питання дотримання прокурором положень ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", суд зазначає наступне.

Як встановлюють положення ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

У матеріалах справи наявні листи Мукачівської місцевої прокуратури від 26.02.2019 року (вих. №№ 01-87-1636вих-19; 01-87-1637вих-19; 01-87-1635вих-19; 01-87-1634вих-19), адресовані Павшинській сільській раді, Кольчинській селищній раді, Державній екологічній інспекції в Закарпатській області та Мукачівській міській раді, отримання яких не заперечено позивачами у даній справі, про що суду надані відповідні письмові пояснення.

Таким чином, вищезазначені обставини є підставою для відмови у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви у даній справі, поданої прокурором, без розгляду.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених прокуратурою та позивачами обставин суду не надав.

З врахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову повністю.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 22 980 грн. 39 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

СУД УХВАЛИВ :

1. Замінити Мукачівську місцеву прокуратуру, 89600, м. Мукачево, вул. Духновича, 2 на її правонаступника - Мукачівську окружну прокуратуру, 89600, м. Мукачево, вул. Духновича, 2.

2. В задоволенні клопотання Мукачівського міського комунального підприємства "Мукачівводоканал" № 661 від 13.08.2019 року про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.

3. Позов задоволити повністю.

4. Стягнути з Мукачівського міського комунального підприємства "Мукачівводоканал" , 89600, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Духновича Олександра, 103В (код ЄДРЮОФОПтаГФ 03344556) на користь Мукачівської міської ради, 89600, Закарпатська область, м. Мукачево, пл. Духновича, 2 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 38625180) суму 838 363 (Вісімсот тридцять вісім тисяч триста шістдесят три гривні) грн. збитків .

5. Стягнути з Мукачівського міського комунального підприємства "Мукачівводоканал" , 89600, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Духновича Олександра, 103В (код ЄДРЮОФОПтаГФ 03344556) на користь Кольчинської селищної ради, 89636, Закарпатська область, Мукачівський район, смт. Кольчино, вул. Корятовича, 13 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 04350524) суму 693 662 (Шістсот дев`яносто три тисячі шістсот шістдесят дві гривні) грн. 75 коп. збитків.

6. Стягнути з Мукачівського міського комунального підприємства "Мукачівводоканал" , 89600, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Духновича Олександра, 103В (код ЄДРЮОФОПтаГФ 03344556) на користь Прокуратури Закарпатської області, 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2-а (код ЄДРЮОФОПтаГФ 02909967) суму 22 980 (Двадцять дві тисячі дев`ятсот вісімдесят гривень) грн. 39 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

7. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

8. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено та підписано 14.06.2021 року.

Суддя Пригара Л.І.