Рішення

від 26.05.2021 по справі 920/903/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.05.2021Справа № 920/903/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 920/903/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАФ Гарант" (Україна, 38310, Полтавська обл., Великобагачанський район, смт. Гоголеве, вул. Ради Європи, буд. 15; ідентифікаційний код: 32478714)

до Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (Україна, 03038, м. Київ, вул. Ямська, буд. 32; ідентифікаційний код: 37884028) в особі Сумської філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (Україна, 42623, Сумська обл., Сумський район, с. Лікарське; ідентифікаційний код ВП: 38104312)

про стягнення 800 004,00 грн

Представники сторін :

від позивача: Іваненко О.О., ордер серії ВІ № 1037536 від 30.03.2021;

від відповідача: Похиленко А.В., довіреність № 241/01-21-1 від 11.01.2021.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАФ Гарант" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Сумської області з позовною заявою до Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі Сумської філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (далі - відповідач) про стягнення 800 004,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо поставки товару за Договором поставки № 08/11 від 08.11.2019, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність правових підстав для стягнення з відповідача попередньої оплати вартості товару.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 07.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 920/903/20, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 08.12.2020 справу № 920/903/20 було передано за встановленою підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2021 справу № 920/903/20 передано для розгляду судді Нечаю О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2021 справу № 920/903/20 прийнято до свого провадження суддею Нечаєм О.В., постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 31.03.2021.

16.03.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про витребування оригіналів документів, доданих до позовної заяви, та відкладення розгляду справи.

У підготовче засідання 31.03.2021 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання відповідач був повідомлений належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 31.03.2021 судом було розглянуто клопотання відповідача про витребування оригіналів документів, доданих до позовної заяви, та відмовлено в його задоволенні, з наступних підстав.

Вказане клопотання мотивоване тим, що у відповідача відсутній оригінал Договору поставки № 08/11 від 08.11.2019, крім того, за твердженнями відповідача, ним не надавався дозвіл директору Сумської філії ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" на його укладення.

Суд звертає увагу, що клопотання відповідача про витребування оригіналів документів було предметом розгляду в Господарському суді Сумської області, яким було неодноразово зобов`язано сторін надати, зокрема, оригінал Договору поставки № 08/11 від 08.11.2019.

У позовній заяві, а також поданих до Господарського суду Сумської області письмових поясненнях на виконання вимог ухвали суду від 29.10.2020, позивач вказував на ту обставину, що саме відповідачем було направлено на його електронну пошту сканкопію вказаного договору, а також рахунку на оплату, при цьому, відповідач, на звернення позивача, оригінал Договору поставки № 08/11 від 08.11.2019 позивачу не надав, відтак позивач зазначає, що у нього відсутній оригінал договору.

З огляду на вищенаведене, оскільки у позивача відсутній оригінал Договору поставки № 08/11 від 08.11.2019 судом було залишено клопотання відповідача про витребування оригіналів документів без задоволення.

Питання щодо ненадання дозволу директору Сумської філії відповідача на укладення зазначеного вище договору при вирішенні клопотання відповідача про витребування оригіналів документів судом не розглядається, оскільки вказані обставини не можуть бути підставою для витребування вказаних документів.

У задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи судом було також відмовлено, оскільки відповідачем не було доведено суду наявність обставин, з якими процесуальний закон пов`язує право суду відкласти підготовче засідання, при цьому, суд зазначає, що явка представників сторін обов`язковою не визнавалась.

У підготовчому засіданні 31.03.2021 судом було оголошено перерву до 28.04.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2021, в порядку статей 120 - 121 Господарського процесуального кодексу України, відповідача було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 920/903/20 призначено на 28.04.2021.

У підготовче засідання 28.04.2021 представники сторін не з`явились, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання сторони були повідомлені належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

У встановлений судом строк відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що судом було здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 26.05.2021.

У судовому засіданні 26.05.2021 представник позивача надала суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача надав суду усні пояснення по суті спору, проти позову заперечував.

У судовому засіданні 26.05.2021 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач, 14.11.2019 Державне підприємство "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі Сумської філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (далі - відповідач, постачальник) направив на електронну пошту Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАФ Гарант" (далі - позивач, покупець) Договір поставки № 08/11 від 08.11.2019 (далі - Договір), про що свідчать наявні в матеріалах справи роздруківки листів з електронної пошти відповідача.

Згідно з пунктами 1.1, 1.2 Договору постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар українського походження, врожаю 2019 року, на умовах, зазначених в цьому Договорі (далі - товар). Найменування товару: зерно соняшнику, врожаю 2019 року; орієнтовна кількість товару: 100 т (+/- 10 %); ціна товару: 6 666,70 грн/т без ПДВ, ПДВ - 1 333,34 грн, вартість з ПДВ - 8 000,04 грн/т. Остаточна кількість та вартість товару узгоджується сторонами та визначається в рахунках-фактурах та/або накладних за кожною партією окремо.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.3 Договору строк поставки товару - не пізніше 30 листопада 2019 року. Датою поставки товару вважається дата оформлення накладної на отримання товару.

У пункті 3.1 Договору сторони погодили, що оплата товару здійснюється покупцем у грошовій формі впродовж 3-х банківських днів з моменту поставки товару та надання рахунків-фактур, виставлених постачальником, у розмірі 80 % від вартості партії товару. Можлива часткова попередня оплата за домовленістю сторін. Остаточний розрахунок за відвантажений товар здійснюється впродовж 3-х банківських днів після реєстрації електронної податкової накладної на партію товару в ЄРПН та надання постачальником покупцю документів, зазначених у п. 2.5 Договору.

За умовами пунктів 5.1, 5.8 Договору строк дії Договору встановлюється з дня його підписання сторонами та скріплення підписів печатками сторін і до 31 грудня 2019 року, а у випадку несвоєчасного виконання сторонами своїх договірних зобов`язань - до повного виконання ними прийнятих на себе зобов`язань. До моменту отримання сторонами оригіналів належним чином оформлених договорів мають силу договори, підписані сторонами і отримані одна від одної за допомогою факсимільного зв`язку.

Як зазначає позивач, на його електронну пошту відповідачем було також направлено рахунок на оплату № 27 від 14.11.2019 на суму 800 004,00 грн, який було оплачено позивачем, про що свідчить наявне в матеріалах справи платіжне доручення № 4330 від 14.11.2019.

За твердженнями позивача, здійснення відповідачем 27.11.2019 реєстрації податкової накладної № 1 від 14.11.2019 на соняшник, врожаю 2019 року, вартістю 800 004,00 грн є свідченням того, що відповідач фактично приступив до виконання умов Договору, втім взяті на себе зобов`язання щодо поставки товару позивачу не виконав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача із претензією вих. № 340 від 12.06.2020 про негайне повернення попередньої оплати вартості товару за Договором у сумі 800 004,00 грн, у відповідь на яку відповідач у листі № 2/9-6/742-20 від 24.07.2020 повідомив позивача, що умовами Договору не передбачено повернення суми попередньої оплати товару, відтак правові підстави для задоволення вказаної претензії у відповідача відсутні.

З огляду на те, що зобов`язання з поставки оплаченого позивачем товару за Договором відповідач не виконав, суму попередньої оплати вартості товару не повернув, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 800 004,00 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частинами 1, 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Вказане кореспондується з приписами статті 205 Цивільного кодексу України.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом, відповідно до статті 208 Цивільного кодексу України, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, згідно зі статтею 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

З огляду на положення вищевказаних правових норм, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність у сторін оригіналів Договору, оскільки суд встановив, що сторонами було укладено Договір шляхом направлення відповідачем на електронну пошту позивача сканкопії вказаного договору, а також вчинено юридично значимі дії щодо виконання його умов. Більше того, в пункті 5.8 Договору сторонами було погоджено, що до отримання оригіналів Договору юридичну силу має договір, підписаний сторонами і отриманий за допомогою факсимільного зв`язку.

Частиною 5 статті 12 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

Згідно з частинами 1, 3 статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Доводи відповідача про те, що директору його Сумської філії не надавався дозвіл на укладення Договору, суд, з огляду на положення статей 12, 92 Цивільного кодексу України, відхиляє як необґрунтовані, оскільки у даному випадку позивач діяв добросовісно і відповідачем не надано суду доказів зворотного.

Доказів визнання недійсним Договору в судовому порядку матеріали справи також не містять.

Отже, укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Суд встановив факт перерахування позивачем на рахунок відповідача грошових коштів у сумі 800 004,00 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 4330 від 14.11.2019 з призначеннями платежу: "Соняшник врожаю 2019 р. Договір № 08/11 від 08.11.2019 р. Рахунок № 27 від 14.11.2019 р., в т. ч. ПДВ - 133 334,00 грн".

За доводами позивача, враховуючи положення пункту 2.1 Договору, відповідач був зобов`язаний поставити товар вартістю 800 004,00 грн не пізніше 30 листопада 2019 року, проте, в порушення умов Договору, взяті на себе зобов`язання не виконав.

Матеріалами справи підтверджується факт реєстрації 27.11.2019 відповідачем, як постачальником за Договором, податкової накладної № 1 від 14.11.2019 на соняшник, врожаю 2019 року, вартістю 800 004,00 грн, відтак суд погоджується з доводами позивача стосовно того, що відповідач фактично приступив до виконання умов Договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, він позбавлений права заперечувати проти обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, під час розгляду справи по суті.

Згідно з частинами 1, 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При цьому, припис частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 8 лютого 2019 у справі № 909/524/18.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б свідчили про здійснення відповідачем поставки позивачу товару за Договором вартістю 800 004,00 грн.

У претензії вих. № 340 від 12.06.2020 позивач вимагав у відповідача негайно повернути попередню оплату товару за Договором у сумі 800 004,00 грн, втім відповідач залишив вказану претензію без задоволення.

Посилання відповідача у відповіді на претензію на ту обставину, що умовами Договору не передбачено повернення суми попередньої оплати товару суд вважає безпідставними, з огляду на положення частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, а також встановлений судом факт невиконання відповідачем зобов`язання з поставки товару позивачу за Договором.

Матеріали справи не містять доказів повернення суми попередньої оплати товару за Договором в розмірі 800 004,00 грн.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за Договором у розмірі 800 004,00 грн.

Витрати по сплаті судового збору в розмірі 12 000,06 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

З огляду на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката, про які зазначено в попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, у зв`язку з розглядом цієї справи, у встановлені процесуальним законом порядку та строк, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для розподілу вказаних витрат між сторонами.

Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (Україна, 03038, м. Київ, вул. Ямська, буд. 32; ідентифікаційний код: 37884028) в особі Сумської філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (Україна, 42623, Сумська обл., Сумський район, с. Лікарське; ідентифікаційний код ВП: 38104312) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАФ Гарант" (Україна, 38310, Полтавська обл., Великобагачанський район, смт. Гоголеве, вул. Ради Європи, буд. 15; ідентифікаційний код: 32478714) заборгованість в розмірі 800 004 (вісімсот тисяч чотири) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) грн 06 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 14.06.2021, у зв`язку з перебуванням судді Нечая О.В. у відпустці з 31.05.2021 по 13.06.2021.

Суддя О.В. Нечай